Рішення

від 10.04.2024 по справі 623/587/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 623/587/19

Провадження № 2/638/1158/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова ускладі

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі: Офісу генерального прокурора, Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Ізюмської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Офісу генерального прокурора, Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Ізюмської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури, Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, поданих під час підготовчого судового засідання, зазначив, що в 2007 році, працюючи на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, зупинив організоване директором Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_2 незаконне привласнення комунального майна в особливо великих розмірах. Згідно розпорядження Ізюмського міського голови ОСОБА_3 була створена тимчасова комісії з проведення службового розслідування за фактом незаконного продажу комунального майна. Враховуючи вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства за власним бажанням. За результатами службового розслідування було направлено до Ізюмської міжрайонної прокуратури повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, посадовими особами Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.

Ізюмською міжрайонною прокуратурою Харківської області було відмовлено Ізюмському міському голові ОСОБА_3 у відкриті кримінального провадження за даними фактами незаконного привласнення комунального майна. Натомість, майже одразу, посадовими особами Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області було організовано фіктивні адміністративні справи щодо позивача та Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , за якими було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Не допускаючи апеляційного оскарження судового рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, Ізюмський міжрайонний прокурор негайно видав припис №1742 від 11.08.2008 року, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. За наполяганням Ізюмського міжрайонного прокурора в терміновому порядку, без участі Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , уже на наступний день, була проведена позачергова, таємна, без участі позивача, сесія Ізюмської міської ради Харківської області з питання звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Внаслідок введення в оману депутатів Ізюмської міської ради Харківської області посадовими особами Ізюмської міжрайонної прокуратури щодо вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» про обов`язковість звільнення з посад осіб притягнутих до адміністративної відповідальності та неможливості оскарження постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності, а також необов`язковості участі позивача у роботі сесії Ізюмської міської ради при розгляді питання про його звільнення, на вимогу прокурора було прийнято рішення №2551 від 12 вересня 2008 року Ізюмської міської ради Харківської області, про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. Одразу після звільнення, Ізюмським міжрайонним прокурором було подано припис про негайне звільнення Ізюмського міського голови ОСОБА_3 . Таким чином Ізюмський міжрайонний прокурор примусив Ізюмського міського голову ОСОБА_3 звільнитися з посади за власним бажанням.

В подальшому позивач звернувся до суду з оскарженням судового рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності та з позовом про поновлення на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 16.12.2009 року постанову від 18.08.2008 року Балаклійського районного суду Харківської області, покладену Ізюмським міжрайонним прокурором в обґрунтування вимоги мого негайного звільнення з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства - припису №1742 від 11.08.2008 року, скасував, а адміністративну справу закрив, в зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення. У зв`язку зі скасуванням постанови у відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач підлягав поновленню на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства за рішенням Ізюмської міської ради Харківської області, яка саме приймала рішення про звільнення.

Позивач зазначає, що Апеляційний суд Харківської області рішенням від 21 серпня 2013 року встановив, що його звільнення з посади на підставі рішення Ізюмської міської ради №2551 від 12.09.2008 року, вчинено внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в тому числі Ізюмського міжрайонного прокурора, а тому його права підлягають поновленню у розмірах та порядку встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Внаслідок чергового введення в оману депутатів Ізюмської міської ради Харківської області в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельським О.І., за попередньою змовою з ОСОБА_4 , розгляд Ізюмською міською радою Харківської області заяви позивача про поновлення на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства на виконання Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не було допущено. Листом Ізюмської міжрайонної прокуратури №990-08 від 03.08.2011 року надано депутатам Ізюмської міської ради Харківської області завідомо недостовірну інформацію щодо підстав звільнення позивача та недопущення його поновлення у відповідності до вимог вказаного закону.

Внаслідок неправомірних дій в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельського О.І., за попередньою змовою з головою постійної комісії з питань законності правопорядку та депутатської діяльності Ізюмської міської ради ОСОБА_4 , недопущення досудового розслідування за кримінальним провадженням №420142032000013 від 10.10.2014 року, Ізюмська міська рада Харківської області розглянула питання про поновлення позивача на посаді не у січні 2010 року, а лише у червні 2015 року та прийняла рішення №3051 від 26.06.2015 року, яким поновила ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

За фактом вчинення кримінального правопорушення, яке полягає в умисному перешкоджанні прийняттю Ізюмською міською радою Харківської області належного рішення головою постійної комісії з питань законності правопорядку та депутатської діяльності ОСОБА_4 , на виконання ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.09.2014 року за заявою ОСОБА_1 від 23.06.2014 року було відкрито Ізюмською міжрайонною прокуратурою кримінальне провадження №420142032000013 від 10.10.2014 року.

В подальшому за заявами ОСОБА_1 було розпочато низку кримінальних проваджень за фактом вчинення щодо нього неправомірних дій з боку посадових осіб Ізюмської міської ради. Однак Ізюмська міжрайонна прокуратура не допустила проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях, ніяких слідчих дій, щодо розслідування кримінальних правопорушень ні Ізюмська міжрайонна прокуратура, ні навіть Прокуратура Харківської області, не здійснила. Кримінальні провадження неодноразово закривалися постановами слідчих, які потім були скасовані в судовому порядку за скаргами позивача.

Таким чином, на переконання позивача, внаслідок умисних дій Прокуратури Харківської області, в особі в. о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельського О.І., протягом майже шести років з грудня 2009 року по вересень 2015 року, не було допущено поновлення права позивача на працю, порушеного внаслідок незаконних дій органів досудового слідства прокуратури та суду. У зв`язку з цим, відшкодування нанесених збитків (середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі майже півмільйона гривень) має бути відшкодовано до місцевого бюджету винними особами, які не допустили прийняття належного рішення Ізюмської міської ради Харківської області, а саме: прокурором ОСОБА_5 , який на час подання даного позову працював на посаді першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури та ОСОБА_4 , який на даний час працює на посаді заступника Ізюмського міського голови з гуманітарних питань.

Прокуратура Харківської області, в особі керівництва Ізюмської місцевої (реорганізованої в окружну) прокуратури, умисно не допускає до цього часу, поновлення прав позивача, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, шляхом не допущення проведення належного, в розумні строки, досудового розслідування за фактами вчинення стосовно позивача кримінальних порушень, які полягають в умисному невиконанні судових рішень стосовно поновлення прав ОСОБА_1 , порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Крім того зазначає, що внаслідок неправомірної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, йому завдано моральної шкоди, оскільки незаконне звинувачення у вчиненні корупційного діяння та організація незаконного звільнення фактично залишило позивача без засобів для існування. Досудове розслідування вчинених щодо позивача кримінальних правопорушень демонстративно не проводиться, не допущено виконання значну кількість ухвал слідчих суддів, в тому числі і призначення експертизи для визначення суми нанесеної моральної шкоди.

Незаконними, протиправними діями органи досудового слідства та прокуратури нанесли позивачу значних моральних страждань, які виразилися, у почутті несправедливості, сорому від своєї безпорадності та незахищеності перед свавіллям посадових осіб, психологічного дискомфорту, змусили докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя. В результаті прийняття неправомірного рішення, позивач залишився без засобів для існування, змушений був в пошуках роботи залишити місто, шукати собі пристанище вдалині від рідного міста, організовувати своє життя у віддаленості від родини та друзів. Його вигнання змусило організовувати життя практично постійно на колесах, позивач змушений був добиратися до місця нової роботи за сотні кілометрів. Такі системні поїздки підірвали здоров`я, та змусило позивача проходити відповідні курси лікування.

Оскільки Прокуратура Харківської області, правонаступником якої є Харківська обласна прокуратура, та Генеральна прокуратура України сприяють та підтримують незаконній діяльності Ізюмської окружної прокуратури, тому вони несуть солідарний обов`язок за шкоду, завдану останнім.

Позивач просив суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з нереагування на численні порушення його прав внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, пов`язаних з незаконним звільненням з виборної посади на вимогу Ізюмського міжрайонного прокурора, недопущенням з грудня 2009 року по даний час поновлення його прав, незаконно порушених на вимогу Ізюмського міжрайонного прокурора, у тому числі: не наданні попередньої посади після незаконного звільнення з виборної посади, не допущення відшкодування нанесених неправомірними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду матеріальних та моральних збитків;

2) стягнути з держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету, нанесену внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури:

- матеріальну шкоду у сумі 1235616,73 (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч шістсот шістнадцять грн. 73 коп.), в тому числі: середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільнення, внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, у сумі 57946,71 грн.; неотримана пенсія за період з жовтня 2011 року по 01 жовтня 2017 року у сумі 39531,49 грн.; одноразова грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів у сумі 26607,50 грн.; компенсація за невикористані відпустки у сумі 8693,12 грн.; щорічна матеріальна допомога на оздоровлення, в розмірі посадового окладу за шість невикористаних відпусток за період з 31.07.2008 року по 30.07.2014 року у сумі 15964,50 грн.; заробітна плата у сумі 928,04 грн. виплачена невстановленій особі; незаконно утримана заробітна плата за фактично відпрацьований час у вересня 2015 року у сумі 449,37 грн. заробітна плата, за час перебування у відпустках з 24.09.2015 року по 17.11.2015 року (14 календарних днів) у сумі 2818,70 грн.; не виплачена заробітна плата у сумі 157,18 грн. за робочий день 17.11.2015 року; середня заробітна плата, за час затримки проведення розрахунку при звільненні з 26.07.2016 року по 11.02.2019 року (як за час вимушеного прогулу, в зв`язку з ненаданням попередньої посади після незаконного звільнення з виборної посади, внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду) у сумі 1082520,12 грн (підлягає уточненню на час прийняття рішення);

- моральну шкоду у сумі 128626,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн).

У відзиві на позовну заяву Ізюмська місцева прокуратура подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволення позовних вимог відмовити за необґрунтованістю з наступних підстав. По-перше, відповідач вважає, що Ізюмська місцева прокуратура Харківської області, не має цивільної правоздатності, а тому є неналежним відповідачем. По-друге, із позовних вимог взагалі неможливо зрозуміти, які саме «численні порушення» є підставою для можливого реагування Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та Ізюмського відділу поліції ГУНП у Харківській області, у зв`язку із чим та керуючись якими нормами Закону суд у порядку цивільного процесу повинен визнавати можливу бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури протиправною. По-третє, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21.08.2013 на підставі ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вже відшкодовано у повному обсязі шкоду, заподіяну внаслідок звільнення з займаної посади першого заступника Ізюмського міського голови рішенням Ізюмської міської ради Харківської області № 2551 від 19.09.2008.

Крім того, відповідач зазначив, що у провадженні СВ Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12012220320000094 від 29.11.2012 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч.ч. 1,2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382 КК України, в якому об`єднані в одне провадження кримінальні провадження № 12013220320000278, 12013220320000079, 42015220000000602, 42015220000000603, 42015220000000604, 42015220000000605, 42015220000000606, 42017221320000024. У кримінальному провадженні проведено ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, однак для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, необхідно додатково допитати у якості свідків Ізюмського міського голову ОСОБА_6 , голову постійної комісії Ізюмської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів, заступника Ізюмського міського голови Петрова К.Є., головного бухгалтера виконавчого комітету Ізюмської міської ради Щербак Є.О., начальника управління персоналом апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Куроєдову М.О., начальника управління економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Заранек А.С., начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка А.В. Також необхідно вирішити питання про проведення судово-психологічної експертизи стосовно потерпілого ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 на цей час свідомо відмовляється від проходження вказаної експертизи. Процесуальним керівником з метою активізації досудового розслідування слідчому надано письмові вказівки у порядку ст. 36 КПК України. На виконання вказівок прокурора за участі потерпілого ОСОБА_1 додатково допитано у якості свідків голову постійної комісії Ізюмської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів, заступника Ізюмського міського голови Петрова К.Є., головного бухгалтера виконавчого комітету Ізюмської міської ради Щербак Є.О., начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка А.В. Крім того, постановою слідчого від 10.04.2019 призначено судово-психологічну експертизу стосовно потерпілого ОСОБА_1 , проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. у найближчий час заплановано допит у якості свідків Ізюмського міського голову ОСОБА_6 , начальника управління персоналом апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Куроєдової М.О., начальника управління економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Заранек А.С. із залученням потерпілого ОСОБА_1 . Досудове розслідування триває, виконуються раніше надані вказівки прокурора.

Відповідач зазначає, що будь-яких дій, спрямованих на звільнення позивача з займаної посади або перешкоджання поновлення на роботі, стягнення у цивільному порядку з роботодавця компенсації за вимушений прогул Ізюмська місцева прокуратура не здійснювала. Крім того, на органи прокуратури у відповідності до положень Закону України «Про прокуратуру» не наділено повноважень щодо представництва інтересів позивача у суді у частині стягнення вказаної компенсації, поновлення на роботі тощо. Доводи позивача про непроведення досудового розслідування та неналежне здійснення процесуального керівництва є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами. Факт спричинення діями або бездіяльністю Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області матеріальної та моральної шкоди позивачу також є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами. Шкода, яка можливо заподіяна рішеннями Ізюмської міської ради та Ізюмського міського голови внаслідок подальшого звільнення ОСОБА_1 з займаної посади не є наслідком рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування, прокуратури або суду та може бути стягнутою з роботодавця за результатами розгляду відповідного позову ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву Генеральна прокуратура України просила у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що позовні вимоги до неї є безпідставними, оскільки реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт задоволення скарг на бездіяльність органу досудового розслідування ухвалами слідчого судді не свідчить про протиправність дій органів досудового слідства та завдання такими діями позивачу моральної шкоди. Оскарження позивачем до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, що підтверджено сталою практикою Верховного Суду. У позовній заяві фактів оскарження рішень, дій або бездіяльності Генеральної прокуратури України не наведено. Позивач належних та допустимих доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України, спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними не надав, у зв`язку з чим не довів заподіяння йому такої шкоди Генеральною прокуратурою України.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції в Харківській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що, по-перше, з позовних вимог взагалі неможливо зрозуміти, які саме «численні порушення» є підставою для можливого реагування Генеральної прокуратури України, прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та Ізюмського відділу поліції ГУНП у Харківській області, у зв`язку із чим та керуючись якими нормами Закону суд у порядку цивільного процесу повинен визнавати можливу бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури протиправною. По-друге, реалізація позивачем свого. процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого; прокурора під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач обмежився лише загальними посиланнями на неправомірність дій та бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування, прокуратури та завданням такими діями і бездіяльністю моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами факту наявності такої шкоди, наявності причинного зв`язку між протиправними, на його думку, діями слідчого, прокурора та можливим завданням такої шкоди.

У відповідях на відзиви Ізюмської місцевої прокуратури та Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 зазначив, що саме, прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Масельським О.Д., було створено фіктивну адміністративну справу, яку в подальшому покладено в обґрунтування вимоги прокурора щодо негайного звільнення позивача з виборної посади. Незаконність дій суду, у відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», полягає у незаконності прийняття постанови від 18.08.2008 року Балаклійського районного суду Харківської області про визнання позивача винним у вчиненні правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності, за сфальсифікованою прокурором ОСОБА_5 адміністративною справою. Факт незаконності постанови від 18.08.2008 року, яка була покладена Ізюмською міжрайонною прокуратурою у вимогу про негайне звільнення позивача з виборної посади встановлено постановою від 16.09.2009 року Апеляційного суду Харківської області. Внаслідок створення прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Масельським О.І. фіктивної адміністративної справи, на підставі якої було порушено право позивача на працю, встановлене ст. 43 Конституції України.

Зазначає, що саме за процесуального керівництва Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області за фактом непоновлення трудових прав порушених, внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, уже сьомий рік проводиться досудове розслідування. Також керівником Ізюмської місцевої прокуратури у відзиві на позовну заяву умисне замовчується, що досудове розслідування за фактом вимагання Ізюмським міським головою ОСОБА_6 неправомірної вигоди у великому розмірі (кримінальне провадження №42018221320000076 від 19.09.2018 року), а також вчинення службового підроблення (кримінальне провадження №42018221320000014 від 05.02.2018 року), яке полягає у внесенні до звіту про заробітну плату, з якої утримано єдиний внесок на соціальне державне загальнообов`язкове страхування завідома недостовірної інформації, взагалі не проводиться. Позивач звертає увагу суду, що постанова слідчого про призначення експертизи від 10.04.2019 року, в якій ставиться питання «Які індивідуально-психологічні особливості має потерпілий ОСОБА_1 », прийнята за безпосередньою вказівкою процесуального керівника прокурора Молодовського І.О. була отримано позивачем лише 02.05.2019 року з супровідним листом №5799/119-81/14-2019 від 02.05.2019 року. Одразу, позивач клопотання від 06.05.2019 року в якому обґрунтовано вказав на необхідність скасування даної постанови в зв`язку з її незаконністю. Оскільки у триденний термін позивачу не було надано постанову про відмову у задоволенні мого клопотання, він безумовно вважає, що клопотання задоволено і постанову слідчого від 10.04.2019 року про призначення експертизи скасовано. Позивач зазначає. що судова експертиза для встановлення «індивідуально-психологічних особливостей потерпілого» не має нічого спільного з експертизою, щодо визначення суми моральної шкоди. Тому безпідставними є посилання керівника Ізюмської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_7 про призначення «судово-психологічної експертизи стосовно потерпілого ОСОБА_1 » у відзиві від 29.05.2019 року.

Позивач зазначає, що неправдивими є доводи відповідача про те, що слідчим суддею не виносилося рішень щодо неналежного процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, що могло б стати підставою для відшкодування шкоди, заподіяної позивачу, оскільки наведений позивачем перелік ухвал слідчих суддів щодо неправомірних дій посадових осіб прокуратури при проведенні досудових розслідувань, з підстав непоновлення прав скаржника, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства прокуратури і суду, безумовно спростовує неправдиві доводи керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області радника юстиції Гальченко С.Є., викладені у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, на переконання позивача, саме внаслідок умисної бездіяльності прокурорів Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, котрі здійснюють процесуальне керівництво досудовими розслідуваннями за даними кримінальними провадженнями унеможливлено подання позивачем, як потерпілим, цивільного позову.

Крім того, Генеральна прокуратура України, зухвало ігноруючи вимоги п. 4 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратури» організувала (допустила, сприяла) недопущенню досудового розслідування за кримінальними провадженнями стосовно вчинення посадовими особами органів місцевого самоврядування м. Ізюму Харківської області. Зазначає, що навіть після встановлення Північно-Східним офісом Держаудитслужби під час проведення державного аудиту виконання бюджету міста Ізюму факту незаконного використання бюджетних коштів, Прокуратура Харківської області, за прямої підтримки Генеральної прокуратури України, продовжує отримувати виплати цих коштів на свій рахунок, за отримання яких не допускає розслідування за іншими, встановленими Держаудитслужбою фактами, незаконного використання, за керівництва Ізюмського міського голови ОСОБА_6 бюджетних коштів, у сумі понад 5,00 мільйонів гривень. Також Генеральною прокуратурою України не допущено розслідування кримінальних правопорушень вчинених першим заступником керівника Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , які полягають в організації мого незаконного звільнення з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, з метою створення злочинного угрупування. Наведене свідчить про наявність умисного впровадження цієї схеми, що містить ознаки корупційних діянь, Генеральною прокуратурою України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Витребувано зі Слідчого відділу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області копію висновку судової економічної експертизи №4559 від 30.11.2018 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2019 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_8 від 27 листопада 2019 року по цивільній справі №623/587/19. Залучено до участі у справі в якості відповідача Генеральну Прокуратуру України, що знаходиться за адресою: 01011 місто Київ вулиця Різницька,13/15.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2020 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_1 від 20 березня 2020 року по цивільній справі №623/587/19. Залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області, що знаходиться за адресою: 61002 місто Харків вул. Жон Мироносиць будинок 5.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року витребувано від Слідчого відділу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області копію висновку судової економічної експертизи №4559 від 30.11.2018 року.

Ухвалою Ізюмськогоміськрайонного судуХарківської областівід 11листопада 2020року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2022 року здійснено процесуальне правонаступництво у справі №623/587/19 шляхом заміни: Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області на Ізюмську окружну прокуратуру Харківської області, прокуратури Харківської області на Харківську обласну прокуратуру, Генеральної прокуратури на Офіс генерального прокурора.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2022 року витребувано для огляду з Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області кримінальні провадження № 12012220320000094 від 29.11.2012 року, №420221221320000125 від 10.03.2021 року.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища Рада Правосуддя рішенням від 20.04.2023 № 399/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на Дзержинський районний суд м. Харкова.

07червня 2023року цивільнасправа надійшладо Дзержинськогорайонного судум.Харкова. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2023 року визначено головуючою суддею у справі ОСОБА_9 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року справу прийнято до провадження судді Латки І.П., призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник ГУНП в Харківській області в судове засідання також не з`явився, в матеріалах справи є його заява про розгляд справи за його відсутністю.

Державна казначейська служба України відзиву на позовну заяву не надала. Представник ДКС України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення судового розгляду не звертався.

Представник Ізюмської окружної прокуратури в судове засідання також не з`явився, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення судового розгляду не звертався.

Прокурор Мельничук О.А., яка діє як представник Харківської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та витребувані судом докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення №0006 1 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання від 29.04.2006 та розпорядження №098-к по Виконкому комітету Ізюмської міської ради від 04.05.2006 ОСОБА_1 з 05.05.2006 працював у Ізюмській міській раді Харківської області на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12.09.2008 «Про звільнення першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово- комунального господарства Шевченка Л.Ф.» та розпорядження №134-к Ізюмського міського голови, його звільнено з займаної посади 31.07.2008.

11.09.2008 розпорядженням №175-к по Виконавчому комітету Ізюмської міської ради на виконання протесту міжрайонного прокурора Харківської області №1741 від 11.09.2008 скасовано розпорядження №134-к Ізюмського міського голови та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово- коммунального господарства з 01.08.2008.

12.09.2008 на виконання припису Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області №1742 від 11.09.2008 рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 44 сесії 5 скликання № 2551 ОСОБА_1 повторно звільнено з займаної посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово комунального господарства.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі № 2005/1595/12, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31червня 2008року, стягнуто на користь позивача середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року.

У провадженні СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12012220320000094 від 29.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень - злочині передбачених. 1 ст. 382, ч.1 ст.175, ч.1 ст. 172, ч.ч.1,2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України, за заявами ОСОБА_1 , щодо неправомірних дій відносно заявника з боку посадових осіб Ізюмської міської ради.

28.11.2012 до Ізюмського СB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що Ізюмським міським виконавчим комітетом не виконується рішення суду про поновлення його на посаді.

За даним фактом 29.11.2012 СВ Ізюмського ВП було внесено відомості до ЄРДР за № 1201220320000094 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України.

10.01.2013 року до Ізюмського MB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що посадові особи Ізюмської міської ради не виплачують йому заробітну плату.

За даним фактом 10.01.2013 СВ Ізюмського ВП було внесено відомості до ЄРДР за № 1201322032000079 за ознаками ч. 1 ст. 175 КК України.

01.02.2013 до Ізюмського СB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що посадові особи Ізюмської міської ради не поновлюють його на посаді першого заступника Ізюмського міського голови.

Відомості за даним фактом були внесені СВ Ізюмського ВП до ЄРДР за № 12013220320000278 від 02.02.2013 за ознаками ч. 1 ст. 172 КК України.

19.09.2013 року постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіна І.О. матеріали кримінальних проваджень за № 1201220320000094, №1201322032000079, № 12013220320000278, були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

08.10.2014 року Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42014220320000013 за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України за фактом перешкоджання Ізюмським міським головою ОСОБА_10 прийняття Ізюмською міською радою належного рішення щодо поновлення, як на думку ОСОБА_1 , його порушених прав.

19.03.2015 року постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі І.І., матеріали кримінальних проваджень за № 42014220320000013 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

15.06.2015 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42015220320000008 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України за фактом невиконання рішення Вищого адміністративного суду щодо поновлення на посаді першого заступника Ізюмського міського голови Шевченка Л.Ф.

17.07.2015 постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі І.І. матеріали кримінальних проваджень за № 42015220320000008 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

08.08.2015 року Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за. № 42015220000000602 за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків, за фактами невиконання рішень суду порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області, а також неправильного перерахування виконавчим комітетом Ізюмської міської радою нарахованої заробітної плати у сумі 36796, 59 гривень.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42015220000000603 за ознаками ч.1 ст. 365 КК України, відповіло до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42015220000000604 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за№ 42015220000000605 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК Україні відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за. № 42015220000000606 за ознаками ч.1 ст.175 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м.Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

07.04.2017 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 420172213200000024 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення 02.02.2016 невстановленими посадовими особами виконавчого комітету Ізюмської міської ради до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо суми заробітної плати ОСОБА_1 , на яку нараховуються страхові внески.

22.06.2017 постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі I.I. матеріали кримінальних проваджень за № 42015220000000602, № 42015220000000603, № 42015220000000604, № 42015220000000605, № 42015220000000606, № 420172213200000024 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

22.06.2017 року Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 420172213200000069 за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом внесення 08.08.2017 невстановленими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо підстав звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства та відомостей щодо припинення КП «Дирекція єдиного замовника».

05.02.2018 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 420182213200000014 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення посадовими особами виконавчого комітету Ізюмської міської ради до офіційних документів у вигляді звітів про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданих до Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1

18.02.2018 року Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 420182213200000039 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, на виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області про задоволення скарги ОСОБА_1 за фактом вчинення службового підроблення посадовими особами Ізюмської міської ради

29.09.2018 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42018221320000079 за ознаками ч. 1 ст.172 КК України, за фактом незаконного звільнення ОСОБА_1 17.11.2015 з виборної посади першого заступника Ізюмського рішень міського голови з питань управління житлово-комунального господарства та не видано трудову книжку.

31.07.2019 постановою прокурора Ізюмської місцевої прокуратури матеріали кримінальних проваджень об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

10.01.2020 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 12020220320000035 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом, як на думку заявника ОСОБА_1 , вчинення посадовими особами Виконавчого комітету Ізюмської області міської ради службового підроблення. матеріали кримінальних проваджень за № 420172213200000069, № 420182213200000014, № 420182213200000039, № 42018221320000079 до ЄРДР №1201220320000094 були

30.12.2020 постановою прокурора Ізюмської місцевої прокуратури матеріали кримінальних проваджень за № 12020220320000035 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

Під час досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово оскаржувалися в судовому порядку рішення, дії та бездіяльність органу досудового розслідування та процесуального керівника у кримінальному провадження.

Так, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду по справі №623/578/13-к скасовано постанову від 31.01.2013 року про закриття кримінального провадження №12013222320000079 від 10.01.2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.04.2014 року у справі №623/4675/13-к скасовано постанову від 11.10.2013 року старшого слідчого Ізюмської міжрайонної прокуратури про закриття кримінального провадження №12012220320000094 від 29.11.2012 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.11.2014 року по справі №623/4657/14-к відведено прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіна І.О. від процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42014220320000013 від 10.10.2014 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2014 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 26.09.2014 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29.11.2012 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.03.2015 року по справі №623/565/15-к задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка полягає у неприйнятті відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду скарги-клопотання, в частині зобов`язання Ізюмського міжрайонного прокурора Жмутського А.С. внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості (зміни), а саме: кваліфікувати вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 382 КК України та зобов`язати процесуальних керуючих та слідчого вжити відповідних заходів щодо проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням №12012220320000094 в розумні строки.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.06.2015 року по справі №623/2368/15-к зобов`язано Ізюмського міжрайонного прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву про притягнення до кримінальної відповідальності секретаря Ізюмської міської ради Кукли А.В. за умисне не виконання рішення (постанови Борівського районного суду від 18.12.2012 року про поновлення на посаді першого заступника Ізюмського міського голови та розпочати досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.08.2015 року по справі №646/10766/15-к зобов`язано внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 11.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо перевищення службових повноважень окремими працівниками Прокуратури Харківської області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012220320000094, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2015 року у справі №646/10086/15-к задоволено клопотання ОСОБА_1 про відвід процесуального керівника ОСОБА_11 за кримінальним провадженням №12012220320000094 від 29.11.2012 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.09.2015 року у справі №646/11012/15-к зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 20.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою слідчогосудді Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від 03.12.2015 року по справі №646/14083/15-к скасовано постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальова С.О. від 30 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000716 від 03 вересня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.03.2016 року по справі №646/2148/16-к скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Харківської області від 24.12.2016 року про закриття кримінального провадження №12012220320000094 від 29.11.2012 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.05.2016 року у справі №646/4559/16-к скасовано постанову прокуратури Харківської області від 28.03.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 вересня 2015 року за №42015220000000716

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.08.2016 року по справі №646/8248/16-к скасовано постанову прокуратури Харківської області від 30.06.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 вересня 2015 року за №42015220000000716.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.02.2017 року по справі №646/990/17 зобов`язано прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 січня 2017 року щодо призначення економічної експертизи відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 220 КПК України.

Ухвалою слідчогосудді Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від 12.04.2017 року у справі №646/13420/16-к зобов`язано прокурора вищого рівня прокуратури Харківської області розглянути скаргу від 09 грудня 2016 року щодо недотримання розумних строків слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні 12012220320000094 від 29.11.2012 року відповідно до вимог ст. 308 КПК України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2017 року справі №623/1990/17 якою зобов`язано керівника Ізюмської місцевої прокуратури в порядку, передбаченому ст. 308 КПК України, розглянути скаргу від 21.08.2017 року щодо недотримання розумних строків на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №12012220320000094 від 29.11.2012 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 року по справі №623/1279/18 зобов`язано Ізюмську місцеву прокуратуру внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 07.05.2018 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.09.2018 року по справі №623/2584/18 зобов`язано першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_5 винести належний процесуальний документ на скаргу від 03.08.2018 року у строк передбачений КПК України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 13.09.2018 року по справі №623/3027/18 визнано неправомірною бездіяльність першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_5 щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення Ізюмським міським головою ОСОБА_6 , наведене у заяві від 21.08,2018р. про вимагання неправомірної вигоди у великому розмірі; зобов`язано першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_5 внести відомості про вчинення Ізюмським міським головою ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.11.2018 року по справі №623/4008/18 скасовано постанову від 31.10.2018 року про закриття кримінального провадження № 42018221320000076 від 19.09.2018, винесену слідчим слідчого відділу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, а справу направлено керівнику Ізюмської місцевої прокуратури для організації розслідування.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.02.2019 року по справі №623/1279/18 зобов`язано процесуального керівника - прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Молодовського І.О. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.01.2019 року у встановлений законом строк та прийняти відповідне процесуальне рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Лагоші С.О. від 12.04.2021 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29.11.2012 року задоволено, постанову слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Лагоші С.О. від 12.04.2021 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29.11.2012 року скасовано.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свобод чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Разом з тим, всупереч зазначеним вище вимогам позивачем не доведено, що саме внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури було завдано позивачу майнової шкоди, заподіяно моральну шкоду внаслідок винесення органом досудового розслідування процесуальних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, а скасування судом процесуальних рішень слідчого та прокурора, зобов`язання слідчим суддею слідчого та/або прокурора вчинити певні дії саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди як підстави для її відшкодування. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок прийняття слідчими та прокурорами процесуальних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про скасування процесуальних рішень слідчого та прокурора, зобов`язання останніх вчинити певні дії у кримінальному провадженні, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначену позивачем ухвалу слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого Державного бюро розслідувань і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 227/2572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 638/11414/18, від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19; від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17.

Крім того безпідставними є доводи позивача про те, що внаслідок протиправних дій прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури, зокрема щодо складення припису прокурора, було порушено право позивача на працю, оскільки рішенням Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, по справі № 2005/1595/12, в якій вирішувався спір про поновлення ОСОБА_1 на посаді, не встановлено протиправність дій прокурора та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та порушенням прав ОСОБА_1 .

Доводи позивача про те, що саме внаслідок умисних дій прокуратури Харківської області протягом майже шести років з грудня 2009 року по вересень 2015 року, не було допущено поновлення права позивача на працю, порушено право на пенсійне забезпечення відповідно до закону, всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього. З дослідженого в судовому засідання кримінального провадження № 12012220320000094 вбачається, що досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводиться комплекс дій з метою встановлення істини у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження. На переконання суду, сам по собі факт скасування процесуальних рішень та оскарження дій/бездіяльності органу досудового розслідування не може свідчити про неефективність досудового розслідування, завдання органом досудового розслідування майнової шкоди позивачу, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачів майнової шкоди у сумі 1235616,73 грн.

Інші аргументи ОСОБА_1 , на які він посилається як на підставу своїх вимог, очевидно не відноситься до предмета спору у даній справі та ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому суд не вбачає підстав надавати їм мотивовану оцінку згідно п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, факту заподіяння йому майнової шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування, не доведено моральних страждань чи втрат немайнового характеру, спричинених неправомірними діями з боку відповідачів, а отже, і заподіяння майнової та моральної шкоди.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Офісу генерального прокурора, Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Ізюмської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2024 року.

Суддя І.П. Латка