Рішення

від 01.04.2024 по справі 758/13725/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13725/23

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Транс», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Транс», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в якому просить стягнути з ТОВ «Сот-Транс» завдану внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_2 , моральну шкоду в сумі 1000000 грн., а з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» 20400 грн. витрат на поховання ОСОБА_3 та 10000 грн. витрат, які позивачка очікує понести на спорудження надгробного пам`ятника в майбутньому.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року по справі № 199/434/23 ОСОБА_2 , який працює водієм у ТОВ «Сот-Транс», визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На обґрунтування підстав відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання позивачка зазначає, що є онукою померлої від дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3 . Вказує, що на момент вчинення дорожньо-траснпортної пригоди, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Сот-Транс», тому саме роботодавець несе відповідальність з відшкодування моральної шкоди, завданої її працівником. Померла ОСОБА_3 була єдиною близькою родичкою позивачки. Вказує, що через протиправні дії ОСОБА_2 , які мали наслідком смерть бабусі, позивачка зазнала фізичної болі та душевних страждань, моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків, які як наслідок привели до негативних змін у житті, викликали негативні переживання та спогади, тривогу, емоційні реакції на згадуванні, фіксованість уваги на смерті бабусі, переживання психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи. Після смерті бабусі у позивачки не залишилось ні одного кровного родича, батьки померли раніше, інших близьких родичів не має. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює в 1000000 грн. та просить стягнути її саме з роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Сот-Транс». Крім того, позивачка зазнала матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання бабусі у розмірі 20400 грн., та 10000 грн. витрат, які позивачка очікує понести на спорудження надгробного пам`ятника в майбутньому, які вона просить стягнути з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант».

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача ТОВ «Сот-Транс» 07 грудня 2023 року, на виконання вимог ст. 178 ЦПК України, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок смерті особи, в обов`язковому порядку має бути встановлено наявність моральної шкоди. Частиною другою статті 1168 ЦК України визначено перелік осіб, яким моральна шкода смертю особи вважається завданою безумовно, до таких віднесено чоловіка (дружу), батьків (усиновлювачів), дітей (усиновленим) померлого, а також особам, які проживали з ним однією сім`єю. Наявність моральної шкоди в інших осіб, не віднесених до кола осіб, визначених частиною другою статті 1168 ЦК України, не може вважатися завданою самим лише фактом смерті особи та має бути доведене позивачем, який заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, позивачка, на обґрунтування наявності в неї моральної шкоди, посилається на те, що вона є онукою померлої внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 . Вважає, що позивачка не належить до кола осіб, визначених частиною другою статті 1168 ЦК України, завдання яким моральної шкоди смертю особи вважається безумовним. За таких обстави, вважає, що факт наявності в позивачки моральної шкоди, як одна з умов для її відшкодування, має бути доведений перед судом належними, допустимими та достатніми доказами. Лише стверджуючи про наявність моральної шкоди, позивачка жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надає. Між тим, саме лише ствердження про наявність родинних зв`язків та понесення моральної шкоди у зв`язку зі смертю бабусі з урахуванням положень частини другої статті 1168 ЦК України не може вважатися достатнім доказом наявності моральної шкоди. Отже, вважає, що позивачкою не доведено наявності моральної шкоди. При цьому, розмір моральної шкоди, заявлений позивачкою вважає необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає глибині душевних страждань. Вказує, що у вироку суду встановлено, що ОСОБА_3 вийшла на проїжджу частину та почала її перетинати в невстановленому для цього місці в безпосередній близькості з автомобілем, яким керував ОСОБА_2 , перед яким також рухалися автомобілі. Тобто, ОСОБА_3 своїми діями, які хоч і не мали причинно-наслідкового зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, однак полягали в порушенні Правил дорожнього руху та перетині проїжджої частини у невстановленому для цього місці, поміж автомобілів, сприяла виникненню шкоди для її життя та здоров`я, а отже і моральної шкоди для позивачки. Вказана обставина свідчить про наявність у описаних діях ОСОБА_3 грубої необережності, яка сприяла завданню шкоди, що має наслідком зменшення відшкодування такої шкоди. На підставі викладеного, вважає, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди є таким, що не відповідає глибині понесених нею душевних страждань, засадам розумності, добросовісності та справедливості, є значно завищеним, а його стягнення зумовить безпідставне збагачення позивачки, що, є недопустимим. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На спростування заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, представником позивача 27 грудня 2023 року подано відповідь на відзив, в якому викладено заперечення проти доводів сторони відповідача ТОВ «Сот-Транс», зокрема зазначено, що позивачка є онукою померлої ОСОБА_3 , про що зазначено у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Крім того, вказав, що позивачка завжди була на зв`язку з померлою бабусею, не дивлячись на проживання у різних містах. Допомагала їй фінансово, купувала ліки та продукти харчування.

06 лютого 2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача надав заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача ТОВ «Сот-Транс» надав заяву про розгляд справи за його відсутності та просить врахувати відсутність в справі доказів спорідненості померлої та позивачки, у зв`язку з чим, остання не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача АТ «СК «Мега-Гарант» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року по справі № 199/434/23 ОСОБА_2 , який працює водієм у ТОВ «Сот-Транс», визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що не заперечувалось сторонами по справі та підтверджено копією вироку, наявною в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, а також оцінку дослідженим доказам, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.п.1,2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною першою, другою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1168 ЦК України, визначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1187 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На обґрунтування підстав відшкодування моральної шкоди позивачка стверджує, що є онукою померлої від дорожньо - транспортної пригоди, у вчинені якої визнано винуватим ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , а отже належить до осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України до першої черги осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи відносяться чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), та діти (усиновлені) вказаної особи. Тобто, вказані особи мають право на відшкодування моральної шкоди незалежно від того, проживали вони разом із фізичною особою, яка померла, на час її смерті чи окремо.

У позовній заяві позивачка стверджує, що вона є онукою померлої ОСОБА_3 , а отже не належить до першої групи осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, незалежно від того чи проживали разом з померлою особою.

При цьому, з досліджених доказів, долучених до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Батьками в свідоцтві про народження вказано - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про смерть, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_6 при укладенні шлюбу з ОСОБА_4 зміцнила прізвище на ОСОБА_7 .

За таких обставин, доказів спорідненості з померлою ОСОБА_3 , яку позивачка вказує як бабусю, до позовної заяви не додано.

Водночас, в силу вимог ч.2 ст. 1168 ЦК України другу групу осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, становлять особи, які проживали з нею однією сім`єю.

Відтак, обов`язковою умовою виникнення у таких осіб права на відшкодування моральної шкоди є факт спільного проживання, ведення спільного побуту, спільного господарства, тривале постійне спілкування, наявність спільних прав і обов`язків.

Таким чином, оскільки позивачка не належить до першої групи осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, тому для відшкодування їй моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , позивачка має довести факт проживання з померлою ОСОБА_3 однією сім`єю.

Натомість, доказів спільного проживання з померлою ОСОБА_3 позивачкою суду не надано.

Як вбачається з копії вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року по справі № 199/434/23 потерпіла ОСОБА_1 вкаказала, що проживала з померлою бабусею ОСОБА_3 до 2007-2010 року, в подальшому приїджала раз в два-три місяці з Києва до бабусі погостювати.

Таким чином, позивачка проживала в місті Києві, а померла ОСОБА_3 - в місті Дніпрі, тобто факт спільного проживання вказаних осіб не підтверджено належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні визначені законом підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , у порядку ст. 1168 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги до ТОВ «Сот-Транс» не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог до АТ «СК «Мега-Гарант» 20400 грн. про стягнення витрат на поховання ОСОБА_3 та 10000 грн. витрат, які позивачка очікує понести на спорудження надгробного пам`ятника в майбутньому, суд зазначає наступне.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, з досліджених доказів по суті спору в судовому засіданні встановлено, що позивачкою не обґрунтовано підстави пред`явлення позовних вимог про стягнення витрат на поховання ОСОБА_3 та витрат, які позивачка очікує понести на спорудження надгробного пам`ятника в майбутньому, саме до АТ «СК «Мега-Гарант» та не надано відповідних доказів.

При цьому, не визначено, яким чином порушено її особисте немайнове або майнове право та інтерес саме відповідачем АТ «СК «Мега-Гарант», від чого залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає цивільні справи лише в межах позовних вимог, а тому позовні вимоги до АТ «СК «Мега-Гарант» також не підлягають задоволенню.

Отже, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а позивачка звільнена від їх сплати при зверненні до суду, судові витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Транс», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено протягом десяти днів.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сот-Транс», код ЄДРПОУ 40632615, юридична адреса: вул. Шкілька, буд. 3, оф. 5, с. Борисівка Нікопольського району Дніпропетровської області;

відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», код ЄДРПОУ 30035289, юридична адреса: вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, м. Харків;

третя особа - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Леся БУДЗАН