Постанова

від 15.01.2025 по справі 308/9341/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 308/9341/21

провадження № 61-6824св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича Василя Петровича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Шумило Н. Б., додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Шумило Н. Б., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - ВК Ужгородської міської ради), ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,008 га, кадастровий номер 2110100000:05:002:0130, на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2019 року за № 986, на цій земельній ділянці знаходиться господарська споруда (гараж).

21 жовтня 2019 року Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видало забудовникам ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 містобудівні умови № 211-М на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі отриманих містобудівних умов зазначені особи 03 липня 2020 року зареєстрували повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК № 061201850976. У цьому повідомленні зазначено, що реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень від 21 жовтня 2019 року № 211-М.

Пунктом 4 Містобудівних умов та обмежень передбачено, що об`єкт містобудування знаходиться у внутрішньому дворі поза межами впливу червоних ліній, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків і споруд - існуючі, блокування (умови блокування узгодити з власниками сусідніх будівель згідно з вимогами статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність»). Також Містобудівними умовами та обмеженнями встановлені відстані від об`єкта, який проектується, по існуючим та блокування за умови погодження з суміжними землекористувачами і власниками.

Однак забудовники такі умови не виконали і розпочали будівництво із розширенням за рахунок двора загального користування на площі АДРЕСА_3 .

Крім того, при подачі до містобудівних умов містобудівного розрахунку забудовники зазначили, що під час заїзду на територію будинку АДРЕСА_4 . Проте на момент складення такого розрахунку не існувало такого заїзду.

Також в містобудівних умовах міститься містобудівний розрахунок, у якому визначена конфігурація об`єкта будівництва (квадрат) ширина 6,60 м. Однак, станом на дату подачі документів така ширина становить 4,80 м. Проте на місці об`єкт містобудування не відповідає заявленим параметрам, так як відбулось його розширення та у порушення містобудівних умов непогодження з суміжними землекористувачами та власниками земельних ділянок.

Наявність у власності вказаної частини земельної ділянки не надає права на її забудову у визначеному випадку, оскільки по ній проходить двір загального користування, а також підземні комунікації.

Отже, ОСОБА_1 вважала, що забудовники не дотрималися містобудівних умов, що свідчить про невідповідність намірів забудовників містобудівним умовам та обмеженням, а також вони подали інформацію, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки на АДРЕСА_4 не передбачено заїзду до об`єкта містобудування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними і скасувати містобудівні умови та обмеження, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 21 жовтня 2019 року за № 147/03-04/19 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , що затверджені наказом від 21 жовтня 2019 року № 211-М;

- скасувати повідомлення на початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976 реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , забудовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року залишені без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в обґрунтування позовних вимоги позивач зазначала, що не було дотримано містобудівних умов, що свідчить про невідповідність намірів забудовників містобудівним умовам та обмеженням, а також ними подано інформацію, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки на АДРЕСА_4 не передбачено заїзду до об`єкта містобудування. Однак генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає виходячи із генерального плану. Із схеми генерального плану випливає, що із двору, де розташовані будинки позивача та відповідачів із сторони АДРЕСА_4 наявний заїзд.

Також зазначене підтверджується рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі № 308/9964/16-ц.

Таким чином, позивач не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження зазначених порушень відповідачами.

Щодо позовної вимоги про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт, то вона також необґрунтована, оскільки статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено єдину підставу для припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Водночас, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: 1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Також право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень.

Однак, доказів, які б підтверджували наявність обставин для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт (припинення права на виконання будівельних робіт), позивачем до позовної заяви долучено не було та судом не встановлено.

Крім того, суд не взяв до уваги посилання позивача на відсутність підписів забудовників на повідомленні про початок виконання будівельних робіт, оскільки матеріали справи містять нотаріально посвідчені довіреності: ОСОБА_2 від 15 лютого 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 213; ОСОБА_3 від 26 січня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 121; ОСОБА_4 від 14 червня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 718, якими останні уповноважили ОСОБА_2 бути їх представником з питань представництва інтересів, як власника об`єкта нерухомого майна з правом користування і розпорядження ними, для цього представнику також надано право подавати від імені довірителів будь-які заяви та клопотання (як письмові так і усні), подавати, підписувати та отримувати довідки та документи.

Таким чином, ОСОБА_2 мала право підписувати від імені інших забудовників повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ємчук Л. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В. П. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року, додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В. П. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідачі не надали суду доказів виконання містобудівних умов, а саме погодження будівництва із власниками суміжних будівель.

Також суди попередніх інстанцій необґрунтовано зазначили, що рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі № 308/9964/16-ц має преюдиціальне значення для цієї справи.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи, тому заявлена сума витрат не відповідає критеріям реальності, співмірності та фінансового стану ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року, додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) та у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17 (провадження № К/9901/59758/18), від 04 лютого 2020 року у справі № 826/9713/18 (провадження № К/9901/11161/19, № К/9901/12170/19, № К/9901/12673/19, № К/9901/18342/19, № К/9901/18392/19, № К/9901/18620/19), від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 61-3252св19), від 07 лютого 2024 року у справі № 685/487/22 (провадження № 61-4686св23).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У травні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 травня 2018 року № НВ-2102665062018, земельна ділянка площею 0,0053 га, кадастровий номер 2110100000:05:001:0091, за адресою: АДРЕСА_5 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 11 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івановою Ю. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 881, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (продавці), передали (продали) майно 1/2 частку житлового будинку у власність ОСОБА_8 (покупець), а покупець прийняла (купила) у приватну власність вказане майно, зокрема 1/2 частку житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 серпня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івановою Ю. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 312, ОСОБА_9 передав (продав) ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняла у приватну власність земельну ділянку площею 0,0008 га, кадастровий номер 2110100000:05:002:0130, за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:05:001:0091, ця земельна ділянка від межі літ. «В» до літ. «Г» межує із земельною ділянкою ОСОБА_9 (новий власник - ОСОБА_1 ).

Згідно з висновком фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 від 28 жовтня 2016 року № 166 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна в натурі, а саме об`єкта нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , частина житлового будинку, загальною площею 25,6 кв. м, житловою площею 12,2 кв. м, що складає 32/100 частини будинковолодіння, має свій окремий вхід, основні та підсобні приміщення можуть використовуватися незалежно від іншої частини будинку, тому за технічними показниками можна виділити в натурі.

Відповідно до витягу із протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 29 серпня 2019 року № 11, вирішило: ЕНЗ реконструкції з розширенням та надбудовою власного житлового будинку на площа Корятовича, 27/8 прийняти за основу, рекомендувати управлінню містобудування та архітектури надати містобудівні умови та обмеження на проектування.

У цьому витязі також зазначено, що проектна забудова не впливає на забудову площа Корятовича та АДРЕСА_4 .

05 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради із заявою № 691391 про одержання послуг - реконструкції квартири з виділенням в окреме будинковолодіння.

Також 05 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до начальна Управління містобудування та архітектури із заявою про надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта реконструкції, реставрації та поділу відведення в окреме будинковолодіння на площі Корятовича, АДРЕСА_5 .

Відповідно до нотаріально посвідчених довіреностей: ОСОБА_2 від 15 лютого 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 213, ОСОБА_3 від 26 січня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 121, та ОСОБА_4 від 14 червня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 718, уповноважено ОСОБА_2 бути представником зазначених осіб з питань представництва інтересів як власника об`єкта нерухомого майна з правом користування і розпорядження ними, для цього представнику також надано, серед іншого, право подавати від імені довірителів будь-які заяви та клопотання (як письмові, так і усні), подавати, підписувати та отримувати довідки та документи.

Начальником управління містобудування та архітектури ОСОБА_11 видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 21 жовтня 2019 року № 147/03-04/19. Назва об`єкта будівництва - реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Замовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У цих містобудівних умовах та обмеженнях зазначено, що гранично допустима відстань будівлі - 10,0 м від найнижчої планувальної відмітки землі до верхньої конструктивної відмітки даху. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 100 %. Згідно з пунктом 4 містобудівних умов та обмежень мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній площа Корятовича, до лінії регулювання забудови - не регламентуються, оскільки об`єкт реконструкції знаходиться у внутрішньому дворі, поза межами впливу червоних ліній, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд - існуючі, блокування (умови блокування узгодити із власниками сусідніх будівель, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Вказані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння» на АДРЕСА_3 затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21 жовтня 2019 року № 211-М.

Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року зареєстровано повідомлення на початок виконання будівельних робіт за № ЗК 061201850976 щодо реконструкції частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння на площі АДРЕСА_3 , забудовники ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21 жовтня 2019 року № 147/03-04/19, затверджені наказом від 21 жовтня 2019 року № 211-М. Зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:001:0091. У повідомленні зазначено основні показники об`єкта будівництва.

У містобудівному розрахунку із техніко-економічними показниками реконструкції частини будинку з розширенням на власній земельній ділянці з виведенням в окреме домоволодіння на АДРЕСА_3 , сертифікат НОМЕР_1 , зазначено, що частина будинку, що реконструюється, розміщена на першому та другому поверсі двоповерхового житлового будинку без підвалу в центральній частині міста. Існуюча частина об`єкта - житлова будівля. В результаті запланованої реконструкції та розширення за добудови на власній земельній ділянці та за рахунок надбудови мансардного поверху пропонується покращити техніко-економічні показники, збільшити житлову та загальну площу, з наступним виведенням в окреме домоволодіння. Будинок, що утвориться в процесі реконструкції, матиме окремий вхід, автономний заїзд із АДРЕСА_4 та нормативної площі земельну ділянку. Заїзд на територію будинку АДРЕСА_4 . Будинок забезпечується повним комплексом інженерного обладнання згідно з техумовами. Загальна площа до реконструкції 53,40 кв. м, після реконструкції - 104,67 кв. м.

Також у містобудівному розрахунку визначено конфігурацію об`єкта будівництва, зазначено, що ширина становить 6,60 м, довжина - 7,20 м.

Відповідно до технічного паспорта на частину житлового будинку, загальною площею 53,4 м. кв, за адресою: АДРЕСА_3 , відображено схематичний план земельної ділянки, план поверхів будівлі та експлікацію внутрішніх площ до плану житлового будинку.

Згідно зі схемою генерального плану до двору, де розташовані будинки АДРЕСА_3.

Відповідно до фотофіксації двору зі сторони АДРЕСА_4 та зі сторони площі Корятовича, та розгортку по фасадах внутрішнього двору зображено заїзд на АДРЕСА_4 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року у справі № 308/9964/16-ц у задоволенні позовної заяви ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 до ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Ужгородської міської ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі № 308/9964/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 задоволено частково.

Рішення у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_9 знести самовільно влаштовані металеві ворота на проїзді з АДРЕСА_6 , у двір будинків АДРЕСА_7 скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_9 знести (демонтувати) самовільно влаштовані металеві ворота на проїзді з АДРЕСА_6 , у двір будинків АДРЕСА_3 .

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у справі № 308/9964/16-ц зобов`язано ОСОБА_9 знести (демонтувати) самовільно влаштовані металеві ворота на проїзді з АДРЕСА_6 , у двір будинків АДРЕСА_7.

Також судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що «згідно з планом меж земельної ділянки в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 024972 від 07 листопада 2005 року площа земельної ділянки Д2 складає 0,0074 га. Відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 22 вересня 2016 року і ситуаційного плану (схеми), цільове призначення цієї ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_6 . Планом будівлі за вказаною адресою (зокрема, планом першого поверху) передбачений проїзд із АДРЕСА_4 у двір будинків № 27 , 29 , однак металеві чи будь-які інші ворота планом не передбачені, що підтверджується також листом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 02 листопада 2016 року. У розписці ОСОБА_9 від 17 серпня 2005 року встановлено той факт, що проїздом у двір загального користування можна вільно проходити, проїжджати».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В. П. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ВК Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просила суд визнати недійсними і скасувати містобудівні умови та обмеження, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 21 жовтня 2019 року за № 147/03-04/19 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , що затверджені наказом від 21 жовтня 2019 року № 211-М; скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ВК Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976 реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , забудовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Верховний Суд уважає, що як позивач, так і суди попередніх інстанцій неправильно визначили юрисдикцію цивільного суду для розгляду таких позовних вимог.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, предметом спору є визнання недійсними і скасування містобудівних умови та обмежень, виданих Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 21 жовтня 2019 року за № 147/03-04/19 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , що затверджені наказом від 21 жовтня 2019 року № 211-М, а також скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ВК Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976 реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння в АДРЕСА_3 , забудовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_1 оскаржує містобудівні умови та обмеження і повідомлення на початок виконання будівельних робіт з мотивів недотримання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради і ВК Ужгородської міської ради процедури їх надання, посилається на порушення положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду, ураховуючи суб`єктний склад сторін (Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради і ВК Ужгородської міської ради здійснюють публічно-владні управлінські функції), предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, вважає, що захист прав та інтересів ОСОБА_1 від наявних на її думку порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають у недотриманні процедури чи порядку прийняття оспорюваних документів, є завданням адміністративного судочинства.

Отже, спір позивача є публічно-правовим, а отже, належить до юрисдикції адміністративного суду.

Наведене виключає приватно-правовий характер спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі помилково розглянутий загальними судами першої та апеляційної інстанцій у порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведені порушення норм процесуального права є безумовною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі та роз`ясненням позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи для розгляду судом, встановленим законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича Василя Петровича задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2022 року, додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовомОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець