Постанова

від 21.06.2024 по справі 908/1694/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1694/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (колегія суддів: Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Іванов О. Г. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"

до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" Міністерства охорони здоров`я України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

про стягнення 473 781,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та обставин справи, встановлених судами

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - ТОВ "Запоріжжяелектропостачання") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" Міністерства охорони здоров`я України (далі - ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський") про стягнення 473 781,73 грн заборгованості, яка складається: із заборгованості за спожиту електричну енергію за період травень-грудень 2022 року в сумі 438 278,49 грн; інфляційних втрат у сумі 27 539,99 грн, нарахованих за період із 01.08.2022 до 30.04.2023; 3 % річних у сумі 7963,25 грн, нарахованих за період із 19.07.2022 до 15.05.2023.

1.2. ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" в позовній заяві зазначало, що у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період квітень -грудень 2022 року. Враховуючи несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії, позивач нарахував ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" суму інфляційних втрат за період із 01.08.2022 до 30.04.2023 та 3 % річних за період із 19.07.2022 до 15.05.2023.

1.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" отримало від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" повідомлення від 11.05.2022 № 007-72/2461, згідно з яким ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило про зміну електропостачальника споживачу - ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський". Враховуючи наведене, суди зазначили, що між ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" як постачальником та ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання.

1.4. Згідно з умовами пункту 2.1 цього договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

1.5. Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг).

Ціна (тариф) на електричну енергію згідно з пунктом 5.7 цього договору має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором.

1.6. Згідно з пунктом 6.2.1 договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору. Постачальник згідно з пунктом 7.1.1 цього договору має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.

1.7. Відповідно до пункту 4 додатку 3 до договору "Комерційна пропозиція "Універсальна" про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на період воєнного стану" розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця до останнього дня розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунка постачальника. У разі неодержання рахунка споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки, передбачені умовами цього розділу.

1.8. Господарський суд першої інстанції встановив, що позивач на виконання умов договору виписав відповідачу рахунки на оплату спожитої електроенергії, які були надіслані позивачем на електронну пошту відповідача.

1.9. Суд першої інстанції також зазначив, що в матеріалах справи є копія листа ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 02.03.2023 вих. № 007-66/1313 щодо здійснення ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" постачання електричної енергії споживачу ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" у розрахункові періоди з 16.05.2022 до 31.12.2022 обсягом 91 098 кВт*год.

1.10. Суд першої інстанції встановив, що позивач надіслав на електронну пошту відповідача вимогу від 28.02.2023 № 5160 щодо оплати суми 438 278,49 грн, яка залишена відповідачем без виконання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23 (суддя Ярешко О. В.) позов ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" задоволено повністю. Стягнуто з ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" на користь ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" 438 278,49 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період травень-грудень 2022; 27 539,99 грн інфляційних втрат, нарахованих за період 01.08.2022- 30.04.2023; 7963,25 грн 3 % річних, нарахованих за період 19.07.2022- 15.05.2023; 7106,73 грн судового збору.

2.2. Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" відмовити.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 29.01.2024 у справі № 908/1694/23, якою поновив Запорізькій обласній прокуратурі пропущений з поважних причин строк на оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23; призначив розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні.

3. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду

3.1. Центральний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 10.04.2024 у справі № 908/1694/23, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, виходив із того, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі звернувся заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, який не брав участі в судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга Прокурора спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства (у цьому випадку державного закладу), тому не підлягає розгляду по суті, оскільки фактично подана не від імені та в інтересах державного органу, а від імені та в інтересах державного закладу, що не є державним органом. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, спір у справі стосується господарської діяльності державної установи - ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський", який є юридичною особою (відповідачем у цій справі), має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатний особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді. Суд апеляційної інстанції зауважив, що з огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави у цій справі Прокурором наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою Прокурора.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 908/1694/23 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

4.2. Прокурор, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 129, 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а також норм процесуального права, а саме статей 4, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що в цій справі Прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства охорони здоров`я України, яке не брало участі у справі, проте судове рішення стосується його інтересів. Прокурор зазначає, що відповідачем у справі є державне підприємство, яке фінансується за рахунок коштів державного бюджету, водночас суд першої інстанції стягнув заборгованість з державного закладу за спожиту електроенергію за період, коли надання таких послуг було заборонено у зв`язку з тим, що державний заклад знаходиться на території, яка тимчасово окупована російською федерацією. Скаржник вважає, що спір у цій справі стосується державних інтересів, та органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Міністерство охорони здоров`я України. Проте, як стверджує Прокурор, порушуючи вимоги статті 50 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції Міністерство охорони здоров`я України до участі у справі як третю особу не залучив. Скаржник також зазначає, що з метою належного захисту інтересів держави та запобігання заподіянню збитків Міністерство охорони здоров`я України просило Генерального прокурора розглянути питання щодо здійснення представництва в суді та вжиття заходів, визначених процесуальним законодавством, спрямованих на захист інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

4.3. ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" у відзивах від 06.06.2024 та від 07.06.2024 на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 908/1694/23 - без змін. ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" зазначає, що апеляційна скарга Прокурора спрямована на захист прав та інтересів не держави, а державного підприємства - державного закладу. Тому позивач стверджує про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про непідтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Переглянувши оскаржувану ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1694/23 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що Прокурором не підтверджено у цій справі підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.6. Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

5.7. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

5.8. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).

5.9. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (подібні висновки викладені у постановах від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).

5.10. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.11. За змістом частин 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

5.12. Отже, за змістом положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

5.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись із урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 також зазначила, що у контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

5.14. Колегія суддів зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

5.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

5.16. Як установив суд апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі, посилаючись на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся Прокурор в особі Міністерства охорони здоров`я України, який не брав участі в судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції.

5.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, обґрунтовуючи функції представницького характеру, спрямовані на здійснення захисту порушених інтересів держави, Прокурор в апеляційній скарзі зазначав таке:

- ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" за змістом Статуту підпорядковується Міністерству охорони здоров`я України. Майно та кошти санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Санаторій є неприбутковою установою та джерелами формування його майна є кошти Державного бюджету України. Джерелами формування майна санаторію, серед іншого, є кошти Державного бюджету України;

- унаслідок ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення в період, коли надання відповідних послуг було заборонене на законодавчому рівні, фактично за рахунок коштів державного бюджету суд стягнув на користь суб`єкта господарювання 473 781,73 грн, що може призвести до додаткового навантаження на бюджетну систему України;

- у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, може здійснюватися іншими суб`єктами;

- відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2023 № 267, Міністерство в межах своїх повноважень виконує функції з управління об`єктами державної власності, що належать до його сфери управління;

- ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" підпорядкований Міністерству охорони здоров`я України та фінансується з державного бюджету;

- Міністерство охорони здоров`я України є уповноваженим органом влади у спірних правовідносинах. Проте факт нездійснення захисту інтересів держави Міністерством охорони здоров`я України підтверджено матеріалами справи, що вимагає від прокуратури вжиття відповідних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави та є підставою звернення з відповідною апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.

5.18. Суд апеляційної інстанції установив, що 08.12.2023 Міністром охорони здоров`я України направлено на адресу Офісу генерального прокурора лист, в якому Міністерство повідомляло прокурора про наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2023 у справі № 908/1694/23 (оскаржуваного рішення) та зазначало, що згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (у редакції від 29.09.2023), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, місто Бердянськ є тимчасово окупованою територією з 27.03.2022. Міністерство зауважувало, що прийняте судове рішення суперечить приписам статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в цьому листі Міністерство охорони здоров`я України просило Генерального прокурора розглянути питання щодо здійснення представництва в суді та вжиття заходів, визначених процесуальним законодавством, спрямованих на захист інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

5.19. Суд апеляційної інстанції також установив, що заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у листі від 21.12.2023 за вих. № 24-563виз-23 повідомив Міністерство охорони здоров`я України про готовність вжити відповідні заходи представницького характеру та звернутися до Центрального апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України на судове рішення.

5.20. Закриваючи провадження за апеляційною скаргою Прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга Прокурора спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства (у цьому випадку державного закладу), тому не підлягає розгляду по суті, оскільки фактично подана не від імені та в інтересах державного органу, а від імені та в інтересах державного закладу, що не є державним органом. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, спір у справі стосується господарської діяльності державної установи - ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський", що є юридичною особою (відповідачем у цій справі), має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді. Суд апеляційної інстанції зауважив, що з огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави у цій справі Прокурором, наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою Прокурора.

5.21. Колегія суддів зазначає, що повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

5.22. Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

5.23. Міністерство охорони здоров`я України відповідно до покладених на нього завдань виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України; здійснює інші повноваження, визначені законом (пункти 19, 23 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України).

5.24. Пунктом 5 Положенням про Міністерство охорони здоров`я України встановлено, що Міністерство з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства охорони здоров`я України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення порядку ведення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

5.25. Колегія суддів зазначає, що суспільні відносини у сфері охорони здоров`я унормовані, зокрема Основами законодавства України про охорону здоров`я.

5.26. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

5.27. Санаторно-курортні заклади здійснюють свою діяльність у порядку, передбаченому законодавством про курорти. З метою забезпечення надання в них належної медичної допомоги відкриття санаторно-курортного закладу, встановлення його спеціалізації (медичного профілю) та медичних показань і протипоказань для санаторно-курортного лікування здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (частина 1 статті 67 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров`я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів (стаття 22 Закону України «Про курорти»).

5.28. Згідно із частиною 5 статті 14 Основ законодавства України про охорону здоров`я міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони здоров`я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров`я населення, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері охорони здоров`я.

5.29. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства (частина 4 статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я").

5.30. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

5.31. При цьому згідно із частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

5.32. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету ( пункт 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

5.33. З урахуванням законодавчих приписів колегія суддів вважає, що ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована в установленому законом порядку, у спірних правовідносинах, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, є їх самостійним учасником, і щодо розрахунків з постачальником електричної енергії державний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, є самостійною стороною у зобов`язальних правовідносинах.

5.34. Колегія суддів також враховує, що предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" до ДЗ "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Бердянський" про стягнення 473 781,73 грн заборгованості за спожиту електричну енергію. Міністерство охорони здоров`я України не є стороною договору та учасником справи. Як установив суд апеляційної інстанції, апеляційна скарга Прокурора спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства (у цьому випадку державного закладу).

5.35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19 (пункт 54)) дійшла висновку, що у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

5.36. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

5.37. З огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави у цій справі Прокурором, який не брав участі під час розгляду справи у суді першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

5.38. Перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі прокурора доводів, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги Прокурора та відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 908/1694/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак