Ухвала

від 12.04.2024 по справі 755/965/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/965/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі: секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, шляхом звернення стягнення на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сьома державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шпаченко О.А., -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, шляхом звернення стягнення на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сьома державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шпаченко О.А.

Так, після прийняття ухвалою суду від 20 березня 2024 року про зміну предмету позову, встановлено, що предметом спору у вказаній справі є відшкодування витрат шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме частину квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, на вирішення учасників справи судом постановлено питання щодо направлення справи за підсудністю за місцем розташування нерухомого майна до Дніпровського районного суду міста Києва.

Позивачі в судовому засіданні віднесли вирішення питання на розсуд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти направлення справи на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за правилами виключної підсудності.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позов про звернення стягнення на нерухоме майно має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.

Крім того, у своїй постанові від 16.02.2021 (справа 911/2390/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому, слід зазначити, що Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України). Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом спору є відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - частину в квартирі АДРЕСА_1 , яка територіально відноситься до Дніпровського району міста Києва і територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва, тому суд дійшов висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна та підлягає направленню до Дніпровського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 31, 258-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, шляхом звернення стягнення на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сьома державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шпаченко О.А., передати на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2024 року.

Суддя Леся БУДЗАН