Постанова

від 03.04.2024 по справі 203/1809/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/217/24 Справа № 203/1809/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інвест Буд" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Інвест Буд», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Дніпро Інвест Буд», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У березні 2024 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява ТОВ "Дніпро Інвест Буд" про ухвалення додаткового рішення у справі, яким вирішити питання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. До заяви заявник долучив копію рахунку 3/27 від 27 лютого 2024 року, копію платіжної інструкції № 1601 від 04 березня 2024 року, копію акту виконаних робіт від 07 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення у справі.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 у справі № 607/4341/20 (провадження №61-18451св20) вказано, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), які також узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду апеляційної інстанції надано: копію договору про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року, рахунок 1/29 від 29 січня 2024 року на суму 14000,00 грн., платіжну інструкцію № 1582 від 01 лютого 2024 року про сплату правничої допомоги у розмірі 14000,00 грн., акт виконаних робіт від 30 січня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року, копію рахунку № 3/27 від 27 лютого 2024 року на суму 4000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги, платіжна інструкція № 1601 від 04 березня 2024 року про сплату наданої правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн. та акт виконаних робіт від 07 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року.

Під час прийняття 23 листопада 2023 року постанови Дніпровським апеляційним судом питання розподілу витрат не було вирішено.

Окрім того, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, заявником зазначено, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги, а саме п. 4.1., участь адвоката у судовому засідання має фіксований розмір та складає 4000,00 грн., оскільки в апеляційному суді відбулось два судових засідання, а саме 14 лютого 2024 року та 06 березня 2024 року, вартість послуг адвоката за участь у судових засіданнях складає 8000,00 грн. Разом з цим, умовами договору, визначено вартість послуг адвоката за проведення аналізу документів довірителя, складання (написання) відзиву на апеляційну скаргу у справі, подання відзиву, підготовку клопотань, пояснень, заперечень та інших документів, а також отримання рішення суду та виконавчого листа, та за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, вартість послуг складає 10000,00 грн.

Врахувавши надані докази, колегія суддів на підставі статті 141 ЦПК дійшла висновку про те, що з позивача на користь скаржника підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції лише у розмірі 10000,00 грн, оскільки 14 лютого 2024 року судове засідання фактично не відбулось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, та справу відкладено до розгляду на 06 березня 2024 року. Таким чином, фактично в суді апеляційної інстанції було одне судове засідання 06 березня 2024 року, в якому приймав участь представник відповідача адвокат Крутовських С.В., тому за участь адвоката у судовому засіданні слід стягнути понесені витрати у розмірі 4000,00 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення 10000,00 грн. за надані послуги адвокатом відповідно до п.4.1 умов договору, колегія суддів вважає їх завищеними, оскільки фактично виконані роботи адвокатом стосувалися складання відзиву, який міститься у матеріалах справи, а розумність заявленого розміру та відсутність проведення інших дій передбачених умовами договору, зокрема п.4.1, враховуючи складність справи та витраченого адвокатом часу на написання та складання відзиву у справі, тому вважає, що підлягає відшкодування сума, яка буде відповідати принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат у розмірі 6000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20 (провадження № 61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21 (провадження № 61-19990ск21).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 10000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інвест Буд" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інвест Буд" судові витрати у розмірі 10000,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.Ю. Лопатіна