Постанова

від 19.03.2024 по справі 935/818/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/818/21 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №935/818/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення грошовихкоштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського Антона Михайловича, на ухвалу Коростишівськогорайонного судуЖитомирської областівід 15січня 2024року, постановлену під головуванням судді Василенка Р.О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 1 вересня 2020 року уклав зі ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого передав останньому у власність грошові кошти у розмірі 6200 дол. США, строком до 31 грудня 2020 року. Факт укладення договору позики підтверджується розпискою.

Оскільки ОСОБА_2 у встановлений договором строк не повернув грошові кошти, просив стягнути з нього на свою користь 172802 грн. 94 коп. заборгованості за договором позики, що є еквівалентним 6241,28 дол. США, з яких 171660 грн.02 коп. становить сума позики та 1142 грн. 92 коп. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2024 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснено позивачеві його право на звернення з даними вимогами до суду в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини між ним та відповідачем щодо повернення коштів за вказаним договором позики пов`язані з господарською діяльністю й повинні розглядатися за правилами ГПК України.

Суд залишив поза увагою те, що, укладаючи цей договір, вони з відповідачем діяли як фізичні особи, а не як суб`єкти господарювання.

Звертає увагу на ту обставину, що вони не укладали у встановленому законом порядку договір про спільну господарську діяльність, а посилання суду на те, що він та відповідач були зареєстровані як керівник юридичної особи та фізична особа-підприємець, не виключає їхнього права вступати у цивільно-правові відносини як фізичні особи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини пов`язані з поверненням боргу за розпискою, підписаною сторонами 1 вересня 2020 року, у якій зазначено, що під час здійснення ними спільної діяльності придбано верстат, вартістю 6200 дол. США, який після припинення такої діяльності залишився у ОСОБА_2 , а кошти у розмірі 6200 дол. США останній зобов`язувався повернути ОСОБА_1 до 31 грудня 2020 року.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на час підписання вказаної розписки та звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а ОСОБА_2 з 24 жовтня 2005 року й до цього часу є керівником ПП «ВІ-СТАР». Сторони здійснювали спільну господарську діяльність, пов`язану з обробкою каменю, про що зазначено у розписці. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини, які врегульовано нормами ГПК України, отже даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №607/6079/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ( крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач звернувся до фізичної особи - ОСОБА_2 , з вимогою про стягнення боргу за розпискою.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказана розписка підписана сторонами як фізичними особами. При цьому, ОСОБА_2 діяв не як представник ПП « ВІ-СТАР» в інтересах цього приватного підприємства, й ОСОБА_1 підписав цю розписку не як ФОП.

Отже, у даній справі суб`єктний склад це фізичні особи, між якими виник спір про цивільне права, а саме стягнення коштів за розпискою.

Таким чином, відсутні підстави для закриття провадження у справі згідно з правилами пункту 1 частин першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського Антона Михайловича, задовольнити.

Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: