Ухвала

від 11.04.2024 по справі 280/8165/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВІДВОДУ СУДДІ

11 квітня 2024 рокуСправа № 280/8165/23 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) та КП «Водоканал» (вул. Св. Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач 1) та КП «Водоканал» в особі генерального директора Шаповал Андрія Андрійовича (далі - відповідач 2), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт - рішення №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати за водоспоживання та водовідведення» відповідача 1, та таким, що втратило чинність у відповідності до законодавства, та

визнати дії Генерального директора Комунального підприємства «Водоканал» протиправними чи/або нечесною підприємницьку діяльність Комунального підприємства «Водоканал» у зв`язку з отриманням відповіді на звернення людини з мотивів відсутності відповідності Конституції України або законам України.

11.04.2024 від позивачки надійшло дві заяви про відвід судді Киселю Р.В.

В обґрунтування заяви-1 датованої 10.04.2024 за №1004.2024/01 позивачка наводить підстави для її звернення до суду із позовом у цій справі та посилається на те, що суддею Киселем Р.В.: проігнороване зауваження позивача про недотримання відповідачем 1 вимог ч. 9 ст. 79 КАС України щодо не надіслання позивачці документа із назвою «На виконання вимог ухвали від 30.10.2023» від відповідача 1; суд взяв до уваги оприлюднення «Оголошення» від 20.11.2023 на офіційному сайті ЗМР, але відмовився перевірити: чи належним чином виконано відповідачем 1 вимоги ухвали від 30.10.2023 на вимогу ч. 4 ст. 264 КАС України щодо публікації оголошення про це безпосередньо у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Зазначає, що суддею Киселем Р.В. під час розгляду справи 09.04.2024, яка перебуває на стадії підготовчого провадження, приховав від учасників справи та вільних слухачів інформацію про отримання через канцелярію суду клопотання про визначення належних учасників справи з вих. №09042024/01 від 09.04.2024 з вимогами: «За наявністю наданих доказів у справі вирішити питання щодо належних відповідачів у справі, та у зв`язку з цим предмета спору щодо цих належних відповідачів та остаточної визначеності позовних вимог та складу учасників судового процесу» (аудіо запис судового засіданні).

Позивачка вважає, що суддя Кисіль Р.В. опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.

В обґрунтування заяви датованої 11.04.2024 за №11042024/01 позивачка наводить підстави для її звернення до суду із цим позовом та посилається на те, що суддею Киселем Р.В. під час розгляду справи 09.04.2024, яка перебуває на стадії підготовчого провадження:

1) приховав від учасників та вільних слухачів інформацію про отримання через канцелярію суду клопотання про визначення належних учасників справи з вих. №09042024/01 від 09.04.2024 з вимогами: «За наявністю наданих доказів у справі вирішити питання щодо належних відповідачів у справі, та у зв`язку з цим предмета спору щодо цих належних відповідачів та остаточної визначеності позовних вимог та складу учасників судового процесу» (аудіо запис судового засіданні),

2) без отримання будь-якого клопотання з боку відповідачів за власною ініціативою вирішив дослідити строки позовної давності у відкритому провадженні,

3) без всебічного дослідження доказів, без дослідження всіх належних і допустимих доказів, що є у справі, залишив справу без руху, бо обурився на позивача з підстави, яка буде оголошена під час розгляду цієї ЗАЯВИ-2,

4) після оголошення не підписаної власноруч в нарадчій кімнаті ухвали від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху суддя Кисіль Р.В. грубо порушив процесуальний закон, бо не надавши оголошену ухвалу позивачу, покинув залу судового засідання, навіть не повідомивши про те, скільки часу треба чекати копію оголошеного «папіру».

Зазначає, що достатнім для відводу є обґрунтовані припущення, що суддя Кисіль Р.В. у силу певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.

Також зазначає, що відповідно до вищезазначеного фактори існування грубого порушення вищезазначених вказаних процесуальних прав позивача, а також відмови про призначення правової та антикорупційної експертизи та за наслідками цього звернення до НАЗК та Кабінету Міністрів України можуть виступати чинниками непрямого впливу на суддю, що допускає виникнення у заявника сумнівів щодо неупередженості судді.

Зазначає, про відсутність довіри до судді у справі, тому заявляє судді Киселю Р.В. відвід.

В обох заявах просить розглянути їх за участі заявника.

Розглянувши заяви позивача про відвід судді, суд доходить висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді фактично є оціночною категорією.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не що найменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Щодо наведених у першій заяві позивачки обставин, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист відповідача 1 від 07.12.2023 щодо надання на виконання ухвали судді від 30.10.2023 копії оскаржуваного рішення відповідача 1, до якого додана копія цього рішення (т. 1, а.с. 155-157). Сам по собі лист відповідача 1 від 07.12.2023 без додатку не є доказом в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, а тому у відповідача 1 відсутній обов`язок надання позивачці такого листа.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що у позивачки з квітня 2018 року наявна копія оскаржуваного рішення видана Державним архівом Запорізької області (т. 3, а.с. 14), також вбачається, що копія такого рішення наявна й у відповідача 2.

Відповідно, в силу приписів другого речення ч. 9 ст. 79 КАС України відповідач 1 не зобов`язаний надсилати іншим учасникам справи копію такого рішення.

Щодо відмови суду у перевірці виконання відповідачем 1 вимоги ч. 4 ст. 264 КАС України щодо публікації оголошення про це безпосередньо у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

За приписами ч. 6 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI визначено, що розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

З наведеного вбачається, що обов`язковому оприлюдненню публічна інформація (в тому числі нормативно-правові акти) підлягають на офіційному веб-сайті відповідного органу (за його наявності).

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи додані докази оприлюднення оголошення про розгляд даної справи на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради в мережі Інтернет. Крім того, роздруківку такого оголошення додано позивачкою до заяви-1 про відвід судді Киселю Р.В. Крім того, суддею Киселем Р.В. безпосередньо було перевірено даний факт.

Крім того, наведені вище дані доводи позивачки очевидно виходять за межі визначеного ч. 3 ст. 39 КАС України строку.

Щодо не оголошення в підготовчому засіданні 09.04.2024 клопотання позивачки, яке надійшло до канцелярії суду в цей день, суд зазначає, що в підготовчому засіданні судом було проголошено ухвалу про залишення позову без руху в частині позовних вимог, наданий позивачці строк для усунення недоліків позову, через що у підготовчому засіданні оголошена перерва до 17.04.2024. Тобто, станом на 11.04.2024 підготовче засідання не закрите.

Суд зазначає, що в ході підготовчого провадження позивачкою заявлено ще ряд клопотань, які станом на цей час лишаються невирішеними.

Вирішення заявлених позивачкою клопотань має здійснюватися в порядку їх надходження. Відповідно і клопотання позивачки, яке надійшло до канцелярії суду 09.04.2024, так само буде вирішене під час підготовчого засідання, як і решта її клопотань.

Щодо вирішення питання про додержання позивачкою строку звернення до суду без будь-якого клопотання відповідачів за власною ініціативою суд зазначає, що чинною редакцією Кодексу адміністративного судочинства України саме на суд покладений обов`язок дослідження питання додержання позивачем строку звернення до суду та не передбачено, що після відкриття провадження у справі таке питання може вирішуватися лише за клопотанням відповідача (ч. 13 ст. 171 КАС України).

Суд зазначає про під час постановлення ухвали від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху судом досліджується лише питання додержання позивачем вимог ст. ст. 160, 161 КАС України (в даному випадку вимог ч. 6 ст. 161 КАС України), а не здійснюється розгляд справи по суті.

В заяві-2 позивачка не розкриває змісту обставин, які на її переконання викликали «обурення» судді Киселя Р.В на позивачку, які вона бажає оприлюднити лише під час вирішення цієї заяви.

Проте, суд зазначає, про безпідставне твердження позивачки про «обурення» судді Киселя Р.В. на неї, оскільки такого психоемоційного стану від судді Киселя Р.В. щодо будь-кого з учасників судового провадження не відбувалось та не буде відбуватися.

Твердження про оголошення непідписаного тексту ухвали від 09.04.2024 не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Щодо не повідомлення про час отримання копії ухвали суду від 09.04.2024 суд зазначає, що безпосередньо суддя не видає копії судових рішень, а для їх виготовлення потрібен певний час, який не залежить безпосередньо від судді.

В свою чергу, з отриманої від секретаря судового засідання інформації вбачається, що позивачка була відсутня в приміщенні суду коли він, після оголошення перерви у підготовчому засіданні, здійснив спробу видати позивачці копію такої ухвали, через що 10.04.2024 копія ухвали була надіслана адресу позивачки засобами поштового зв`язку.

Щодо доводів позивачки про відмову у задоволенні її клопотання про призначення правової та антикорупційної експертизи суд зазначає, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В свою чергу суд зазначає, про відсутність у судді Киселя Р.В. будь-якої (прямої чи опосередкованої) заінтересованості у результаті розгляду даної справи, чи упередженості або необ`єктивності, чи наявності будь-яких інших обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Заінтересованість судді полягає лише у правильному (з дотриманням норм матеріального та процесуального права) й своєчасному її вирішенні, а не в результаті її розгляду, оскільки саме на суддю покладений обов`язок забезпечення повного, всебічного встановлення обставин справи та своєчасного прийняття законного рішення у справі.

Отже, наведені у заявах про відвід судді обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у його неупередженості.

Зважаючи на викладене, суд не встановив передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді Киселя Р.В.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою.

Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вирішення питання про відвід повинно здійснюватися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, оскільки надійшли до суду більше ніж за три робочих дні до наступного засідання.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованими заяви ОСОБА_1 , які надійшли до суду 11.04.2024, про відвід судді Киселю Р.В.

Заяви про відвід судді передати для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Кисіль