Постанова

від 23.10.2024 по справі 761/22656/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/22656/23 Головуючий у І інстанції Матвєєва Ю.О.

Провадження №22-ц/824/11858/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Доброванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Качкурова Фаріта Васильовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28 червня 2023 року адвокат Гуримський Олег Віталійович в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову зазначав, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазнав матеріальних збитків на суму 411 302, 51 грн, а також 3% річних у розмірі 190 731,68 грн, та інфляційні витрати у розмірі 2 149 066,65 грн, а всього 2 751 100,84 грн.

Як встановлено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 , не будучи офіційним засновником чи директором, однак фактично повністю керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл», з метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на заволодіння коштами фізичних осіб шляхом шахрайства, наприкінці 2005 року надавав вказівки щодо розміщення у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про початок будівництва будинку по АДРЕСА_1 .

За вказівкою ОСОБА_1 керівниками товариства було укладено низку договорів купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві.

Так, на підставі укладеного 01.12.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Стабіл» договору купівлі-продажу майнових прав№35/15, у період часу з 06 грудня 2005 року по 21 червня 2007 року позивачем було внесено на рахунок ТОВ «Стабіл» кошти на суму 411 302, 51 грн.

Надалі, кошти, які були внесені фізичними особами на рахунок ТОВ «Стабіл», було перераховано на рахунки підконтрольних відповідачу підприємств, а будівництво по АДРЕСА_1 , так і не розпочалося.

Дії ОСОБА_1 кваліфікувались як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, а саме за ч. 4 ст.190 КК України.

Однак, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Оскільки відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, позивач просив стягнути понесені відповідачем збитки задля відновлення його порушеного права, а також стягнути понесені судові витрати.

Заочним рішенням від 24 жовтня 2023 року Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 суму матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 411 302, 51 грн, а також 3% річних у розмірі 190 731,68 гр., та інфляційні витрати у розмірі 2 149 066,65 гр., а всього 2 751 100,84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 13 420,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Качкурова Ф.В. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Качкуров Ф.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що неявка відповідача в судове засідання була зумовлена тим, що за адресою, яка вказана позивачем в позові, відповідач не був зареєстрований та не проживав, а тому не отримував від суду першої інстанції жодної кореспонденції. Більше того, з 17 липня 2023 року відповідач перебуває за межами України, тому фактично був позбавлений можливості отримувати судові повістки та бути присутнім у судовому засіданні.

Вказує також, що позовні вимоги в цілому ґрунтуються на обвинувальному акті від 23.08.2013 року та на припущеннях. Посилається на необґрунтованість заявлених вимог з огляду на відсутність доказів (документів, договорів, актів, інших фінансових документів), підписаних ОСОБА_1 , які б свідчили про нанесення шкоди позивачу. Звертає увагу на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 р. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, таким чином вини відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу не доведено.

Крім того, в рамках кримінального провадження №420131100000000544 проведено судову-економічну експертизу №7435/13-45, висновком якої встановлено, що ОСОБА_1 не був посадовою особою ТОВ «Стабіл» та засновником товариства, що на думку апелянта свідчить про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі. Так, корпоративні права юридичних осіб «Стабіл» та ТОВ «Стабіл груп» з усіма правами, обов`язками та майном, яке належить афілійованим особам у 2007 році було продано ТОВ «Фортуна банк». Цей факт був відомий позивачу, тому на думку представника відповідача, належним відповідачем має бути саме ТОВ «Фортуна Банк».

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Гуримський О.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до положень процесуального законодавства.

Так, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Качкуров Ф.В. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу адвоката, зареєстровану в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується Звітом про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 17.07.2024 року. (а.с. 239)

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

23.10.2024 року адвокат Качкуров Ф.В. надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його захворюванням.

Вирішуючи клопотання сторони відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з урахуванням наступного.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Так, матеріалами справи встановлено, що адвокат Качкуров Ф.В., як представник відповідача ОСОБА_1 , повідомлявся Київським апеляційним судом належним чином про призначення розгляду справи на 23 жовтня 2024 року, про що свідчить судова повістка-повідомлення, яка направлялась 17 липня 2024 року на офіційну електронну адресу адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він зазначив в апеляційній скарзі для направлення процесуальних документів у справі (а.с. 211), та звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, відповідно до якого судова повістка була доставлена того ж дня. (а.с. 239).

Доказів поважності причин неявки у судове засідання з підстав захворювання, зокрема медичного висновку про тимчасову непрацездатність, представником відповідача не надано. Своїм правом на подання заяви про участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзвязку представник відповідача та відповідач не скористались.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Качкуровим Ф.В. не вказані причини, які унеможливлюють вирішення спору за їх відсутності.

На підставі статті 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторони позивача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції встановив, що хвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року у справі № 761/30797/13-к було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000544 від 04.06.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно вказаної ухвали, обвинувачений ОСОБА_1 не будучи офіційним засновником чи директором, однак фактично повністю керуючи діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіл» (код ЄДРПОУ № 33102734), зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (далі ТОВ «Стабіл»), з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння коштами фізичних осіб шляхом шахрайства, наприкінці 2005 року надав вказівки працівникам та офіційним директорам ТОВ «Стабіл», які не були обізнані про його злочинні наміри, розмістити у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про початок будівництва будинку на АДРЕСА_1 .

3 метою створення враження у потенційних інвесторів щодо наміру будувати будинок по АДРЕСА_1 та залучення коштів інвесторів, ОСОБА_1 , повністю керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл», протягом 2005-2007 років отримав дозвільні документи для початку будівництва, хоча наміру будувати будинок не мав.

Надалі, ОСОБА_1 , використовуючи службових осіб ТОВ «Стабіл», які формально обіймали у різний час посади керівників підприємства та не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_1 і неналежним чином виконували свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , - у період з 27.10.2005 по 02.04.2007 заволодів коштами фізичних осіб - інвесторів будівництва нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які, у зазначений період часу, були залучені під виглядом інвестування будівництва зазначеного житлового будинку.

3 цією метою учасниця ТОВ «Стабіл», якої належить 51% статутного капіталу товариства, ОСОБА_7 , яка одночасно перебувала із ОСОБА_1 у юридичному та фактичному шлюбі, у зазначений вище період часу, уповноважила ОСОБА_1 керувати ТОВ «Стабіл» довіреністю, засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кунда Я.І., зареєстрованою в реєстрі за номером 926, виданою на управління товариством, отримання інформації про його діяльність, прийняття рішень, пов`язаних з діяльністю ТОВ «Стабіл», підписання документів та договорів усіх видів, прийняття участі у призначенні будь-яких посадових та відповідальних осіб ТОВ «Стабіл».

Керуючи діяльністю ТОВ «Стабіл» та його посадовими особами, ОСОБА_1 неодноразово давав вказівки керівникам товариства у різний час - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - про укладання договорів купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві від імені ТОВ «Стабіл» з фізичними особами - інвесторами будівництва нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Останні, введені в оманусвідомо неправдивими відомостями щодо використання залучених інвестиційних коштів на будівництво будинку та власне намірів забудовника збудувати житловий будинок за вказаною адресою, у приміщенні офісу ТОВ «Стабіл», за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6, уклали зТОВ «Стабіл», в особі директорів, які неналежно виконували свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них з боку ОСОБА_1 , договори купівлі-продажу майнових прав та пайової участі у будівництві, згідно з якими введення будинку по АДРЕСА_1 у Києві в експлуатацію мало відбутися не пізніше 30.11.2007, та внесли кошти на рахунки ТОВ «Стабіл» у банківських установах (ТОВ «Фортуна-банк», потім АКБ «Форум»).

Так, на підставі укладеного 01.12.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Стабіл» в особі директора ОСОБА_3 , у приміщенні офісу вказаного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 , договору купівлі-продажу майнових прав №35/17, у період з 06.12.2005 по 21.06.2007 ОСОБА_2 було внесено на рахунки ТОВ «Стабіл» кошти на суму 411 302,51 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) внесками фізичних осіб під виглядом залучення коштів на інвестування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , у період 27.10.2006 - 02.04.2007 року заволодів, шляхом шахрайства, грошовими коштами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 і ОСОБА_35 на загальну суму 15 803 900.94 грн.

Надалі, реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 отримавши реальну можливість розпорядитись коштами, внесеними на рахунки ТОВ «Стабіл» громадянами - інвесторами будівництва житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , та заволодіти ними, та користуючись тим, що директори зазначеного підприємства у різний час: ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неналежним чином виконують свої службові обов`язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них, дав вказівку останнім безпідставно перерахувати кошти на рахунки підконтрольних йому підприємств, а саме: ТОВ «Укркоксохіммонтаж», ТОВ «Стабіл-груп», ТОВ «Нафта-Груп», ТОВ «Тревел-Груп». ТОВ «Захід-Нафта-Груп», засновником яких є ОСОБА_36 та його родичі.

Внаслідок цього, ОСОБА_1 заволодів перерахованими коштами в особливо великих розмірах і використав їх на власний розсуд, а будівництво по АДРЕСА_3 у Києві так і не розпочалося.

Так, згідно з актом № 13-30/793 від 28.07.2008 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Стабіл» за період з 01.01.2005 по 20.08.2007, встановлено, що між СБУ та ТОВ «Стабіл» укладено договір від 10.02.2005 № 19/30-ж17 про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_4 , термін введення в експлуатацію якого - 4 квартал 2007 року. У ході ревізії проведено обстеження фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва та встановлено факт відсутності будь-яких будівельних робіт на даному об`єкті. Проте для проведення відповідного будівництва ТОВ «Стабіл» протягом 2005-2007 років по 59 договорам було залучено коштів від фізичних осібдля проведення зазначеного будівництва на загальну суму 18 563,0 тис. грн.

На виконання договору від 27.10.2005 № 10/27 купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким ТОВ «Стабіл-Груп» зобов`язано передати ТОВ «Стабіл» майнове право на збудовану квартиру в будинку за адресою: АДРЕСА_5 , ТОВ «Стабіл» перерахувало ТОВ «Стабіл-Груп» кошти на загальну суму 2849,8 тис. грн. без одержання відповідного товару. Проведеним обстеженням фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва встановлено факт відсутності проведення будь-яких будівельних робіт.

На виконання договору підряду від 11.08.2005 № Ст-Є/18-A на капітальне будівництво об`єкту за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким ТОВ «Укркоксохіммонтаж»» зобов`язане у строк до 30.11.2007 передати ТОВ «Стабіл» об`єкт будівництва, ТОВ «Стабіл» перераховано ТОВ «Укркоксохіммонтаж» кошти на загальну суму 7 333,1 тис. грн. без отримання відповідних робіт. Проведеним обстеженням фактичної наявності зазначеного об`єкта будівництва встановлено факт відсутності проведення будь-яких будівельних робіт.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), ОСОБА_1 протягом 27.10.2005-02.04.2007 років, повторно, заволодів шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) коштами громадян, у тому числі 28 зазначених вище громадян, на загальну суму 15 803 900,94 грн, що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння злочинів, тобто в особливо великих розмірах. Тим самим, встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Своїми навмисними діями, що виявились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Позивачу надано статус потерпілої особи в кримінальному провадженні №42013110000000544 від 04.06.2013 року.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв матеріальних збитків позивачу на загальну суму 411 302,51 грн, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення збитків, а також нарахованих 3% річних у розмірі 190731,68 грн та інфляційних втрат в сумі 2 751 100, 84 грн.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується. Оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені приписами ст. 1166 ЦК України, за якою завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Цьому загальному правилу (генеральному делікту) кореспондують правила ч. 1 ст. 1177 ЦК України про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення та встановлений у КПК України механізм відшкодування шкоди, здійснюваний передусім за рахунок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: добровільно (ч. 1 ст. 127 КПК України); примусово за рішенням суду (ч. 2 ст. 127 КПК України).

Отже, структура та зміст ст. 1177 ЦК України визначають, що за загальним правилом шкоду, завдану потерпілому в результаті вчинення кримінального правопорушення (злочином), має відшкодовувати винна особа, діями якої її завдано, що відповідає ч. 1 цієї статті.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що законодавець встановив певну логічну послідовність у визначенні особи, яка має відшкодувати/компенсувати потерпілій особі шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) вправі вимагати відшкодування заподіяної їй шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.

Боржником у зобов`язаннях із заподіяння шкоди є особа, на яку законом покладений обов`язок відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду. Боржники поділяються на: а) безпосередніх заподіювачів шкоди, тобто осіб, які власними діями завдали шкоду потерпілому; б) інших осіб (незаподіювачів шкоди), на яких законом покладено обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду. Основною причиною покладання обов`язку на незаподіювача шкоди є необхідність захисту інтересів потерпілої особи, яка має отримати відшкодування заподіяної шкоди в будь-якому випадку, незалежно від того, чи може безпосередній заподіювач сам бути делінквентом і чи є у нього фінансова можливість відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як встановлено в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року у справі № 761/30797/13-к ОСОБА_2 набув статусу потерпілого.

При цьому згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обставини, встановлені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 року у справі № 761/30797/13-к, є обов`язковими у даній справі та не підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено вину відповідача у завданні йому матеріальних збитків, а закриття провадження у кримінальній справі з підстав закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності не виключає застосування принципу презумпції невинуватості, не можуть бути взяті до уваги, з огляду на наступне.

Кримінально-процесуальним законодавством встановлено можливість закриття провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлених у статті 49 КК України.

Як врегульовано п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення підстав, передбачених у ст. 49 КК України, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. У такому випадку визначальне значення має те, що закриття кримінального провадження відбувається внаслідок існування так званих «нереабілітуючих підстав», до категорії яких відноситься і сплив строків давності.

В такому разі закриття провадження у справі означає, що щодо особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин подальше провадження виключається. За таких умов неможливість отримати відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, була б об`єктивно несправедливою. Саме таку позицію займає і Верховний Суд, про що свідчить, серед іншого, сформульований ним правовий висновок, наведений у постанові 24 жовтня 2023 року у справі № 207/124/13-ккасаційний сформулював правовий висновок про те про те, що «із системного аналізу норм КПК та КК України слідує, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження це не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, й потерпіла не позбавлена права заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Слід також зазначити, що в апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наданого позивачем, тому в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційний судом не переглядається.

З огляду на вказане, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив правильне по суті рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375/, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качкурова Фаріта Васильовича- залишити без задоволення.

Заочне рішенняШевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар