Ухвала

від 10.04.2024 по справі 766/3068/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/3068/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/819/87/24 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника ТОВ «УКР-Транс-Логістика» - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024232020000065 від 28.02.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене в ході огляду місця події 27.02.2024 року, а саме на: - транспортний засіб «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 ; - спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WA, д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходиться брухт металів чорного кольору без документів встановленого зразку; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WAз номерним ідентифікаційним номером SU90333GHDBU1165 д.н.з. НОМЕР_2 , який було вилучено та поміщено до сейф-пакунку PSP 1169563; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на тягач «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 з ідентифікаційним номером НОМЕР_5 , який було вилучено та поміщено до сейф-пакунку PSP 1169563.

Вищевказаною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на наступне майно, вилучене в ході огляду місця події 27.02.2024 року, шляхом заборони його відчуження, а саме на: - транспортний засіб «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА»; - спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WA, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 . В задоволенні решти клопотання відмовлено.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, в яких просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали та ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України.

Зокрема, апелянт зазначає про відсутність належних підстав для арешту майна, оскільки водій транспортного засобу на час його зупинки та огляду мав всі необхідні документи для його перевезення.

Крім того, як вказує апелянт, посилається на певні докази, щодо спростування обставин вчинення особою, чи певними особами кримінального правопорушення та зазначає про відсутність таких доказів в матеріалах кримінального провадження.

Звертає увагу апелянт і на те, що в даному кримінальному провадженні не визначений конкретний розмір шкоди та відсутній цивільний позов.

Також, апелянт звертає увагу і на те, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності на майно

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на передніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на його вчинення, правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження; збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98, п. 1 ч. 2 та ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні СД Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024232020000065 від 28.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.213 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 27.02.2024 року о 19:56 год до ВП №2 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області надійшло повідомлення про те, що в м. Херсон під час патрулювання та несення служби по вул. Грецькій був зупинений транспортний засіб - спеціалізований вантажний тягач марки DAF "XF510 FT" з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 з д.р.н. НОМЕР_1 , з відповідним спеціалізованим напівпричепом Н/ПР з номерним ідентифікаційним номером НОМЕР_8 сірого кольору, з вмістом у вигляді брухту чорного металу під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , який здійснював перевезення брухту чорного металу без відповідних документів та дозволу відповідно до законодавства України.

Під час проведення огляду місця події 27.02.2024 року в період часу з 21 год. 33 хв. до 21 год. 48 хв. Було вилучене наступне майно:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WA, з номерним ідентифікаційним номером SU90333GHDSBU1165 д.н.з. НОМЕР_2 який було вилучено та поміщено до сейф-пакунку PSP 1169563;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на тягач «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 , який було вилучено та поміщено до сейф-пакунку PSP 1169563;

- транспортний засіб «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- напівпричеп BODEX KIS 3WA д.н.з. НОМЕР_2 ,

- брухт металів чорного кольору.

Постановою дізнавача від 28.02.2024 року речовими доказами по кримінальному провадженню визнані транспортний засіб «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричеп BODEX KIS 3WA д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на тягач «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WA та посвідчення водія (яке не вилучалося).

Як вбачається з клопотання прокурора, в ньому ставиться питання про арешт вищевказаного майна з метою його збереження, як речового доказу, неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження забезпечення можливості проведення відповідних судових експертиз, враховуючи значимість вказаного майна для кримінального провадження та відповідно до ст. 98 КПК України, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже з метою подальшого збереження його як речового доказу.

Разом з тим, як вірно зазначено слідчим суддею вищевказані транспортні засоби відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а не накладення на них арешту може призвести до їх відчуження, тому з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до цілком обґрунтованого рішення щодо застосування найменш обтяжливого способу арешту вищевказаних транспортних засобів, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи їх володільця, а саме накласти арешт лише шляхом заборони їх відчуження та відмовив в накладенні арешту на свідоцтва про реєстрацію цих транспортних засобів, з чим погоджується і колегія суддів.

Безпідставними на переконання колегії суддів, є і посилання апелянта на те, що накладення арешту на майно може перешкодити здійсненню господарської діяльності, а також про те, що слідчим суддею не врахована розумність та співрозмірність обмеження прав третіх осіб, оскільки, крім посилання на зазначені обставини, апелянтом не надано жодного належного обґрунтування зазначеного.

Крім того, не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, оскільки на переконання колегії суддів воно в цілому відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Будь-яких істотних порушень вимог КПК України колегія суддів не вбачає.

Неспроможними є і посилання апелянта на певні докази щодо спростування обставин кримінального правопорушення та права власності осіб щодо майна, на яке накладено арешт, оскільки зазначені обставини є предметом перевірки під час проведення досудового розслідування за результатами якою і має бути ухвалене відповідне процесуальне рішення по суті.

Крім того, обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Разом з цим, у подальшому, власник майна, або його представник, має право звернутися із клопотанням про скасування арешту в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

Будь-яких порушень вимог КПК України при розгляді клопотання слідчого, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді чи стати безумовними підставами для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на наступне майно, вилучене в ході огляду місця події 27.02.2024 року, шляхом заборони його відчуження, а саме на: - транспортний засіб «DAF» «XF510FT», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА»; - спеціалізований напівпричіп Н/РП-самоскид BODEX KIS 3WA, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , а в задоволенні решти клопотання відмовлено - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4