Рішення

від 25.03.2024 по справі 340/9234/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9234/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,

за участі:

представника позивача Кириленка Ю.Г.

представника відповідача Панасенко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗПОСТАЧ» (вул. Молодіжна, 63В, с. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ЄДРПОУ 41695985) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В-4" від 19.07.2023 року №000054420702, прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 35129641 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно віднесено господарські операції з ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" до нереальних, тим самим зменшено від`ємне значення ПДВ, незважаючи на те, що перевіряючим надано усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій.

Таким чином, рішення відповідача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, сторонам роз`яснено порядок та строки вчинення процесуальних дій (т. 8 а.с 126).

29.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Зазначив, що під час проведеної перевірки податковим органом позивачу вручено запити щодо надання документів, які підтверджують джерело походження отриманої на переробку від ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" давальницької сировини, журнал в`їзду-виїзду автомобілів, якими ввезено на територію позивача таку давальницьку сировину, товаро-транспортні накладні на доставку давальницької сировини, документи щодо якості та походження сировини, документи, на підставі яких відбувається фіксування транспорту, яким доставлено давальницьку сировину, її зважування, приймання на території позивача, тощо. Водночас, позивачем такі запити виконано лише частково, оскільки перевіряючим так і не надано документів щодо джерела походження давальницької сировини та її транспортування, про що складено відповідні акти.

В свою чергу, з наявної у позивача інформації вищезазначені контрагенти не мали можливості надати на переробку заявлену кількість давальницької сировини, через відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, зокрема - власних та орендованих складських приміщень, транспортних засобів, відсутність декларування придбання такої сировини, її транспортування, зберігання тощо.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що у даному випадку мала місце переробка власної сировини невстановленого походження з подальшою реалізацією готової продукції, а не переробка давальницької сировини.

Отже, вважає виявлені під час проведеної перевірки порушення такими, що підтверджені наявними матеріалами, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (т. 8 а.с. 136-144).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Наголосив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" є надуманими, безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи.

Зазначив, що ТОВ "Кухар Рішельє" та ТОВ фірма "Комплект", як і позивач, входять в групу компаній "Королівський смак", отже позивач часто співпрацює із вказаними контрагентами. Такі підприємства розташовані поряд з позивачем, практично на одній території, а отже, враховуючи таке розташування, необхідності у складанні товаро-транспортних накладних не було, у взаємовідносинах з такими контрагентами вони не складались, що також підтверджується змістом відповідних договорів, тому надати до контролюючого органу відповідні ТТН неможливо. Позивачу не було достеменно відомо про те, де саме зазначеними контрагентами було придбано сировину, коли саме, на яких умовах, тощо. Позивач не зобов`язаний з`ясовувати такі питання, оскільки вони не стосуються господарської діяльності позивача. Отже, відповідні документи про походження сировини позивач також не мав можливості надати до контролюючого органу. Вже під час підготовки позовної заяви такі документи були отримані на адвокатський запит представника позивача та долучені до позову. Щодо якості сировини, зазначив, що відповідно до умов договору якість сировини мала встановлюватись у лабораторії позивача, а отже жодних сертифікатів чи інших документів на підтвердження якості такої сировини не вимагалось та не надавалось, відповідно такі документи також не могли бути надані контролюючому органу під час проведення перевірки. Сировина була перероблена позивачем на умовах договору переробки давальницької сировини, готова продукція передана замовнику у відповідності до умов договору, а у подальшому така продукція була придбана у зазначених контрагентів, вже у відповідності до умов договорів купівлі-продажу.

Що стосується взаємовідносин з ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер", зазначив, що взаємовідносини з вказаними контрагентами носили разовий характер та стосувались виключно переробки давальницької сировини. Щодо походження сировини позивач не зобов`язаний з`ясовувати такі обставини, щодо якості сировини сертифікатів чи інших документів згідно умов договору не вимагалось, якість перевірялась позивачем у власній лабораторії. Усі документи на переміщення сировини та готової продукції зокрема ТТН, надані до контролюючого органу. Позивач не виступав ні перевізником, ні замовником перевезень, а отже не може нести відповідальність за окремі порушення у складанні ТТН, допущені іншими особами.

Усі документи по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, які відносяться до первинних бухгалтерських документів, обов`язковість ведення яких встановлена законом, були надані контролюючому органу, жодних зауважень щодо правильності та повноти складання таких документів в останнього не виникало. Водночас, ненадання додаткових документів журналів в`їзду-виїзду автомобілів, тощо, які не відносяться до первинних бухгалтерських документів, не може свідчити про нереальність зазначених господарських операцій. Більше того, на час звернення до суду позивачем надано до суду копії усіх можливих документів на підтвердження дійсності спірних господарських операцій, у тому числі і додаткових документів, які запитувались контролюючим органом. Звернув увагу, що вимоги статті 44 ПК України щодо допустимості доказів, наданих на перевірку, стосуються лише первинних бухгалтерських документів та не поширюються на інші, додаткові докази, які позивачу не заборонено надавати до суду, про що свідчить відповідна судова практика Верховного Суду.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Зазначила, що позивачу під час проведення перевірки були вручені запити щодо надання документів, зокрема про походження сировини, її якості, документів на підтвердження переміщення сировини та готової продукції, тощо, проте позивач запитуваних документів не надав, хоча більшість з таких документів долучено до позову. Вказане, на думку відповідача, ставить під сумнів достовірність несвоєчасно наданих документів, які у силу статті 44 ПК України не можуть бути взяті судом як достовірні.

Що стосується суті встановлених порушень, пояснила, що оскільки позивач під час проведення перевірки не зміг довести походження сировини, яка нібито перероблялась за договорами переробки давальницької сировини, укладеними з визначеними контрагентами, податковий орган дійшов висновку, що фактично мала місце переробка власної, необлікованої сировини, з подальшою реалізацією готової продукції, а тому донараховано відповідні зобов`язання та зменшено від`ємне значення ПДВ.

Наголосила на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗПОСТАЧ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 31.10.2017, перебуває на обліку як платник податку (т. 1 а.с. 22-30).

Основним видом економічної діяльності є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 30.05.2023 по 19.06.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт №4976/11-28-07-02/41695985 від 26.06.2023 (т. 1 а.с. 57-96).

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за березень 2023 року на суму 35129641 грн.;

-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати за березень 2023 року на суму 152270 грн. (т. 1 а.с. 96).

На підставі Акту №4976/11-28-07-02/41695985 від 26.06.2023 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-№00054410702 від 19.07.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190338 грн., з яких за основним зобов`язанням 152270 грн., штрафні (фінансові) санкції 38068 грн. (т. 1 а.с. 136-138);

-№00054420702 від 19.07.2023, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2023 року, у розмірі 35129641 грн. (т. 1 а.с. 140-142).

Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №00054420702 від 19.07.2023 на суму 35129641 грн., що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом унаслідок здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер".

Так, згідно акту перевірки, встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Кухар Рішельє» (ЄДРПОУ 41094577) щодо надання послуг останньому з переробки давальницької сировини на загальну суму 9342960 грн., у тому числі ПДВ 1557160 грн.

Вказані відносини між сторонами виникли за договором на переробку давальницької сировини №19012302 від 19.01.2023 (т. 2 а.с. 40-43), відповідно до умов якого Замовник (ТОВ "Кухар Рішельє") доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу.

Відповідно наданих документів, ТОВ «Кухар Рішельє» передано позивачу сої у загальній кількості 7785800 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої першого ґатунку нефасованої 1463338,029 кг., шроту соєвого 5623952,806 кг., обрушеної цільної оболонки 85167,82 кг., лецитину соєвого (рідкого) 276544,966 кг.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (т. 2 а.с. 44-150).

Крім цього, встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ фірма «Комплект» (ЄДРПОУ 22219911) щодо надання послуг останньому з переробки давальницької сировини на загальну суму 1739119,44 грн., у тому числі ПДВ 289853 грн.

Вказані відносини між сторонами виникли за договором на переробку давальницької сировини №01032101 від 01.03.2021 (т. 3 а.с. 17-20), відповідно до умов якого Замовник (ТОВ фірма «Комплект») доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу.

Відповідно наданих документів, ТОВ фірма «Комплект» передано позивачу сої у загальній кількості 1750306 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої першого ґатунку нефасованої 334030 кг., шроту соєвого 1196566,55 кг., обрушеної цільної оболонки 137495,88 кг.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (т. 3 а.с. 21-82).

Також, встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ПП "Вольфстріт" (ЄДРПОУ 44503319) щодо надання послуг останньому з переробки давальницької сировини на загальну суму 1049270,77 грн., у тому числі ПДВ 174878,46 грн.

Вказані відносини між сторонами виникли за договором на переробку давальницької сировини №21042201/1 від 21.04.2022 (т. 4 а.с. 201-209), відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ПП "Вольфстріт") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи.

Відповідно наданих документів, ПП "Вольфстріт" передано позивачу олії соєвої гідратованої у загальній кількості 419708,31 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої рафінованої дезодорованої у кількості 402919,98 кг.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (т. 4 а.с. 212-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-85).

Крім цього, встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Малін Фостер" (ЄДРПОУ 44503319) щодо надання послуг останньому з переробки давальницької сировини на загальну суму 367039,59 грн., у тому числі ПДВ 61173,26 грн.

Вказані відносини між сторонами виникли за договором на переробку давальницької сировини №29032201/1 від 29.03.2022 (т. 3 а.с. 164-170), відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ТОВ "Малін Фостер") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи.

Відповідно наданих документів, ТОВ "Малін Фостер" передано позивачу олії соєвої гідратованої у загальній кількості 146815,732 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої рафінованої дезодорованої у кількості 140943,103 кг.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товаро-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (т. 3 а.с. 173-250, т. 4 а.с. 1-200).

Водночас, податковим органом поставлено під сумнів реальність зазначених господарських операцій, що відображено в Акті перевірки.

Так, щодо взаємовідносин з ТОВ «Кухар Рішельє», податковим органом зазначено, що зазначене підприємство не має достатньої трудових ресурсів, майна, зокрема власних чи орендованих приміщень, транспортних засобів, не декларувало придбання насіння сої, її зберігання та перевезення, у тому числі й у неплатників ПДВ.

Щодо взаємовідносин з ТОВ фірма "Комплект", податковим органом зазначено, що таке підприємство не декларувало операції з придбання сої, а задекларовані операції зі зберігання та транспортування сої свідчать про відсутність у підприємства кількості сої, наданої позивачу у переробку відповідно до вищевказаного договору та наданих позивачем на перевірку первинних документів.

З приводу взаємовідносин з ПП "Вольфстріт" відповідачем зазначено, що вказане підприємство не має ані трудових ресурсів, ані основних засобів для здійснення спірних господарських операцій, а отже не могло поставити позивачу у переробку встановлену кількість сировини (олії соєвої), а також не могло й виступати перевізником сировини та готової продукції (що вбачається зі змісту досліджених ТТН), оскільки не мало будь-яких транспортних засобів. Вказане підприємство не є платником ПДВ, не подає будь-якої звітності до податкового органу.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Малін Фостер" податковим органом зазначено, що підприємство не мало можливості передати позивачу на переробку давальницьку сировину (олію гідратовану) через відсутність трудових ресурсів та основних засобів, підприємство не декларувало придбання такої сировини, її зберігання та перевезення, а також не могло й виступати перевізником сировини та готової продукції (що вбачається зі змісту досліджених ТТН), оскільки не мало будь-яких транспортних засобів та працівників - водіїв.

Вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу податкової звітності, даних ЄРПН, даних з Державних реєстрів, інших інформаційних та аналітичних баз даних.

Водночас, зустрічних перевірок контрагентів позивача податковим органом проведено не було, будь-яких даних щодо результатів зустрічних перевірок означених контрагентів матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним, а також тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано відомостей щодо реального джерела походження сировини, наданої зазначеними контрагентами на переробку, відповідач дійшов висновку, що така сировина не є саме давальницькою, а отримана позивачем з невстановлених джерел, а готова продукція безоплатно передана вказаним контрагентам.

Тому відповідачем самостійно нараховано позивачу податкові зобов`язання, з розрахунку звичайних цін на продукцію, по операціях з безоплатної передачі ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" готової продукції, яка вироблена з сировини, джерело походження якої не встановлено, усього на суму 37218415,24 грн., унаслідок чого зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2023 року, у розмірі 35129641 грн.

Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону N 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону N 996-XIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі - Положення).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону N 996-XIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено вище, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Водночас, ставлячи під сумнів їх реальність, податковий орган фактично посилається на недостовірність відображених даних у первинних документах.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Крім цього, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону N 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків, що випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 18 грудня 2018 року у справі N 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі N 809/2918/13-а.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, справа №160/3364/19 дійшла висновків, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Застосовуючи зазначені висновки при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд дійшов висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: укладеними договорами та додатками до них, актами наданих послуг, платіжними дорученнями, виписками по рахунках, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Фактичну можливість надання таких послуг мав встановити саме податковий орган, у тому числі шляхом проведення зустрічної перевірки.

Водночас, матеріали справи не містять даних щодо проведення зустрічної чи будь-якої іншої податкової перевірки вищезгаданих контрагентів позивача.

Відтак суд погоджується в позицією позивача про те, що висновок податкового органу щодо неможливості надання давальницької сировини позивачу у переробку такими контрагентами, як ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" не підкріплено жодними доказами, ґрунтується лише на припущеннях податкового органу, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Такий висновок суду відповідає позицій Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 серпня 2022 року у справі 1740/2194/18.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі 815/2946/13-а звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за усіма господарськими операціями між позивачем та такими контрагентами, як ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер", складались податкові накладні, які були зареєстровані у встановленому законом порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, контроль за яким здійснюється відповідачем.

Водночас, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі 910/23097/17.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Водночас, ненадання позивачем під час проведення перевірки окремих документів, які за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами а є такими, що можуть додатково підтверджувати певні обставини, на переконання суду не може свідчити про нереальність спірних господарських операцій.

Так, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних у взаємовідносинах з ТОВ "Кухар Рішельє" та ТОВ фірма "Комплект" обумовлено умовами відповідних договорів (пункти 3.1 відповідних договорів), що обумовлено специфікою виробничого процесу та розташуванням складів та виробничих потужностей сторін.

Ненадання перевіряючим інформації щодо фактичного джерела походження сировини, та її руху по ланцюгу від виробника до позивача, на думку суду, обумовлено об`єктивними причинами, оскільки позивач, як підприємство, що лише здійснює переробку сировини на давальницьких умовах, не зобов`язаний з`ясовувати подібну інформацію, яка не стосується безпосередньо його господарської діяльності.

Отже, аналізуючи встановлені обставини та відповідні їм докази у сукупності, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконав.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.07.2023 №000054420702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи додані платіжні доручення про сплату судового збору у розмірі 26840,00 грн. (т. 8 а.с. 122), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат, пов`язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснених витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження обсягу наданих позивачу послуг адвоката до суду надано Договір про надання правової допомоги від 27.09.2023 (т. 8 а.с. 195) з додатком №1 від 27.09.2023 (т.8 а.с. 196), якими визначено, що надані послуги складаються з підготовки та подання позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду та участі у судових засіданнях, розмір гонорару складає 12000 грн. (т. 4 а.с. 97); а також Акт виконаних робіт (т. 8 а.с. 200) та рахунок на вказану суму (т. 8 а.с. 199).

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає співмірним із складністю справи, ціною позову, часом, витраченим на виконання відповідних робіт адвокатом, а відтак заявлені позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 19.07.2023 №000054420702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗПОСТАЧ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО