ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
10.04.2024 м. Дніпро Справа № 908/1694/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23 (суддя Ярешко О.В.), повний текст рішення складено 21.08.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя
до відповідача Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України, м. Бердянськ, Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
про стягнення 473781,73 грн, -
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
22.05.2023 до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України про стягнення 473781,73 грн заборгованості, яка складається з:
- заборгованості за спожиту електричну енергію за період: травень - грудень 2022 року у сумі 438278,49 грн; інфляційних втрат у сумі 27539,99 грн, нарахованих за період: 01.08.2022 - 30.04.2023; 3% річних у сумі 7963,25 грн, нарахованих за період: 19.07.2022 - 15.05.2023.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України (вул. Макарова, буд. 5 А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71106, код ЄДРПОУ 01992966) на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42093239) 438278 (Чотириста тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн 49 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за період: травень - грудень 2022; 27539 (Двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період 01.08.2022 - 30.04.2023; 7963 (Сім тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 25 коп. 3% річних, нарахованих за період: 19.07.2022 - 15.05.2023; 7106 (Сім тисяч сто шість) грн 73 коп. судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга заступника керівника Запорізької обласної прокуратури мотивована прийняттям судом першої інстанції оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг», Бюджетного кодексу України та статей 11, 50, 73, 86, 96, 236 ГПК України.
Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що відповідач - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України з 27.02.2022 та на сьогоднішній день, перебуває під тимчасовою окупацією.
Частиною 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, зокрема, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі лініями електропередач, заборонено.
Судом першої інстанції не враховано, що під час режиму тимчасової окупації норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються (ч. 8 ст. 13 вказаного Закону), не врахував норму вказаного Закону, яким встановлено пряму заборону на переміщення послуг лініями електропередач на тимчасово окуповані території, що є порушенням приписів частин 1, 2, 7 ст. 11 ГПК України.
Водночас за доводами позивача, з яким погодився суд першої інстанції ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснювало постачання електричної енергії споживачу, який знаходиться на тимчасово окупованій території в умовах існування заборони на такі дії, посилаючись на положення підзаконних актів з ознаками регуляторних актів, які не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.
Скаржник також звертає увагу колегії суддів на те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не враховано існуючих в період нарахування позивачем заборгованості форс-мажорних обставин, не надано оцінку доказам та обґрунтуванням позивача із урахуванням цих обставин (п. 12.1. 12.3. Договору долученого позивачем до позовної заяви).
Крім того, скаржник звертає увагу колегії суддів на помилкове врахування судом першої інстанції, в якості доказів переписки позивача з відповідачем, роздруківки рахунків на оплату спожитої електроенергії за травень-грудень 2022 року та вимоги від 28.02.2023 про оплату суми 438278,49 грн, які позивач направляв на електронну адресу відповідача, оскільки у розумінні ч. 1 ст. 5, ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, такі як електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У даній справі наявна електронна переписка не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить електронного підпису, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення. Зміст такого документа не захищений внесенням правок та викривлення. Паперова ж копія знімку екрану монітору персонального комп`ютера про направлення на адресу відповідача рахунків, актів звірки та вимог, не є належним доказом відправлення позивачем та отримання відповідачем таких документів, оскільки не можливо встановити з даного знімку лист якого саме змісту відправлено на електронну адресу відповідача та чи дійсно такі листи отримані відповідачем.
В обґрунтування представницьких повноважень на здійснення захисту інтересів держави, скаржник посилається на той факт, що за змістом Статуту Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України, останній підпорядковується Міністерству охорони здоров`я України. Майно та кошти санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Санаторій є неприбутковою установою та джерелами формування його майна є кошти Державного бюджету України.
Внаслідок постановлення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, в період коли надання відповідних послуг було заборонене на законодавчому рівні, фактично за рахунок коштів державного бюджету судом стягнуто на користь суб`єкта господарювання 473781,73 грн, що може призвести до додаткового навантаження на бюджетну систему України, нераціонального та неефективного (майнового) інтересу держави у бюджетній сфері.
Скаржник посилається на приписи ст. 326 ЦК України якою передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2023 № 267 Міністерство в межах своїх повноважень виконує функції з управління об`єктами державної власності, що належать до його сфери управління (пп. 19 п. 4 Положення).
Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» підпорядкований Міністерству охорони здоров`я України та фінансується з державного бюджету, а тому Міністерство охорони здоров`я України є уповноваженим органом влади у спірних правовідносинах.
Факт нездійснення захисту інтересів держави Міністерством охорони здоров`я України підтверджено матеріалами справи, що вимагає від прокуратури вжиття відповідних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави та підставою звернення з відповідною апеляційною скаргою до ЦАГС.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
05.02.2024 на адресу ЦАГС надійшов відзив третьої особи по справі ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке вважає рішення суду першої інстанції неупередженим, законним, обґрунтованим і ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі заступника керівника Запорізької обласної прокуратури вимоги безпідставними та не підлягаючими задоволенню.
На його думку, дії позивача і третьої особи відповідали діючому законодавству, наданим органами виконавчої влади в межах їх повноважень роз`яснень, а також укладеним з відповідачем умовам договору, тобто мали нормативне підґрунтя та договірні зобов`язання щодо надання послуг споживачу, який перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Проте, зі свого боку відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх договірних зобов`язань не лише в частині розрахунків, а й надання актів про обсяги спожитої електричної енергії, що призвело до застосування оператором системи порядку розрахунку, визначеного Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148.
Також, 05.02.2024 з відзивом на апеляційну скаргу звернулося ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», за змістом якої просить залишити без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, а рішення суду першої інстанції без змін.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зазначає у відзиві про те, що діяло виключно в рамках виконання умов укладеного з відповідачем договору та з дотриманням норм чинних нормативно-правових актів, якими визначено статус тимчасово окупованої території.
Посилання скаржника на встановлену Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заборону на переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі лініями електропередач, позивач вважає помилковим, оскільки на даний час відсутній затверджений нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України щодо визначення статусу тимчасово окупованої території у встановленому порядку.
Оскільки в спеціальне законодавство не внесено змін щодо застосування наказу Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309, позивач не вправі припиняти постачання електричної енергії. Специфіка електричної енергії як товару полягає в тому, що її споживання відбувається постійно та безперервно.
Звертається увага суду на те, що відповідно до п.п. 2 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування споживачі зобов`язані вживати вичерпних заходів з оплати електричної енергії та інших послуг, отриманих на ринку електричної енергії відповідно до договорів.
4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» отримано від ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомлення від 11.05.2022 № 007-72/2461, згідно якого, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (Наказу від 04.03.2022 № 104) Міністерства енергетики України «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії» ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило про зміну електропостачальника споживачу: Державному закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України (попередній електропостачальник ПА «ЕК Барвінок»).
Враховуючи наведене, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», як постачальником та ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» Міністерства охорони здоров`я України, як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання.
За умовами п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2. договору).
Ціна (тариф) на електричну енергію, згідно з п. 5.7. договору має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором.
Відповідно до п.п. 5.8., 5.9., 5.10. розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з п. 6.2.1. договору, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору. Постачальник, згідно з п. 7.1.1. договору має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Згідно з п. 4 додатку 3 «Комерційна пропозиція «Універсальна» про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на період воєнного стану», розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунку. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки, передбачені умовами даного розділу.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору виписані відповідачу рахунки на оплату спожитої електроенергії: № 53000213220519 від 31.05.2022 на суму 5377,01 грн (обсяг спожитої електроенергії: 1406 кВт. год, кінцевий термін оплати: 07.06.2022); № 53000213220619 від 30.06.2022 на суму 9779,10 грн (обсяг спожитої електроенергії: 2221 кВт. год, кінцевий термін оплати: 07.07.2022); № 53000213220719 від 31.07.2022 на суму 145180,06 грн (обсяг спожитої електроенергії: 31445 кВт. год, кінцевий термін оплати: 08.08.2022); № 53000213220819 від 16.09.2022 на суму 114287,68 грн (обсяг спожитої електроенергії: 25303 кВт. год, кінцевий термін оплати: 23.09.2022); № 53000213220919 від 30.09.2022 на суму 56518,93 грн (обсяг спожитої електроенергії: 12068 кВт. год, кінцевий термін оплати: 07.10.2022); № 53000213221019 від 31.10.2022 на суму 49891,57 грн (обсяг спожитої електроенергії: 9196 кВт. год, кінцевий термін оплати: 07.11.2022); № 53000213221119 від 13.12.2022 на суму 33842,50 грн (обсяг спожитої електроенергії: 5637 кВт. год, кінцевий термін оплати: 20.12.2022); № 53000213221219 від 31.12.2022 на суму 23401,64 грн (обсяг спожитої електроенергії: 3822 кВт. год, кінцевий термін оплати: 09.01.2023), всього на загальну суму 438278,49 грн (загальний обсяг спожитої електроенергії 91098 кВт. год).
Вказані рахунки надіслані позивачем на електронну пошту відповідача.
В матеріалах справи наявна копія листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 02.03.2023 вих. № 007-66/1313 щодо здійснення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу ДЗ «Дитячий санаторій Бердянський» у розрахункових періодах з 16.05.2022 по 31.12.2022 в обсязі 91098 кВт. год.
Позивач надіслав на електронну пошту відповідача вимогу від 28.02.2023 № 5160 щодо оплати суми 438278,49 грн, яка залишена відповідачем без виконання.
Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту електричну енергію, яка виникла за період травня - грудень 2022 року на сумі 438278,49 грн, стала підставою для здійснення нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 27539,99 грн, нарахованих за період 01.08.2022 - 30.04.2023 та 3% річних у сумі 7963,25 грн, нарахованих за період 19.07.2022 - 15.05.2023, що і є предметом виникнення спору по даній справі.
Розгляд даної справи здійснювався місцевим господарським судом без виклику представників сторін та фіксування судового процесу технічними засобами.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Як зазначалося вище з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області по даній справі в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, який не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях. Таке представництво відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону здійснюється лише у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) відсутній компетентний орган.
Згідно з ч. 4 ст. 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Абзац 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює обмеження на представництво прокурором інтересів держави у суді в окремих видах правовідносин. Зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Конституції України).
В обґрунтування функцій представницького характеру, спрямованих на здійснення захисту порушених інтересів держави, прокурор в апеляційній скарзі посилається на той факт, що за змістом Статуту (п. 1.3.) ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» МОЗ України, підпорядковується Міністерству охорони здоров`я України. Майно та кошти санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Санаторій є неприбутковою установою та джерелами формування його майна є кошти Державного бюджету України. Джерелами формування майна санаторію, серед іншого є кошти Державного бюджету України.
Унаслідок постановлення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, в період коли надання відповідних послуг було заборонене на законодавчому рівні, фактично за рахунок коштів державного бюджету судом стягнуто на користь суб`єкта господарювання 473781,73 грн, що може призвести до додаткового навантаження на бюджетну систему України, нераціонального та неефективного (майнового) інтересу держави у бюджетній сфері.
Прокурор посилається на приписи ст. 326 ЦК України якою передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2023 № 267 Міністерство в межах своїх повноважень виконує функції з управління об`єктами державної власності, що належать до його сфери управління (пп. 19 п. 4 Положення).
Як вже зазначалося, Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» підпорядкований Міністерству охорони здоров`я України та фінансується з державного бюджету, а тому прокурор вважає Міністерство охорони здоров`я України уповноваженим органом влади у спірних правовідносинах. Проте факт нездійснення захисту інтересів держави Міністерством охорони здоров`я України підтверджено матеріалами справи, що вимагає від прокуратури вжиття відповідних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави та підставою звернення з відповідною апеляційною скаргою до ЦАГС.
08.12.2023 Міністром Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ України) на адресу Офісу генерального прокурора спрямовано лист за вих. № 14-13/36182/2-23, за змістом якого міністерство повідомляє прокурору про наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстрованого рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23 (оскаржуваного рішення).
Згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (у редакції від 29.09.2023), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 місто Бердянськ є тимчасово окупованою територією з 27.03.2022.
З урахуванням зазначеного МОЗ України вважає, що прийняте судове рішення суперечить положенням приписів ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у частині того, що правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
З метою належного захисту інтересів держави та запобігання збитків МОЗ України просило генерального прокурора розглянути питання щодо здійснення представництва в суді та вжиття заходів, визначених процесуальним законодавством, спрямованих на захист інтересів держави в особі МОЗ України (а. с. 95).
Листом від 21.12.2023 за вих. № 24-563виз-23 заступник керівника Запорізької обласної прокуратури повідомив МОЗ України про готовність вжиття відповідних заходи представницького характеру та звернення до Центрального апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою на рішення (оскаржуване) в інтересах держави в особі МОЗ України (а. с. 94).
Досліджуючи наведені прокурором в апеляційній скарзі обставини в підтвердження функцій представницького характеру, а саме, захисту порушених на думку прокурора інтересів держави в особі МОЗ України, колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.
Так, у постанові від 23.11.2021 по справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21., 6.22.), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19., 4.20.), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5.) та інші.
При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
У зв`язку із цим апеляційна скарга прокурора, спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства (у даному випадку Державного закладу), не підлягає розгляду по суті, оскільки фактично подана не від імені та в інтересах державного органу, а від імені та в інтересах державного закладу, що не є державним органом.
У постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Отже, колегія суддів наголошує, що самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушень інтересів держави недостатньо для прийняття судом рішення у спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. У даному конкретному випадку, подання прокурором апеляційної скарги, колегія суддів вважає такою, що спрямована на захист прав або інтересів не держави, а юридичної особи, тож позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, а від так прокурор не має повноважень на подання апеляційної скарги у справі.
Колегія суддів зазначає, що спір у справі стосується господарської діяльності Державної установи - ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» МОЗ України, який є юридичною особою (відповідачем по даній справі), яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто, здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (ч. 2 ст. 44 ГПК України).
З огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави у даній справі прокурором, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою прокурора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19 (пункт 54)) дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
В той же час, оскільки після відкриття апеляційного провадження колегією суддів встановлена відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі відповідача, а відтак, підписання її особою, що не має права її підписувати, через що апеляційне провадження підлягає закриттю, то колегією суддів не надається оцінка іншим аргументам та доводам заявника апеляційної скарги, так як це унеможливлюється закриттям апеляційного провадження.
7. Щодо здійснення розподілу судових витрат.
Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в ухвалі від 08.12.2021 у справі № 916/2623/20, закриття провадження у справі і закриття апеляційного/касаційного провадження є різними, зовсім не тотожними інститутами і регулюються зовсім різними нормами ГПК України (ст. 231 та ст.ст. 264, 296 ГПК України, відповідно), відтак, підстави для повернення сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п.2 ч.1 ст.264, 281 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 15.04.2024.
Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков
Судді:Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2024 |
Оприлюднено | 17.04.2024 |
Номер документу | 118352250 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Парусніков Юрій Борисович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні