Ухвала

від 26.04.2024 по справі 280/8165/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2024 року Справа № 280/8165/23 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГУ ОСОБА_1 , яке надійшло до суду 25.04.2024, у справі №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) та КП «Водоканал» (вул. Св. Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі відповідач 1) та КП «Водоканал» (далі відповідач 2), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт рішення №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати за водоспоживання та водовідведення» відповідача 1, та таким, що втратило чинність у відповідності до законодавства, та

визнати дії Генерального директора Комунального підприємства «Водоканал» протиправними чи/або нечесною підприємницьку діяльність Комунального підприємства «Водоканал» у зв`язку з отриманням відповіді на звернення людини з мотивів відсутності відповідності Конституції України або законам України.

Ухвалою від 09.04.2024 позов був залишений без руху, позивачці наданий п`ятиденний строк для усунення недоліків позову, визначено, що недоліки позову можуть бути усунені шляхом подання до суду до дати, встановленої судом, заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин.

Копію ухвали від 09.04.2024 було отримано позивачкою засобами поштового зв`язку 15.04.2024.

24.04.2024 від позивачки до суду надійшла заява про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою від 25.04.2024 заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду від 09.04.2024 у справі №280/8165/23 повернуто позивачці без розгляду.

25.04.2024 до суду надійшла заява позивачки, надіслана засобами поштового зв`язку 22.04.2024, - «ЗВЕРНЕННЯ-ЗАЯВА на виконання ухвали по справі №280/8165/23 /в порядку ст. 8, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ч. 7 ст. 277 ЦК України».

Також, 25.04.2024 від позивачки до суду надійшла - «ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА щодо спростування недостовірної інформації по справі №280/8165/23 / в порядку ст. 8, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ч. 7 ст. 277 ЦК України».

Зазначені звернення позивачки, які надійшли до суду 24.04.2024 та 25.04.2024 не містять заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та докази на підтвердження поважності пропуску такого строку, а стосуються незгоди позивачки зі змістом та суттю ухвали суду від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 26.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради та КП «Водоканал» про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визнання дій протиправними залишено без розгляду в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо оскарження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.1999 №546 «Про порядок оплати за водоспоживання та водовідведення».

За приписами ст. 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною 1 статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд зазначає, що ст. 159 КАС України визначений перелік заяв по суті справи, з якими учасники справи можуть звертатися до суду.

Звернення позивачки, які надійшли до суду 25.04.2024 не є заявами по суті справи.

Приписами ч. 1 ст. 166 КАС України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

З наведеного вбачається, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена така форма заяви з процесуальних питань, як звернення-вимога.

Частиною 3 статті 166 КАС України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки в обґрунтування свого ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГИ, яке надійшло до суду 25.04.2024, позивачка посилається на приписи ст. 8 та ч. 4 ст. 32 Конституції України, і це звернення адресоване суду в межах розгляду цієї справи, то суд, з урахуванням приписів ст. 8 Конституції України, вважає за можливе розглянути це звернення.

У зверненні позивачка зазначає про недостовірність інформації, викладеної в ухвалі суду від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху, і ця недостовірність полягає у не відтворенні у зазначеній ухвалі позиції позивачки про те, що оскаржуване рішення прийняте «ЗІ СЛУЖБОВИМ ПІДРОБЛЕННЯМ БЕЗ ОФІФЦІЙНОГО ОПРИЛЮДНЕННЯ».

З цього приводу суд зазначає, що встановлення факту незаконності рішення суб`єкта владних повноважень (як зазначає позивачка - «ЗІ СЛУЖБОВИМ ПІДРОБЛЕННЯМ БЕЗ ОФІФЦІЙНОГО ОПРИЛЮДНЕННЯ») має відбуватися під час прийняття рішення у справі, яке дійсно проголошується іменем України (ч. 1 ст. 14 КАС України), в свою чергу встановлення такого факту в ухвалі з процесуальних питань (в даному випадку ухвала про залишення позовної заяви без руху) очевидно суперечитиме положенням Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки порушуватиме принцип безсторонності суду.

Щодо того, що питання про додержання позивачкою строку звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог щодо оскаржуваного рішення відповідача 1 порушене з ініціативи суду, то саме такий зміст і наявний у цитованому позивачкою абзаці ухвали суду від 09.04.2024.

Щодо наявності в Кодексі адміністративного судочинства України терміну «особа» замість терміну «людина», а так само наведених в ст. 4 КАС України визначень термінів (в тексті ухвали від 09.04.2024 процитовано норму ч. 2 ст. 122 КАС України, яка містить узагальнюючий термін «особа», а також п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України), то питання викладення нормативного-правового акту, прийнятого Верховною Радою України, у редакції, яка була б прийнятна для позивачки, очевидно виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції.

Щодо застосованих судом в ухвалі від 09.04.2024 правових позицій Верховного Суду, суд зазначає, що в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо того, що ухвала від 09.04.2024 постановлена судом у складі одного судді, а не колегіально, суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 173 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. В даному випадку ухвала від 09.04.2024 постановлена судом на стадії підготовчого провадження, у складі судді, який був визначений внаслідок автоматизованого розподілу позовної заяви.

В обґрунтування свого ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГИ позивачка посилається на приписи ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України.

За приписами ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В даному випадку ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА не містить будь-яких відомостей про поширення судом в ухвалі від 09.04.2024 недостовірної інформації про позивачку або членів її сім`ї чи будь-якої іншої особи, а судом не встановлено недостовірність інформації, викладеної в ухвалі від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху, щодо зазначених у цьому судовому рішенні суб`єктів.

Щодо інших доводів позивачки про незгоду з судовим рішенням, суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 3 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно, ухвала від 09.04.2024 є обов`язковою так само і для цього суду.

За приписами ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, незгода позивачки з судовим рішенням суду першої інстанції, яке не підлягає оскарженню, може бути підставою для оскарження до суду апеляційної інстанції ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду, прийнятої за наслідками невиконання позивачкою вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, проте суд першої інстанції не наділений повноваженням змінювати власне судове рішення.

З врахуванням викладеного, судом не встановлена недостовірність інформації, викладеної в ухвалі суду від 09.04.2024 про залишення позовної заяви без руху, а тому ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА є очевидно необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачена така форма звернення до суду як ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА, то дана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 254, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні ЗВЕРНЕННЯ-ВИМОГА ОСОБА_1 (вих.. №18042024/04 від 18.04.2024), яке надійшло до Запорізького окружного адміністративного суду 25.04.2024 відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяР.В. Кисіль