Рішення

від 01.04.2024 по справі 915/374/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 915/374/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

при секретарі Дюльгер І.М.

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/374/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Груп,

вул. Наваринська, 2/1, м. Миколаїв, 54006;

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС,

вул. Наваринська, 2/1, м. Миколаїв, 54006;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 40945,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Профіт-Груп пред`явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС грошових коштів у загальній сумі 40945,01 грн. , із яких: 30240 грн. ? основний борг; 5203,35 грн. пеня; 3000 грн. ? штраф; 2066,82 грн. ? інфляційні втрати; 434,84 грн. ? 3 % річних, з посиланням на неналежне виконання ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС умов укладеного з позивачем договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 № 06/ПГ22, а саме, умов щодо своєчасного та у повному обсязі сплати орендної плати, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на котру позивачем нараховано пеню та штраф у порядку п.п. 7.2, 7.5 договору, а також здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 14.03.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Поштове відправлення з ухвалою від 14.03.2023, направлене судом на адресу реєстрації ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС, повернене до суду поштовим відділенням з відміткою за закінченням терміну зберігання. Суд зазначає, що неотримання адресатами кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення сторонами своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала у тому числі відповідачам подати відзиви на позовну заяву у встановлений судом строк.

Від відповідача 30.03.2023 надійшла заява, в якій ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС зазначило, що ним не отримано копій позовної заяви з додатками та ухвалу суду від 14.03.2023; у зв?язку з цим відповідач просить суд про встановлення додаткового строку для ознайомлення з матеріалами справи, підготування та подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, від позивача надійшла заява від 18.05.2023, в якій ТОВ Профіт-Груп зазначило, що в ході перевірки матеріалів справи представником позивача встановлено, що в описі вкладення від 09.03.2023 про відправлення відповідачу копій позовної заяви з додатками помилково зазначено іншу адресу, ніж адреса реєстрації ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС. На усунення зазначеного недоліку позивачем долучено до заяви від 18.05.2023 належні докази направлення копій позовної заяви з додатками на адресу реєстрації відповідача.

У зв`язку зі складністю справи ухвалою від 23.05.2023 суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначив на 20.07. 2023 та встановив відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, десять днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач 20.07.2023 до суду подав заяву (вх. № 9612/23) про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, а також просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.07.2023 занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 03.10.2023.

Позивачем 02.10.2023 надано до суду заяву про проведення підготовчого засідання за відсутністю позивача та представника позивача. також просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.10.2023 повідомлено учасників справи, про те що, підготовче засідання не відбулося 03.10.2023, оскільки у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Підготовче засідання призначено на 25.10.2023.

Ухвалою суду від 25.10.2023 відкладено підготовче засідання на 11.12.2023.

Позивачем 08.12.2023 надано до суду заяву про проведення підготовчого засідання за відсутністю позивача та представника позивача. Також позивач просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2024.

Телефонограмою від 09.02.2024 повідомлено учасників про те, що судове засідання призначене на 12.02.2024 не відбудеться у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 26.02.2024 судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 01.04.2024. Ухвала доставлена представнику до Електронного кабінету ЄСІТС. Відповідачу ухвала надіслана на юридичне адресу. Однак, 06.03.2024 поштовим відділенням указане направлення повернуте до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 915/374/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Станом на дату розгляду справи, судом встановлено, що відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, представників не скерували. Слід зазначити, що позивач подав до суду заяву 01.04.2024 про розгляд справи за відсутності його представника.

Ураховуючи викладені обставини, а також обізнаність відповідача про розгляд даної справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 01.04.2024, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.

Між ТОВ Профіт-Груп (далі позивач, Орендодавець) та відповідачем ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС (відповідач, Орендар) 01.01.2022 укладений договір оренди нежитлового приміщення № 06/ПГ22 (далі Договір), на виконання якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове платне користування індивідуально визначене нежитлове приміщення, розташоване за адресою 54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1 загальною площею 70,0 м2 для використання під склад (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, орендна плата за Договором, на підставі протоколу погодження розрахунку орендної плати (Додаток 1), становить 2660,00 грн. за місяць. Такий самий розмір орендної плати визначений протоколом узгодження розрахунку.

Згідно п.п. 2.3., 2.4. Договору, при укладенні Договору встановлену орендну плату Орендар зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок або в касу Орендодавця наперед за 2 місяці. В подальшому Орендар не пізніше останнього дня кожного місяця сплачує Орендодавцю орендну плату, передбачену в п. 2.1 договору за один місяць вперед. У разі закінчення терміну дії Договору орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної здачі приміщення.

Згідно п. 2.5. Договору, розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу Орендодавця у разі зміни реально складаються цін і тарифів, податкового законодавства, зростання оподаткування на землю, зміни цін на нерухомість, а також інших факторів, що впливають на оціночну вартісне складі, характеристиці та вартості орендованого приміщення. Зміна розміру орендної плати вноситься шляхом підписання додаткової угоди і протоколу узгодження розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.9. Договору, орендна плата за місяць може коригуватися шляхом застосування до орендної плати індексу інфляції за попередній місяць, що встановлюється Державним комітетом статистики України, за поточний місяць.

Згідно п. 3.3. Договору, у разі припинення Договору або його дострокового розірвання Орендар повертає Орендодавцю приміщення в справному стані не гіршому, ніж в момент передачі його в оренду в день підписання акту прийомупередачі. Приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно п. 3.5. Договору, при залишенні Орендарем приміщення без письмового повідомлення Орендодавця, а також з порушенням порядку передачі майна, передбаченого Договором, Орендар несе відповідальність за шкоду, заподіяну майну, і при цьому не звільняється від внесення орендної плати до здачі приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору, цей Договір діє з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про намір переукласти Договір на наступний період за один місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважається закінченим у відповідності з п. 4.1 цього Договору.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце в період дії Договору (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі прострочення оплати орендних та інших платежів Орендар виплачує Орендодавцю неустойку в розмірі 10% від суми боргу за кожен місяць прострочення.

Згідно п. 7.5. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди та наявності заборгованості по орендній платі на момент припинення (розірвання) Договору, Орендодавець може вимагати від Орендаря, крім іншого, сплати штрафу в розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження фактичної передачі приміщення, 01.01.2022 сторонами підписаний акт приймання-передачі.

На підтвердження використання приміщення орендарем в січні 2022 року 31.01.2022 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2 660,00 грн. В подальшому сторонами такі акти не підписувались, але як зазначено в п. 2.4. Договору (абзац 3) акти виконаних робіт (послуг) необхідні для бухгалтерського обліку і їх відсутність (несвоєчасне отримання) не звільняє Орендаря від обов`язків внесення платежів (не є підставою для перенесення терміну платежу) за Договором.

Відповідач виконав зобов`язання зі сплати орендної плати частково, сплативши позивачу 12.01.2022 7000,00 грн платіжним дорученням № 319, призначення платежу: «за оренду приміщень у 2022 року без ПДВ».

Розмір орендної плати за Договором в установленому порядку не змінювався, зокрема сторонами не підписувались додаткові угоди до договору та нові протоколи узгодження договірної ціни, як це передбачено п. 2.5. (абзац 2) Договору.

Таким чином, виходячи з установленого п. 2.1. розміру місячної орендної плати 2660,00 грн, орендар повністю виконав зобов`язання щодо сплати орендної плати за січень, лютий 2022 року, частково за березень 2022 року (2660 грн/місяць * 3 місяці = 7980) 7 000 всього сплачено = 980 грн. борг), та не виконав зобов`язання зі сплати орендної плати за квітень грудень 2022 року.

Строк оренди згідно п. 4.1. Договору закінчився 31.12.2022, а відповідач не звертався до позивача в порядку п. 4.2. Договору із заявою про намір переукласти Договір на наступний період за один місяць до закінчення терміну його дії, отже цей Договір припинив свою дію 31.12.2022.

Але відповідач, всупереч п. 3.3. Договору, до теперішнього часу не повернув приміщення позивачу за актом приймання-передачі, тому позивач, керуючись п. 2.4. Договору (орендна плата сплачується по день фактичної здачі приміщення) нараховує відповідачу орендну плату відповідачу також за січень і лютий 2023 року, у визначеному Договором розмірі 2 660,00 грн. за кожен повний місяць.

Таким чином, на день подання позову заборгованість відповідача з орендної плати за Договором складає 30240,00 грн (в розмірі 2660 грн за 11 місяців з квітня 2022 по лютий 2023 року, і 980,00 грн борг за березень 2022 року).

Згідно частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, зобов`язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (далі ГК) України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Частиною 7 статті 193 ГК України та статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Ураховуючи наведені вище положення законодавства та обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС» заборгованості по орендній платі за користування договірним майном в сумі 30240,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ Профіт-Груп про стягнення з ТОВ ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5. Договору передбачено неустойку у вигляді одноразового штрафу за факт наявності заборгованості по орендній платі на момент припинення (розірвання) Договору, в розмірі 3000,00 грн. Оскільки на дату припинення Договору (31.12.2022) відповідач мав заборгованість з орендної плати, зазначений штраф підлягає стягненню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20, п.п. 8.2., 8.3. міститься правовий висновок, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також, пунктом 7.2. Договору передбачено неустойку у вигляді пені за прострочення орендних та інших платежів у розмірі 10% суми боргу за кожен місяць прострочення. Втім, законом встановлені певні обмеження щодо застосування неустойки.

Так, згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу (далі ГК) України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, пеня нараховується за ставкою, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, згідно частини 6 статті 232 ГК України, за кожним місяцем оренди не більше 6 місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до умов Договору, і загалом за підрахунком позивача з 01.04.2022 по 09.03.2023 складає 5203,35 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми пені за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що позивачем правильно здійснені указані нарахування, а тому суд визнає вимоги позивача щодо пені у заявленій позивачем сумі - 5203,35 грн.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За такого, сума боргу з орендної плати, згідно статті 625 ЦК України, підлягає стягненню з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних. За розрахунком позивача за період прострочення (по 09.03.2023) втрати від інфляції складають 2066,82 грн, а 3 % річних - 434,84 грн. Перевіривши розрахунки позивача за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що позивачем правильно здійснені указані нарахування, тому суд визнає вимоги позивача щодо інфляційних втрат та 3% річних у заявлених позивачем сумах.

Отже, позовні вимоги ТОВ Профіт-Груп підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача ст. 129 ГПК України.

При зверненні до суду з позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2147,20 грн., згідно платіжного доручення №0.0.2891212644.1 від 08.03.2023

Відтак, судові витрати по сплаті судового збору належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Груп задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТГВ СІСТЕМ СЕРВІС (ідентифікаційний код 42558235; 54030 м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Груп (ідентифікаційний код 39277085; 54030 м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 в загальному розмірі 40945,01 грн, із яких: 30240,00 грн сума основного боргу, 5203,35 грн пеня, 3000,00 грн - штраф, 2066,82 грн - втрати від інфляції, 434,84 грн - 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2147,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2024.

Суддя Т.М.Давченко