Постанова

від 20.06.2024 по справі 623/587/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 623/587/19

Номер провадження 22-ц/818/2259/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Березюк А.А.,

представника відповідача прокурора відділу Хряк О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року в складі судді Латки І.П. у справі № 623/587/19 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Офісу генерального прокурора, Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Ізюмської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури, Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що в 2007 році, працюючи на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, він зупинив організоване директором Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ОСОБА_2 незаконне привласнення комунального майна в особливо великих розмірах.

Розпорядження Ізюмського міського голови ОСОБА_3 була створена тимчасова комісії з проведення службового розслідування за фактом незаконного продажу комунального майна. Зважаючи на вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства за власним бажанням. За результатами службового розслідування посадовими особами Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства було направлено до Ізюмської міжрайонної прокуратури повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Проте, Ізюмською міжрайонною прокуратурою Харківської області було відмовлено у відкриті кримінального провадження за фактами незаконного привласнення комунального майна. Натомість посадовими особами Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області було порушено фіктивні адміністративні справи щодо нього та Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , за якими притягнуто до адміністративної відповідальності.

11 серпня 2008 року Ізюмським міжрайонним прокурором видано припис № 1742, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. Також, у терміновому порядку, без участі Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , уже на наступний день, була проведена позачергова, таємна, сесія Ізюмської міської ради Харківської області з питання звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Внаслідок введення в оману депутатів Ізюмської міської ради Харківської області посадовими особами Ізюмської міжрайонної прокуратури щодо вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» про обов`язковість звільнення з посад осіб притягнутих до адміністративної відповідальності та неможливості оскарження постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності на вимогу прокурора 12 вересня 2008 року Ізюмською міською радою Харківської області було прийнято рішення № 2551 про звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. Також, Ізюмським міжрайонним прокурором було подано припис про негайне звільнення Ізюмського міського голови ОСОБА_3 .

В подальшому позивач оскаржив судове рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також неправомірне звільнення.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2009 року постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року про притягнення його до адміністративної відповідальності скасовано, справу закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення.

Вказував, що у зв`язку зі скасуванням постанови у відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», він мав бути поновлений на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства за рішенням Ізюмської міської ради Харківської області, якою було прийнято рішення про звільнення.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року встановлено, що його звільнення з посади на підставі рішення Ізюмської міської ради № 2551 від 12 вересня 2008 року вчинено внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в тому числі Ізюмського міжрайонного прокурора, а тому його права підлягають поновленню у розмірах та порядку встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Внаслідок чергового введення в оману депутатів Ізюмської міської ради Харківської області в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельським О.І., за попередньою змовою з ОСОБА_4 , розгляд Ізюмською міською радою Харківської області питання про його поновлення на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства на виконання Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не було допущено. Листом Ізюмської міжрайонної прокуратури № 990-08 від 03 серпня 2011 року надано депутатам Ізюмської міської ради Харківської області завідомо недостовірну інформацію щодо підстав звільнення позивача та недопущення його поновлення у відповідності до вимог вказаного закону.

Внаслідок неправомірних дій в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельського О.І., за попередньою змовою з головою постійної комісії з питань законності правопорядку та депутатської діяльності Ізюмської міської ради ОСОБА_4 , недопущення до судового розслідування за кримінальним провадженням № 420142032000013 від 10 жовтня 2014 року, Ізюмська міська рада Харківської області розглянула питання про поновлення його на посаді не у січні 2010 року, а лише 26 червня 2015 року та прийняла відповідне рішення за № 3051.

За фактом вчинення кримінального правопорушення, яке полягає в умисному перешкоджанні прийняттю Ізюмською міською радою Харківської області належного рішення головою постійної комісії з питань законності правопорядку та депутатської діяльності ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2014 року за заявою позивача від 23 червня 2014 року Ізюмською міжрайонною прокуратурою було відкрито кримінальне провадження № 420142032000013 від 10 жовтня 2014 року.

В подальшому за його заявами було розпочато низку кримінальних проваджень за фактом вчинення щодо нього неправомірних дій з боку посадових осіб Ізюмської міської ради. Однак Ізюмська міжрайонна прокуратура перешкоджала у здійснені досудового розслідування в кримінальних провадженнях. Слідчі дії не проводились щодо розслідування кримінальних правопорушень ані Ізюмською міжрайонною прокуратурою, ані Прокуратурою Харківської області. Кримінальні провадження неодноразово закривалися постановами слідчих, які потім були скасовані в судовому порядку за скаргами позивача.

Вважає, що внаслідок умисних дій Прокуратури Харківської області, в особі в. о. Ізюмського міжрайонного прокурора Масельського О.І., протягом майже шести років з грудня 2009 року по вересень 2015 року, не було допущено поновлення його права на працю, яке було порушеного внаслідок незаконних дій органів досудового слідства прокуратури та суду, а тому наявні підстави для відшкодування нанесених збитків, а саме - середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Також вказував, що прокуратурою Харківської області, в особі керівництва Ізюмської місцевої (реорганізованої в окружну) прокуратури, тривалий час умисно не допускала поновлення його трудових прав позивача, оскільки не забезпечила проведення в розумні строки належного досудового розслідування за фактами вчинення кримінальних порушень, які полягають в умисному невиконанні судових рішень про поновлення його прав.

Вказаними органами йому було завдано моральної шкоди, оскільки незаконне звинувачення у вчиненні корупційного діяння та організація незаконного звільнення фактично залишило його без засобів для існування. Досудове розслідування вчинених щодо нього кримінальних правопорушень демонстративно не проводиться, не допущено до виконання значну кількість ухвал слідчих суддів, в тому числі і призначення експертизи для визначення суми нанесеної моральної шкоди.

Протиправними діями органи досудового слідства та прокуратури йому спричинено значних моральних страждань, які виразилися, у почутті несправедливості, сорому від своєї безпорадності та незахищеності перед свавіллям посадових осіб, психологічного дискомфорту, змусили докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 , просив:

1) визнати неправомірною бездіяльність Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з не реагування на численні порушення його прав внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, пов`язаних з незаконним звільненням позивача з виборної посади на вимогу Ізюмського міжрайонного прокурора, недопущенням з грудня 2009 року по даний час поновлення його прав, незаконно порушених на вимогу Ізюмського міжрайонного прокурора, у тому числі: не наданні попередньої посади після незаконного звільнення з виборної посади, не допущення відшкодування нанесених неправомірними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду матеріальних та моральних збитків;

2) стягнути з держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету нанесену внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури:

- матеріальну шкоду у сумі 1 235 616,73 грн, з яких в тому числі: середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільнення, внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, у сумі 57 946,71 грн; неотримана пенсія за період з жовтня 2011 року по 01 жовтня 2017 року у сумі 39 531,49 грн; одноразова грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів у сумі 26 607,50 грн; компенсація за невикористані відпустки у сумі 8693,12 грн; щорічна матеріальна допомога на оздоровлення, в розмірі посадового окладу за шість невикористаних відпусток за період з 31 липня 2008 року по 30 липня 2014 року у сумі 15 964,50 грн; заробітна плата у сумі 928,04 грн виплачена невстановленій особі; незаконно утримана заробітна плата за фактично відпрацьований час у вересня 2015 року у сумі 449,37 грн; заробітна плата, за час перебування у відпустках з 24 вересня 2015 року по 17 листопада 2015 року (14 календарних днів) у сумі 2818,70 грн; не виплачена заробітна плата у сумі 157,18 грн за робочий день 17 листопада 2015 року; середня заробітна плата, за час затримки проведення розрахунку при звільненні з 26 липня 2016 року по 11 лютого 2019 року (як за час вимушеного прогулу, в зв`язку з ненаданням попередньої посади після незаконного звільнення з виборної посади, внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду) у сумі 1 082 520,12 грн (підлягає уточненню на час прийняття рішення);

- 128 626,00 грн моральної шкоди.

29 травня 2019 року та 17 грудня 2019 року Ізюмська місцева прокуратура подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому діями або бездіяльністю Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області матеріальної та моральної шкоди.

Позивачем не конкретизовано, які саме чисельні порушення мали бути підставою для можливого реагування Прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та Ізюмського відділу поліції ГУНП у Харківській області.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року на підставі статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ОСОБА_1 вже відшкодовано у повному обсязі шкоду, заподіяну внаслідок звільнення з займаної посади першого заступника Ізюмського міського голови рішенням Ізюмської міської ради Харківської області № 2551 від 19 вересня 2008 року .

У провадженні СВ Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175, ч.ч. 1,2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382 КК України, в якому об`єднані в одне провадження кримінальні провадження № 12013220320000278, 12013220320000079, 42015220000000602, 42015220000000603, 42015220000000604, 42015220000000605, 42015220000000606, 42017221320000024. У вказаних кримінальних провадженнях для їх завершення наявні підстави для проведення судово-психологічної експертизи стосовно потерпілого ОСОБА_1 , проте останній на цей час свідомо відмовляється від проходження вказаної експертизи. Процесуальним керівником з метою активізації досудового розслідування слідчому надано письмові вказівки у порядку ст. 36 КПК України. На виконання вказівок прокурора за участі потерпілого ОСОБА_1 додатково допитано у якості свідків голову постійної комісії Ізюмської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів, заступника Ізюмського міського голови Петрова К.Є., головного бухгалтера виконавчого комітету Ізюмської міської ради Щербак Є.О., начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка А.В. Крім того, постановою слідчого від 10 квітня 2019 року призначено судово-психологічну експертизу стосовно потерпілого ОСОБА_1 , проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. У найближчий час заплановано допит у якості свідків Ізюмського міського голову ОСОБА_5 , начальника управління персоналом апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Куроєдової М.О., начальника управління економіки та інвестицій апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради Заранек А.С. із залученням потерпілого ОСОБА_1 . Досудове розслідування триває, виконуються раніше надані вказівки прокурора.

Будь-яких дій, спрямованих на звільнення позивача з займаної посади або перешкоджання поновлення на роботі, стягнення у цивільному порядку з роботодавця компенсації за вимушений прогул здійснено не було. Крім того, вимогами Закону України «Про прокуратуру» прокуратурі не надано повноважень щодо представництва інтересів позивача у суді у частині стягнення вказаної компенсації, поновлення на роботі тощо. Доводи позивача про непроведення досудового розслідування та неналежне здійснення процесуального керівництва є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Шкода, яка можливо заподіяна рішеннями Ізюмської міської ради та Ізюмського міського голови внаслідок подальшого звільнення ОСОБА_1 з займаної посади не є наслідком рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування, прокуратури або суду та може бути стягнутою з роботодавця за результатами розгляду відповідного позову ОСОБА_1

26 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку Генеральною прокуратурою України подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив мотивовано тим, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт задоволення скарг на бездіяльність органу досудового розслідування ухвалами слідчого судді не свідчить про протиправність дій органів досудового слідства та завдання такими діями позивачу моральної шкоди. Оскарження позивачем до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України, спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Даних, що позивач оскаржував рішення, дій або бездіяльності Генеральної прокуратури України матеріали справи не містять.

16 квітня 2020 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало відзив, в якому просило позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не наведено які саме численні порушення є підставою для можливого реагування Генеральної прокуратури України, прокуратури Харківської області, Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та Ізюмського відділу поліції ГУНП у Харківській області.

Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. Скасування судом процесуальних рішень слідчого та прокурора, зобов`язання слідчим суддею слідчого та/або прокурора вчинити певні дії саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди, а тому не є підставою для її відшкодування. Також, позивачем не обґрунтовано спричинення йому душевних страждань внаслідок прийняття слідчими та прокурорами процесуальних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення.

29 квітня 2024 року через систему «Електронний суд ОСОБА_1 на вказане рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт його незаконного звільнення з посади першого заступника міського голови з питань управління житло-комунального господарства, внаслідок незаконних дій органів досудового-слідства, прокуратури і суду, було встановлено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування шкоди є неправомірними та не відповідають висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року по справі №308/6118/16-ц.

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, по справі № 2005/1595/12, визнано незаконним та скасовано «рішення Ізюмської міської ради 44 скликання сесія 5 № 2551 від 12 вересня 2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 ».

Також зазначав, що при розподілі цивільної справи № 623/587/19 було здійснено втручання в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ. Справа розподілена 07 червня 2023 року о 09:22 годині, тобто між розподілом справ № 638/5460/23 проведеного 06 червня 2023 року о 16:47 годині та № 638/5463/23 проведеного 07 червня 2023 року о 13:29 годині, згідно з протоколами розподілу яких суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Латка І.П. знаходиться у відпустці «згідно табелю (Відпустка 14 і більше днів)». Вважає, що з метою передачі даної цивільної справи № 623/587/19 саме судді Дзержинського районного суду м. Харкова Латка І.П., було здійснено втручання в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ.

23 травня 2024 року ГУ НП у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу. В якому рішення суду просило залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, позивачем не доведено, що саме внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури йому було завдано шкоди. Скасування судом процесуальних рішень слідчого та прокурора, зобов`язання слідчим суддею слідчого та/або прокурора вчинити певні дії саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди та не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.

Сам по собі факт скасування процесуальних рішень та оскарження дій/бездіяльності органу досудового розслідування не може свідчити про неефективність досудового розслідування, а тому підстави для відшкодування майнової шкоди у сумі 1 235 616,73 грн відсутні.

24 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Офісом Генерального прокурора подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано належних та достовірних доказів завдання йому моральної шкоди, а також не доведено причинного зв`язку між заподіянням шкоди та діями Генеральної прокуратури України.

У справах за заявою ОСОБА_1 судами не встановлено протиправної бездіяльності або неправомірності дій слідчих та процесуальних керівників у частині невиконання ними своїх службових обов`язків. Оскарження рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди. Вимогами чинного законодавства передбачено можливість відшкодування шкоди у разі визнання незаконними в порядку кримінального процесуального закону дій (бездіяльності) та процесуальних рішень слідчих правоохоронного органу.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представники Державна казначейська служба, Головного управління Національної поліції в Харківській області не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 червня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 06 червня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 68);

Державною казначейською службою України отримано 06 червня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 69);

Головним управлінням Національної поліції в Харківській області отримано 06 червня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 72).

13 червня 2024 року від Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла заява про розгляд справи без їх присутності (а.с. 75-81).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача прокурора відділу Хряк О. О., який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області і працював на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства з 05 травня 2006 року.

31 липня 2008 року розпорядженням Ізюмського міського голови № 134-К позивача звільнено з займаної посади за недотримання вимог, пов`язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу».

11 вересня 2008 року Ізюмським міжрайонним прокурором винесено протест на розпорядження № 134-К від 31 липня 2008 року, оскільки дане розпорядження суперечить діючому законодавству і підлягає скасуванню, так як відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міського голови не входять повноваження зі звільнення першого заступника міського голови.

11 вересня 2008 року розпорядженням № 175-К по Виконавчому комітету Ізюмської міської ради, на виконання протесту Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області № 1741 від 11 вересня 2008 року скасовано розпорядження Ізюмського міського голови № 134-К від 31 липня 2008 року і позивача поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

12 вересня 2008 року на виконання припису Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області №1742 від 11 вересня 2008 року рішенням Ізюмської міської ради № 2551 позивача знову звільнено з займаної посади за недотримання вимог, пов`язаних із проходженням державної служби, передбачених Закону України «Про державну службу». Підставою для звільнення позивача з займаної посади є притягненням останнього до адміністративної відповідальності за корупційні діяння. Факти вчинення позивачем корупційних правопорушень встановлені постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2008 року.

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. «б» частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн на користь держави. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2009 року постанову Балаклійснього районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року скасовано, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення (том 1, а. с. 68).

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31червня 2008 року, стягнуто на користь позивача середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року (том1, а.с. 70- 72).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року стягнуто з ДКС України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди штраф 425 грн, втрачений заробіток в сумі 88385 грн та 10000 грн відшкодування моральної шкоди (том 1, а.с. 73-76)

28 листопада 2012 року ОСОБА_1 , звернувся до Ізюмського СB з повідомлення про кримінальний злочин, а саме несвоєчасну виплату заробітної плати. Заява зареєстрована в ЄРДР за № 1201220320000094 (том 1, а.с. 17)

10 січня 2013 року та 25 січня 2023 року до Ізюмського MB ОСОБА_1 було подано заяви про те, що посадові особи Ізюмської міської ради не виплачують йому заробітну плату (том 1, а.с. 18).

02 лютого 2013 року Ізюмським СB зареєстрована заява ОСОБА_1 про кримінальний злочин, а саме грубе порушення законодавства про працю. Заява зареєстрована в ЄРДР (том 1, а.с. 17)

Під час досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово оскаржувалися в судовому порядку рішення, дії та бездіяльність органу досудового розслідування та процесуального керівника у кримінальному провадження.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2013 року по справі № 623/578/13-к скасовано постанову старшого слідчого СВ Ізюмського ГУМВС України в Харківській області від 31 січня 2013 року про закриття кримінального провадження № 12013222320000079 від 10 січня 2013 року (том 2, а.с. 8).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2014 року у справі № 623/4675/13-к скасовано постанову від 11 жовтня 2013 року старшого слідчого Ізюмської міжрайонної прокуратури про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року.

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду по справі № 646/8826/14-к від 22 серпня 2014 року скасовано постанову прокуратури Харківської області від 17 липня 2014 року про призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12012220320000091 від 29 листопада 2012 року (том 1, а. с. 24-25).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду по справі № 623/2632/25-к від 29 вересня 2014 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (том 1, .а. с. 26).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року по справі № 623/4657/14-к відведено прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіна І.О. від процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42014220320000013 від 10 жовтня 2014 року (том 2, а.с. 12).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2014 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 26 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, а.с. 13-14).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2015 року по справі № 623/565/15-к задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка полягає у неприйнятті відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду скарги-клопотання, в частині зобов`язання Ізюмського міжрайонного прокурора Жмутського А.С. внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості (зміни), а саме: кваліфікувати вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 382 КК України та зобов`язати процесуальних керуючих та слідчого вжити відповідних заходів щодо проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням №12012220320000094 в розумні строки (том 2, а. с. 15).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 червня 2015 року по справі № 623/2368/15-к зобов`язано Ізюмського міжрайонного прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву про притягнення до кримінальної відповідальності секретаря Ізюмської міської ради Кукли А.В. за умисне не виконання рішення (постанови Борівського районного суду від 18 грудня 2012 року про поновлення на посаді першого заступника Ізюмського міського голови та розпочати досудове розслідування (том 2, а .с. 16).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 липня 2015 року у справі 623/2744/15-к скаргу ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано прокурора Ізюмської окружної прокуратури Красилю І.І. винести постанову про визначення підслідності скоєного злочину по кримінальному провадженню №1201222032000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, а.с. 17).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2015 року по справі № 646/10766/15-к зобов`язано внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 11 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо перевищення службових повноважень окремими працівниками Прокуратури Харківської області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012220320000094, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року у справі 646/9102/15-х зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості до ЄРДР за Заявами ОСОБА_1 від 07 та 12 липня 2015 року (том 1, а. с. 31).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 серпня 2015 року у справі 6233675/15-к визнано незаконною бездіяльність начальника СВ Ізюмського МВ ГУМС України Харківській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення стосовно ОСОБА_1 кримінальних правопорушень головою постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин ОСОБА_6 та начальником відділу з питань мобілізаційної, режимно-секретної та кадрової підготовки Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Курдоєдовою М.О. та зобов`язано внести вказані відомості (том 2, а.с. 19).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2015 року у справі 646/10766/15-к зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 20 серпня 2015 року до ЄРДР (том 2, а.с. 22).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року у справі № 646/10086/15-к задоволено клопотання ОСОБА_1 про відвід процесуального керівника ОСОБА_7 за кримінальним провадженням №12012220320000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, а.с. 20).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2015 року у справі № 646/11012/15-к зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 20 серпня 2015 року до ЄРДР (том 2, а.с. 22).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2015 року по справі № 646/14083/15-к скасовано постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальова С.О. від 30 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000716 від 03 вересня 2015 року (том 2, а. с. 23).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2015 року по справі 646/15727/15-к зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області протягом 24 годин з моменту отримання копії даної ухвали вирішити питання про наявність у заяві ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року відомостей, що можуть свідчити про вчинення зазначеного в ній кримінального правопорушення та можливість їх внесення до ЄРДР ( том 2, а.с. 24).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року по справі № 646/2148/16-к скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Харківської області від 24 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження №12012220320000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, а. с. 25).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року у справі № 646/4559/16-к скасовано постанову прокуратури Харківської області від 28 березня 2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 вересня 2015 року за № 42015220000000716 (том 2, а. с. 26).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року по справі № 646/8248/16-к скасовано постанову прокуратури Харківської області від 30 червня 2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03 вересня 2015 року за № 42015220000000716 (том 2, а. с. 27-28).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2016 року по справі № 646/7420/16-к скасовано постанову слідчого управління прокуратури Харківської області Курченко В.В. від 30 серпня 2016 року про закриття кримінального провадження №1201220320000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, .а.с. 29-30).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року по справі № 646/990/17 зобов`язано прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 січня 2017 року щодо призначення економічної експертизи відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 220 КПК України (том 2, а.с. 31).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року у справі № 646/13420/16-к зобов`язано прокурора вищого рівня прокуратури Харківської області розглянути скаргу від 09 грудня 2016 року щодо недотримання розумних строків слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року відповідно до вимог ст. 308 КПК України (том 2, а.с. 32).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року справі № 623/1990/17 якою зобов`язано керівника Ізюмської місцевої прокуратури в порядку, передбаченому ст. 308 КПК України, розглянути скаргу від 21 серпня 2017 року щодо недотримання розумних строків на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року (том 2, а.с. 33-34).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2018 року по справі № 623/1279/18 зобов`язано Ізюмську місцеву прокуратуру внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 07 травня 2018 року (том 2, а.с. 35-37).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року по справі № 623/2584/18 зобов`язано першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_8 винести належний процесуальний документ на скаргу від 03 серпня 2018 року у строк передбачений КПК України (том 2, а.с. 38).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року по справі № 623/3027/18 визнано неправомірною бездіяльність першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_8 щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення Ізюмським міським головою ОСОБА_5 , наведене у заяві від 21 серпня 2018 року про вимагання неправомірної вигоди у великому розмірі; зобов`язано першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури радника юстиції Масельського О.І. внести відомості про вчинення Ізюмським міським головою ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 2, а.с. 89-90).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року по справі № 623/4008/18 скасовано постанову від 31 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42018221320000076 від 19 вересня 2018, винесену слідчим слідчого відділу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, а справу направлено керівнику Ізюмської місцевої прокуратури для організації розслідування (том 2, а.с. 41-42).

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року по справі № 623/1279/18 зобов`язано процесуального керівника - прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Молодовського І.О. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 січня 2019 року у встановлений законом строк та прийняти відповідне процесуальне рішення (том 2, .а.с. 43-44).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі 623/1279/18 скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Лагоші С.О. від 12 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року задоволено, постанову слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Лагоші С.О. від 12 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12012220320000094 від 29 листопада 2012 року скасовано (том 3, а.с. 90-93).

З вказаного судового рішення вбачається, що

В провадженні СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12012220320000094 від 29.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 382, ч.1 ст.175, ч.1 ст. 172, ч.ч.1,2 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.І ст. 358 КК України, за заявами ОСОБА_1 , щодо неправомірних дій відносно заявника з боку посадових осіб Ізюмської міської ради.

28.11.2012до Ізюмського MB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що на його думку Ізюмським міським виконавчим комітетом не виконується рішення суду про поновлення його на посаді.

За даним фактом 29.11.2012 СВ Ізюмського ВП були внесені відомості до ЄРДР за № 1201220320000094 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України.

10.01.2013 року до Ізюмського MB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що посадові особи Ізюмської міської ради не виплачують йому заробітну плату.

За даним фактом 10.01.2013 СВ Ізюмського ВП було внесено відомості до ЄРДР за № 1201322032000079 за ознаками ч. 1 ст. 175 КК України.

01.02.2013 до Ізюмського MB надійшла заява ОСОБА_1 про те, що посадові особи Ізюмської міської ради не поновлюють його на посаді першого заступника Ізюмського міського голови.

Відомості за даним фактом були внесені СВ Ізюмського ВП до ЄРДР за № 12013220320000278 від 02.02.2018 за ознаками ч. 1 ст. 172 КК України.

19.09.2013 року постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіна І.О. матеріали кримінальних проваджень за № 1201220320000094, №1201322032000079, № 12013220320000278, були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

08.10.2014 року Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42014220320000013 за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України за фактом перешкоджання Ізюмським міським головою ОСОБА_9 прийняття Ізюмською міською радою належного рішення щодо поновлення, як на думку ОСОБА_1 , його порушених прав.

19.03.2015 року постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі 1.1, матеріали кримінальних проваджень за № 42014220320000013 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

15.06.2015 Ізюмською місцевою прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42015220320000008 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України за фактом невиконання рішення Вищого адміністративного суду щодо поновлення на посаді першого заступника Ізюмського міського голови Шевченка Л.Ф.

17.07.2015 постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі І.І. матеріали кримінальних проваджень за № 42015220320000008 та № 1201220320000094були об`єднані в одне провадження за№ 1201220320000094.

08.08.2015 року Харківською обласною прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 42015220000000602 за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків, за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області, а також неправильного перерахування виконавчим комітетом Ізюмської міської ради нарахованої заробітної плати у сумі 36796, 59 грн.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 42015220000000603заознакамич.1ст.365ККУкраїни,відповіднодоухвали Червонозаводськогорайонногосудум.Харківзафактами невиконаннярішеньсуду, порушення вимогтрудовогозаконодавства,безпідставноїневиплатизаробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою було внесено відомості до ЄРДР за № 42015220000000604 за ознаками ч. 1 ст.366 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 42015220000000605 за ознаками ч. 1 ст. 382 КК Україні відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

08.08.2015 Харківською обласною прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 42015220000000606 за ознаками ч.1 ст.175 КК України, відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харків за фактами невиконання рішень суду, порушення вимог трудового законодавства, безпідставної невиплати заробітної плати службовими особами Ізюмської міської ради та Ізюмського УДкСУ Харківської області.

07.04.2017 Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 420172213200000024 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення 02.02.2016 невстановленими посадовими особами виконавчого комітету Ізюмської міської ради до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо суми заробітної плати ОСОБА_1 , на яку нараховуються страхові внески.

22.06.2017 постановою прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Красилі I.I. матеріали кримінальних проваджень за № 42015220000000602, № 42015220000000603, № 42015220000000604, № 42015220000000605, № 42015220000000606, № 420172213200000024 та № 1201220320000094 були об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

22.06.2017 року Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 420172213200000069 за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом внесення 08.08.2017 невстановленими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо підстав звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства та відомостей щодо припинення КП «Дирекція єдиного замовника».

05.02. 2018 Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 420182213200000014 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом внесення посадовими особами виконавчого комітету Ізюмської міської ради до офіційних документів у вигляді звітів про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданих до Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1

18.02.2018 року Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 420182213200000039 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, на виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області про задоволення скарги ОСОБА_1 за фактом вчинення службового підроблення посадовими особами Ізюмської міської ради

29.09.2018 Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 42018221320000079 за ознаками ч. 1 ст.172 КК України, за фактом незаконного звільнення ОСОБА_1 17.11.2015 з виборної посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства та не видачу трудової книжки.

31.07.2019 постановою прокурора Ізюмської місцевої прокуратури матеріали кримінальних проваджень об`єднані в одне провадження за № 1201220320000094.

10.01.2020 Ізюмською місцевою прокуратурою були внесені відомості до ЄРДР за № 12020220320000035 за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом, як на думку заявника ОСОБА_1 , вчинення посадовими особами Виконавчого комітету Ізюмської області міської ради службового підроблення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року визнано противоправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у відповідності та згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2015 року по 05 вересня 2016 року на загальну суму 19 882 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів - 16005,01 грн).

Визнано протиправні дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 у відповідності та згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100: оплати за час перебування у відпустці у вересні - жовтні 2015 року на суму 242, 33 грн ( до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 189, 79 грн; оплати за час перебування у відпустці у листопаді 2015 року на суму 156,50 грн ( до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів,- 122, 56 грн).

Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 у відповідності та згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 частини оплати за 259 календарних днів невикористаної відпустки на суму 2895, 26 грн, (до виплат, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, 2352,77 грн).

Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 у відповідності та згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року № 159 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за час перебування ОСОБА_1 у відпустках з 24 вересня 2015 року по 17 листопада 2015року у розмірі 103, 70 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 83,07 грн).

Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка належала ОСОБА_1 до нарахування та виплати у день звільнення 17 листопада 2015 року станом на час її фактичної виплати (12 квітня 2021 року) у розмірі 5801, 87 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 4670,50 грн).

Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у відповідності та згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100:

- заборгованість середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2015 року по 05 вересня 2016 на загальну суму 19 882 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів - 16005,01 грн);

- заборгованість з оплати за час перебування у відпустці у вересні - жовтні 2015 на суму 242, 33 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 189,79 грн);

- заборгованість з оплати за час перебування у відпустці у листопаді 2015 року на суму 156,50 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 122,56 грн);

- заборгованість з оплати за 259 календарних днів невикористаної відпустки на суму 2895,26 грн, (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 2352,77 грн).

Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у відповідності та згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року № 159:

- заборгованість з компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за час перебування ОСОБА_1 у відпустках з 24 вересня 2015 року по 17 листопада 2015 року у розмірі 103,70 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 83, 07 грн);

- заборгованість компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка належала ОСОБА_1 до нарахування та виплати у день звільнення 17 листопада 2015 року станом на час її фактичної виплати (12 квітня 2021 року ) у розмірі 5801,87 грн (до виплати, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, - 4670,50 грн) (том 3, а.с. 172 -182).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2021 року по справі № 623/2002/16-а скасовано в частині, якою прийнято звіт Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на перевірку судом виконання судового рішення - рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України № 2784 від 04 серпня 2021 про виконання рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року в адміністративній справі № 623/2002/16-а.

Прийнято постанову, якою у прийнятті звіту Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на перевірку судом виконання судового рішення - рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року - відмовити.

Встановлено новий строк подання звіту Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на перевірку судом виконання судового рішення - рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року по справі № 623/2002/16-а (том 3, а.с. 183-186).

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2023 року зобов`язано керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області організувати внесення у встановленому порядку до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року та розпочати досудове розслідування (том 3, а. с. 213-214).

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18 (провадження № 61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц (провадження № 61-10631св22).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 вказував, що його було неправомірно звільнено з роботи внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. В подальшому він витратив значний час для відновлення своїх прав, оскільки органами прокуратури та досудового слідства сприяли у невиконанні судових рішень про відновлення трудових прав, належним чином не виконуючи обов`язки щодо розслідування правопорушень, пов`язаних з поновленням його на роботі та стягненням відповідних сум. Отже, позивач пов`язував завдання йому шкоди із неналежним, на його думку, розглядом посадовими особами прокуратури його заяви про вчинення кримінального правопорушення та невнесенням відомостей до ЄРДР,

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між діями посадових осіб прокуратури та досудового слідства, про які вказано у позові ОСОБА_1 , та настанням шкоди.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на релевантну практику Верховного Суду, відповідно до якої сама по собі констатація факту неналежного розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки за обставин цієї справи у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством його права поновлено.

Самі по собі факти скасування судом прийнятих у порядкуКПК Українипроцесуальних рішень, не свідчать про незаконність дій відповідача, оскільки постанови скасовані з процесуальних підстав, які не підтверджують завданняшкоди позивачу, а також причинний зв`язок із завданою моральною шкодою. Звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування не є самостійною, достатньою і належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності відповідачів при розслідуванні кримінального провадження.

Щодо доводи позивача, що неправомірність дій органів прокуратури щодо його притягнення до адміністративної відповідальності та подальшого звільнення була встановлена судовим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року, то вказаним рішенням було й вирішено питання про відшкодування йому моральної шкоди.

Також, судова колегія враховує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року також було відновлено права позивача щодо стягнення йому належних виплат за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, зважаючи, що позивачем не доведено спричинення йому шкоди саме внаслідок дій органів прокуратури, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову.

Доводи ОСОБА_1 про порушення порядку визначення складу суду щодо розгляду його справу в суді першої інстанції вже були предметом судового розгляду та в ухвалі Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2023 року та 27 вересня 2023 року їм була надана належна оцінка.:

Пунктом 112 Перехідних положень Рішення Вищої Ради Правосуддя «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 до початку функціонування підсистеми електронного документообігу у складі ЄСІТС реєстрація документів, які надходять на адресу суду (в тому числі процесуальних документів, що можуть бути предметом судового розгляду), здійснюється в АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами), та інструкції з діловодства. Реєстрація документів в інших органах та установах системи правосуддя здійснюється за правилами, передбаченими відповідними документами та інструкціями з діловодства, чинними до затвердження цього Положення.

Пунктом 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30 (в редакції від 15.09.2016) передбачено, що розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли у період відпустки судді.

Аналогічні положення закріплено в п. 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затвердженими Рішенням зборів суддів Дзержинського районного суду м. Харкова 30.11.2015.

Згідно табелю обліку робочого часу суддя Латка І.П. станом на 07 червня 2023 року перебувала у відпустці.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду.

Протоколом № 3 затверджено рішення зборів суддів Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року, відповідно до якого вирішено автоматизований розподіл нерозглянутих судових справ, які перебували в провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, Печенізького районного суду Харківської області, Борівського районного суду Харківської області, здійснити між всіма суддями Дзержинського районного суду м. Харкова, які мають повноваження на розгляд справ, незалежно від обмежень, встановлених п. 2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30 та п.3.14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затвердженими Рішенням зборів суддів Дзержинського районного суду м. Харкова 30.11.2015.

Таким чином, розподіл справи № 623/87/19, як такої, що перебувала в провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, здійснювався на підставі Положення про Автоматизовану систему документообігу суду, однак з урахуванням обов`язкового для виконання працівниками суду Рішення зборів Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина