Ухвала

від 25.04.2024 по справі 917/1796/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1796/23

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 і Фермерського господарства "В.В.С."

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024

за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області;

2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача-Фермерське господарство "В.В.С",

про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 (через систему ?Електронний суд?) ОСОБА_1 і Фермерське господарство "В.В.С." звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 (повний текст постанови складено 12.04.2024).

За результатами розгляду касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Таким чином звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що вона подається на підставі пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п.2) та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.3).

Водночас в обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, який би був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та не вказав і відповідну постанову Верховного Суду у якій такий висновок викладено (п.2) та не навів норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування, а також не зазначив у чому полягає суть порушення судами такої норми права, що не може бути правовою підставою для відкриття касаційного провадження (п.3).

Суд звертає увагу скаржника, що виходячи із доводів, викладених у касаційній скарзі, посилання скаржника на пункти 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України є взаємосуперечливими, тому скаржнику слід усунути недоліки шляхом зазначення виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 (обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду) або пунктом 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та надати Суду докази такого направлення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень частини 7 статті 42 цього Кодексу, листом з описом вкладення.

Однак до касаційної скарги не додано доказів надсилання Шишацькій селищній раді Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, в електронній формі з використання ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля ) або у паперовій формі листом з описом вкладення.

Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 ГПК України.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникам.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 і Фермерського господарства "В.В.С." залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 і Фермерському господарству "В.В.С." строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський