Рішення

від 11.04.2024 по справі 201/14314/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/14314/23

Провадження № 2/201/1759/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Покопцевої Є.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - адвоката Мізевича Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду Жовтневогорайонного суду м.Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023р. головуючим по справі визначено суддю Федоріщева С.С.

Ухвалою від 21.11.2023р. суддею Федоріщевим С.С. заявлено самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023р. головуючою по справі визначено суддю Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.11.2023р. позовна заява ОСОБА_1 повернута позивачу (а.с.№29).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.02.2024р. ухвала судді Ткаченко Н.В. від 24.11.2023р. скасована та справу передано для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2024р. справа передана судді Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.02.2024р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання (а.с. № 61).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у2019р.він звернувся достоматологічної клініки ТОВ «НПЛЮС» занаданням медичнихпослуг звиготовлення протезів зубів верхньої та нижньоїщелеп.Між нимта відповідачем07.08.2019р.був укладенийдоговір про надання медичних послуг. Позивач сплатив до каси 5660грн., втім відповідач не приступив до виконання умов укладеного договору, у зв`язку з чим, він 02.11.2023р. направив на адресу відповідача пропозицію з вимогою в строк до 17.11.2023р. виконати умови договору про надання медичних послуг від 07.08.2019р. ОСОБА_1 по тексту позову стверджував, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань вищезазначеного договору.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 901, 902 ЦК України, ст. 10, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати розірваним договір про надання медичних послуг від 07.08.2019р., укладений між ТОВ «НПЛЮС» і позивачем, стягнути з ТОВ «НПЛЮС» на користь позивача 5660грн., сплачених останнім за договором про надання медичних послуг від 07.08.2019р., а також стягнути на свою користь з ТОВ «НПЛЮС» в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 грн.

Відповідач ТОВ «НПЛЮС» позовні вимоги не визнав. 07.03.2024р. представником відповідача - адвокатом Мізевичем Д.А. (дієна підставіордеру від 05.03.2024р. а.с.№ 71) в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив позов (а.с. № 73-78), по тексту якого представник відповідача зазначав,що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2021р. у цивільній справі № 201/ 5579/20 та рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023р. у цивільній справі № 204/8570/22 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлялися, як тільки до ТОВ «НПЛЮС» , так і до лікаря ОСОБА_2 та ТОВ «НПЛЮС», було відмовлено. Цими судовими рішеннями підтверджено, що працівниками стоматологічної клініки ТОВ «НПЛЮС» були надані ОСОБА_1 якісні стоматологічні послуги за помірну ринкову ціну. Наразі, підстави для розірвання договору про надання медичних послуг від 07.08.2019р., а також для відшкодування майнової та моральної шкоди відсутні.

У зв`язку з викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також по тексту відзиву на позов, представник відповідача просив стягнути з позивача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 14910грн., долучив докази оплати 07.03.2024р. відповідачем зазначеної суми.

Позивачем ОСОБА_1 12.03.2024р. в порядку ст. 179 ЦПК України подана відповідь на відзив, по тексту якої позивач зазначав, що аргументи представника відповідача не спростовують той факт, що саме відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання (а.с. № 137).

Правом подачі заперечень на відповідь на відзив сторона відповідача не скористалася.

Підготовче засідання у справі відповідно до вимог ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 21.03.2024р. (а.с. № 139).

В ході судового розгляду справи 11.04.2024р. позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2024р. зазначав, що відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, які зазначені по тексту відзиву на позов, наполягає на стягненні судових витрат. Крім того, представник відповідача долучив до матеріалів справи докази додаткових витрат ТОВ «НПЛЮС» по оплаті правничої допомоги на суму 2 130 грн. згідно акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.03.2024р., а також платіжного доручення від 25.03.2024р.

В ході підготовчого засідання 21.03.2024р. та судового засідання 11.04.2024р. здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами у відповідності до ч.1 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 907 ЦК України передбачена можливість розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Аналогічнінорми щодоможливості для споживача відмовитися від договорупро виконання робіт (наданняпослуг)та правана відшкодуваннязбитків передбаченіст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Втім, у справі, що розглядається судом, не знайдено підстав ні для розірвання договору про надання медичних послуг, ні для стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 12.06.2020р. перебувала цивільна справа № 201/5579/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 201/5579/20 від 01.11.2021р., яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.02.2022р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.№ 15-20, 21-26).

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2022р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2021р., додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2021р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15.02.2022р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди (а.с. №27-28).

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з жовтня 2022р. перебувала цивільна справа № 204/8570/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 204/8570/22 від 15.02.2023р., яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.№ 118-127, 128-135).

Під час розгляду обох зазначених цивільних справ судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «НПЛЮС» виконало усі взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг за договором від 07.08.2019р. з протезування ОСОБА_1 , а останній отримав вказані послуги, сплатив їх та здійснив декілька записів у медичній картці про те, що наданими послугами задоволений, претензій не має.

Звертаючись 20.11.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з новим позовом про розірвання договору від 07.08.2019р., позивач зазначає, що відповідач не приступив особисто до виконання умов укладеного між ними договору від 07.08.2019р., та просив стягнути отримані за договором кошти у розмірі 5660 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.

Суд оцінюєкритично твердженняпозивача стосовно того, що між нимта ТОВ «НПЛЮС» 07.08.2019р. було укладено договір про надання медичних послуг, умовами якого передбачено покладання безпосередньо на працівників ТОВ «НПЛЮС» зобов`язань з надання медичних послуг з виготовлення протезів зубів верхньої та нижньої щелеп.

Позивач до позовної заявидолучив лише квитанцію від 07.08.2019р. про оплату ним за медичні послуги з протезування суми 5660 грн. (а.с. № 4).

Договору (абойого копії)про надання медичних послугвід 07.08.2019р.між ОСОБА_1 та ТОВ «НПЛЮС» позивачем до позову не долучено.

На запитання головуючого під час судового засідання 11.04.2024р. позивач зазначив, що такого договору про надання медичних послуг від 07.08.2019р. у нього немає, він, на його думку, є в наявності у відповідача, втім, позивач клопотань про витребування доказів по цій цивільній справі не заявляв.

Наявну в матеріалах цивільної справи квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.08.2019р. про внесення позивачем суми 5660грн., не можнавважати підтвердженням тих обставин, на які посилається в межах цієї цивільної справи позивач, а саме підтвердженням того, що ТОВ «НПЛЮС» поклало безпосередньо на працівників ТОВ «НПЛЮС» зобов`язання з надання медичних послуг з виготовлення протезів зубів верхньої та нижньої щелеп.

Так само, не може бути підтвердженням тих обставин,що ОСОБА_1 та ТОВ «НПЛЮС» 07.08.2019р. досягли домовленості про покладання безпосередньо на працівників ТОВ «НПЛЮС» зобов`язань знадання медичних послуг з протезуванняпозивача ідолучена доапеляційної скарги відповідьначальника Павлоградського відділуподатків ізборів зфізичних осібта проведеннякамеральних перевірокуправління оподаткуванняфізичних осібГУ ДПСу Дніпропетровськійобласті від 03.10.2023р.про те,що згіднобаз даних ДПС України повідомленняпро укладаннятрудового договору за періодз 11.08.2014р.по теперішній часз гр. ОСОБА_2 від ТОВ «НПЛЮС» до податкового органу не надавалися (а.с. № 38).

Отже,у відповідностідо положеньч.4ст.82ЦПК України недоказуються при розглядііншої справи,у якій берутьучасть тісамі особи абоособа,щодо якоївстановлено тіобставини,які встановленірішенням суду у господарський,цивільній або адміністративній справі,яке набралозаконної сили.

Зі змісту рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2021р. та Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023р., вбачається, що спір між ОСОБА_1 та ТОВ «НПЛЮС» щодо виконання умов договору від 07.08.2019р. вже вирішений в межах розгляду цивільних справ № 201/5579/20 та № 204/8570/22. При розгляді цивільних справ судами дана оцінка правовідносинам, що виникли між сторонами та встановлено, що договір від 07.08.2019р. виконаний обома сторонами належним чином, що унеможливлює розірвання договору через те, що відповідач не приступив до його виконання.

Фактично, звертаючись з даним позовом, позивач намагається переглянути встановленні рішеннями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2021р. по цивільній справі № 201/5579/20 та Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023р. по цивільній справі № 204/8570/22 обставини щодо виконання умов укладеного між сторонами 07.08.2019р. договору про надання позивачу медичних послуг з протезування.

Пред`явленню 20.11.2023р. цього позову передувало направлення 02.11.2023р.позивачем на адресуТОВ «НПЛЮС» пропозиції у строк до 17.11.2023р. виконати умови договору від 07.08.2019р. про надання медичних послуг (а.с. № 5-8). Направлення такої пропозиції на адресу відповідача через 4роки після укладення договору та після двох ухвалених не на користь позивача судових рішень, суд вважає штучним створенням підстав для пред`явлення 20.11.2023р. нових позовних вимог.

За умови відсутності в матеріалах даної цивільної справи письмового договору між сторонами 07.08.2019р. про надання медичних послуг з протезування позивача, де була б зафіксована домовленість між сторонами про покладання безпосередньо на працівників ТОВ «НПЛЮС» зобов`язань з надання медичних послуг, позовні вимоги про визнання розірваним договору про надання медичних послуг є необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити, а отже відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди.

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, отже задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що позивач при подачі позову за вимогами закону був звільнений від оплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог йому відмовлено, судові витрати по оплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у встановленому законом порядку.

Що стосується судових витрат відповідача, які ним понесені у розмірі 14910 грн. та у розмірі 2130 грн. по оплаті професійної правничої допомоги, яка здійснювалася адвокатом Мізевичем Д.А. (а.с. № 86, 146), суд зазначає про таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постановіВерховного Судувід 17.10.2018р.по справі№ 301/1894/17зазначено, що суд вирішуючи питання розподілу судових витрат, має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представником відповідача підтверджено документально судові витрати на професійну правничу допомогу, а саме надано копії наступних документів: ордеру адвоката від 05.03.2024р., свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, договору про надання професійної правничої допомоги від 05.03.2024р., акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.03.2024р., а також платіжного доручення від 07.03.2024р. про оплату послуг адвоката у розмірі 14 910грн., акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.03.2024р., а також платіжного доручення від 25.03.2024р. про оплату послуг адвоката у розмірі 2130 грн. (а.с. № 79-86, 145, 146).

Суд вважає, що вказані документи можна визнати належними доказами на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, також вважає, що такі судові витрати дійсно пов`язані саме із розглядом даної справи. Втім, суд вважає, що суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу варто зменшити, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судомпідлягають лише тівимоги,по якимдоведено,що витрати заявникабули фактичними,неминучими,необхідними,а їхрозмір розумним таобґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги на загальну суму - 17040 грн. (14910 грн. + 2130 грн.) є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом Мізевичем Д.А. відповідачу послуг, з урахуванням тих обставин, що саме цей адвокат приймав участь при розгляді ще двох цивільних справ в Жовтневому та Красногвардійському районних судах м. Дніпропетровська, отже обставини цієї цивільної справи представником відповідача сприймалися та вивчалися не наново, загальний зміст вимог (претензій) позивача для адвоката Мізевича Д.А. були відомі ще до вивчення 06.03.2024р. матеріалів цивільної справи № 201/14314/23 та складання 07.03.2034р. відзиву на позов.

Отже, предмет нових позовних вимог ОСОБА_1 не вимагав від адвоката Мізевича Д.А. надмірних зусиль по консультації відповідача, написанню відзиву на позов та прийняттю участі в підготовчому та судовому засіданнях.

Отже, за послуги адвоката з позивача на користь відповідача слід стягнути 8 520 грн., тобто зменшивши суму вдвоє, відмовивши в задоволенні іншої частини вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 22, 23, 901, 902, 907 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.4 ст. 82, ст.ст. 89, 133, 137, 141, ч.1 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 8 520 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.