Повістка

від 02.10.2024 по справі 201/14314/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/471/24 Справа № 201/14314/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» - адвоката Мізевича Дмитра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №201/14314/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-2)

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди - відмовлено (а.с. 150-153).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року - залишено без змін (а.с. 198-203).

22 липня 2024 року представник ТОВ «НПЛЮС» - адвокат Мізевич Д.А. на електронну адресу направив заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №201/14314/23 в частині розподілу судових витрат, в яких заявник просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НПЛЮС» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 207).

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, надані заявником документи, а також враховуючи відсутність заперечень або клопотання про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №754/14704/19-ц (провадження №61-15221св20).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі№336/934/22.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі №824/9/22 (провадження №61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі №487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі №910/12257/13 (провадження №14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі №756/8241/20 (провадження №61-9789св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі №705/2550/16-ц.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Установлено, що під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «НПЛЮС» професійну правничу (правову) допомогу надавав адвокат Мізевич Д.А. на підставі та в обсягах згідно з договором про надання правової допомоги №28 від 05 березня 2024 року (а.с. 191-192).

Подаючи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник ТОВ «НПЛЮС» - адвокат Мізевич Д.А. зазначив про те, що на час звернення до Дніпровського апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу відповідач оплатив правничу допомогу адвоката відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.2) про надання правової допомоги №28 від 05.03.2024 року та акту виконаних робіт від 06.06.2024 року, платіжної інструкції №2671 від 06.06.2024 року у сумі 8 520 грн, а саме за: - ознайомлення на вимогу клієнта 03.06.2024 року з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №201/14314/23 відносно ТОВ «НПЛЮС» - 1 год.; - надання правової консультації ТОВ «НПЛЮС» 05.06.2024 року з приводу поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №201/14314/23 в частині захисту законних прав та інтересів відповідача - 1 год.; - складання та подання 06.06.2024 року на вимогу клієнта відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №201/14314/23 - 2 год. Також надав докази направлення відзиву позивачу ОСОБА_1 (а.с. 184, 188).

Подаючи відзив на апеляційну скаргу адвокат Мізевич Д.А., який діє в інтересах ТОВ «НПЛЮС» надав докази щодо підтвердження понесення судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а саме: копію ордеру серія АЕ №1292468 від 06.06.2024 року (а.с. 193); копію договору про надання правової допомоги № 28 від 05.03.2024 року (а.с. 191-192); копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №28 про надання правової допомоги від 05.03.2024 року (а.с. 194); копію платіжної інструкції №2671 від 06.06.2024 року про сплату ТОВ «НПЛЮС» 8 520,00 грн за надані послуги адвоката Мізевича Д.А. (а.с. 195).

Згідно умов договору укладеного між адвокатом Мізевичем Д.А. та ТОВ «НПЛЮС», а саме: п. 1 Договору представництво законних прав та інтересів Клієнта в судах першої та апеляційної інстанції при розгляді цивільної справи №201/14314/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування шкоди. Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності у будь-якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, відзивів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами перед підписанням цього Договору. Вартість однієї години надання послуг за Договором - 30% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на дату надання послуг. Під час визначення розміру гонорару сторони враховують складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші суттєві обставини. Факт наданих послуг (за окремий період часу або за весь період надання послуг) підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг), який повинен бути підписаний сторонами Договору. Сплата гонорару у такому випадку здійснюється Клієнтом впродовж трьох календарних днів від дня підписання акту.

Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №28 про надання правової допомоги від 05.03.2024 року Сторони склали цей акт, відповідно до якого сторони засвідчують факт прийому Клієнтом роботи (наданих послуг) пов`язаних зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів та інших дій на виконання умов Договору №28 від 05.03.2024 року, наданих адвокатом відповідно до умов зазначеного договору, а саме: - ознайомлення на вимогу клієнта 03.06.2024 року з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №201/14314/23 відносно ТОВ «НПЛЮС» - 1 год.; - надання правової консультації ТОВ «НПЛЮС» 05.06.2024 року з приводу поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №201/14314/23 в частинів захисту законних прав та інтересів відповідача - 1 год.; - складання та подання 06.06.2024 року на вимогу клієнта відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №201/14314/23 - 2 год. Клієнт здійснив перевірку виконаної Адвокатом роботи і підтверджує, що робота (надані послуги) виконана належним чином відповідно до наданих доручень за договором №28 від 05.03.2024 року. Загальна сума гонорару, яку Клієнт повинен сплатити Адвокату відповідно до п. 3.2 Розділу 3 Договору становить 8 520,00 грн (30% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встанволеної законодавством на дату надання послуг х кількість робочого часу на виконання доручення за догвоором (2 130 грн х 4 години).

Надання зазначених в акті послуг підтверджується матеріалами справи.

Згідно платіжної інструкції №2671 від 06.06.2024 року ТОВ «НПЛЮС» сплачені кошти за надані послуги адвоката Мізевича Д.А. у розмірі 8 520,00 грн.

Від позивача ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо вищевказаних доказів та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, апеляційний суд, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, враховуючи відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу та клопотання про його зменшення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника ТОВ «НПЛЮС» - адвоката Мізевича Д.А. та необхідність ухвалення додаткової постанови у даній справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 520,00 грн.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» - адвоката Мізевича Дмитра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №201/14314/23 в частині розподілу судових витрат - задовольнити.

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором та відшкодування моральної шкоди додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 520 (вісім тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна