Ухвала

від 09.04.2024 по справі 761/22656/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22656/23

Провадження № 2-п/761/87/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника відповідача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 розглянувши матеріали заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення по справі № 761/22656/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2023 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено.

Представник відповідача - адвокат Качкуров Ф.В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що рішення у справі прийнято за відсутності відповідача, він не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, повістку про виклик у судове засідання не отримував. Вважає, що при винесенні рішення судом не встановлено фактичних обставин справи, не врахована думка відповідача щодо позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою заяву в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, зазначив про те, що судом було дотримано вимоги закону з приводу належного сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, відповідач був обізнаний наміром позивача щодо ініціювання спору в порядку цивільного судочинства, а тому мав проявляти інтерес до існування справ проти нього.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначає про те, що в липні 2023 року відповідача було депортовано з України, про що свідчить відповідна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому, на момент розгляду справи відповідач був відсутній в країні та не був обізнаний судовим процесом проти нього, оскільки не отримував виклики до суду.

Між тим, суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача з огляду на наступне.

За інформацією щодо реєстрації місця проживання особи від 30.06.2023 року ОСОБА_4 в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» не знайдено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відкрито загальне позовне провадження, справу призначено в підготовче засідання.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, матеріали позовної заяви та судову повістку було надіслано відповідачеві поштовим відправленням на адресу, зазначену у позовній заяві, яка була встановлена позивачем із ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2023 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України.

Між тим, вказане поштове відправлення було повернуто до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В подальшому всі поштові відправлення на ім`я відповідача повертались з аналогічною позначкою.

З метою забезпечення участі відповідача у судовому засіданні, суд, з огляду на вимоги ч. 11 ст. 128 ЦПК України, неодноразово викликав відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України

Отже, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що передбачено ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Суд вважає неспроможними доводи сторони відповідача з приводу неможливості участі відповідача в розгляді справи внаслідок його депортації з наступних підстав.

Так, до заяви про перегляд заочного рішення представником відповідача було залучено постанову про накладення адміністративного стягнення № 113887 від 17.07.2023 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 5100 грн.

Суд зазначає про те, що примусове повернення іноземців до країни походження чи третьої країни здійснюється на підставі рішення органу Державної міграційної служби України, органу Служби безпеки України (далі - СБ України) або органу охорони державного кордону про примусове повернення чи примусове видворення на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення (ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 4 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців і осіб без громадянства).

Між тим, жодного із таких рішень стороною відповідача суду надано не було, а тому факт депортації відповідача за межі України не доведено.

До того ж, 07.06.2023 року відповідач уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом, який передбачає представництво інтересів відповідача в судах, і як було встановлено в судовому засіданні із пояснень представника відповідача, такий договір було укладено з метою забезпечення представництва інтересів відповідача в цивільних спорах, які могли бути ініційовані до нього потерпілими особами.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).

Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Разом з тим, суд вважає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для вирішення даної справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, доказів поважності неявки не надав, а також не надавав суду заперечень на позов, суд приходить до висновку, що підстав для скасування заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність обставин, передбачених до ч. 1 ст. 288 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Кучкурова Ф.В. про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 12 .04.2024 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

09 квітня 2024 року