Рішення

від 12.04.2024 по справі 336/379/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/379/24

Провадження №: 2/336/1246/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 12 квітня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Колесник Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради та комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голіщевим В.Ю., через підсистему «Електронний суд» подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2022 року по 21.12.2023 року в розмірі 48008,00 грн.; суму індексації заробітної плати в розмірі 9376,50 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та усі понесені нею судові витрати у справі.

Вимоги позову мотивовані тим, що з 18.08.2004 позивач працювала в КП «Готель Україна» ЗОР. З 01.02.2020 по 17.03.2021 їй не виплачувалася заробітна плата. 17.03.2021 її звільнено з роботи на підставіст.38 КЗпП України. При звільненні розрахунок з нею проведений не був. Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29.08.2022 в справі 336/1259/22 на її користь з КП «Готель Україна» ЗОР стягнута середній заробіток за період з 01.02.2020 по 17.03.2021 у сумі 47151,78 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 65887,24, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2021 по 29.08.2022 у розмірі 52950,00 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат в розмірі 1549,83 грн, моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. Повний розрахунок з позивачем за вказаним рішенням суду проведено 21.12.2023.

Враховуючи рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 в справі 336/1259/22, за яким стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2021 по 29.08.2022 вже вирішено, представник позивача вважає, що з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.08.2022 року по день фактичного розрахунку - 21.12.2023 року.

Оскільки позивач був звільнений із займаної посади 17.03.2021 року, в силу положень частини першої статті58та частини третьої статті22 Конституції України, а тому у даному спорі слід застосувати норми законодавства, що були чинні станом на 17.03.2021 року.

Крім того, відповідачем-1 жодного разу не здійснювалася індексація заробітної плати позивача за період його роботи на підприємстві з 05.02.2020 року по день звільнення 17.03.2021 року. Не проведено індексацію і правонаступником відповідача-1 - відповідачем-2.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати відповідачем не здійснювалася з лютого 2020 року, базовим (відправним) місяцем використано лютий 2020 року.

Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році зупинена діяЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому подано розрахунок індексації заробітної плати без урахування 2023 року.

Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сума індексації заробітної плати в розмірі 9376,50 грн.

Також, невиплатою заробітної плати та інших присуджених судом виплат при звільненні позивачеві була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідністю додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає відшкодуванню. Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 5000,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогамст. 175 та 177 ЦПК України, надано строк позивачеві для усунення недоліків шляхом надання суду відповідного платіжного документа про сплату судового збору розміром 1211,20 грн.

22.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., через підсистему «Електронний суд» подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя заяву про усунення недоліків до якої додано квитанцію про сплату позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2024 року, відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., сформовано та через підсистему «Електронний суд», подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя клопотання про долучення письмових доказів, зокрема копії розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 10.11.2023 року № 658 «Про перерозподіл видатків обласного бюджету».

12.03.2024 року представником Комунального підприємства «Універс Запорізької обласної ради Мазуренко С.І. сформовано, та через підсистему «Електронний суд», подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вказує, що заперечує проти пред`явленого позову та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з підстав, зазначених нижче.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (в редакції чинній з 19.07.2022). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 в справі 336/1259/22 охоплено, встановлений чинною нормоюст. 117 КЗпП України, максимальний період, за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Отже судом вже вирішено питання щодо відповідальності роботодавця за час затримки розрахунку при звільненні та відновлено порушене право позивача у цій частині. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, стягнутий рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 в справі 336/1259/22 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого дорівнює розміру належних йому при звільненні сум є достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок. Згідно зі статтеюЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Компенсація підлягала нарахуванню та виплаті щомісячно, а тому про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди за березень 2021 року (та кожен подальший календарний місяць) позивач повинен був дізнатися не пізніше моменту нарахування/отримання заробітної плати за відповідний місяць. Позивач не міг бути необізнаним кожного наступного місяця, у якому не отримував спірну виплату. Виплата вказаних сум індексації є зобов`язанням роботодавця під час перебування працівника у трудових відносинах, та не пов`язана з виплатою сум, належних позивачу при звільненні (тобто право на їх отримання не пов`язане з настанням події - звільнення). Єдиною чинною процесуальною нормою, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах, є ч. 1ст. 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду за кожним періодичним платежем окремо. Заявлена сума індексації заробітної плати нарахована за період з березня 2021 року по грудень 2022 року, а отже вимога щодо її стягнення подана з пропуском (понад рік) передбаченого законом строку. Вимоги про стягнення моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів на підтвердження її завдання. Крім того, питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті несвоєчасної виплати належних позивачу грошових коштів, було розглянуто у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 у справі 336/1259/22.

Відповідач Комунальне підприємство «Готель України» відзив на позовну заяву не надало.

15.02.2024 року представником ОСОБА_1 ,адвокатом ГолішевимВ.Ю.,через підсистему«Електронний суд»подано доШевченківського районногосуду м.Запоріжжя відповідь на відзив, де позивач не погоджується із твердженнями викладеними у відзиві, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги.

19.03.2024 року представником позивача через підсистему«Електронний суд»подано доШевченківського районногосуду м.Запоріжжя заяву про стягнення судових витрат.

22.03.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., через підсистему «Електронний суд» подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя клопотання про долучення письмових доказів, зокрема листа Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради від 20.03.2024 № 57.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до наступних висновків:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 18.08.2004 позивач працювала в КП «Готель Україна» ЗОР.

17.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29.08.2022 у справі

№336/1259/22 на користь ОСОБА_1 стягнуто з КП «Готель Україна» ЗОР середній заробіток за період з 01.02.2020 по 17.03.2021 у сумі 47 151 грн. 78 коп.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6 587 грн. 24 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2021 по 29.08.2022 у сумі 52 950 грн. 00 коп.; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1 549 грн. 83 коп.; моральну шкоду в сумі 2 000 грн 00 коп.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Готель «Україна» ЗОР перебуває в процесі припинення з 06.05.2022.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Універс» ЗОР є правонаступником КП «Готель Україна» ЗОР.

Згідно з п.1.3 статуту КП «Готель «Україна» ЗОР підпорядковане, підзвітне та підконтрольне ЗОР.

Відповідно до п.. 4.1.статуту підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків згідно з чинним законодавством, може мати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Пункт 4.4. статуту передбачає, що підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.10.2. статуту підприємство втрачає право юридичної особи і визнається таким, що припинилося, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його припинення.

Запорізька обласна рада 15.02.2022 прийняла рішення № 10 про припинення КП «Готель Україна» ЗОР шляхом приєднання до КП «Універс» ЗОР.

Законодавцем 01.07.2022 року внесені зміни до КЗпП України, які набули чинності з 19.07.2022, якими словосполучення власник або уповноважений ним орган замінені на роботодавець.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зроблено висновок, що «у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з висновків Верховного Суду, КП «Універс» ЗОР є правонаступником КП «Готель «Україна» ЗОР з 15.02.2022 і належним відповідачем.

Щодо питання, яку норму слід застосовувати до спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(1)/2019 висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акту законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Застосування норми закону, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, можна лише якщо такі правовідносини і припинились під час дії такої норми.

Реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій.

У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акту, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу. Крім того, це означає, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб з виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права.

Вирішуючи вимогу позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30.08.2022 по 21.12.2023, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України (в редакції чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29.08.2022 у справі

№336/1259/22 на користь ОСОБА_1 стягнуто з КП «Готель Україна» ЗОР середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2021 по 29.08.2022 у сумі 52 950 грн. 00 коп.

Отже, судом вже стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах шестимісячного строку, встановленого ч.1 ст. 117 КЗпП України. Тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30.08.2022 по 21.12.2023.

Крім того, зважаючи на компенсаторну функцію відповідальності, передбаченої положеннями ст. 117 КЗпП України, суд вважає, що розмір стягнутого середнього заробітку за рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 29.08.2022 у справі №336/1259/22 є достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок.

Суд критично оцінює доданий до матеріалів справи лист Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради від 20.03.2024 № 57, який на думку позивача доводить обставини виділення грошових коштів з бюджету на погашення заборгованості, зокрема перед позивачем. Зміст вказаного листа не містить жодної інформації про те які види заборгованості та перед якими працівниками мають бути погашені з виділених коштів. Крім того, лист адресовано державній виконавчій службі, з чого можна дійти висновку, що кошти виділені на виконання судових рішень, що вже набрали законної сили та знаходяться на примусовому виконанні та не стосуються поточних судових справ.

Відповідно до ч.1,2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, він просить стягнути індексацію заробітної плати за період з березня 2021 року по грудень 2022 року.

Згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами КМУ з цього ж питання.

В подальшому Кабінет Міністрів України продовжував дію адаптивного карантину на території України та постановою № 383 від 27.04.2023 продовжив його дію до 30.06.023.

Тобто строк звернення до суду з такою вимогою сплив 01 жовтня 2023 року.

Тому суд вважає, що вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вірно зазначив представник відповідача, питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті несвоєчасної виплати належних позивачу грошових коштів було розглянуто рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 у справі №336/1259/22, тобто така вимога позивача була вже предметом судового розгляду.

Крім того, вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні та суми індексації заробітної плати, підстав для задоволення яких суд не знайдено.

Тому вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають залишенню без задоволення також.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради та комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін