Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/880/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа №910/880/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація": Дородних С.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл": Линник Л.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофра": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (повний текст складено 18.12.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023

у справі №910/880/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофра",

про стягнення 299 489,96 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація"

про стягнення 38 272,79 грн та визнання припиненим зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація" (далі - ТОВ "Лізинг Фармація") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (далі - ТОВ "ВФ Ритейл") заборгованості у розмірі 299 489,96 грн, з яких: 236 250,00 грн - основний борг, 37 972,60 грн - пеня, 22 402,16 грн - інфляційні втрати, 2 865,20 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2021 №01/06-21К, в частині сплати суборендної плати по вказаному договору за період березень-листопад 2022 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 236 250,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 37 972,60 грн пені, згідно з пунктом 5.2 договору, а також 22 402,16 грн інфляційних втрат та 2 865,20 трьох процентів річних, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 відкрито провадження у справі №910/880/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

21.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "ВФ Ритейл" до ТОВ "Лізинг Фармація" про визнання припиненим зобов`язання ТОВ "ВФ Ритейл" по договору суборенди від 01.06.2021 №01/06-21К та стягнення 38 272,79 грн надмірно сплачених грошових коштів.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що введення воєнного стану, безпосередня близькість розташування міста Костянтинівка до лінії проведення активних бойових дій, оголошення обов`язкової евакуації населення з Донецької області, де розташований магазин ТОВ "Лізинг Фармація", істотно впливає на спроможність сторін виконувати свої зобов`язання по договору, а саме виконання суборендарем зобов`язання, передбаченого пунктом 4.3.2 договору суборенди, використовувати приміщення за його цільовим призначенням, визначеним пунктом 1.2 договору. Крім того, зобов`язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов`язань, які виникли з договору суборенди від 01.06.2021 №01/06-21К.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі №910/880/23. Справу №910/880/23 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофра" (далі - ТОВ "Гофра").

Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Лізинг Фармація" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/880/23 та стягнення з ТОВ "ВФ Ритейл" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49 100,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/880/23 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач за первісним позовом фактично повернув зі свого користування орендоване за спірним договором майно його первісному орендарю 02.05.2022, а отже він вже не міг користуватися цим майном, у зв`язку з чим ТОВ "ВФ Ритейл" звільняється від оплати орендної плати з 03.05.2022, а тому заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про нарахування орендної плати з травня до листопада 2022 року та нараховані штрафні санкції задоволенню не підлягають. При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність форс-мажорних обставин у відповідача за первісним позовом з 24.02.2022, які зумовили обмеження у користуванні магазином, а також враховуючи, що у березні 2022 року товар, який продавав відповідач був відісланий з магазину у місто Львів, а саме майно передано зі свого користування 02.05.2022 третій особі, а також враховуючи, що третя особа як первісний орендар цього майна зменшувала позивачу вартість оренди у перші місяці початку воєнного стану, то суд першої інстанції, з урахуванням частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку, що сума оренди майна за договором, за період його використання за березень-квітень 2022 року, підлягає зменшенню. Таким чином, заявлені відповідачем за зустрічним позовом до стягнення 38 272,79 грн є достатньою сумою для покриття позивачу витрат за оренду приміщення з березня 2022 року до 02.05.2022. Що стосується вимоги відповідача за зустрічним позовом про визнання припиненим зобов`язання ТОВ "ВФ Ритейл" з 02.08.2022 по договору, то підстави для визнання зобов`язання ТОВ "ВФ Ритейл" за договором з цієї дати відсутні, оскільки судом першої інстанції встановлено факт того, що спірне суборендоване майно за договором вибуло з користування відповідача та ним не використовувалося у своїй господарській діяльності ще з 03.02.2022.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 стягнуто з ТОВ "ВФ Ритейл" на користь ТОВ "Лізинг Фармація" 5 337,02 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 5 337,02 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи у межах первісного та зустрічного позову. Решта суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу йому не відшкодовується.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями місцевого господарського суду, ТОВ "Лізинг Фармація" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/880/23 в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Лізинг Фармація" до ТОВ "ВФ Ритейл" про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення, якім первісний позов задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ВФ Ритейл" на користь ТОВ "Лізинг Фармація" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 100,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного ТОВ "Лізинг Фармація" щодо наявності підстав для задоволення первісного позову.

ТОВ "Лізинг Фармація" вказує, що задоволення судом першої інстанції клопотання ТОВ "ВФ Ритейл" про долучення доказів до матеріалів справи має наслідком порушення норм процесуального права, а також принцип правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Також, скаржник зауважує, що зобов`язання ТОВ "ВФ Ритейл" сплачувати суборендну плату у розмірі та строки визначені договором суборенди нежитлового приміщення від 01.09.2020 №2009, жодним чином не пов`язане з зобов`язаннями інших суб`єктів господарських відносин, що виникли на підставі іншого договору суборенди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Лізинг Фармація" у справі №910/880/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/880/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/880/23.

18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/880/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрити апеляційне провадження у справі №910/880/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 призначено на 26.02.2024 Встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.02.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 21.02.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 справу №910/880/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Шапран В.В.

У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, судове засідання призначене на 26.02.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 призначено на 18.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 відкладено на 25.03.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач за зустрічним позовом, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через систему "Електронний суд", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Лізинг Фармація" та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 без змін.

Так, у відзиві ТОВ "ВФ Ритейл" зазначає, що факт припинення діяльності на об`єкті оренди з 24.02.2022 у зв`язку з неможливістю його використання підтверджені: наказом про припинення роботи магазинів від 01.03.2022 №ОД/П-026.3; електронним листуванням між сторонами договору суборенди; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 №679-р "Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області", сертифікатом про форс-мажор, виданий Київською торгово-промисловою палатою.

Також, ТОВ "ВФ Ритейл" вказує, що у нього не було абсолютної можливості користуватися майном, тому суд першої інстанції застосував частину 4 статті 762 ЦК України і зменшив плату за оренду майна через меншу можливість користування майном суборендарем, що відповідає нормам чинного законодавства України, що регулює орендні відносини.

Відповідач за первісним позовом зауважує, що суд першої інстанції визнавши поважними причини неподання ТОВ "ВФ Ритейл" доказів разом з відзивом на позов, прийнявши додаткові докази, надав можливість іншим учасникам справи викласти свою думку з приводу доданих доказів. Тобто, місцевий господарський суд, з метою забезпечення змагальності сторін, вчинив дії, які сприяли повному, всебічному та справедливому розгляду даної справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 25.03.2024 з`явилися представники сторін.

Представник ТОВ "Лізинг Фармація" у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/880/23, в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Лізинг Фармація" до ТОВ "ВФ Ритейл" про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення, якім первісний позов задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ВФ Ритейл" на користь ТОВ "Лізинг Фармація" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 100,00 грн.

Представник ТОВ "ВФ Ритейл" у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.06.2021 між ТОВ "Лізинг Фармація" (суборендодавець) та ТОВ "ВФ Ритейл" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2021 №01/06-21К, згідно з пунктом 1.1 якого суборендодавець передає, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 21,0 кв.м, розташовані в будівлі за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 1-а.

Відповідно до пункту 1.2 договору приміщення передається в суборенду суборендарю з метою розміщення офісу та/або магазину з продажу непродовольчих товарів з метою здійснення суборендарем підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2.1 договору суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання повноважними представниками сторін акта приймання-передачі приміщення в суборенду, якщо інше не буде передбачено цим договором.

За умовами пункту 3.1 договору суборендна плата, з урахуванням її індексації, є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем суборендодавцю щомісячно до 05 числа за поточний місяць, та становить 26 250,00 грн, з урахуванням ПДВ - 20%, за місяць.

У суму суборендної плати включаються плата за користування приміщенням та плата за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення. Сторони домовились, що протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору суборендар сплачує суборендну плату за перший та останній календарні місяці оренди, у розмірі згідно цього пункту.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що до суборендної плати не включаються витрати, пов`язані з використанням та утриманням приміщення, як то електроенергія, послуги водопостачання та каналізації, інші комунальні або експлуатаційні послуги та сплачуються до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичне споживання, яке визначається на підставі показників приладів обліку, які встановлені у приміщенні за тарифами постачальних організацій, згідно з рахунками та розрахунками, виставленими суборендодавцем до 05-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі відсутності приладів обліку, вартість таких послуг розраховується пропорційно до площі приміщення та на підставі діючих тарифів постачальників таких послуг та/або підтверджується відповідними рахунками постачальників таких послуг.

Суборендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату та вартість фактично спожитих суборендарем комунальних послуг (пункт 4.3.5 договору).

01.07.2021 між суборендодавцем та суборендарем підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв, відповідно до умов договору, спірне приміщення.

Як зазначає ТОВ "Лізинг Фармація", починаючи з березня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, визначені пунктом 4.3.5 договору, зі сплати орендної плати та вартості фактично спожитих комунальних послуг, що і стало підставою для звернення до суду першої інстанції з даним позовом, в якому позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом суборендну плату за період з березня 2022 року до листопада 2022 року (включно). Крім того, ТОВ "Лізинг Фармація" нараховано 37 972,60 грн пені, 22 402,16 грн інфляційних втрат та 2 865,20 грн трьох процентів річних.

У свою чергу відповідачем заявлено зустрічну позовну заяву у якій він просить суд стягнути з позивача надмірно сплачені йому грошові кошти за Договором у сумі 38272,79 грн, яка складається з 26250 грн орендної плати за липень 2023 року, яку відповідач сплатив на підставі п. 3.1 Договору, а також 12022,79 грн помилкової переплати за комунальні послуги.

У свою чергу, до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "ВФ Ритейл" про визнання припиненим зобов`язання ТОВ "ВФ Ритейл" по договору суборенди від 01.06.2021 №01/06-21К та стягнення 38 272,79 грн надмірно сплачених грошових коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Лізинг Фармація" не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом, за згодою третьої особи, передав у суборенду відповідачу за первісним позовом нежитлове приміщення на першому поверсі, загальною площею 21,0 кв.м, розташоване в будівлі за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 1-а.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що суборендна плата, з урахуванням її індексації, є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем суборендодавцю щомісячно до 05 числа за поточний місяць, та становить 26 250,00 грн, з урахуванням ПДВ - 20%, за місяць.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України, який неодноразово продовжувався іншими Указами та станом на день ухвалення рішення триває.

На підставі наказу ТОВ "ВФ Ритейл" від 01.03.2022 №ОД/П-026.3 про припинення роботи магазинів з 01.03.2022 припинено роботу торгових точок (магазинів), що розташовані у районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), зокрема, Донецька область, м. Костянтинівка, бульвар Космонавтів, 1А.

Згідно з витягом з наказу від 01.03.2022 №ОД/П-026.3 працівникам ТОВ "ВФ Ритейл", у тому числі і тим, які працювали у м. Костянтинівка з 01.03.2022, з метою збереження життя та здоров`я, наказано не виходити на робочі місця та зауважено, що в період з 24.02.2022 до 01.03.2022 відсутність працівників на робочих місцях не вважатиметься прогулом та заробітна плата за ними зберігається.

На підтвердження факту направлення товару з магазину, який знаходився у м. Костянтиніці, бул. Космонавтів, 1а, відповідачем за первісним позовом надано копії накладних від 15.03.2022 та 17.03.2022 про переміщення товару з цієї адреси до міста Львова. З наданої ТОВ "ВФ Ритейл" копії періодичного звіту касового апарату №3000493457, який зареєстрований в магазині за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, 1А, вбачається, що остання операція відбулася 16.03.2022. На підставі реєстраційного посвідчення №25496 цей касовий апарат з 18.10.2022 зареєстрований у місті Полтаві.

Також, наявний у матеріалах справи сертифікат №3000-23/0743 про форс-мажорні обставини, виданий Київською торгово-промисловою палатою 17.02.2023, засвідчує факт фарс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану та припинення роботи магазину ТОВ "ВФ Ритейл" у місті Костянтинівка, Донецької області, бульвар Космонавтів, будинок 1-а, як такого, що знаходиться на території, де ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Листом від 12.05.2023 відповідач за первісним позовом підтверджує, що магазин на бул. Космонавтів, 1а у м. Костянтинівка Донецької області закритий з 24.02.2022, а з 02.08.2022 знятий з реєстрації та з 20.12.2022 там працює вже ФОП Білошенко С.В.

Колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що починаючи з 24.02.2022 у відповідача за первісним позовом настали форс-мажорні обставини, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, які зумовили обмеження та утруднення у здійсненні своєї господарської діяльності в тому числі в магазині, який знаходиться за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, бульвар Космонавтів, 1а.

Між іншим, місцевий господарський суд прийняв до уваги, що відповідач за первісним позовом, можливими на той час способами, намагався вийти на зв`язок з позивачем з метою врегулювання питання по оплаті оренди майна за договором, зокрема, направляв електронні листи, здійснював телефонні дзвінки та направляв листи поштою на адресу місцезнаходження позивача (м. Київ, в`їзд Білостоцький, 3). Натомість, йому не вдалося погодити спірні питання, листи які направлялися на юридичну адресу поверталися не врученими. Відповідач за первісним позовом мав намір укласти додаткову угоду до договору, якою урегулювати питання орендної оплати шляхом звільнення від її сплати у зв`язку з воєнним станом.

Також, місцевим господарським судом досліджено примірники спірного договору обох сторін та встановлено, що у примірнику відповідача за первісним позовом у пунктах 8.15.1 та 8.15.2 від руки вписані прізвища та імена працівників позивача та їх контакти (електронна пошта). Натомість у позивача за первісним позовом такої інформації немає у його оригіналі договору. Однак, відповідач за первісним позовом зауважив, що між сторонами упродовж декількох років велося листування на відповідні електронні адреси, що можна розцінювати як звичай ділового обороту, що позивачем за первісним позовом зі свого боку не спростовано.

Позивач стверджує, що через технічну помилку не міг отримати від відповідача електронні листи.

У той же час, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач за первісним позовом, як суборендодавець спірного приміщення за договором, зі свого боку не цікавився долею цього майна та оплати суборендних платежів, враховуючи введення воєнного стану.

Оскільки, позивач за первісним позовом не виходив на зв`язок з відповідачем за первісним позовом, останній звернувся до третьої особи, як першочергового орендаря спірного приміщення та на підставі акта прийому-передачі (повернення) приміщення від 02.05.2022 передав третій особі нежитлове приміщення загальною площею 21,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Костянтинівка, Донецької області, бул. Космонавтів, буд. 1-а.

Заперечення позивача за первісним позовом, що цей акт підписано пізніше і фактично відповідач за первісним позовом використовував орендоване майно, жодними доказами не підтверджується.

Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги письмові пояснення третьої особи, яка підтвердила факт отримання цього майна від відповідача.

З наведеного вбачається, що починаючи з 03.05.2022 нежитлове приміщення, загальною площею 21,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Костянтинівка, Донецької області, бул. Космонавтів, буд. 1-а, вже не перебувало у фактичному володінні відповідача за первісним позовом.

Разом з тим, позивач за первісним позовом нараховує відповідачу за первісним позовом орендну плату з березня до листопада 2022 року (включно) та штрафні санкції за несплату оренди.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами пункту 6.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, якщо їх невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й попереджені сторонами, а саме: стихійні лиха, видання та юридична дія актів нормативного характеру, які безпосередньо перешкоджають сторонам у виконанні їхніх зобов`язань за цим договором; воєнні дії, терористичні акти, блокади, епідемії, страйки. При цьому, сторона, що не може виконати свої договірні зобов`язання через настання форс-мажорних обставин, повідомляє другу сторону письмово про такі обставини протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їхнього настання та строк виконання зобов`язань відкладається на термін дії таких обставин. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні суборендар, ні суборендодавець неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії тощо).

Пунктами 6.1.1, 6.2 та 6.3 договору передбачено, що належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження, видане Торгово-промисловою палатою України. Після припинення дії зазначених обставин відповідна сторона повинна негайно проінформувати іншу сторону про це в письмовій формі з зазначенням часу, протягом якого ця сторона має намір виконати свої зобов`язання за договором. Якщо дані обставини будуть тривати більше 45 календарних днів, то суборендар вправі розірвати даний договір, здійснивши всі розрахунки.

Факт настання у відповідача з 24.02.2022 форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом №3000-23/0743 про форс-мажорні обставини виданим 17.02.2023 Київською торгово-промисловою палатою.

02.08.2022 Кабінет Міністрів України розпорядженням №679-р "Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області" оголосив провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.

Наявні у справі докази у сукупності підтверджують факт того, що у відповідача за первісним позовом настали форс-мажорні обставини через які у нього істотно зменшилась можливість користуватися орендним майном. Крім того, в місцевості де розташоване орендне майно активно велися бойові дії, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, які в свою чергу несли загрозу життю та безпеці працівників відповідача, які там працювали. Натомість, відповідач за первісним позовом міг використовувати орендоване майно для зберігання свого товару.

За приписами частини 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом перераховано позивачу за первісним позовом 38 272,79 грн, з яких 26 250,00 грн є орендною платою за липень 2023 року, яку відповідач за первісним позовом сплатив на підставі пункту 3.1 договору, а також 12 022,79 грн помилкової переплати за комунальні послуги. Позивач за первісним позовом не заперечує факт отримання ним цих коштів.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність форс-мажорних обставин у відповідача за первісним позовом з 24.02.2022, які зумовили обмеження у користуванні магазином, який розташований у нежитловому приміщенні, загальною площею 21,0 кв.м, за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 1-а, а також беручи до уваги, що у березні 2022 року товар, який продавало ТОВ "ВФ Ритейл" відісланий з магазину у місто Львів, та спірне майно передано зі свого користування 02.05.2022 третій особі, а також враховуючи, що третя особа як первісний орендар цього майна зменшувала позивачу вартість оренди у перші місяці початку воєнного стану, то суд першої інстанції, з урахуванням частини 4 статті 762 ЦК України, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що сума оренди майна за договором за період його використання за березень-квітень 2022 року підлягає зменшенню. Таким чином, заявлені відповідачем за зустрічним позовом до стягнення 38 272,79 грн є достатньою сумою для покриття позивачу за первісним позовом витрат за оренду приміщення з березня 2022 року до 02.05.2022.

Так, оскільки відповідач за первісним позовом фактично повернув зі свого користування орендоване за договором майно його первісному орендарю 02.05.2022, а отже він вже не міг користуватися цим майном, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що ТОВ "ВФ Ритейл" звільняється від оплати орендної плати з 03.05.2022, а тому заявлені позивачем вимоги про нарахування орендної плати з травня по листопад 2022 року та нараховані штрафні санкції задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, вимоги первісного та зустрічного позовів не підлягають задоволенню.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

17.05.2023 між ТОВ "Лізинг Фармація" (клієнт) та адвокатським бюро Дородних Сергія укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №76, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги та погоджені сторонами фактичні витрати адвокатського бюро, що необхідні для виконання цього договору.

У розділі 2 додаткової угоди №1 до договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1 цієї угоди встановлюється у розмірі:

2.1.1 гонорар адвоката за складання (підготовка) заперечень (на відповідь на відзив за зустрічним позовом) - 20 000,00 грн;

2.1.2 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні - 2 500,00 грн за одне судове засідання;

2.1.3 гонорар адвоката за складання додаткових пояснень у справі - 3 000,00 грн;

2.1.4 гонорар за складання заяв або клопотань з процесуальних питань - від 1 500,00 грн за одне клопотання або заяву.

З наданого позивачем акту про надання правової (правничої) допомоги вбачається, що адвокатським бюро надано позивачу правничі послуги, а саме:

- складання (підготовка) клопотання про залишення позову без руху - 1 500,00 грн;

- складання (підготовка) заперечення (на відповідь на відзив за зустрічним позовом) - 20 000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 22.05.2023 - 2 500,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 19.06.2023 - 2 500,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 16.08.2023 - 2 500,00 грн;

- складання (підготовка) додаткових пояснень у справі - 5 000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 18.09.2023 - 2 500,00 грн;

- підготовка (складання) заперечення на клопотання ТОВ "ВФ Ритейл" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - 2 000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 04.10.2023 - 2 500,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 18.10.2023 - 2 500,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 08.11.2023 - 2 500,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні у справі №910/880/23, що відбулось 29.11.2023 - 2 500,00 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що ним були понесені витрати на відправку поштової кореспонденції іншим учасникам справи у сумі 600,00 грн, які вказані у детальному описі наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у суді першої інстанції відповідачем за первісним позовом подано заперечення на клопотання позивача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення, в яких ТОВ "Лізинг Фармація" вказує, що:

- заявляючи у позові орієнтовну суму витрат позивач вказував 89 846,00 грн та надав договір про правову допомогу з іншим адвокатським бюро, та жодних уточнень чи змін цих позовних вимог він не подавав;

- за умовами акта про надання правової допомоги від 30.11.2023 передбачено, що клієнт здійснює оплату гонорару протягом 45 календарних днів з моменту проголошення Господарським судом Донецької області судового рішення по суті спору у справі №910/880/23, але цим судом не приймалося рішення у даній справі;

- у детальному описі наданих послуг у пункті 3 вказано витрати на відправку поштової кореспонденції у сумі 28 000,00 грн, що не підтверджується доказами у справі;

- 80% поданих позивачем заперечень містять копіювання текстів норм ГПК України, ГК України, ПК України, ЦК України, Рішень Європейського суду з прав людини, постанов Верховного Суду і лише 20% інформації по суті спору;

- за умовами пункту 2.1.3 додаткової угоди №01 до договору гонорар адвоката за складання додаткових пояснень у справі складає 3 000,00 грн, тоді як в пункті 6 акта про надання правової (правничої) допомоги вказано за складання (підготовку) додаткових пояснень у справі - 5 000,00 грн, що не відповідає умовам угоди;

- оскільки у позові позивача за первісним позовом відмовлено, то підстав для покладення на відповідача його витрат немає.

Так, місцевий господарський суд вірно зазначив, що позивач за первісним позовом не був позбавлений права змінювати своїх представників та укладати договори з іншим адвокатським бюро, а витрати на професійну правничу допомогу не відносяться до позовних вимог, натомість, заявляючи орієнтовний розрахунок можливих витрат сторона має право змінити кінцеву суму шляхом її збільшення чи зменшення.

Щодо вказаної у детальному описі наданих послуг у пункті 3 витрати на відправку поштової кореспонденції у сумі 28 000,00 грн, місцевий господарський суд зауважив, що позивач за первісним позовом допустив описку додавши зайві два нулі, оскільки в кінцевій сумі прораховано вірно.

Також місцевий господарський суд вказав, що в акті про надання правової допомоги від 30.11.2023 помилково вказано назву іншого суду, оскільки номер справи написано вірно, разом з тим, при оплаті послуг сторони керуються умовами пункту 4.8 договору, де відсутня прив`язка до назви суду, який ухвалює рішення.

Водночас, суд першої інстанції прийняв до уваги твердження відповідача за первісним позовом, стосовно того, що за умовами пункту 2.1.3 додаткової угоди №01 до договору гонорар адвоката за складання додаткових пояснень у справі складає 3 000,00 грн, тоді як в пункті 6 акта про надання правової (правничої) допомоги вказано за складання (підготовку) додаткових пояснень у справі - 5 000,00 грн.

Що стосується пояснень відповідача за первісним позовом, що на нього не покладаються витрати позивача оскільки у первісному позові відмовлено, то у даному випадку позивач за первісним позовом має право заявляти витрати за наслідками розгляду зустрічного позову. Оскільки відповідачу відмовлено у його позові, то витрати в межах зустрічного позову покладаються на відповідача, а тому позивач правомірно скористався своїм правом щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду зустрічного позову.

З наведеними вище висновками місцевого господарського суду також погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки у як у первісному так і в зустрічному позові відмовлено, то відповідно сторони мають право заявляти про відшкодування їм витрат як по первісному так і по зустрічному позовах.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом неправомірно вказано у пункті 6 акта про надання правової (правничої) допомоги від 30.11.2023 сума за складання додаткових пояснень - 5 000,00 грн, тоді як гонорар за цю послугу визначено у сумі 3 000,00 грн, а отже заявлені 2 000,0 грн є безпідставними та такими, що не відповідають пункту 2.1.3 додаткової угоди №01 до договору. У зв`язку з наведеним підстави для стягнення 2 000,00 грн з відповідача за первісним позовом відсутні.

Що стосується решти заявленої до стягнення суми у розмірі 47 100,00 грн, з метою визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом за наслідками розгляду справи (враховуючи відмову у обох позовних заявах), суд першої інстанції вирахував пропорцію враховуючи суму у задоволенні якої відмовлено відповідачу за первісним позовом та суму у задоволенні якої відмовлено позивачу за первісним позовом (38 272,79 грн + 299 489,96 грн = 337 762,75 грн) за формулою: 38 272,79 грн * 47 100 грн / 337 762,75 грн = 5 337,02 грн.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 5 337,02 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи у межах первісного та зустрічного позову. Решта суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу йому не відшкодовується.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Лізинг Фармація" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/880/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/880/23 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг Фармація".

5. Матеріали справи №910/880/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.04.2024 після виходу судді Владимиренко С.В. з відпустки.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.В. Владимиренко