Постанова

від 27.03.2024 по справі 308/9341/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/9341/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року та на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року у складі судді Шумило Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт,-

встановив :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2019 року Управління містобудування та архітектури видало забудовнику ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містобудівні умови №211-М на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі отриманих містобудівних умов гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували 03 липня 2020 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК №061201850976. У цьому повідомленні зазначено, що реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень від 21.10.2019 р. №211-М.

Позивач зазначає, що необхідність звернення до суду обумовлена тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,008 га в АДРЕСА_2 кадастровий номер якої 2110100000:05:002:0130 на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2019 року за №986, на якій знаходиться господарська споруда (гараж). Містобудівними умовами передбачено, що об`єкт містобудування знаходиться у внутрішньому дворі поза межами впливу червоних ліній, мінімально допустимі відстані від об`єкта що проектується до існуючих будинків і споруд - існуючі, блокування (умови блокування узгодити з власниками сусідніх будівель згідно чинного законодавства (ст. 26 ЗУ «Про архітектурну діяльність») п. 4 містобудівних умов та обмежень. Містобудівними умовами встановлені відстані від об`єкта, який проектується, по існуючим та блокування за умови погодження з суміжними землекористувачами і власниками. Проте встановлено, що забудовники таку умову не виконали і розпочали будівництво з розширенням за рахунок двора загального користування АДРЕСА_3 . Окрім того, при подачі до містобудівних умов містобудівний розрахунок вказали, що заїзд на територію будинку АДРЕСА_4 . Проте на момент складення такого розрахунку власники квартир ніколи не мали такого заїзду. Позивач зазначає, що з грудня 2017 року в Ужгородському міськрайонному суді перебуває цивільна справа 308/12751/17 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , треті особи на боці позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_10 та третя особа на боці відповідача ОСОБА_11 про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки. Позивачка ОСОБА_8 як власник квартири АДРЕСА_5 просить ухвалити рішення яким встановити безстроковий, безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_6 ) площею 0,0074 га кадастровий номер ділянки 2110100000-0106070000341, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК № 048875 від 10.04.2006 р. належить на праві власності ОСОБА_9 , новий власник ОСОБА_4 , надавши ОСОБА_8 право вільного проходу та проїзду транспортними засобами.

Позивачем зазначено, що в містобудівних умовах міститься містобудівний розрахунок в якому визначено конфігурація об`єкта будівництва (квадрат) ширина 6.60 м. Станом на дату подачі документів така ширина становить 4.80 м. Проте на місці об`єкт містобудування не відповідає заявленим параметрам, так як відбулось його розширення та у порушення містобудівних умов непогодження з суміжними землекористувачами та власниками земельних ділянок. Наявність у власності вказаної частини земельної ділянки не надає права на її забудову у визначеному випадку, оскільки по ній проходить двір загального користування, а також підземні комунікації. Також у містобудівному розрахунку зазначено відсоток забудови земельної ділянки - існуючий. На підставі отриманих містобудівних умов гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували 03 липня 2020 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК №061201850976. У цьому повідомленні зазначено, що реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння здійснюється на підставі спірних містобудівних умов та обмежень від 21.10.2019 р. №211-М. Позивач посилається на те, що містобудівних умов відповідачами не витримано, що свідчить про невідповідність намірів забудовника містобудівним умовам та обмеженням, а також подано інформацію, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки по вул. Фединця не передбачено заїзду до об`єкта містобудування гр. гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказує, що за наведених вище умов та порушення при цьому прав та інтересів позивача вказані містобудівні умови та обмеження підлягають скасуванню в судовому порядку. Позивач зазначає, що наведена нею обставина є підставою для скасування повідомлення, оскільки видано органом ДАБК без наявності належних на те підстав та за переліку документів, які не надають право на виконання будівельних робіт. Додатковою підставою для визнання скасування повідомлення у судовому порядку є відсутність підписів забудовників на ній, що свідчить, що не всі забудовники виявили намір отримати дозвіл на розпочати будівництво.

За вказаних обставин позивач просила: визнати недійсними та скасувати містобудівні умови та обмеження, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 21 жовтня 2019 року за №147/03-04/19 громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , що затверджені наказом №211-М від 21 жовтня 2019 року; скасувати повідомлення на початок виконання будівельних робіт яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК №061201850976 реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 забудовники ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року у заявленому позові відмовлено.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_5 адвоката Ємчук Лідії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі №308/9341/21 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шпуганич В.П., просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким заявлений позов задовольнити в повному обсязі, та відмовити у задоволенні заяви про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, на дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , в інтересах яких діє адвокат Ємчук Л.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шпуганич В.П. підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат Ємчук Л.В. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не зявилися. Про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Апеляційний суд,заслухавши доповідьсудді-доповідача,пояснення представниківсторін,перевіривши матеріалисправи,обговоривши підставиапеляційної скарги,вважає,що такане підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи становлено, що згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.08.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івановою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за №312, ОСОБА_9 передав (продав) ОСОБА_1 (позивачу), а ОСОБА_1 прийняла у приватну власність земельну ділянку площею 0,0008 га, місце розташування: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:05:002:0130. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (Т.1, а.с. 25-26).

Згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-2102665062018 від 16.05.2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:05:001:0091, площею 0,0053 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (Т.1, а.с.28-30).

Із Кадастрового плану земельної ділянки за кадастровим номером2110100000:05:001:0091 слідує, що земельна ділянка від межі «В» до «Г» межує із земельною ділянкою ОСОБА_9 (Т.1, а.с.31-33).

Позивач ОСОБА_12 та відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є власниками суміжних земельних ділянок.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 11.07.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івановою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за №881, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (продавці), передала (продала) майно 1/2 частку житлового будинку у власність ОСОБА_13 (покупець), а покупець прийняли (купили) у приватну власність вказане майно. Предметом даного договору є 1/2 (одна друга частка) житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_3 (Т.1, а.с.99-100).

Згідно висновку ФОП ОСОБА_14 №166 від 28.10.2016 р. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна в натурі, а саме об`єкту нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ,увесь об`єкт нерухомого майна - 79,0 кв.м., в т.ч. 51,4 кв.м. (три житлові кімнати.Оскільки частина житлового будинку загальною площею 25,6 кв.м., в тому числі житловою площею 12,2 кв.м, що складає 32/100 частини будинковолодіння, має свій окремий вхід, основні та підсобні приміщення можуть використовуватися незалежно від іншої частини будинку, то за технічними показниками можна виділити в натурі (Т.1, а.с.11, 106).

Позивачем до позову було долучено технічний паспорт на господарську будівлю сарай, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на якому зображено схематичний план земельної ділянки по АДРЕСА_3 та схему розташування будівель і споруд по АДРЕСА_8 (Т.1, а.с.34-36).

Згідно витягу із протоколу №11 від 29.08.2019 року на засіданні архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради вирішено: ЕНЗ реконструкції з розширенням та надбудовою власного житлового будинку на АДРЕСА_7 (замовник ОСОБА_5 , розробник ОСОБА_15 ) прийняти за основу; рекомендувати управлінню містобудування та архітектури надати містобудівні умови та обмеження на проектування. У вказаному витягу із протоколу зазначено, що проектна забудова не впливає на забудову пл.Корятовича та АДРЕСА_6 . (Т.1, а.с.105).

05.10.2019 року ОСОБА_5 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради із заявою за реєстраційним номером 691391 про одержання послуг реконструкції квартири з виділенням в окреме будинковолодіння (Т.1, а.с.88).

05.10.2019 року ОСОБА_5 звернулася до начальна управління містобудування та архітектури із заявою про надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта реконструкції, реставрації та поділу відведення в окреме будинковолодіння по АДРЕСА_7 (Т.1, а.с.114).

До матеріалів справи було долучено копії нотаріально посвідчених довіреностей ОСОБА_5 від 15.02.2017 року зареєстрована в реєстрі за №213 (Т.1, а.с.145, 171), ОСОБА_6 від 26.01.2018 рокузареєстрована в реєстрі за №121 (Т.1, а.с.146, 173) та ОСОБА_7 від 14.06.2018 рокузареєстрована в реєстрі за №718(Т.1, а.с.147, 172), якими уповноважено ОСОБА_5 бути представником зазначених осіб з питань представництва інтересів як власника об`єкта нерухомого майна з правом користування і розпорядження ними, для цього представнику також надано, серед іншого, право подавати від імені довірителів будь-які заяви та клопотання (як письмові так і усні), подавати, підписувати та отримувати довідки та документи.

Начальником управління містобудування та архітектури ОСОБА_16 було видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 21.10.2019 року №147/03-04/19. Назва об`єкта будівництва реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Замовники: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . У містобудівних умовах та обмеженнях зазначено, що гранично допустима відстань будівлі 10,0 м від найнижчої планувальної відмітки землі до верхньої конструктивної відмітки даху. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки 100%. Згідно пункту 4 містобудівних умов та обмежень мінімально допустимі відстанівід об`єкта, що проектується, до червоних ліній пл. Корятовича, до лінії регулювання забудови - не регламентуються, оскільки об`єкт реконструкції знаходиться у внутрішньому дворі, поза межами впливу червоних ліній, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд існуючі, блокування (умови блокування узгодити із власниками сусідніх будівель, згідно вимог чинного законодавства (ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність) (Т.1, а.с.9-10).

Вказані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння» на АДРЕСА_3 затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.10.2019 року №211-М.

Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року зареєстровано повідомлення на початок виконання будівельних робіт за номером ЗК 061201850976 щодо реконструкції частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , забудовники ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №147/03-04/19 від 21.10.2019 року, затверджені наказом №211-М від 21.10.2019 року. Зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0091. У повідомленні зазначено основні показники об`єкта будівництва (Т.1, а.с.12-14).

У містобудівному розрахунку із техніко-економічними показниками реконструкції частини будинку з розширенням на власній земельній ділянці з виведенням в окреме домоволодіння по АДРЕСА_3 , сертифікат НОМЕР_1 , зазначено, що частина будинку, що реконструюється, розміщена на першому та другому поверсі двоповерхового житлового будинку без підвалу в центральній частині міста. Існуюча частина об`єкту - житлова будівля. В результаті запланованої реконструкції та розширення за добудови на власній земельній ділянці та за рахунок надбудови мансардного поверху пропонується покращити техніко-економічні показники, збільшити житлову та загальну площу, з наступним виведенням в окреме домоволодіння. Будинок, що утвориться в процесі реконструкції матиме окремий вхід, автономний заїзд із вулиці Фединця та нормативної площі земельну ділянку. Заїзд на територію будинку АДРЕСА_4 забезпечується повним комплексом інженерного обладнання згідно з техумовами. Вказано, що загальна площа до реконструкції 53,40 кв.м, після реконструкції 104,67 кв.м. (Т.1, а.с.15-24, 107-117).

У містобудівному розрахунку визначено конфігурація об`єкта будівництва, зазначено, що ширина становить 6,60 м, довжина 7,20 м (Т.1, а.с.17).

Відповідачем до відзиву було долучено копію технічного паспорту на частину житлового будинку загальною площею 53,4 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 , у якому відображено схематичний план земельної ділянки, план поверхів будівлі та експлікацію внутрішніх площ до плану житлового будинку (Т.1, а.с.118-121).

Згідно схеми Генплану до двору, де розташовані будинки АДРЕСА_9 є два заїзди: один на вулицю Фединця, інший на площу ОСОБА_17 (Т.1, а.с.140).

Відповідачем Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради до матеріалів справи було долучено фотофіксацію (Т.1, а.с.142) двору зі сторони вул. Фединця та зі сторони пл.Корятовича, та розгортку по фасадах внутрішнього двору (Т.1, а.с.143), на якому, зокрема, зображено заїзд на вулицю Фединця.

Актом робочої комісії по розгляду скарг мешканців будинку АДРЕСА_3 від 24.07.2003 року, серед іншого, зобов`язано гр. ОСОБА_9 звільнити проїзд у двір зі сторони вул.Фединця від будівельних матеріалів та сміття (Т.1, а.с.178).

