Справа № 149/315/23
Провадження № 22-ц/801/715/2024
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 рокуСправа № 149/315/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоКовальчука О. В.,
суддів :Сала Т. Б., Берегового О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини даних про батька та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини,
за апеляційноюскаргою ОСОБА_6 , поданою її представником адвокатом Власюком Ігорем Тимофійовичем, на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області про повернення позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту батьківства, постановлену в цій справі 13 лютого 2024 року в смт. Літині суддею цього суду Верещинською Я.С.,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні названого суду перебуває вищевказана цивільна справа, у якій оспорюються батьківство покійного ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його дітей, яку було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 13 лютого 2024 року.
12 лютого 2024 року адвокатом Власюком І.Т. подано позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 про встановлення факту батьківства, у якому він просив: залучити до участі в справі №149/315/23 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_6 та прийняти до спільного розгляду цей її позов; встановити факт батьківства ОСОБА_8 щодо неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 лютого 2024 року ухвалою Літинського районного суду Вінницької області відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та повернуто вказаний позов ОСОБА_6 .
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_6 , діючи через свого представника адвоката Власюка І.Т., посилаючись на порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 52, 193, 194 ЦПК України, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема скаржник посилається на те, що позов ОСОБА_6 мав бути розглянутий у цій справі саме як позов третьої особи з самостійними вимогами, оскільки: він взаємопов`язаний з первісним і зустрічним позовами(оспорюються батьківство та встановлюється факт батьківства однієї і тієї ж особи); їхній спільний розгляд є доцільним(інші учасники справи як і ОСОБА_6 мають намір просити суд про призначення експертизи на наявність чи відсутність кровного споріднення), а враховуючи велику кількість учасників справи розгляд даного спору в іншому провадженні створить додаткове навантаження як на суд, так і на учасників справи; рішення суду у цій справі безпосередньо впливає як на права ОСОБА_6 , так і на права сторін за первісним та зустрічним позовами у випадку задоволення позову ОСОБА_6 .
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу задовольнити.
За приписами ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 360 ЦПК України).
Відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги (п. 3 ч. 2 ст. 360 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 178 ЦПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Наведеними вище вимогами цивільного процесуального закону зазначений відзив не відповідає, а тому викладені у відзиві на апеляційну скаргу вимоги апеляційним судом не розглядаються.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні названого суду перебуває вищевказана цивільна справа, у якій оспорюються батьківство покійного ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно його дітей, народжених як у шлюбі, так і позашлюбних, яку було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 13 лютого 2024 року.
12 лютого 2024 року адвокатом Власюком І.Т. подано позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту батьківства, у якому він просив: залучити до участі в справі №149/315/23 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_6 та прийняти до спільного розгляду цей її позов; встановити факт батьківства ОСОБА_8 щодо неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.1-3ст.52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.
Згідно з ст.195 ЦПК України, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України, тобто як до вимог щодо подачі зустрічного позову.
Частиною другоюстатті 193 ЦПК Українипередбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів, може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третястатті 194 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Проаналізувавши позови, що перебувають в провадженні суду та поданий позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці позови не є взаємопов`язаними та не поєднані спільним предметом спору, а тому, враховуючи мотиви викладені в позовній заяві ОСОБА_6 , та наявність права на звернення до суду із самостійним позовом, суд відмовив в задоволенні заяви про залучення ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та повернув позов заявнику.
Доводами апеляційної скарги ці висновки суду першої інстанції не спростовано.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про порушенням судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали ст. 52, 193, 194 ЦПК України, оскільки встановлено, що позовні вимоги первісного та зустрічного позову про виключення відомостей про батьківство в актових записах про народження, а також позов третьої особи про встановлення факту батьківства покійного ОСОБА_8 пред`явлені стосовно різних його дітей, що свідчить про те, що вказані вимоги не взаємопов`язані та їх розгляд не виключить повністю, або частково задоволення іншої вимоги, проте призведе до затягнення розгляду справи та істотно розширить предмет доказування.
Отже, фактично встановивши, що позовна заява ОСОБА_6 не відповідає вимогам частини другоїстатті 193 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви з підстав передбачених частиною третьоюстатті 194 ЦПК України.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, висловленими у його судовому рішенні від 18 травня 2023 року у справі № 336/6396/22.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_6 , яка подана її представником адвокатом Власюком І.Т., задоволенню не підлягає, а тому понесені нею судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану її представником адвокатом Власюком Ігорем Тимофійовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року без змін.
Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
О.Ю. Береговий
Суд | Вінницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2024 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118312396 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Вінницький апеляційний суд
Ковальчук О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні