Рішення

від 08.04.2024 по справі 160/2660/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуСправа №160/2660/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Апеляційного суду Дніпропетровської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Апеляційного суду Дніпропетровської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 23.11.2023 року та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 12.12.2023 року, що винесені у виконавчому провадженні ВП № 72336422 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскаржуваними постановами відповідача від 23.11.2023 року та 12.12.2023 року у виконавчому провадженні ВП №72336422 на позивача, як боржника у цьому виконавчому провадженні, безпідставно та необґрунтовано накладено штрафи за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20, з примусового виконання якого і відкрито виконавче провадження ВП №72336422, оскільки у розумінні приписів ст.75 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) накладення штрафу за невиконання рішення можливе виключно у випадку такого невиконання саме без поважних на те причин, в той же час, означене рішення суду не було виконане саме з поважних причин, про повідомлено державного виконавця. Так, вказане рішення, на думку позивача, можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", оскільки позивач у справі №160/13192/20 (суддя Остапенко Вікторія Олександрівна) відряджена до Дніпровського апеляційного суду, а Апеляційний суд Дніпропетровської області з 03.10.2018 року перебуває у стані ліквідації відповідно до Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017, фінансування Апеляційного суду Дніпропетровської області здійснюється за рахунок Дніпровського апеляційного суду, штатний розпис Апеляційного суду Дніпропетровської області затверджується головою Дніпровського апеляційного суду, також згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, строк для заявлення кредиторами вимог до Апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено до 04 грудня 2018 року. Крім того, позивачем зауважено, що розрахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року було направлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом №04.2/15/23 від 08.08.2023 року. Наявність вищевказаних обставин, на думку позивача, свідчать про існування поважних причин невиконання позивачем рішення суду у справі №160/13192/20, проте це безпідставно не враховано відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов про накладення штрафів, відтак, останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 968,96грн; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку звернення; належних доказів надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

07.02.2024р., 19.02.2024р. та 20.02.2024р. позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2024р. було усунуто недоліки позовної заяви та подано до суду квитанцію про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову, докази надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року клопотання Апеляційного суду Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом задоволено та поновлено Апеляційному суду Дніпропетровської області строк звернення до суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/2660/24, а також призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2024 року о 09:30 год.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 26.02.2024р. витребувано у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якості доказів у справі завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №72336422.

04.03.2024 року до суду надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на позовну заяву Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуваними постановами на позивача обґрунтовано та на законних підставах накладено штраф за невиконання без наявності на те поважних підстав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20, що набрало законної сили та, відповідно, є обов`язковим до виконання, однак, це рішення станом на теперішній час залишається невиконаним, не зважаючи на те, що державним виконавцем декілька разів направлялися боржнику обов`язкові до виконання вимоги, на які позивач, хоча і надавав відповіді, проте, останні, на думку відповідача, не містили доказів поважності причин невиконання боржником рішення суду. При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, а ст. ст. 63, 75 Закону №1404-VIII прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановленні з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов. За таких обставин, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних постанов відсутні.

Також 04.03.2024р. відповідачем разом із відзивом на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023р. надано витребувані судом завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №72336422.

04.03.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Сторони про час, дату та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте їх представники у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на приписи ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув цю справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області та Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження нарахування відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, зобов`язано Апеляційний суд Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 апеляційні скарги Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 160/13192/20 без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 набрало законної сили 02.06.2021р.

09.07.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі та на виконання вищевказаного рішення від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 видано виконавчий лист №160/13192/20 про зобов`язання Апеляційного суду Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.

17.07.2023р. ОСОБА_1 звернулась до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа №160/13192/20, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.07.2021 року, яка надійшла до відповідача 24.07.2023р. (вх.№27195-31-22).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 25.07.2023р. відкрито виконавче провадження №72336422 з примусового виконання виконавчого листа №160/13192/20, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.07.2021 року, про зобов`язання Апеляційного суду Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.

У вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2023р. боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - 10 робочих днів з моменту винесення цієї постанови.

Листом від 08.08.2023р. за вих.№04.2/15/23 Апеляційний суд Дніпропетровської області повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 в частині зобов`язання нарахувати належну до виплати суму боржником здійснено відповідний розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , на підтвердження чого до цього листа долучено такий розрахунок.

Водночас цим же листом позивач (боржник) повідомив державного виконавця про те, що виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 в іншій частині є об`єктивно неможливим через визначений у рішенні спосіб виконання, оскільки безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державною казначейською службою України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (далі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до Закону мають право приймати такі рішення. Так, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюються згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Отже, вказане рішення можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів за наданим боржником розрахунком з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

16.08.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про заміну способу виконання рішення, зокрема, у справі у справі №160/13192/20.

30.10.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. надіслано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду запит щодо повідомлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати розгляду, зокрема, заяви про заміну способу виконання рішення у справі №160/13192/20.

23.11.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №72336422, якою з посиланням на те, що станом на 23.11.2023р. рішення суду у справі №160/13192/20, на виконання якого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.07.2021 року видано виконавчий лист №160/13192/20, залишається не виконаним, а про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено, згідно з ч.1 ст.75 Закону України Про виконавче провадження на боржника у виконавчому провадженні №72336422 Апеляційний суд Дніпропетровської області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100,00грн.

Листом від 11.12.2023 року за вих.№03/92176/23 керівник апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду повідомив державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про те, що станом на дату надання відповіді за даними автоматизованої системи документообігу суду КП «Діловодство спеціалізованого суду» заяви про зміну способу виконання рішення, зокрема, у справі №160/13192/20 до суду не надходили.

12.12.2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №72336422, якою з посиланням на те, що станом на 12.12.2023р. рішення суду у справі №160/13192/20, на виконання якого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.07.2021 року видано виконавчий лист №160/13192/20, залишається не виконаним, а про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено, згідно з ч.1 ст.75 Закону України Про виконавче провадження на боржника у виконавчому провадженні №72336422 Апеляційний суд Дніпропетровської області за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 10200,00грн.

Вважаючи постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 23.11.2023 року та від 12.12.2023 року, що винесені у виконавчому провадженні ВП №72336422 про накладення штрафів протиправними, необґрунтованими, прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та такими, що підлягають скасуванню, Апеляційний суд Дніпропетровської області звернувся до суду з цим позовом про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує такі норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно із ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Законом України Про виконавче провадження).

Згідно зі ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України Про виконавче провадження встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Законом України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірному випадку причиною невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. у справі №160/13192/20 фактично слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення позивача (боржника у виконавчому провадженні), через те, що стягувач є суддею, яка відряджена до Дніпровського апеляційного суду, а Апеляційний суд Дніпропетровської області з 03.10.2018 року перебуває у стані ліквідації відповідно до Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017, фінансування Апеляційного суду Дніпропетровської області здійснюється за рахунок Дніпровського апеляційного суду, штатний розпис Апеляційного суду Дніпропетровської області затверджується головою Дніпровського апеляційного суду, також згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, строк для заявлення кредиторами вимог до Апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено до 04 грудня 2018 року. У зв`язку із наведеним виконання рішення суду, ухваленого на користь стягувача, за твердженням позивача, може здійснюватися саме за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, з огляду на що боржником підіймалося питання щодо необхідності звернення до суду з заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду, водночас, хоча матеріали виконавчого провадження №72336422 і містять копію заяви державного виконавця про заміну способу виконання рішення у справі №160/13192/20, проте, як встановлено судом, згідно з листом керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року за вих.№03/92176/23 така заява фактично до цього суду за даними автоматизованої системи документообігу суду КП «Діловодство спеціалізованого суду» не надходила, проте це було залишено поза увагою державного виконавця, хоча таку інформацію останнім отримано до винесення спірної постанови від 12.12.2023р.

Водночас саме від наявності відповідного фінансового забезпечення позивача, який є органом, що відповідно до ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансується з рахунок коштів Державного бюджету України, залежить можливість Апеляційного суду Дніпропетровської області забезпечити виконання рішення суду у справі №160/13192/20.

Однак, за наведених вище обставин, про які позивач безпосередньо повідомляв державного виконавця, позивач не мав об`єктивної фінансової можливості виконати вищевказане судове рішення, відтак, підстави вважати, що позивачем це рішення не виконане без поважних причин, відсутні.

Разом з цим, суд враховує, що позивачем вживалися всі залежні від нього заходи задля забезпечення виконання рішення суду, яке фактично може вважатися частково виконаним позивачем, позаяк, з встановлених судом обставин слідує, що Апеляційним судом Дніпропетровської області здійснено розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у вказаний в рішенні суду у справі №160/13192/20 спосіб, на підтвердження чого позивач листом від 08.08.2023 року №04.2/15/23 направив вказаний розрахунок державному виконавцю.

Всі означені вище підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої суддівської винагороди, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного фінансування за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 (справа №757/29541/14-а (К/9901/12146/18) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа № 811/1469/18 (Пз/9901/45/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В даному випадку, вказані обставини не були враховані державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.В. при винесенні оскаржуваних постанов від 23.11.2023 року та 12.12.2023 року у виконавчому провадженні ВП №72336422 про накладення штрафів.

Відтак, не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення в частині фактичної виплати стягувачеві належних коштів перерахованої суддівської винагороди без поважних причин, що було б правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст.75 Закону України Про виконавче провадження.

Наведене не суперечить принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд повторно звертає увагу на те, що згідно з приписами ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише за умови, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних постанов від 23.11.2023 року та 12.12.2023 року у виконавчому провадженні ВП №72336422 про накладення штрафу, а тому спірні постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Апеляційного суду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02891291, місцезнаходження: вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 23.11.2023 року у виконавчому провадженні ВП №72336422 про накладення штрафу.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 12.12.2023 року у виконавчому провадженні ВП №72336422 про накладення штрафу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені частиною 6 статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова