Постанова

від 03.04.2024 по справі 175/4143/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3488/24 Справа № 175/4143/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дрозда Романа Юрійовича на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2024 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Дрозда Романа Юрійовича про застосування зустрічного забезпечення по цивільній справі №175/4143/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від25січня 2024року узадоволенні клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_1 адвокатаДрозд Р.Ю.про застосуваннязустрічного забезпеченняу справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділспільного сумісногомайна колишньогоподружжя,відмовлено (а.с. 105).

Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокатДрозд Р.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та ненадання судом першої інстанції оцінки обставинам справи, на які він посилався у клопотанні, про застосування зустрічного забезпечення позову, ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити його клопотання про застосуваннязустрічного забезпеченняу справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділспільного сумісногомайна колишньогоподружжя (а.с. 110-115).

ОСОБА_2 через свогопредставника скористалась своїм правом та подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2023 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Чулініна Д.Г. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт (заборонено відчудження) на житловий будинок, загальною площею 131,6 м2 розміщений на земельній ділянці під кадастровим №1221455800:02:001:0636, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 2517183212020 на праві приватної власності ОСОБА_1 . Вказана ухвала суду переглядалась в судах апеляційної, а також касаційної інстанції та була залишена в силі.

Звертаючись до суду із клопотанням про застосування зустрічного забезпечення, представник ОСОБА_1 просив вжити заходи зустрічного забезпечення в указаній справі, шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 848 100 грн.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача не надано суду жодного доказу понесення відповідачем можливих збитків, які можуть бути завдані в результаті забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі №569/13105/18 (провадження №61-4646ІСВІ8) вказано, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень статтями 2, 18, 154 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про зустрічне забезпечення.

Невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заходи зустрічного забезпечення застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У клопотанні представник відповідача просив вжити заходизустрічного забезпеченняв указанійсправі,шляхом внесенняна депозитнийрахунок судугрошових коштіву розмірі848100грн з метою усунення потенційних збитків відповідача у зв`язку з розглядом цієї справи та в силу забезпечення позову.

Встановивши відсутність доказів того, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відповідачу у майбутньому можуть бути спричинені збитки в розмірі 848 100 грн, за для відвернення яких необхідно застосувати зустрічне забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування зустрічного забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачка не має права власності на нерухоме майно на території України та не вирішив питання щодо необхідності зустрічного забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, оскільки реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України. Матеріали справи не містять підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову. Посилання апелянта на військову агресію рф відносно України, систематичні атаки в тому числі Дніпропетровської області, а також на наявність втрат житлового фонду внаслідок військової агресії не є беззаперечною обставиною для застосування зустрічного забезпечення позову, а також не є беззаперечною обставиною для висновку щодо понесення відповідачем можливих збитків.

Крім того, ОСОБА_2 до свого відзиву надано докази наявності у неї у власності рухомого майна за рахунок якого в майбутньому можливе відшкодування збитків відповідачу забезпеченням прозову у разі їх настання.

Твердження апелянта про те, що з метою гарантії захисту його особистих майнових прав або інтересів, необхідно вжити зустрічні заходи забезпечення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не дають підстав для задоволення заява про зустрічне забезбепення.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді питання про необхідність застосування зустрічних заходів забезпечення позову, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаДрозда РоманаЮрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від25січня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.Ю. Лопатіна