До матеріалів справи позивачем було долучено копію позовної заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_9 (замінено на ОСОБА_4 ), треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про встановлення постійного сервітуту відносно часини земельної ділянки, яка згідно відмітки Ужгородського міськрайонного суду за вх.№41285 зареєстрована 14.12.2017 року, справа №308/12751/17. Позивач просила встановити безстроковий, безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_6 ), площею 0,0074 га кадастровий номер 2110100000-0106070000341, надавши ОСОБА_8 право вільного проходу та проїзду транспортними засобами. У позові ОСОБА_8 , серед іншого посилалася на те, що вхід до будинку по АДРЕСА_6 проходить через двір спільного користування між будинками АДРЕСА_3 , АДРЕСА_10 … на земельній ділянці якою володіє ОСОБА_9 побудовано будівлю, адреса якої АДРЕСА_6 таким чином, що частина першого поверху цієї будівлі повинна слугувати як проїзд у внутрішній двір до будинків АДРЕСА_10 та АДРЕСА_3 … цей двір є наскрізним і проходить від АДРЕСА_11 … даний проїзд зі сторони АДРЕСА_12 є єдиним загальним проїздом для помешкань (Т.1, а.с.37-39).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі №308/9964/16-ц у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_9 знести самовільно влаштовані металеві ворота на проїзді з АДРЕСА_6 , у двір будинків №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_9 знести (демонтувати) самовільно влаштовані металеві ворота на проїзді з АДРЕСА_6 , у двір будинків №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 . У даному рішенні вказано, що планом будівлі передбачений проїзд із АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 , однак металеві чи будь-які інші ворота планом не передбачені.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації набудівництво», під реконструкцією слід розуміти перебудовувведеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема: - розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; - інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; - участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; - захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 7 ч.1 ст.1 Закону № 3038-VI«Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, длявирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31цього Закону, її експертизи;3) затвердження проектної документації;4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно із ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:1) містобудівні умови та обмеження;2) технічні умови;3) завдання на проектування.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки(далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ізч.ч.2, 3 ст.29Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Згідно ч.4 ст.29Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (частина шоста статті 29 Закону №3038-VI).

Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною восьмою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що містобудівніумови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:1) за заявою замовника;2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону № 3038 генеральнийплан населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 25 Закону № 3038 режим забудовитериторій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність», а саме: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15, від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, від 14 травня 2019 року у справі № 405/1090/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 335/2236/15-а(2-а/335/1/2016).

Містобудівні умови та обмеження є документом, який встановлює індивідуальні приписи щодо конкретного об`єкту будівництва незалежно від замовника будівництва, встановлює загальні правила поведінки для всіх суб`єктів містобудівної діяльності, задіяних у його проектуванні і будівництві, є актом неодноразового застосування та чинним до завершення будівництва.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі №822/1723/17 (провадження №К/9901/34952/18) Верховний Суд зазначив, що за наявності підстав вважати, що містобудівні умови та обмеження містили певні недоліки, орган нагляду має право зупинити дію рішення об`єкта нагляду та повідомити його про необхідність усунення встановлених недоліків. В той же час, скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом.

Наведений у статті 29 Закону №3038-VI перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому за ч. 2 ст. 5 Закону № 3038 вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, щомістобудівних умов не витримано, що свідчить про невідповідність намірів забудовника містобудівним умовам та обмеженням а також подано інформацію що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки по вул. Фединця не передбачено заїзду до об`єкта містобудування.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із генерального плану.

До матеріалів справи було долучено схему генплану (Т.1, а.с.140) з якого вбачається, що із двору, де розташовані будинки позивача та відповідачів із сторони вул. Фединця наявний заїзд.

У рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі №308/9964/16-ц, яке набрало законної сили, було встановлено, що«згідно з планом меж земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 024972 від 07.11.2005 р. площа земельної ділянки Д2 складає 0.0074 га. Відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 22.09.2016 р. і ситуаційного плану (схеми) цільове призначення цієї ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_6 . Планом будівлі за вказаною адресою (зокрема, планом першого поверху) передбачений проїзд із АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 , однак металеві чи будь-які інші ворота планом не передбачені, що підтверджується також листом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 02.11.2016 р.. У розписці від 17.08.2005 р. ОСОБА_9 той факт, що проїздом у двір загального користування можна вільно проходити проїжджати». Тобто, встановлено, що планом будівлі передбачений проїзд із АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 , однак металеві чи будь-які інші ворота планом не передбачені.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.4 ст.82 ЦПК України).

З врахуванням наведеного судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи позивача про те, що було подано інформацію, що не відповідає намірам забудовника містобудівних умов та обмежень, а також подано інформацію, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, щодо того, що по вул. Фединця не передбачено заїзду до об`єкта містобудування, оскільки такий проїзд передбачений.

Судом першої інстанції також обгрунтовано не взято до уваги доводи позивача про те, що реконструкція та будівництво з розширенням було розпочато за рахунок двора загального користування пл.Корятовича, 27,оскільки позивачем відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували дані обставини. Такі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до п. «а» ч.4 ст.83 ЗК України до земельзагального користування населених пунктів належать майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

У схемі генплану відображено межі ділянки 27 «а» та зазначено розміри земельної ділянки 6,60 м х 7,30 м.. В містобудівних умовах та обмеженнях від 21.10.2019 року №147/03-04/19 передбачено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки 100%.

Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що реконструкція об`єкту відбувається на власній земельній ділянці ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються, зокрема, межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

На долученому до матеріалів справи кадастровому плані земельної ділянки за кадастровим номером2110100000:05:001:0091 (Т.1, а.с.31) відсутні відображення про те, що начастину земельної ділянки поширюється дія обмежень у використанні.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером2110100000:05:001:0091 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,у повній мірі відповідає цільовому призначенню об`єкта будівництва.

Позивачем до матеріалів справі не додано жодних доказів, які б підтверджували виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності,

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 522/6069/14-а, зазначила, що у разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а тому тому обгрунтовано відмовив у задоволенні вимогах позивача про визнання недійсними та скасування містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до положень ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції станом на момент звернення до суду) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається (ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно доЗакону України«Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно з положеннями ч.7 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції станом на момент звернення до суду) право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Тобто, за змістом цієї норми предметом вимоги може бути не скасування самого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а скасування права на початок виконання будівельних робіт, яке набуте на підставі поданого повідомлення.

Відповідно до пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (у редакції станом на момент звернення до суду) у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих робіт чи повідомленні про початок виконання будівельних робіт, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно достатті 39-1Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє про це замовникові протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів з дня отримання від органудержавного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про виявлення недостовірних даних або самостійного виявлення технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки) у поданому повідомленні зобов`язаний надіслати до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення за формою згідно з додатком 3 з виправленими (достовірними) даними щодо інформації, яка потребує змін.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом трьох робочих днів з дня отримання від замовника повідомлення, визначеного абзацом другим цього пункту, забезпечує внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності.

До замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і в передбаченому цим пунктом порядку подав відповідне повідомлення, штрафні санкції за раніше подане з помилками повідомлення або виявлені в ньому недостовірні дані не застосовуються.

У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповіднийорган державного архітектурно-будівельного контролю:видає припис про зупинення підготовчих або будівельних робіт; звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт.

Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю:у разі подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт;у разі отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відомості про припинення або зупинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт непізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви у паперовій формі або настання обставин, визначенихабзацом шостимцього пункту, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності та оприлюднюються на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Про припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику протягом трьох робочих днів з дня припинення.

Замовник будівництва після припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, може повторно надіслати повідомлення згідно з вимогами, встановленимипунктом 13цього Порядку.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Частиною 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявленнявідповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Отже, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Водночас, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом:1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;3) об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Також право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення може бути припиненоу разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень.

Доказів, які б підтверджували наявність обставин для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт (припинення права на виконання будівельних робіт) позивачем до позовної заяви не долучено, і матеріали справи не містять.

Позивач посилається на те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт видано органом ДАБК без належних на те підстав та за переліку документів, які не надають право на виконання будівельних робіт. Однак, дані обставини позивачем нічим не підтверджені і не доведені.

Доводи позивача щодо відсутності підписів забудовників на повідомлення про початок виконання будівельних робіт, є необґрунтованими, і така обставина не може бути підставою для скасування повідомлення.

З нотаріально посвідчених довіреностей ОСОБА_5 від 15.02.2017 року зареєстрована в реєстрі за №213, ОСОБА_6 від 26.01.2018 року зареєстрована в реєстрі за №121 та ОСОБА_7 від 14.06.2018 року зареєстрована в реєстрі за №718, вбачається, що ними уповноважено ОСОБА_5 бути їх представником з питань представництва інтересів як власника об`єкта нерухомого майна з правом користування і розпорядження ними, для цього представнику також надано право подавати від імені довірителів будь-які заяви та клопотання (як письмові так і усні), подавати, підписувати та отримувати довідки та документи. Таким чином, ОСОБА_5 мала право підписувати від імені інших забудовників повідомлення про початок виконання будівельних робіт. При цьому, самі відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказаної обставини не оскаржували та не заперечували намір отримувати дозвіл на початок будівництва.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Згідно із п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Колегія суддів вважає, що надані адвокатом в суді першої інстанції послуги, затрачена на них кількість годин та їх вартість, узгоджуються з матеріалами справи та процесуальними діями, які вчинялись під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, та є обґрунтованими.

За вказаних обставин суд першої інстанції правомірно їх частково задовольнив у розмірі 9500 грн. та стягнув їх з позивача. Підстав для скасування чи зміни додаткового рішення не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: