Ухвала

від 12.04.2024 по справі 420/2435/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2435/23

УХВАЛА

12 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання незаконними дії щодо присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 по справі №420/2435/23, яке набрало законної сили 12.05.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Березівську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 від 10.08.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

15.06.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

02.04.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просить суд: визнати протиправним рішення сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 - VІІІ; зобов`язати Березівську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 від 10.08.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/2435/23, з метою його забезпечення.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 VІІІ відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту, оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами: 5121280800:01:002:0021; 5121280800:01:002:0022; 5121280800:01:002:0023 передано в оренду третім особам через електронний аукціон. При цьому, передачу земельних ділянок стороннім особам в оренду було здійснено після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року по справі № 420/2435/23 (договір оренди було укладено 26.07.2023 року ). При цьому, в рішенні суду міститься посилання, що позивачем було надано усі необхідні документи відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (зауважень у Міської ради відносно складу документів не було) для прийняття позитивного рішення відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №420/2435/23 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України та прийнято рішення від 27.02.2024 року за № 1633 VІІІ.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом не встановлено факту невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь відповідачем.

Підставою для часткового задоволення позову позивача та зобов`язання повторного розгляду заяви, у судовому рішенні від 11.04.2023 року, суд зауважував незазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за спірною земельною ділянкою, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Разом із тим, як вбачається з рішення сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 VІІІ, заява позивача від 10.08.2021 року розглянута відповідачем, та за результатом її розгляду прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою для відмови у вищезазначеному рішенні визначено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме те, що земельні ділянки зазначені в заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021 року вже є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери та, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав, земельні ділянки передано в оренду через електронний аукціон.

Таким чином, відповідачем розглянуто відповідну заяву позивача та надано обґрунтовану відповідь стосовно підстав для відмови.

Суд зауважує, що в даному випадку вбачається наявність спору про право, адже відповідні ділянки вже надані в оренду іншим особам.

Враховуючи вищезазначене, рішення сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 VІІІ є підставою для звернення до суду з новим позовом, адже заява позивача розглянута відповідно до вимог ст.118 ЗК України, а також за результатами прийняття зазначеного рішення вбачається наявність спору про право.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 241, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Пятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Токмілова Л.М.