Постанова

від 11.04.2024 по справі 1.380.2019.004115

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004115

адміністративне провадження № К/9901/8837/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 (суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (судді - Довгополов О.М., Пліш М.А., Гудим Л.Я.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любинецький Млин" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любинецький Млин" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 2477/893/АВ/ФС від 23.05.2019.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11.04.2019 Головне управління Держпраці у Львівській області отримало від начальника Сколівського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області повідомлення про можливі порушення ТОВ "Любинецький Млин" порядку оформлення трудових відносин осіб, які мають зобов`язання за рішенням суду (а.с. 80).

22.04.2019 Головне управління Держпраці у Львівській області прийняло наказ № 0953-П про проведення інспекційного відвідування у ТОВ "Любинецький Млин" та направлення від 22.04.2019 № 0953 (а.с.81-82).

У період з 23.04.2019 головним державним інспектором Кучмою М.І. проведено інспекційне відвідування у ТОВ "Любинецький Млин".

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ2477/893/АВ від 24.04.2019 та припис про усунення виявлених порушень № ЛВ2477/893/АВ/П від 24.04.2019 (а.с. 13-25).

Відповідно до вказаного акту 23.04.2019 було здійснено вихід у ТОВ "Любинецький Млин", що знаходиться за адресою: 82456, Львівська область, Стрийський район, с. Любинці, вул. Стрийська, 73А, де виявлено 5 осіб, що виконують трудові функції для забезпечення повноцінної роботи млину. У 14:32 було здійснено спробу пройти на територію Товариства, при вході якого виявлено особу, що виконувала функцію охоронника, при розмові з яким встановлено, що це ОСОБА_1 , який зазначає, що працює охоронцем у даному Товаристві приблизно три роки та жодних документів щодо працевлаштування не укладав. Вищевказану особу зафіксовано засобами відеотехніки за виконанням трудової функції, а саме: відкриття брами Товариства для проїзду вантажівки на територію та наявність у нього ключів від брами Товариства. ОСОБА_2 , зафіксований засобами відеотехніки за виконанням трудової функції, а саме: розфасовував борошно у мішки. Вищезазначений повідомив, що він лише стажується та жодних документів станом на 23.04.2019 не підписував. Даний факт підтвердив і ОСОБА_3 який працює у ТОВ "Любинецький Млин" на посаді начальника виробництва. Цимбаліста Ігор, зафіксований засобами відеофіксації за виконанням трудової функції, а саме: перевозив мішки з борошном ручним навантажувачем та складав порожні мішки в приміщенні млину. При розмові з інспектором праці відлучився від трудової функції та лише повідомив своє прізвище, ім`я та по-батькові. ОСОБА_4 , зафіксований засобами відеофіксації за виконанням трудової функції, а саме: фасував борошно у мішки в приміщенні млину. Повідомив інспектору праці своє прізвище ім`я та по-батькові та повідомив, що працює у млині вже пів року. Особа 1, зафіксований засобами відеофіксації за виконання трудової функції, в приміщенні млину та котельні, який відмовився представлятись, однак зазначив, що працює у даному Товаристві. При огляді первинних документів, зокрема, особових карток форми П-2 із фотокартками працівників, котрі надали посадові особи Товариства, що Особа 1 відсутня. Товариством не надано жодних документів, що підтверджують укладення трудових чи цивільно-правових договорів із вищезазначеними особами, а відтак, Товариством порушено вимоги ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413.

23.05.2019 директором ТОВ "Любинецький Млин" подано до Головного управління Держпраці у Львівській області заяву про долучення документів на 59 аркушах та пояснень, в яких повідомлено про виконання припису про усунення виявлених порушень від 24.04.2019 та про те, що ТОВ "Любинецький Млин" не допускало до роботи працівника Особа 1 (а.с.28-55).

23.05.2019 Головне управління Держпраці у Львівській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 2477/893/АВ/ФС відповідно до якої на ТОВ "Любинецький Млин" накладено штраф у розмірі 625 950,00 грн. за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413 (а.с.26-27).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019 № ЛВ 2477/893/АВ/ФС.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що інспекційне відвідування позивача 23.04.2019 було розпочато та проведено без повідомлення керівника чи іншої уповноваженої особи підприємства про підстави контрольного заходу, посадовою особою відповідача не було надано копію направлення на проведення інспекційного відвідування, не пред`явлено службового посвідчення, не роз`яснено прав та обов`язків.

Також суди виходили з того, що обставини, викладені відповідачем в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Крім того, відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано те, що позивачем на виконання вимог припису надавались відповідні документи.

Також суди виходили з того, що позивачем виконано припис про усунення виявлених порушень № ЛВ2477/893/АВ/П від 24.04.2019.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Також покликається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 22.03.2018 у справі №697/2073/17, від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17, від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18 та стосується застосування ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована ст. 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім того, у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду."

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 259 КЗпП України).

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, статтею 259 КЗпП України, Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, який був чинним на момент призначення інспекційного відвідування, винесення акту перевірки та припису про усунення виявлених порушень).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.

У спірних правовідносинах таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), до якого відсилає ст. 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

За правилами п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п.п. 3 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. (п.8 Порядку №295)

Аналізуючи зазначені норми права Верховний Суд у постановах від 04.05.2022 у справі № 300/769/19 та від 15.06.2023 у справі № 826/12676/18 дійшов висновку, що повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2020 у справі №0440/5056/18, від 01.06.2021 у справі №360/1687/19 і від 16.06.2021 у справі №240/3904/19.

Станом на час проведення відповідачем інспекційного відвідування Порядок №295 був чинним.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин та враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність обов`язку у відповідача повідомляти позивача про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, а тому, оскаржувані рішення підлягають зміні у вказаній частині.

Водночас, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в ході інспекційного відвідування особи, факт роботи яких без укладення трудового договору слугував підставою для прийняття оскаржуваної постанови, належним чином не ідентифіковано, під час перевірки встановлено факт виконання цими особами окремих робіт, однак виконання ними конкретних трудових функцій не зафіксовано, наявність ознак саме трудових відносин не встановлено.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем усунуто виявлені відповідачем під час інспекційного відвідування порушення.

Відповідачем такі обставини під час винесення оскаржуваної постанови не враховано і під час розгляду справи не спростовано.

Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що відповідно до пункту 25 Порядку №295 заходи притягнення до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час винесення спірної постанови зазначений Порядок втратив чинність.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо недоведеності відповідачем фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудових договорів та постановили рішення про задоволення позову.

Покликання відповідача на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22.03.2018 у справі №697/2073/17, від 19.06.2019 у справі № 2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17, від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18 є безпідставними, оскільки у вказаних справах на відміну від справи, яка розглядається судами було встановлено факт порушення позивачами вимог трудового законодавства.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову щодо наявності обов`язку у відповідача повідомляти позивача про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 1.380.2019.004115 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 1.380.2019.004115 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук