Ухвала

від 10.04.2024 по справі 910/13227/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13227/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Київметробуд»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (головуючий - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «Київметробуд»

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство «Київметробуд» (далі - АТ «Київметробуд», позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен», відповідач) про внесення змін до договору від 20.11.2018 № 744-ДБМ-18 (далі - Договір).

Позов мотивований істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, що перешкоджає позивачу продовжувати будівництво згідно з графіком та строками, встановленими договором. У зв`язку з чим позивач просить внести зміни у Договір в частині строку завершення та передачі готового об`єкта відповідачу, а також продовжити строк дії Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 позов задоволений повністю. Внесено зміни до Договору в частині строку передачі готового об`єкту та строку виконання зобов`язань шляхом викладення відповідних умов Договору в наступній редакції:

- пункт 2.1: «Підрядник розпочинає виконання будівельних робіт після підписання Договору з наступного дня після отримання письмового повідомлення від Замовника про початок виконання робіт і завершує та передає готовий об`єкт Замовнику - 19.12.2023 року, за умови доведення відповідних цільових бюджетних призначень»;

- підпункт 19.1.1 пункту 19: «Строком дії Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до цього Договору, та закінчується 20.01.2024 року, але у будь-якому разі не раніше дати повного виконання своїх зобов`язань Сторонами, в тому числі гарантійних зобов`язань Підрядника».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що військова агресія російської федерації проти України істотно вплинула на можливість виконання позивачем зобов`язань за Договором та свідчить про істотність зміни обставин, якими сторони Договору керувались при його укладенні та є достатньою підставою для зміни умов Договору в порядку приписів статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд констатував відсутність доказі того, що збройна агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану, як істотна зміна обставин, вплинули на неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, тобто позивач не довів наявності сукупності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, з урахуванням приписів частини 4 названої статті. При цьому порушенням позивачем передбачених Договором термінів виконання будівельних робіт відбулося ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Суд також зазначив, що наведені позивачем обставини можуть бути підставами для звільнення від відповідальності за порушення ним своїх зобов`язань у разі доведення того, що такі обставини безпосередньо унеможливили своєчасне виконання Договору.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

За доводами скаржника суд апеляційної інстанції визначив, що термін виконання договірних робіт за умовами п. 2.1 договору закінчився 26.11.2021, тому позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, в той час як за висновками Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 у справі № 910/16750/18 подання позову і прийняття рішення в період дії спірного договору є вірним способом захисту порушеного права. Також апеляційний суд помилково послався на не дотримання позивачем передбаченого частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України строку для одержання відповіді на пропозицію про зміну умов Договору, в той час як Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 дійшла висновку про відсутність у сторони обов`язку щодо дотримання цієї досудової процедури.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

У справі № 910/16750/18, на неврахування висновків у якій посилається позивач, предметом позовних вимог було розірвання договору підряду та стягнення штрафних санкцій з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору. У наведеній справі Верховний Суд надав правовий висновок щодо того, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

У справі № 914/2649/17 вирішувався спір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень в частині розміру орендної плати з підстав, передбачених статтями 626, 632, 651 ЦК України та норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна». У вказаній справі Верховний Суд, зокрема, зазначив, що та обставина що сторона спору не скористалася встановленою статтею 188 Господарського кодексу України процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 ЦК України.

Натомість у справі, що переглядається, предметом спору була зміна умов Договору внаслідок істотної зміни обставин, що врегульовано спеціальною нормою статті 652 ЦК України, а підставою для відмови в задоволенні позову стала констатована апеляційним судом відсутність усієї сукупності передбачених цією правовою нормою умов для зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін.

За вказаних обставин спірні правовідносини, які були предметом розгляду у наведених скаржником справах, не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за змістом спірних правовідносин.

По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

Таким чином визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Київметробуд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/13227/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.