Постанова
від 05.04.2024 по справі 917/1796/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1796/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023 № 072883;

позивача - не з`явився;

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 98 П/2-5) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1796/23 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірошем Д.М., повний текст складено 14.12.2023)

за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, м. Миргород Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади, смт. Шишаки Полтавської області

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2) ОСОБА_1 , с. Гоголеве Шишацького району Полтавської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача-Фермерське господарство "В.В.С" Полтавська обл., Шишацький р-н, село Гоголеве

про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , в якому просив:

1)визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

2)визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

4) у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно:

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,6834 га, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112202053257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17931141 від 07.12.2016;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 4,9703 га, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 428891553257 від 01.02.2017, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18863455 від 01.02.2017;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 3,9289 га, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1112107153257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17929338 від 07.12.2016;

5) зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельні ділянки: кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади); кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради (теперішня назва Жоржівський старостинський округ Шишацької територіальної громади); кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської рад (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що ураховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні). Прокурор вважає, що оскільки на момент укладення договору оренди ОСОБА_1 вже отримав значну кількість земельних ділянок та створив і зареєстрував ФГ "В.В.С.", в якому є одним із засновників, то отримання ним спірних земельних ділянок мало відбутися на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди. На думку прокурора, ГУ Держгеокадстру у Полтавській області під час розгляду поданих клопотань та вирішення питання щодо надання в оренду земель на пільгових умовах не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 , та перевірки наявності раніше переданих останньому земель для ведення фермерського господарства та реєстрації ФГ "В.В.С.".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.09.2023 у справі №917/1563/23 роз`єднано позовні вимоги заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок та виділено в самостійне провадження наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,6834 га, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112202053257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17931141 від 07.12.2016; зобов`язати ОСОБА_1 , повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади);

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 4,9703 га, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 428891553257 від 01.02.2017, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18863455 від 01.02.2017; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради (теперішня назва Жоржівський старостинський округ Шишацької територіальної громади);

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 3,9289 га, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1112107153257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17929338 від 07.12.2016; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської рад (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).

За наслідками роз`єднання позовних вимог, у справі №917/1796/23 розглядалися позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 3,9289 га, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1112107153257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17929338 від 07.12.2016, зобов`язання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 09.04.2001, видавник: Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області, адреса: Полтавська обл., Миргородський район, с. Гоголеве) повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської рад (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1796/23 в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, ця земельна ділянка належала до земель державної форми власності, розпорядником земельної ділянки було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Тобто станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки (19.10.2016) Шишацька селищна рада не була розпорядником земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289, Шишацька селищна рада Миргородського району також не є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно, до неї не перейшли права та обов`язки суб`єкта, якому вони належали раніше. З огляду на те, що матеріали справи не містять, а сторонами не доведено наявності у Шишацької селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині визнання недійсним договору оренди землі у зв`язку відсутністю доказів порушення прав позивача станом на 19.10.2016. Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність в розпорядження Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основної про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції встановивши, що власником спірної земельної ділянки на момент розгляду справи є Шишацька селищна рада, не врахував, що відповідно до чинного законодавства, орендодавцем та стороною договору оренди стає новий власник земельної ділянки, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №36-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Шишацькій селищній раді Миргородського району (Шишацького району) передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 954,4300 га, в тому числі і спірну земельну ділянку. А тому прокурор вважає, що висновок суду про відсутність порушення прав Шишацької селищної ради у зв`язку з недоведеністю права останньої розпоряджатися спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину, є передчасним, оскільки не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема статей 317, 334 ЦК України, статті 125 ЗК України, статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 9 Закону України "Про оренду землі", та суперечить статті 52 ГПК України. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора щодо позаконкурентного порядку набуття ОСОБА_1 права оренди на спірну земельну ділянку та не врахував, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Також за доводами прокурора, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині роз`єднання позовних вимог, оскільки прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі одного позивача до одних і тих же відповідачів про визнання недійсними договорів оренди трьох земельних ділянок, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок, позовні вимоги пов`язані між собою однаковими підставами виникнення та тотожними фактичними обставинами, на яких вони ґрунтуються. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, роз`єднавши позовні вимоги, лише штучно створив 3 провадження, що не було наслідком досягнення процесуальної економії за однакових обставин та суттєво ускладнило виконання процесуальних прав та обов`язків учасників справи, призвело до судової тяганини, поклало додаткові витрати з оскарження судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду справи № 917/1796/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 98 П/2-5) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1796/23 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 06.03.24 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

07.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від другого відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1956), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

При цьому другий відповідач зазначає, що ним виконано усі умови, передбачені Законом України "Про фермерське господарство" та ст. 123 ЗК України, з метою реалізації свого права. Зазначає, що остаточне рішення було прийнято представниками ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до наданих ним повноважень, у разі необхідності, вони могли вимагати надання додаткових роз`яснень, але таким правом не скористалися і дійшли висновку про достатність наданих обґрунтувань. За доводами ОСОБА_1 вся технічна документація щодо відведення та присвоєння кадастрових номерів була покладена на 2-го відповідача і оплачувалась ним за рахунок власних коштів. Відповідач-2 зазначає, що звернення з клопотанням про надання в оренду спірних земельних ділянок відбувалося до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-УІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто до 03.04.2016 . Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції на момент спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок. За доводами ОСОБА_1 в його діях відсутнє правопорушення у зв`язку з укладанням спірних договорів оренди в жовтні 2016 року після входу до складу засновників ФГ в травні 2016 року, адже первинне волевиявлення щодо вступу в спірні правовідносини мало місце 06.08.2014 (звернення до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), після чого розпочалась переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень. ОСОБА_1 зазначає, що позивач не вказує на конкретні обставини нанесення шкоди інтересам держави відповідачем-2, який має докази добросовісного виконання обов`язків орендаря, абсолютного розуміння та підтримки громади, в якій він здійснює свою діяльність, 09.05.2022 ФГ "В.В.С." виплачено орендну плату наперед за 4 місяці за всі орендовані земельні ділянки на територіях Диканської та Шишацької громад; з першого дня війни ФГ "В.В.С." почало здійснювати активну допомогу армії, загальна сума якої перевищує 300 тисяч грн., ФГ "В.В.С." передало ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобіль вантажний БАЗ-Т 713.12.

05.03.2024 від другого відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, в обгрунтування якого він послався на те, що спірний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, та наразі стосовно оренди цієї ж земельної ділянки діє новий договір від 07.11.2023 № 1-40/23, укладений між Шишацькою селищною радою та ОСОБА_2 , копія якого додана до клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 залучено до участі у справі №917/1796/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача Фермерське господарство "В.В.С" та її розгляд відкладено на 05.04.2024 о 12:00 год.

12.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшли пояснення щодо відзиву відповідача-2, в яких прокурор зазначає, що у поданих до ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) заявах (клопотаннях) від 26.08.2014 та 29.08.2014 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства не обґрунтовано бажаний для отримання розмір земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. Крім того, у клопотанні та обґрунтуванні не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та не зазначено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі, обмежившись лише вказівкою на забезпечення матеріально-технічною базою для обробітку землі. Таким чином, прокурор вважає, що відповідачем не дотримано вимог Закону України "Про фермерське господарство" щодо порядку подачі заяви про надання земельної ділянки, її змісту та доданих до неї документів. Наголошує, що спірні земельні ділянки отримані ОСОБА_1 після державної реєстрації ФГ "В.В.С." як юридичної особи, щодо яких законодавством не передбачено пільгових умов отримання земельних ділянок на безконкурсній основі. За доводами прокурора громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні). Проте, ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області, окрім спірних земельних ділянок, протягом 2014 - 2016 років надано ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства 33 земельні ділянки, розташовані на території Шишацького та Диканського районів, загальною площею більше ніж 375 га, що підтверджується витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

13.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Полтавської обласної прокуратури надійшли пояснення. Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства після того, як створив ФГ "В.В.С.", для його розширення, і користувачем вказаної земельної ділянки є саме фермерське господарство. У зв`язку із закінченням строку, на який укладено договір оренди землі, між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , Шишацькою селищною радою та ОСОБА_1 25.10.2023 укладено угоду про припинення дії договору оренди землі від 19.10.2016 та складено акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким останній нібито повернув земельну ділянку власнику. Однак, вказаному рішенню передувало рішення 25 сесії Шишацької селищної ради 8 скликання від 12.10.2023 "Про переукладення на новий термін договорів оренди земельних ділянок з гр. ОСОБА_1 ", яким вирішено переукласти зі ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівського старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного рішення 07.11.2023 між Шишацькою селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №1-40/23 строком на 10 років. Прокурор наголошує, що спірна земельна ділянка як об`єкт оспорюваного за цим позовом договору оренди землі залишилась без змін, підстави для "переукладення" договору оренди землі зі ОСОБА_1 залишились ті ж самі, що і на момент звернення до суду із позовною заявою. Вказані угоди, про які заявлено лише 05.03.2024, про нібито повернення земельної ділянки ОСОБА_1 та одночасно "переукладення" договору оренди землі з Шишацькою селищною радою зі складаннями актів приймання-передачі, на думку прокурора, є недобросовісними діями сторін, які спрямовані лише на уникнення настання правових наслідків визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи № 917/1796/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

В судовому засіданні була присутня прокурор, яка заперечувала проти задоволення клопотання ГУ Держгеокадастру Полтавській області про відкладення розгляду справи, наголосила на відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, наполягала на доводах та вимогах апеляційної скарги, та просила суд її задовольнити

Позивач та відповідачі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання повторно не з`явились, що відповідно до п. 2 ч. 3 статті 202 ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за їх відсутності незалежно від причин неявки.

06.03.2024, 20.03.2024 та 05.04.2024 через електронну пошту суду апеляційної інстанції від позивача - Шишацької селищної ради Полтавської області надійшли клопотання, в яких він просить розглянути справу без його участі.

Судова колегія зауважує, що Шишацька селищна рада Полтавської області відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України відноситься до осіб, які відповідно чинних норм господарського процесуального законодавства зобов`язані зареєструвати Електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), проте, як вбачається з відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", позивач не має зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, що відповідно до положень ч. 4 ст. 170 ГПК України має наслідком повернення такої заяви.

Окрім того, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (ч. 8 ст. 42 ГПК України).

Разом з тим, вказані клопотання в порушення ч. 8 ст. 42 ГПК України не підписано електронним підписом заявника.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, клопотання позивача підлягають поверненню без розгляду.

Третя особа, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання також не з`явилась,про причини неявки суд не повідомила, що відповідно до п. 1 ч. 3 статті 202 ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за її відсутності незалежно від причин неявки.

04.04.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання (вх. № 4871), згідно з яким він просить відкласти розгляд справи , у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні представника, який супроводжував зазначену справу ОСОБА_3 , через її непрацездатність.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з наступних підстав.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, зокрема, в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними(частина 1 статті).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження (частина 2 статті).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (частина 3 статті)

Відповідно до ч. 11, статті 270 Господарськго процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 12 цієї статті передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Повідомлені першим відповідачем у його клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання не є поважними з огляду на те, що він не був обмежений у праві та можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника,враховуючи при цьому, що у заяві від 15.03.2024 (вх. № 3832) він просив забезпечити участь іншого представника- ОСОБА_4 в судовому засіданні, призначеному на 05.04.2024 на 12:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використаням власних технічних засобів.

До того ж, як зазначено вище, неявка першого відповідача в дане судове засідання є повторною, що відповідно до п. 2 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи незалежно від причин неявки.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про долучення до справи доказів, а саме: копії рішення 25 сесії 8 скликання Шишацької селищної ради від 12.10.2023; копії договору оренди земельної ділянки від 07.11.2023 №1-40/23, судова колегія зазначає про таке.

Згідно з ч. ч. 1, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду.

Так, відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 296 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом, другий відповідач до суду першої інстанції вказані докази не надав, а також не повідомив суд першої інстанції про неможливість надання цих доказів та причини, з яких докази не можуть бути подані у встановлений законом строк.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нових доказів представник другого відповідача зазначає, що клієнти не ознайомили адвоката вчасно з даними доказами, в той же час вищевказані документи мають істотне значення для розгляду даної справи.

Разом з тим, зазначені представником другого відповідача обґрунтування підстав неподання до суду першої інстанції копії рішення 25 сесії 8 скликання Шишацької селищної ради від 12.10.2023 та копії договору оренди земельної ділянки №1-40/23 від 07.11.2023 №1-40/23, не можуть вважатися поважними, оскільки залежать не від об`єктивних, незалежних від волі заявника обставин, а спричинені суб`єктивною поведінкою сторони у справі.

Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача-2 про долучення нових доказів задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання другого відповідач зазначає, що договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , є припиненим у зв`язку із спливом строку, на який він був укладений. Наразі діє новий Договір від 07.11.2023 №1-40/23, укладений між Шишацькою селищною радою та ОСОБА_1 .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому слід враховувати, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, в той час як предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена у вищезазначеній постанові та у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 № 916/3245/17 та від 12.06.2019 № 916/542/18,від 26.05.20 у справі № 908/299/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предмет позову у даній справі складає основна матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору оренди землі з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладеного 19.10.2016 між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , та похідні від неї вимоги про скасування державної реєстрації набутого за цими договором права оренди другого відповідача на зазначену земельну ділянку та зобов`язання останнього її повернути в комунальну власніть позивачу.

Підставою позовних вимог визначено порушення відповідачами земельного законодавства під час звернення до уповноваженого органу із клопотанням про передачу землі в оренду та під час прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду.

Як вбачається з клопотання другого відповідача та наданих ним до суду документів, рішенням Шишацької сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12.10.2023 "Про переукладення на новий термін договорів оренди земельних ділянок з гр. ОСОБА_1 " селищна рада вирішила переукласти з громадянином ОСОБА_1 , зокрема, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі - для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Яреськівського старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області терміном на 10 років.

Тобто, земельна ділянка, щодо якої виник спір у цій справі продовжує перебувати у користуванні другого відповідача.

Крім того, враховуючи, що Шишацькою селищною радою Миргородського району Полтавської області прийнято рішення саме про переукладення договору оренди на новий строк, підстави для передачі спірної земельної ділянки в користування ОСОБА_1 залишилися незмінними.

Враховуючи, що на момент розгляду справи спір між сторонами продовжує існувати, використання другим відповідачем спірної земельної ділянки грунтується на тих же обставинах, що існували на момент звернення з позовом, судова колегія не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Також колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошоі тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов`язку.

Серед підстав виникнення зобов`язань п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статіт 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до зазначених норм, визнання договору недійсним полягає у визнанні його недійсним лише як правочину, тобто юридичного факту як дій осіб, що спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.Договір як документ не може бути визнано недійсним.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в постанві Великої палати верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення і відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсними з моменту вчинення, припинення спірного Договору під час розгляду справи внаслідок закінчення його строку в будь-якому разі не може свідчити про відсутність предмету спору.

Крім того, Шишацька селищна рада, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ "В.В.С." не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

26.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0085 га для ведення фермерського господарства в оренду з земель за межами населеного пункту на території Яреськівської сільської ради Шишацького району.

У додатках до вказаного клопотання зазначено: ксерокопія паспорта та коду; копія диплома; викопіровка земельної ділянки та обґрунтування.

В обґрунтуванні від 26.08.2014 зазначено про те, що ОСОБА_1 , маючи вищу сільськогосподарську освіту, тридцять років практичної роботи в сільському господарстві, має бажання створити фермерське господарство та взяти у довгострокове користування на правах оренди землю площею 2,0085 га на території Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області для вирощування сільськогосподарських культур; матеріально-технічною базою для обробки землі забезпечений.

Відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 03.10.2014 № 3758-сг надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0085 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області.

В подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 7800 від 12.10.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державної власності, площею 3,9289 га ріллі, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного наказу, 19.10.2016 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства. Згідно з пунктом 8 договір укладено на 7 років.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Шишацької селищної ради 07.12.2016, номер запису про інше речове право - 17929338.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - фермерського господарства В.В.С., код ЄДРПОУ 40492995, засновниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після укладення договору оренди землі від 19.10.2016 ОСОБА_1 . фермерське господарство не створив, а фактичне користування земельною ділянкою кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, передав раніше створеному ФГ "В.В.С.".

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ "В.В.С.", код ЄДРПОУ 40492995, зареєстроване 19.05.2016, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .

Крім того, за змістом листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2019 №10-16-0.3-7583/2-19 ОСОБА_1 земельні ділянки за результатами земельних торгів у формі аукціону на території Шишацького району не надавалися, та надано інформацію стосовно земельних ділянок державної власності, які надані ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства:

1) кадастровий номер 5325786000:00:031:0085, площею 4,0901 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №2194/0/75-15-СГ від 05.10.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

2) кадастровий номер 5325782000:00:002:0036, площею 12,2104 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №2191/0/75-15-СГ від 05.10.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

3) кадастровий номер 5325782000:00:002:0035, площею 5,4164 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №2187/0/75-15-СГ від 05.10.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

4) кадастровий номер 5325786000:00:023:0035, площею 16,5247 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №530/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

5) кадастровий номер 5325782000:00:002:0034, площею 12,9227 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №529/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

6) кадастровий номер 5325782000:00:003:0097, площею 3,8615 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №528/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

7) кадастровий номер 5325782000:00:002:0033, площею 8,7929 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №527/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

8) кадастровий номер 5325786000:00:033:0071, площею 2,0867 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №526/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

9) кадастровий номер 5325786000:00:021:0070, площею 3,4899 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №525/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

10) кадастровий номер 5325786000:00:023:0036, площею 0,6002 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №524/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

11) кадастровий номер 5325786000:00:024:0059, площею 18,6141 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №523/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

12) кадастровий номер 5325786000:00:021:0069, площею 5,9000 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №522/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

13) кадастровий номер 5325781600:00:005:0514, площею 9,6971 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ №521/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

14) кадастровий номер 5325781600:00:005:0515, площею 10,0000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ №520/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

15) кадастровий номер 5325781600:00:002:0337, площею 43,0357 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ №519/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

16) кадастровий номер 5325781600:00:004:0477, площею 0,1134 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ №518/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

17) кадастровий номер 5325781600:00:005:0516, площею 8,9000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради. наказ №517/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

18) кадастровий номер 5325783800:00:019:0022, площею 29,9497 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ №516/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

19) кадастровий номер 5325783800:00:019:0020, площею 5,0002 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ №515/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

20) кадастровий номер 5325781600:00:004:0476, площею 0,4502 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ №514/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

21) кадастровий номер 5325783800:00:019:0021, площею 16,0001 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ №513/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

22) кадастровий номер 5325780500:00:023:0063, площею 9,6468 га, розташована на території Великобузівської сільської ради, наказ №512/0/75-15-СГ від 29.07.2015, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

23) кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №7804-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

24) кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ №7806-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

25) кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ №7800-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

26) кадастровий номер 5321084000:00:003:0508, площею 21,9975 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, наказ №7748-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

27) кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, площею 61,9930 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, наказ №7750-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

28) кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, площею 24,7000 га, розташована на території Балясненської сільської ради, наказ №7805-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

29) кадастровий номер 5321081300:00:004:0311 площею 8,8400 га, що розташована на території Балясненської сільської ради, наказ №7751-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

30) кадастровий номер 5321084100:00:005:0062, площею 1,5000 га, що розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №7749-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

31) кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, площею 4,6000 га, що розташована на території Балясненської сільської ради, наказ №7752-СГ від 12.10.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

32) кадастровий номер 5321084100:00:002:0163, площею 6,9741 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №5009-СГ від 02.12.2014, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

33) кадастровий номер 5321084100:00:002:0164, площею 2,2645 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №5013-СГ від 02.12.2014, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

34) кадастровий номер 5321084100:00:006:0264, площею 3,4799 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №5014-СГ від 02.12.2014, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

35) кадастровий номер 5321085800:00:001:0090, площею 12,4000 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №5010-СГ від 02.12.2014, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

36) кадастровий номер 5321084100:00:005:0063, площею 14,6692 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ №5022-СГ від 02.12.2014, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

Право оренди ОСОБА_1 на вказані вище земельні ділянки відображено в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.08.2023 №343907282.

За твердженням прокурора, ОСОБА_1 , скориставшись правом на отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства, всупереч вимогам статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, повторно отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Шишацького району Полтавської області без участі у земельних торгах та при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду не вказав про створене вже фермерське господарство, засновником якого є останній та члени його сім`ї. Прокурор наголошує, оскільки на момент укладення договору оренди ОСОБА_1 вже отримав значну кількість земельних ділянок та створив і зареєстрував ФГ "В.В.С.", в якому є одним із засновників, то отримання ним спірних земельних ділянок мало відбутися на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди. На думку прокурора, ГУ Держгеокадстру у Полтавській області під час розгляду поданих клопотань та вирішення питання щодо надання в оренду земель на пільгових умовах не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 , та не здійснило належної перевірки наявності раніше переданих останньому земель для ведення фермерського господарства та реєстрації ФГ "В.В.С.". За доводами прокурора, у поданих до ГУ Держземагенства у Полтавській області клопотаннях від 26.08.2014 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства не обґрунтовано бажаний для отримання розмір земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства, а також не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі, не надано доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1796/23 відмовлено в позові з підстав, що викладені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо представництва інтересів держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Прокурор у позові зазначав, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 №36-ОТГ передано Шишацькій селищній раді Миргородського району (Шишацького району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 954,4300 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га.

Отже, Шишацька селищна рада є розпорядником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи судом встановлено, що Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області направлено до Шишацької селищної ради лист від 31.03.2023 №54-372вих.23, в якому повідомлено про встановлення прокуратурою порушення земельного законодавства щодо передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 та запитано відповідну інформацію.

У відповідь Шишацька селищна рада листом від 02.04.2023 №02-21/621 повідомила, що земельна ділянка площею 3,9289 га., кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, розташована на території Яреськівського старостинського округу Шишацької селищної ради, передана у комунальну власність Шишацької селищної ради, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 36-ОТТ від 10.12.2020, Шишацькою селишною радою заходи щодо усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" при наданні ОСОБА_1 вищезазначених земельних ділянок не вживалися, просила Миргородську окружну прокуратуру вжити заходів в інтересах Шишацької селищної ради.

Листом від 23.05.2023 №54-4055вих.23 Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області повідомлено Шишацьку селищну раду про встановлені прокуратурою порушення земельного законодавства щодо передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 , запрошено вжити заходів щодо повернення земельних ділянок комунальної форми власності з незаконного використання ОСОБА_1 та надати до прокуратури інформацію про вжиті чи заплановані заходи Шишацькою селищною радою з даних питань, повідомлено, що невжиття селищною ради тривалий час заходів щодо повернення земельних ділянок комунальної форми власності вказуватиме на неналежне виконання представницьким органом наданих законом повноважень у сфері охорони та контролю за використанням земель, що вказуватиме на наявність виключних підстав, передбачених положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду прокурора з відповідним позовом в інтересах держави.

Шишацька селищна рада листом від 30.05.2023 №02-21/532 повідомила прокуратуру, що вжиття заходів щодо повернення земельних ділянок комунальної форми власності вживати не буде у зв`язку з тим, що ознак порушення законодавства по даному питанню не вбачає.

На виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 23.08.2023 Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області повідомлено Шишацьку селищну раду, що прокуратурою до Господарського суду Полтавської області підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , третя особа ФГ "В.В.С.", про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення землі.

Оскільки Шишацькою селищною радою жодних активних заходів, спрямованих на захист порушеного інтересу, як суб`єкта права комунальної власності на землю, при використанні спірної земельної ділянки, не вжито, в тому числі заходи позовного характеру, судова колегія дійшла висновку, що органами прокуратури вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано у повному обсязі.

Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Положеннями статті 22 Земельного Кодексу України (тут і далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами другою, третьою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент укладення відповідачами оскаржуваного договору) унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого Закону встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закону України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтувано розмір земельної ділянки, яку відповідач-2 просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку, не надано доказів, що ОСОБА_1 надавалися пояснення та докази щодо перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 ЗК України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

В той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2014-2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі, що не заперечується останнім.

Також з матеріалів справи вбачається, що до отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже було створено та зареєстровано ФГ "В.В.С.", а після отримання земельної ділянки з кадастровим номером 5325786000:00:033:0070, фактичне використання цієї земельної ділянки без укладання будь-яких договорів здійснює раніше створене фермерське господарство, що свідчить про те, що така земельна ділянка отримувалася для розширення раніше створеного фермерського господарства в обхід процедури торгів.

У зв`язку з тим, що до моменту надання ГУ Держгекодастру в Полтавській області у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, у користуванні відповідача-2 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини ГУ Держгекодастру в Полтавській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання відповідачем-2 на позаконкурсній основі земельних ділянок державної власності в оренду, що дозволило вдповідачу-2 повторно на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Враховуючи підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, створення цією особою фермерського господарства до одержання такої земельної ділянки, обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, вказане свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності передана в оренду відповідачу-2 з порушенням норм земельного законодавства, а саме поза процедурою земельних торгів.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 ЗК України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що нікчемність правочину має місце не внаслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку.

У постанові від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22 Верховний Суд вказав, що оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20). Верховний Суд у цій постанові також зауважив, що у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю; враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 19.10.2016 укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених ч. 2 ст. 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемний в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Щодо позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди судова колегія зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Подібні висновки, але щодо скасування державної реєстрації права власності, сформульовані в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.44).

У цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди. Ці вимоги не відповідають належному способу захисту прав та інтересів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га і, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади), судова колегія зазначає про таке.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір оренди землі від 19.10.2016 є нікчемним, то він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, а тому користування (зайняття) відповідачем земельною ділянкою є незаконним, без установлених законом підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладено правовий висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 153 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зазначений висновок уточнено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц шляхом викладення його першого речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження (пункт 4.30 постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19).

Як встановлено судом, власником земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га, є Шишацька селищна рада на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 №36-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020.

Як вбачається з позовних вимог, у даній справі метою звернення прокурора до суду є повернення відповідній територіальній громаді земельної ділянки, яка фактично не вибувала з комунальної власності, а була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства (про що зазначено вище).

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач-2 отримав у користування за договором оренди спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення з порушенням земельного законодавства. А тому, враховуючи нікчемність договору оренди, відповідач-2 незаконно користується спірною земельною ділянкою за відсутності належних правових підстав. Тобто, вказана земельна ділянка із власності орендодавця не вибувала, отже йому, як власнику нерухомого майна, належать права володіння, користування та розпорядження зазначеними ділянками. Відповідач-2 є лише її фактичним користувачем, який порушує права власника майна.

Тому позов про повернення земельної ділянки в даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником територіальною громадою в особі відповідної сільської ради, права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

Отже, відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном. Тому позов прокурора про повернення земельної ділянки у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним (наведене узгоджується з висновками, викладеними у пункті 5.22 постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23).

Виходячи з викладеного, а також зважаючи на підстави та зміст позову прокурора, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб захисту (повернення спірної земельної ділянки) відповідає належному способу захисту, призводить до відновлення порушених прав держави в особі Шишацької селищної ради, та є ефективним, а тому позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 , повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади), є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки договір оренди на підставі якого земельна ділянка була передана у користування є нікчемним, а відтак відповідач-2 користується земельною ділянкою за відсутністю на те правових підстав.

Крім того, судова колегія зауважує, що Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X "Перехідні положення", відповідно до якого:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021.

Також підпунктом 20 пункту 4 розділу І вищевказаного Закону, внесено зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема, частину другу цієї статті доповнено пунктом такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №36-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передано у комунальну власність Шишацькій селищній раді Миргородського району (Шишацького району) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 954,4300 га, в тому числі і спірну земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 5325786000:00:033:0070 площею 3,9289 га, є земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади, а органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такою земельною ділянкою, не мають права здійснювати розпорядження нею, а тому станом на час прийняття оскаржуваного рішення у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а повноваження щодо розпорядження нею перейшли до територіальної громади в особі Шишацької селищної ради.

Частиною 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Згідно зі ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19).

Отже, орендодавцем та стороною договору оренди стає новий власник земельної ділянки, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками.

При цьому, за змістом ст. 148-1 ЗК України момент переходу прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди чітко визначений та пов`язаний із моментом переходу права власності на земельну ділянку.

Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі, була переведена з державної у комунальну власність, а отже позивач Шишацька селищна рада, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, стала її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (п. п. 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018 року, п. п. 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади). За наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Отже, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведення наявності у Шишацької селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину та у зв`язку з відсутністю доказів порушення прав позивача станом на 19.10.2016.

Щодо доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права в частині роз`єднання позовних вимог судова, колегія зазначає про таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Приписи ч. 6 ст. 173 ГПК України визначають, що суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції керуючись власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи роз`єднав однакові позовні вимоги, що, на думку суду апеляційної інстанції, не було необхідним, проте цей факт не вплинув на вирішення даного спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі №917/1796/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позовних вимог до відповідача-2 витрати зі сплати судового збору покладаються судом на ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1796/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 09.04.2001, видавник: Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області, адреса: Полтавська обл., Миргородський район, с. Гоголеве) повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (теперішня назва Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади Полтавської області).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 09.04.2001, видавник: Шишацький РВ УМВС України в Полтавській області, адреса: Полтавська обл., Миргородський район, с. Гоголеве) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060, адреса: 36000, Полтавська область,місто Полтава, вулиця 1100-Річчя Полтави, будинок 7, р/р № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.04.2024

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Дата ухвалення рішення05.04.2024
Оприлюднено15.04.2024
Номер документу118318904
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —917/1796/23

Судовий наказ від 29.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Судовий наказ від 29.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 25.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Постанова від 05.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 10.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Рішення від 04.12.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Сірош Д.М.

Рішення від 04.12.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Сірош Д.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні