Постанова

від 03.04.2024 по справі 917/1981/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1981/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Гелиос-Транс (вх.№295П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 (суддя І.І.Пушко) у справі №917/1981/23

за позовом Приватного підприємства Гелиос-Транс, м. Сєвєродонецьк, Луганська область;

до Фізичної особи-підприємця Плужніка Олега Петровича, смт. Котельва, Полтавська область;

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будіва ТМ, м. Одеса;

про стягнення 432 314,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Гелиос-Транс звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Плужніка Олега Петровича про стягнення 432314,08 грн. вартості вантажу, втраченого при перевезенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач прийняв до перевезення вантаж, що підтверджується Договором-заявкою на перевезення вантажу №Р11-24524 від 10.12.2021 (далі Договір-заявка) та товарно-транспортною накладною № ДП-00000150 від 10.12.2021 (далі ТТН), але не доставив його до місця призначення. Крім того, позивач посилається на те, що договір перевезення був укладений ним з відповідачем в інтересах ТОВ «Будіва ТМ» (третьої особи), відповідно до умов договору № КР-00000066/1 на надання транспортно-експедиційних послуг від 23.04.2021 (далі Договір № КР-00000066/1), на підставі погодженої між ним та третьою особою Заявки №ОД-00002062/1 від 10.12.2021, а пошук перевізника був здійснений на його замовлення ФОП Зарембовським А.І. відповідно до договору про надання послуг від 04.01.2021.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23 в позові відмовлено повністю.

Приватне підприємство Гелиос-Транс з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не надана оцінка усім документам у сукупності та співставленні із наданими поясненнями сторін, які вказують на підтвердження здійснення ФОП Плужнік О.П. перевезення вантажу, отриманого ним 10.12.2021 за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, як перевізником, послуги якого замовило ПП «Гелиос-Транс», з метою виконання договору №КР-00000066/1 і дані про якого, вантажовідправнику ТОВ «БудіваТМ» подані ПП «Гелиос-Транс» у заявці №ОД-00002062/1 від 10.12.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, та не доставленого ним до місця розвантаження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Гелиос-Транс на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23. Встановлено учасникам справи десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1981/23.

12.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1981/23.

14.02.2024 від Фізичної особи-підприємця Плужніка Олега Петровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (вх.№2292).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства Гелиос-Транс на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23 до розгляду на "03" квітня 2024 р. о 14:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

01.04.2024 від представника відповідача через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх.№4620), в якій він просить суд розглянути справу без участі Відповідача, ФОП Плужнік О.П., та його представника - адвоката Чубенко Ж.А.; у задоволенні апеляційної скарги Позивача відмовити в повному обсязі за безпідставністю та залишити рішення господарського суду Полтавської області від 10 січня 2024 року по справі № 917/1981/23, без змін.

01.04.2024 від представника позивача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладання розгляду справи (вх.№4663) в обґрунтування якого зазначає, що адвокат який надає правничу допомогу ПП "Гелиос-Транс", перебуватиме у день слухання справи на іншому судовому засіданні у Херсонському міському суді Херсонської області і не зможе взяти участь у розгляді справи.

В судове засідання 03.04.2024 представники сторін не з`явились.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 04.03.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем та його представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач відповідач скористався своїм правом на подання відзиву. Позивач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Матеріали справи свідчать, що скаржник обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2021 між ТОВ «Будіва ТМ» (третьою особою) як Замовником та відповідачем як Виконавцем було укладено Договір №КР-00000066/1 на надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.36-42), відповідно до п.1.1 якого цей договір встановлює порядок взаємовідносин між Виконавцем і Замовником при здійсненні перевезення вантажів на території України та іноземних держав у відповідності з чинним законодавством України, вимогами міжнародних угод і Конвенцій, відповідно до узгодженої сторонами Заявки на перевезення.

Згідно з п.3.2 Договору № КР-00000066/1, Замовник зобов`язаний оформити належним чином транспортну заявку на перевезення вантажу з зазначенням: маршруту, адрес завантаження/розвантаження; контактні дані; назва і характеристика вантажу, його об`єм, вагу (кількість); сума фрахту та інші умови перевезення. Забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних документів, необхідних для перевезення і здачі вантажу отримувачу. Окремо погоджувати з виконавцем транспортування небезпечних, негабаритних, і таких, що вимагають дотримання температурного режиму вантажів.

Виконавець відповідно до п. 4.1. Договору зобов`язаний забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в погоджений сторонами термін, вказаний в заявці і стані, придатному для автомобільних перевезень вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог), з урахуванням вимог Заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України. До початку завантаження транспортного засобу, надати контактні дані водія та автомобілю, на якого покладається обов`язок з перевезення вантажу.

Виконавець гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для перевезення вантажу, зазначеного сторонами в заявці (п.4.2 Договору №КР-00000066/1).

П.4.4 Договору № КР-00000066/1 передбачає, що при завантаженні транспортного засобу представник виконавця (водій/експедитор) зобов`язаний звірити всі дані в товарно-транспортній накладній: - дата і місце складання документу (згідно місце розташування заводу/складу); - назва перевізника/експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоотримувача; - кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю і станом вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній; - точність вказаних даних про транспортний засіб (авто і причіп) марка, модель, тип, реєстраційний номер; - правильність написання ПІП водія; пункт завантаження/розвантаження з вказівкою певної адреси. У випадку виявлення помилок в заповнених товарно-транспортних документах, водій /експедитор зобов`язаний змінити їх у вантажовідправника на вірно оформлені.

Виконавець також зобов`язаний слідувати інструкціям Замовника, що стосуються перевезенням вантажів, доставити ввірений Вантажовідправнику вантаж в обумовлений термін в пункт призначення і видати його Вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній, CMR (Заявці) (п.4.5 Договору №КР-00000066/1).

З урахуванням викладеного, вказаними вище умовами Договору №КР-00000066/1, передбачено можливість надання позивачем третій особі послуг з перевезення, на підставі узгодженої між ними Заявки, при цьому водій/експедитор, який безпосередньо здійснює перевезення, діє як представник Виконавця.

Сторона, яка привернула третю особу до виконання своїх зобов`язань, несе перед іншою Стороною цього Договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань третьою особою, як за свої власні. Виконавець несе повну відповідальність за дії, бездіяльність та невиконання вимог договору водієм, залученим до здійснення перевезення вантажу (п.п.6.2,6.3 Договору № КР-00000066/1).

Між позивачем та ФОП Зарембовським А.І. було укладено договір про надання послуг (а.с.38-42), відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, пов`язані з супроводом господарської діяльності Замовника, вказані у пункті 1.2 даного Договору, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема, інформаційно-консультаційні послуги (п.1.2.1 договору).

Як свідчить наданий до позовної заяви акт наданих послуг від 10.12.2021 до договору про надання послуг б/н від 04.01.2021, надані ФОП Зарембовським А.І. послуги (пошук перевізника згідно заявки-замовлення № 74 від 09.12.2021, що відображено в звіті від 10.12.2021 про виконання заявки-замовлення № 74 від 09.12.2021 до Договору) надані вчасно та в повному обсязі, сторони претензій одна до іншої не мають (п. 4, 6 акта) (а.с.18,55).

10.12.2021 позивачем та третьою особою була підписана Заявка №ОД-00002062/1 (а.с.44) на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якої узгоджено: адреса завантаження м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 10.12.2021; адреса відвантаження: м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, 5, 12.12.2021; найменування вантажу будівельні матеріали вагою 20,194 т, кількість місць 29 шт; автомобіль, що надається для виконання перевезення - Renault Premium держ. Номер а/м НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

10.12.2021 було оформлено також Договір-заявка на перевезення вантажу №Р11-24524 (а.с. 43), в якій визначено найменування вантажу: будівельні матеріали, вага 20,194т. кількістю місць 29; перевізник для виконання рейсу: Renault Premium держ. Номер а/м ВІ2609НЕ, водій ОСОБА_1 ; дата завантаження: 10.12.2021, найменування вантажовідправника: ТОВ «БУДІВА ТМ». Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу і зобов`язується відшкодувати замовнику всі збитки, що виникли в ході виконання даного договору-заявки. Перевізником у вказаному Договорі-заявці зазначено ОСОБА_1 (відповідача).

У вказаному Договорі-заявці найменування вантажоодержувача не зазначено.

Відповідач підписання вищезгаданого Договору-заявки заперечує, разом з тим, будь-які докази, які б свідчили про те, що підпис на ній від імені ОСОБА_1 вчинено іншою особою, надані суду не були.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №ДП-00000150 від 10.12.2021 (ТТН, а.с.51) на перевезення вантажу з пункту м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 до пункту м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, 5, позивач визначений як автомобільний перевізник, а замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є третя особа.

У вказаній ТТН зазначено відомості про вантаж: рулонний матеріал Уніфлекс ЕПП 3,8 (10), рулонний матеріал Уніфлекс ЄКР сланець сірий (10), плити піно полістирольні екструзій ні CARBON ECOТВ 1180х580х100-L на загальну суму 432 314,08 грн.

ТТН містить також посилання на накладну №59 від 10.12.2021 як супровідний документ на вантаж.

Зазначена накладна (а.с.47) є внутрішнім документом на переміщення товару, виданим третьою особою, таким чином, вона підтверджує факт належності права власності на відповідний товар ТОВ «Будіва ТМ» (третій особі).

Як свідчить талон-повідомлення єдиного обліку №23408 від 15.12.2021, відділом поліції Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області прийнята та зареєстрована заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення (а.с.50), стосовно заволодіння шахрайським шляхом 20,194 тонн єврорубероїду, який був прийнятий для перевезення з м. Києва до м. Дніпра, але був відвантажений в м. Запоріжжі.

ТОВ «Будіва ТМ» було направлено лист вих. № 16 від 16.12.2021 ПП «ГЕЛИОС-ТРАНС» з вимогою негайного повернення вантажу або сплати його вартість у розмірі 432314,08 грн (а.с.46).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 432314,08 грн. вартості вантажу, втраченого при перевезенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факт укладення ним договору перевезення з відповідачем та факт передачі йому як перевізнику певного вантажу шляхом підписання відповідної товарно-транспортної накладної, вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу є необґрунтованими.

Крім того, місцевим судом встановлено, що позивач не є власником втраченого вантажу, який належав на праві власності ТОВ «Будіва ТМ» (третій особі). В той же час, саме третя особа була вантажовідправником та вантажоодержувачем за договором перевезення, укладення якого підтверджується ТТН. Суд першої інстанції зазначив, що збитки від втрати майна в процесі перевезення спричинені не позивачу, а третій особі, тому позовні вимоги про стягнення вартості втраченого майна на користь позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Позивач не посилається в позовній заяві на фактичне понесення ним будь-яких витрат внаслідок втрати вантажу, зазначеного в ТТН, зокрема, не надав докази, які б свідчили про сплату ним на користь третьої особи 432 314,08 грн вартості вантажу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу (далі - ЦК ) України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввіреній їй другій стороні (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу (далі ГК) України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законом чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Враховуючи викладене, сторонами за договором перевезення є вантажовідправник, вантажоодержувач та перевізник.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.2, 3 ст. 909 ЦК України). Аналогічна за змістом норма передбачена в ч.2 ст. 307 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Колегія суддів погоджується з твердженням місцевого суду, що Договір-заявка на перевезення вантажу №Р11-24524 від 10.12.2021 (Договір-заявка), на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не може розглядатися як договір перевезення, оскільки в ньому зазначено лише перевізника та вантажовідправника, в той же час вантажоодержувача не зазначено взагалі. Зазначення у вказаному Договорі-заявці «контактної особи на розвантаження» не може свідчити про визначення вантажоодержувача, оскільки не зрозуміло, представником якого саме одержувача має бути така особа.

Позивач у вказаному Договорі-заявці зазначений не вантажовідправником, а замовником, в той час як вантажовідправником визначено третю особу - ТОВ «Будіва ТМ».

Суд першої інстанції вірно вказав, що у Договорі-заявці найменування вантажу (будівельні матеріали, вага 20,194 т, кількість місць 29) є неконкретизованим та не дозволяє встановити, який саме вантаж, якої кількості та вартості, підлягає перевезенню.

Договір-заявка також не містить посилання на товарну накладну, яка супроводжує вантаж, зокрема, на накладну на переміщення № 59 від 10.12.2021.

Водночас, нормами ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, доказом укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення може слугувати лише товарно-транспортна накладна, в якій відповідач був би визначений перевізником. Разом з тим, позивачем відповідна товарно-транспортна накладна надана суду не була.

Правовідносини позивача з третьою особою були врегульовані Договором №КР-00000066/1 від 23.04.2021 на надання транспортно-експедиційних послуг, який за правовим змістом є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Таким чином, відповідно до умов договору транспортного експедирування експедитор може як сам виконати перевезення, так і надати послуги з його організації, в тому числі шляхом укладення договору перевезення в інтересах клієнта.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ТТН ДП-00000150 від 10.12.2021, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не може підтверджувати укладення ним договору з відповідачем як з перевізником, оскільки в зазначеній ТТН автомобільним перевізником визначено ПП «Гелиос-Транс», тобто самого позивача, а Плужник О.П. вказаний лише як водій (тобто, уповноважена особа перевізника, яка фактично має здійснити перевезення).

Доводи апеляційної скарги позивача жодним чином не спростовують наведених висновків суду.

Стороною за вказаним договором перевезення є третя особа (як вантажовідправник та вантажоодержувач) та позивач, який зазначений в ТТН як автомобільний перевізник.

Як було встановлено судом, умовами Договору № КР-00000066/1 була передбачена можливість надання позивачем третій особі послуг з перевезення, на підставі узгодженої між ними Заявки, при цьому водій/експедитор, який безпосередньо здійснює перевезення, діє як представник Виконавця (позивача), що передбачено в п.4.4 Договору №КР-00000066/1.

Колегія суддів звертає увагу, що цим же пунктом Договору №КР-00000066/1 обов`язок перевірки правильності відомостей, які зазначаються в ТТН, покладено саме на Виконавця, тобто позивача, а в п.6.3 передбачено, що Виконавець несе повну відповідальність за дії, бездіяльність та невиконання вимог договору водієм, залученим до здійснення перевезення вантажу.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів констатує, що ТТН дійсно підтверджує укладення договору перевезення, але за таким договором вантажовідправником та вантажоодержувачем є третя особа, а перевізником позивач, а не відповідач, до якого подано позов.

Відповідач, до якого заявлено позов, не є стороною за таким договором, тому він не є зобов`язаною особою по відношенню до позивача з підстав, визначених в позовній заяві.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У частині 5 ст. 306 ГК України зазначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до визначення, яке наведено в розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зі змінами, далі - Правила), приймання вантажу це подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Згідно з п.11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1 10 товарно-транспортної накладної). У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником (п. 11.6 Правил).

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не доведено факт укладення ним договору перевезення з відповідачем та факт передачі йому як перевізнику певного вантажу шляхом підписання відповідної товарно-транспортної накладної, вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст.925 ЦК України, позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Як вже зазначалось вище, за договором перевезення, укладення якого підтверджується ТТН, відправником вантажу та його одержувачем є не позивач, а третя особа.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судами встановлено, що позивач не є власником втраченого вантажу, який належав на праві власності ТОВ «Будіва ТМ» (третій особі). В той же час, саме третя особа була вантажовідправником та вантажоодержувачем за договором перевезення, укладення якого підтверджується ТТН.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збитки від втрати майна в процесі перевезення спричинені не позивачу, а третій особі, тому позовні вимоги про стягнення вартості втраченого майна на користь позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Матеріали справи не містять доказів фактичного понесення позивачем будь-яких витрат внаслідок втрати вантажу, зазначеного в ТТН, а також доказів, які б свідчили про сплату позивачем на користь третьої особи 432 314,08 грн вартості вантажу.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в позові.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Гелиос-Транс залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2024 у справі №917/1981/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко