Рішення

від 04.04.2024 по справі 686/20282/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/20282/21

Провадження № 2/686/368/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В.

при секретарі Колісник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку ст.. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності в об`єкті права власності Українського народу, а саме надра, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник Президент України ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності на об`єкти права власності Українського народу, а саме надра. Просить стягнути з Держави Україна на його користь дев`ять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої йому порушенням його права власності на об`єкти права власності Українського народу, а саме надрах.

На обґрунтування свого позову вказав, що абз.4 розділу 2 Декларації про державний суверенітет України визначено - жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від усього Українського народу. Здійснюючи декларацію про державний суверенітет України (втілюючи в життя, втілюючи в реальність) 24.08.1991 було проголошено Акт незалежності України, схвалений вищою формою народного волевиявлення - референдумом 01.12.1991.

Керуючись Актом проголошення незалежності України від 24.08.1991, схваленого 01.12.1991 всенародним голосуванням, 28.06.1996 було прийнято основний закон найвищої юрисдикції Конституцію України. Прийнята Конституція України як письмовий акт цього суспільного договору у вигляді Закону, який має найвищу юридичну силу та в силу цивільного законодавства Держава Україна стала рівноправним учасником цивільно-правових відносин, при цьому змінивши суспільно-економічний устрій з розвинутого соціалізму на визначений правовий і публічний порядок прописаний в ст.19 Конституції України, а також владу Рад на розподіл державної влади на три гілки влади та визнала в межах населених пунктів можливість існування органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.13 Конституції України «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону».

Фактично ст.13 Конституції України закріплює юридичне панування людини і громадянина над своєю частиною в об`єктах власності Українського народу. Правовий титул на надра на території, яка має ефективно контролюватись Державою Україна, належить Українському народу.

Право користування надрами має відбуватись всіма співвласниками, адже надра є об`єктом загального користування і не може бути передана в оренду, володіння чи розпорядження без згоди всіх співвласників.

Тобто в Конституційних повноваженнях органів державної влади Держави Україна не передбачено і не прописано меж управління об`єктами права власності Українського народу. Тому будь-яке втручання Держави Україна в управління об`єктами права власності Українського народу, в тому числі і надання прав на таке управління будь-кому, в тому числі і своїм новоутвореним державним органам по своїй суті є нікчемним і не має породжувати правових наслідків згідно аксіоми «із порушеного права - права не виникає».

Для отримання права на управління об`єктами права власності Українського народу у випадку відсутності меж на таке управління в Конституції України, Держава Україна зобов`язана отримати довіреність на таке управління від Українського народу, а саме у всіх громадян України або за результатами Всеукраїнського референдуму, або нотаріально завірену.

Оскільки такий Всеукраїнський референдум не проводився і він такої довіреності не надавав, то є явне та очевидне порушення його права власності в об`єктах права власності Українського народу, а саме в надрах, органами державної влади Держави Україна, які на підставі неконституційного Кодексу Про надра: - не законно визначають компетенцію органів державної влади Держави Україна на управління надрами без згоди Українського народу, а саме - видають дозволи на спеціальне користування надрами, які є об`єктом власності Українського народу; - видобуті корисні копалини видає за власні і продає їх власнику (Українському народу) як свої, що є фактично банальним шахрайством, оскільки згода добута примусом не має юридичних наслідків, нікчемна.

Розпорядження органами державної влади об`єктами права власності Українського народу без його волі фактично позбавляє Український народ його права власності, в тому числі і його як громадянина України та співвласника об`єктів права власності Українського народу.

Тобто у відповідності до ст. 228 ЦКУ всі правочини, здійснені по відношенню до об`єктів права власності Українського народу є нікчемними, а діяльність органів державної влади в цій частині є такою, що порушує правовий і публічний порядок визначений ст.19 Конституції України.

Згідно абзацу 3 статті 117 Конституції України , статтю 52 ЗУ "Про Кабінет міністрів України", Указ Президента України №468 від 27.06.1996 року, Постанову КМУ №376 від 23.04.2001 р. та виданого на виконання вищевказаних Актів законодавства Наказ МЮУ № 883/5 від 15.05.2013 р., яким визначено, що в будь-якому випадку всі без виключення нормативно-правові акти, які в будь-якій мірі зачіпають права та свободи людини - підлягають - державній реєстрації шляхом проведення експертизи на відповідність Конституції України, міжнародних договорів та висновків ЄСПЛ. В разі якщо нормативно-правові акти відповідають Конституції України, міжнародним договорам та висновкам ЄСПЛ - приймається рішення про державну реєстрацію такого нормативно- правового акту наказом МЮУ, невід`ємним додатком якого є висновок про державну реєстрацію з підписами 5 посадових осіб відповідного відділу Міністерства юстиції України. Після здійснення державної реєстрації нормативно-правові акти ВРУ і КМУ - підлягають опублікуванню в газеті Урядовий Кур`єр та Офіційний Вісник України з обов`язковим вказанням в публікації - реєстраційного коду нормативно-правових актів ВРУ і КМУ. В разі якщо порушено хоч одну із вимог статті 117 Конституції України, статті 52 ЗУ "Про Кабінет міністрів України", Указу Президента України №468 від 27.06.1996 року, Постанови КМУ №376 від 23.04.2001 р., Наказу МЮУ № 883/5 від 15.05.2013 р. - в такому випадку відповідно до статті 5.6 Наказу МЮУ № 883/5 від 15.05.2013 р. - такі нормативно- правові акти вважаються такими, що не набрали чинності , не тягнуть за собою правових наслідків та не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин та не можуть бути підставою для застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за не виконання приписів, що в них містяться.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Чинне законодавство держави Україна ґрунтується на презумпції моральної шкоди внаслідок страждань, які повинна відчути «середня», «нормально реагуюча» на протиправну щодо неї поведінку людина. У відповідності до цього: хто протиправно, умисно або необережно зазіхає на чиєсь життя, тілесну недоторканність, здоров`я, свободу, право власності або будь-яке інше право іншої особи, той зобов`язаний відшкодувати заподіяну цим шкоду. Обставини немайнової шкоди настають в результаті неправомірних дій, рішень чи бездіяльності посадових чи службових осіб органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України). Позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки Верховний суд керується презумпцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах. Відповідно до презумпції завдавана чи заподіювана шкоди (ч.2, ст.1166 ЦК України) не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

З огляду на те, що сьогодні неможливо одночасно припинити порушення його права власності в незаконно наданих в користування надрах органами державної влади Держави Україна та повернути до надр видобуті в них копалини, просить суд забезпечити відповідне відшкодування.

Позивач направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволенню. Повноваження Президента України як Глави держави визначено Конституцією України. При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Главу держави, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України. Про викладене неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного Суду України (від 10 квітня 2003 року №7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року №9-рп/2004, від 16 травня 2007 року №1-рп/2007, від 02 жовтня 2008 року №19-рп/2008, від 08 жовтня 2008 року №21-рп/2008 та інших). Президент України не є учасником та не представляє державу Україна у спірних правовідносинах, тому не може бути належним відповідачем у справі. Позивачем жодними доказами не підтверджено факт заподіяння йому Президентом України моральних страждань, взагалі необгрунтовано визначення заподіянної моральної шкоди у сумі 9000000грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 102 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність майнової шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою й протиправними діяннями та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо нього або членів його сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

Конституцєю України передбачено право органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, здійснювати право власності від імені Українського народу землею та її надрами, які знаходяться в межах території України.

Тобто, такі повноваження делеговані органам державної влади та органам місцевого самоврядування прямими нормами Конституції України.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача, та органів державної влади, порушення його права власності на об`єкти права власності Українського народу, а саме в надрах, та заподіяння їй моральної шкоди органами державної влади при здійсненні ними права власності від імені Українського народу землею Держави Україна та її надрами.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності в об`єкті права власності Українського народу, а саме надра слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259,263-265 ЦПК України, ст.ст.13, 19,56,102 Конституції України, ст.ст.23, 170, 1167, 1173,1174,1176 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності в об`єкті права власності Українського народу, а саме надра відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_1 , проживає в

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Держава Україна, представник Президент України Зеленський Володимир Олександрович, м. Київ, вул.. Банкова, 11.

Повний текст рішення складено 15.04.2024 року.

Суддя: О.В. Мазурок