Постанова

від 14.03.2024 по справі 908/2435/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2435/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 (прийняте суддею Корсун В.Л., повне судове рішення складено 30.10.2023) у справі № 908/2435/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМПРОМЛАБ"

до відповідача: державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМПРОМЛАБ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості згідно договору поставки від 04.11.21 № 53-121-01-21-10831 в розмірі 2 646 283,00 грн, а саме: 1 993 839,91 грн основного боргу, 567 807,07 грн інфляційного збільшення та 84 636,42 грн 3 % річних. Крім того, заявник просив суд постановити у справі рішення, яким зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 у справі № 908/2435/23:

-позов задоволено частково;

-стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 1 993 839 грн 91 коп. основного боргу, 567 807 грн 07 коп. інфляційного збільшення, 84 244 грн 98 коп. 3 % річних, судовий збір у розмірі 39 688 грн 38 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.;

-зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення (18.10.23) до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати на наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення;

-в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 04.11.21 № 53-121-01-21-10831 в частині своєчасної оплати поставленого товару, наявності боргу; 3% річних та інфляційні втрати задоволено на підставі ст. 625 ЦК України. В частині вимог зі стягнення 3% річних суд відмовив у зв`язку з їх неправильним розрахунком.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 у справі № 908/2435/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 567 807, 07 грн. інфляційних втрат та 84 244, 98 грн. 3% річних та прийняти нове рішення про зменшення цих нарахувань.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з суд попередньої інстанції не врахував обставини в яких перебуває Скаржник у зв`язку з окупацією ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема, втрату виробничих потужностей, які негативно вплинули на його фінансовий стан.

З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України.

Поряд з цим, ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

З огляду на вказане суд попередньої інстанції мав врахувати, що (1) втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, (2) виконання Відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і (3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання.

Скаржник вбачає підстави для розгляду за аналогією питання можливості зменшення або звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від сплати інфляційних втрат та 3% річних в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення соціальної спрямованості економіки України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами позивача, формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказані вимоги є лише компенсуючим заходом з відновлення номінальної вартості грошових коштів і аж ніяк не можуть призвести до надмірного збагачення позивача за рахунок коштів відповідача.

Не зважаючи на той факт окупації відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" силами збройних сил російської федерації, фінансування видатків відповідача відбувається за рахунок коштів державного бюджету України і повноцінне функціонування юридичної особи не припинилось.

Окрім того, за весь час прострочення грошового зобов`язання Боржник жодного разу не звернувся до Кредитора з пропозиціями про реструктуризацію заборгованості.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.03.2024 о 14:00 год.

В судовому засіданні 14.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

04.11.21 між ТОВ "Атомпромлаб" (Постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС" державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" (Покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-01-10831, за умовами якого (п. 1.1 договору) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар, визначений у таблиці п. 1.1 вказаного договору на загальну суму 2 856 800,84 грн з ПДВ.

Згідно із п. 1.3 договору, строк поставки товару: листопад-грудень 2021р.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3. договору).

Поставка товару відбувається в строк зазначений у п. 1.3 договору (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. 12.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з дати укладання.

Позивачем виконано зобов`язання за договором та поставлено відповідачеві обумовлений договором товар на загальну суму 2 380 667,37 грн (без врахування ПДВ), що підтверджується видатковими накладними (копії накладних сторонами не надано, але відповідачем у відзиві зазначається про те, що товар на вказану суму позивачем поставлено):

- № РН-0000003 від 15.12.21 на суму 1 369 628,70 грн без ПДВ, крім того ПДВ 273 925,74 грн, всього з ПДВ 1 643 554,44 грн;

- № РН-0000004 від 20.12.21 на суму 386 827,46 грн без ПДВ, крім того ПДВ 77 365,49 грн, всього з ПДВ 464 192,95 грн;

- № РН-0000005 від 24.12.21 на суму 623 728,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 124 745,60 грн, всього з ПДВ 748 473,60 грн;

- № РН-0000006 від 29.12.21 на суму 483,21 грн без ПДВ, крім того ПДВ 96,64 грн, всього з ПДВ 579,85 грн.

Відповідачем отриманий товар 22.03.22 оплачено частково на суму 386 827,46 грн.

Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар у сумі 1 993 839,91 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Місцевим господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 567 807,07 грн інфляційного збільшення (на суму 2 380 667,3667 грн за березень 2022 року; на суму 1 993 839,91 грн за період квітень 2022 року червень 2023 року) та 84 636,42 грн 3 % річних (на суму 2 380 667,37 грн з 28.02.22 по 22.03.22 включно; на суму 1 993 839,91 грн за період з 23.03.22 по 24.07.22).

При перевірці періодів нарахування відсотків річних та інфляційних нарахувань судом першої інстанції встановлено, що до періодів нарахування 3% річних на суму 2 380 667,37 грн позивачем помилково включено дату 28.02.22 (останній день здійснення оплати з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ГПК України) та 22.03.22 (день здійснення часткової оплати).

Згідно з розрахунком суду розмір 3 % річних та індексу інфляції становлять 84 244,98 грн та 567 807,07 грн відповідно.

Відповідачем не наводиться в апеляційній скарзі доводів щодо неправильності їх нарахування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наявності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат не передбачено чинним законодавством, а нараховані 3% не мають великого розміру порівняно до основного боргу і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, в порівнянні з законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 у справі № 908/2435/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 у справі № 908/2435/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.04.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко