Рішення

від 02.04.2024 по справі 160/13920/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 160/13920/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кадникової Г. В.

за участі секретаря судового засідання Мартинової А.О.

та учасників справи: представника позивача-1 Бажана В.П.

представник позивача-2 не з`явився

представника відповідача ОСОБА_1

треті особи-1, -2 не з`явивлись,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021" до Східного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про скасування висновку, визнання протиправною та скасування Вимоги від 02.10.2020 року №04-03-15/7038,

УСТАНОВИВ:

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі Департамент) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 02.10.2020 р. № 04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень», оформлену на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 р. по 31.05.2020 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна-Гільдія», фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 14 т.4).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 р. прийнята зава Департаменту про зміну підстав позову (а.с.33-47, 48 т.4).

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Інвестстрой Груп-2021» (стара назва ТОВ «Будівельна-Гільдія») 30.12.2020 р. звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби (а.с.1-16 т.6) з наступними позовними вимогами:

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 1 666 718,69 грн. щодо безпідставного використання коефіцієнту у розмірі 1,2 протягом 2019-2020 років стосовно робіт, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 27 808,80 грн. щодо завищення обсягів робіт, які призвели до завищення вартості робіт за серпень, грудень 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія» по об`єктах з поточного та капітального ремонту комунальних закладів та установ;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 48 553,20 грн. щодо прямих витрат актів, які призвели до завищення вартості робіт за липень-серпень 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна- Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 34 063,79 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які призвели до завищення робіт у грудні 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 84 414,35 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які призвели до завищення вартості робіт у грудні 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби па заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 1 058,03 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які призвели до завищення вартості робіт за грудень 2019 року;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської. діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 1 303,71 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які привели до завищення вартості робіт у грудні 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 1 063,59 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які призвели до завищення вартості робіт за грудень 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби на заперечення (зауваження) до акту планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року в частині встановлення порушення на загальну суму 32 724,82 грн. щодо правильності використання розцінок та застосування норм, які призвели до завищення вартості робіт у липні 2019 року, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія»;

- скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби «Про усунення виявлених порушень» від 02.10.2020 №04-03-15/7038 в частині порушення ТОВ «Будівельна-Гільдія», а саме: виключити з тексту вимоги порушення вимог п. 6.4.4 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року №293, п. 4.5 розд 4, п. 1 додатку «Б» до ДСТУ-НБД.2.4.-21:2012 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 №668, за період липень - серпень, грудень 2019 року, березень-квітень 2020 року завищення вартість робіт, виконаних ТОВ «Будівельна-Гільдія», на загальну суму 1 858 800,52 грн. через безпідставне застосування коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт у розмірі 1,2 до норм витрат труда робітників, завищення норм та розцінок, та обсягів фактично виконаних робіт, чим завдано шкоди (збитків) департаменту на відповідну суму;

- викласти п.2 вимоги Східного офісу Держаудитслужби «Про усунення виявлених порушень» від 02.10.2020 року №04-03-15/7038 з урахуванням виключених сум вартості робіт ТОВ «Будівельна-Гільдія» з вимоги, а саме: відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків), заподіяних департаменту, на загальну суму 86 970,69 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 р. (суддя Царікова О.В.) клопотання представника ТОВ «БК Інвестстрой Груп-2021» про об`єднання справ в одне провадження задоволено частково, об`єднано адміністративні справи Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/13920/20 та №160/17632/20 в одне провадження та продовжено розгляд справи за єдиним унікальним номером судової справи № 160/13920/20, справу Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/17632/20 передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіній О.В.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 р. позов Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради задоволено повністю, позов ТОВ «Будівельна-Гільдія» задоволено частково; визнано протиправною та скасовано вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 02.10.2020 року № 04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень», оформлену на підставі акту від 27.08.2020 року № 04.03-19/5 ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року; в задоволенні решти вимог ТОВ «Будівельна-Гільдія» відмовлено; стягнуто зі Східного офісу Держаудитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради судові витрати в сумі 21 020 грн.; стягнуто з Східного офісу Держаудитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021» судові витрати в сумі 16 816 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 року апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року у справі №160/13920/20 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/13920/20 скасовано в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Інвестстрой Груп-2021» до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 2 жовтня 2020 року №04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень».

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Інвестстрой Груп-2021» до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 2 жовтня 2020 року №04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень».

Викладено абзац п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби (49101, м.Дніпро. вул.В.Антоновича, буд.22, корп.2, код ЄДРПОУ 40477689) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 40506248) судові витрати в сумі: 2 102,00 грн.

Виключено з резолютивної частини рішення абзац шостий наступного змісту «Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби (49101, м.Дніпро, вул.В.Антоновича, буд.22, корп.2, код ЄДРПОУ 40477689) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пл.Соборна, буд.1Б, код ЄДРПОУ 42750528) судові витрати в сумі 16816 грн». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився із висновками окружного суду щодо протиправності вимоги від 02.10.2020 року №04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень.

Між тим, апеляційний суд звернув увагу на те, що судовому захисту підлягає лише порушене право позивача (в цьому випадку Департаменту). Тож, оскільки оскаржувана вимога, винесена стосовно іншого суб`єкта господарювання (Департаменту), не зачіпає прав та обов`язків ТОВ «БК Інвестстрой Груп-2021», суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо оскарження спірної вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «БК Інвестстрой Груп-2021». Решта позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Інвестстрой Груп-2021» не була предметом апеляційного перегляду, адже на рішення окружного суду щодо відмови у їхньому задоволенні не подавалась апеляційна скарга.

Постановою Верховного Суду від 02.11.2023 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 року у справі №160/13920/20 скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій розглянули цю справу без урахування висновку Верховного Суду, сформованого у релевантних правовідносинах й викладеного у постановах від 5 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19.

Також Верховний Суд зі змісту позовної заяви зробив висновок, що підставами цього позову Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради визначив не лише відсутність у оскаржуваній вимозі конкретного способу усунення виявлених порушень, а й з огляду на незгоду щодо факту наявності цих порушень, тобто по суті вимоги.

Між тим, суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи обмежились виключно аргументом щодо відсутності у вимозі конкретного способу усунення недоліків як єдиним, на якому побудовано висновок про її протиправність.

До того ж, Верховний Суд зауважив, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 по цій справі дійшов висновку, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Отже, при новому судовому розгляді справи, суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 26.05.2020 року по 19.08.2020 року, відповідно до п. 1.2.1.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на І півріччя 2020 року Східним офісом Держаудитслужби було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

За результатами ревізії 27.08.2020 року відповідачем було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.01.2017 року по 31.05.2020 року за № 04.03-19/5, в якому зафіксовано ряд порушень та недоліків.

У зв`язку із не усуненням порушень законодавства, виявлених під час ревізії відповідачем на адресу позивача направлено лист від 02.10.2020 року за № 04-03-15/7038 із вимогами усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку.

Так, пунктом 1 вимоги встановлено, що в порушення вимог п. 6.4.4 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, п. 4.5 розд. 4, п. 1 додатку «Б» до ДСТУ-НБД 2.4.-21:2012 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи» затвердженого наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ви 28.12.2012 року № 668 (ДСТУ-НБД.2.4-21:2012), за період липень-серпень, грудень 2019 року, березень-квітень 2020 року завищено вартість робіт, виконаних ТОВ «Будівельна Гільдія», на загальну суму 1 858 800,52 грн. через безпідставне застосування коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт у розмірі 1,2 до норм витрат труда робітників, завищення норм та розцінок, та обсягів фактично виконаних робіт, чим завдано шкоди збитків) департаменту на відповідну суму.

Пунктом 2 встановлено, що на порушення вимог п. 4.5. розд. 4 п. 1 додатку «Б» Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи, та вказівок щодо застосування, затвердженого наказам Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 28.12.2012 року № 668 (ДСТУ-Н Б Д.2.4-2П2012), протягом квітня 2020 року завищено вартість робіт, виконаних ФОП ОСОБА_3 , на загальну суму 52 593,55 грн., через безпідставне застосування коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт у розмірі 1,2 до норм витрат труда робітників, -зим завдано шкоди (збитків) департаменту на відповідну суму.

Пунктом 3 встановлено, що на порушення вимог п. 6.4.4 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року, протягом вересня 2019 року, завищено вартість робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2 , на загальну суму 34377,14 грн., через завищення норм та розцінок, обсягу фактично виконаних робіт, чим завдано шкоди (збитків) департаменту на відповідну суму.

На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України № 2939-ХІІ, Східний офіс Держаудитслужби вимагає:

- розглянути результати проведеної ревізії окремих питань та питання притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників департаменту винних у допущених порушеннях;

- відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу забезпечити відшкодування шкоди (збитків) департаменту на загальну суму 1 945 771,21 грн. внаслідок прийняття від ТОВ «Будівельна Гільдія», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , та оплати завищеної вартості виконаних ремонтних робіт. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно норм статей 130-136 КЗпПУ.

Не погодившись із вимогою щодо усунення порушень законодавства від 02.10.2020 року №04-03-15/7038, винесеної Східним офісом Держаудитслужби, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021" (ТОВ «Будівельна Гільдія») звернулися до суду із позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 02.04.2024 позовні вимоги ТОВ "БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021" залишені без розгляду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII).

На виконання статті 1 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з вимогами частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 1 Положення № 43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Виходячи зі змісту пункту 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктом 2 Порядку № 550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення № 43 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та № 826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19, від 09 березня 2023 року у справі № 500/2489/21, від 06 липня 2023 року у справі № 1740/2398/18.

Проаналізувавши зміст спірної вимоги, суд констатує, що вона як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована. При цьому, вимога не містить прямої вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на необхідність усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Отже, наявність збитків та правильність їх обчислення не є предметом перевірки у цій справі.

Водночас спірна вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача.

У випадку, що розглядається, орган державного фінансового контролю вимагає від позивача розглянути результати проведеної ревізії та вирішити питання щодо встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб, у порядку, встановленому законодавством; з метою недопущення в подальшому допущених порушень, здійснювати дієвий контроль за отриманням та використанням гуманітарної допомоги одержувачами, з дотриманням нормативно-правових актів, відповідно до встановленого законодавством порядку; вжити необхідні заходи щодо відшкодування втрат матеріальних ресурсів, заподіяних внаслідок недотримання окремими одержувачами вимог Постанови № 238; в подальшому безумовно дотримуватись вимог ч. 5 ст. 9, ч.1ст. 11 Закону № 996-ХІУ, п. 4 Розділу V Методичних рекомендацій № 11 та п. 2 Положення № 88 в частині оприбуткування та обліку на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку отриманої гуманітарної допомоги.

Враховуючи приписи частини першої статті 15 Закону № 2939-XIІ, згідно з якими законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 досліджував питання: якою є правова природа «законної вимоги» контролюючого органу, її правове навантаження.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

У цій справі зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуальним актом, спрямована на коригування роботи позивача, при цьому зазначивши у вимозі про вирішити питання щодо встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб, у порядку, встановленому законодавством; про здійснення дієвого контроль за отриманням та використанням гуманітарної допомоги одержувачами, з дотриманням нормативно-правових актів, відповідно до встановленого законодавством порядку; про вжиття необхідних заходів щодо відшкодування втрат матеріальних ресурсів, заподіяних внаслідок недотримання окремими одержувачами вимог Постанови № 238, орган державного фінансового контролю не зазначив спосіб, у який підлягають встановленню та до якої відповідальності притягненню винні особи, не зазначено який дієвий контроль необхідно здійснити за отриманням та використанням гуманітарної допомоги одержувачами та з дотриманням яких нормативно-правових актів, відповідно до встановленого законодавством порядку, не вказано які заходи позивач має вчинити для відшкодування втрат матеріальних ресурсів, заподіяних внаслідок недотримання окремими одержувачами вимог Постанови № 238, так не зазначив розмір збитків (шкоди), що має бути відшкодований, та ким саме із окремих одержувачів недотримано вимог Постанови № 238 і тім самим заподіяні втрати матеріальних ресурсів.

Суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю приймається з метою корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства шляхом усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких необхідно вжити уповноваженій особі для усунення порушень.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи необхідно вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що у спірній вимозі позивача зобов`язано, також, з метою недопущення в подальшому допущених порушень, здійснювати дієвий контроль за отриманням та використанням гуманітарної допомоги одержувачами, з дотриманням нормативно-правових актів, відповідно до встановленого законодавством порядку; в подальшому безумовно дотримуватись вимог ч.5 ст.9, ч.1 ст.11 Закону № 996-ХІУ, п.4 Розділу V Методичних рекомендацій № 11 та п. 2 Положення № 88 в частині оприбуткування та обліку на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку отриманої гуманітарної допомоги.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону визначено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, крім іншого, виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

Отже, позивач у своїй діяльності завжди зобов`язаний дотримуватись положень чинного законодавства України в силу вимог Конституції та законів України.

При цьому, слід зазначити, що покладення органом державного фінансового контролю на позивача обов`язку у подальшому дотримуватись вимог чинного законодавства не усуває виявлених порушень та спрямовано на майбутнє, що не відповідає меті винесення вимоги та є безпідставним.

Відтак, спірна вимога винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. Зазначене у світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині коригування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як індивідуального акту, тобто оскаржувана вимога не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог про скасування такої вимоги.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, в постанові від 14 грудня 2020 р. у справі № 200/7584/19-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, з огляду на встановлені Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 по цій справі висновки, що суди попередніх інстанцій не розглядали цей спір інакше ніж крізь призму неконкретизованості способу усунення виявлених порушень, Верховний Суд констатував, що справу було вирішено судами попередніх інстанцій без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19.

Разом з тим, при новому судовому розгляді адміністративної справи судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 року у справі №810/465/16 та від 14.02.2020 року у справі №440/1242/19, однак, поряд з цим, враховані й протилежні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2020 року у справі № 826/6254/17 та від 14.12.2020 р. у справі № 200/7584/19-а.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Разом з тим, у постанові від 02.11.2023 по справі № 160/13920/20 Верховний Суд зазначив, що підставами цього позову Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради визначив не лише відсутність у оскаржуваній вимозі конкретного способу усунення виявлених порушень, а й з огляду на незгоду щодо факту наявності цих порушень, тобто по суті вимоги.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду по цій справі, суд зазначає, що аргументом позивача-1 також є правомірність застосування коефіцієнту ускладнюючих факторів при виконанні робіт у розмірі 1,2.

Аргументами відповідача є протиправність застосування коефіцієнту 1,2 та порушення позивачами будівельних норм і правил. А саме:

- в порушення вимог п. 6.4.4 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, п.4.5 розд. 4, п.1 додатку «Б» до ДСТУ-НБД 2.4.-21:2012 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи» затвердженого наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 року № 668 (ДСТУ-НБД.2.4-21:2012), за період липень-серпень, грудень 2019 року, березень-квітень 2020 року завищено вартість робіт, виконаних ТОВ «Будівельна Гільдія», на загальну суму 1 858 800,52 грн. через безпідставне застосування коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт у розмірі 1,2 до норм витрат труда робітників, завищення норм та розцінок, та обсягів фактично виконаних робіт, чим завдано шкоди збитків) департаменту на відповідну суму;

- на порушення вимог п. 4.5. розд. 4 п. 1 додатку «Б» Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи, та вказівок щодо застосування, затвердженого наказам Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 року № 668 (ДСТУ-НБД.2.4-2П2012), протягом квітня 2020 року завищено вартість робіт, виконаних ФОП ОСОБА_3 , на загальну суму 52 593,55 грн., через безпідставне застосування коефіцієнту для урахування впливу умов виконання робіт у розмірі 1,2 до норм витрат труда робітників, -зим завдано шкоди (збитків) департаменту на відповідну суму;

- на порушення вимог п. 6.4.4 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року, протягом вересня 2019 року, завищено вартість робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2 , на загальну суму 34377,14 грн., через завищення норм та розцінок, обсягу фактично виконаних робіт, чим завдано шкоди (збитків) департаменту на відповідну суму.

При новому судовому розгляді позовних вимог і заперечень суд позбавлений можливості дослідити та встановити наявність чи відсутність встановлених порушень будівельних норм. В тому числі, й з огляду на зазначені у рішенні вище правові позиції Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 20.02.2018 року та від 08.05.2018 року у справах №822/2087/17 та № 826/3350/17 Верховний Суд відповідно зазначив, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги).

Так, судом встановлено, що відповідач здійснював ревізію шляхом дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача та співставлення з нормами законодавства і будівельними нормами.

А позивач-1 надав до матеріалів справи копії експертних висновків, поставлені експертам питання по яких не мають безпосереднього відношення до предмету даного спору та його обгрунтування.

Отже, з викладених підстав, суд не може прийняти до уваги аргументи та заперечення позовних вимог щодо правомірності застосування позивачами коефіцієнту ускладнюючих факторів при виконанні робіт у розмірі 1,2 та порушення позивачами будівельних норм і правил.

Позивач-2 не забезпечив участь повноважного представника у судові засідання, треті особи також не з`явились, будучі належним чином повідомлені. Отже, заслухати їх пояснення та розглянути докази не виявилось можливим.

Як звернув увагу Верхавний Суд у постанові від 02.11.2023 по цій справі, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Відтак, наведені обгрунтування та заперечення можливо дослідити лише в ході розгляду справи за позовною заявою Східного офісу Держаудитслужби про стягнення збитків.

При цьому, з урахуванням наведеного у рішенні вище та вказаних правових позицій Верховного Суду, суд зазначає, що відповідач має право звернутись з відповідним позовом незалежно від розгляду спору щодо скасування висновку, визнання протиправною та скасування Вимоги від 02.10.2020 року №04-03-15/7038, оскільки за результатами ревізії 27.08.2020 року відповідачем було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.01.2017 року по 31.05.2020 року за № 04.03-19/5, в якому зафіксовано ряд порушень та недоліків. Зазначений акт ревізії є чинним та встановлені за результатами ревізії порушення та недоліки не виправлені, не усунуті та не оспорені.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ІНВЕСТСТРОЙ ГРУП-2021" до Східного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про скасування висновку, визнання протиправною та скасування Вимоги від 02.10.2020 року №04-03-15/7038 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 02.10.2020 року № 04-03-15/7038 «Про усунення виявлених порушень», оформлену на підставі Акту від 27.08.2020 року № 04.03-19/5 ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за період з 01.12.2017 року по 31.05.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро. вул. В. Антоновича, буд. 22, корп. 2, код ЄДРПОУ 40477689) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 40506248) судові витрати в сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 квітня 2024 року.

Суддя Г. В.Кадникова