Постанова

від 10.04.2024 по справі 908/3024/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 м. Дніпро Справа № 908/3024/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.12.2023 про залишення позову без розгляду по справі № 908/3024/23 (суддя Зінченко Н.Г.), повний текст ухвали складено 29.12.2023

за позовом ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

до відповідача-1 ОСОБА_2 , м. Запоріжжя

до відповідача-2 ОСОБА_3 , м. Запоріжжя

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Венко проперті», м. Запоріжжя

про визнання правочину удаваним та переведення прав та обов`язків покупця частини частки у статутному капіталі, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.

28.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 21.09.2023 (вх. № 3297/08-07/23 від 28.09.2023) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання удаваним акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріста» від 22.09.2022, складеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Венко проперті» з переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Венко проперті», укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання удаваним акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріста» від 22.09.2022, складеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Венко проперті» та про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Венко проперті», укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем залишено без розгляду.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить скасувати оскаржувану ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована постановленням місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України, ухвалою від 03.10.2023 суд визначив всі недоліки, які позивач мав усунути, у тому числі що питання сплати судового збору.

Постановляючи ухвалу від 13.11.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкривши провадження у справі, суд першої інстанції будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 176 ГПК України, не встановив, у тому числі щодо ціни позову та сплаченого розміру судового збору.

Після відкриття провадження у справі, позивач розмір позовних вимог не збільшував, предмет позову не змінював, що б слугувало для збільшення розміру належної до сплати суми судового збору.

З посиланням на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду у справі від 19.10.2021 № 918/188/21, скаржник вказує на те, що у разі, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, суддя не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті, і відповідно до ст. 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір.

Також, скаржник висловлює свою незгоду з ухвалою суду в частині висновків про необхідність внесення на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

На думку скаржника, вимога суду про внесення на депозитний рахунок грошові кошти у визначеному розмірі, як ціни договору, без перевірки обставин фактичної сплати цієї суми покупцями на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки) ґрунтується на неправильному застосуванні норми п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та порушує вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки недотримано як вимоги законності, так і вимоги справедливого балансу між використаними засобами та цілями, що переслідуються (фактично суд зобов`язує сплатити кошти в інтересах покупців, а докази сплати цих коштів самими покупцями не досліджує).

Окремо скаржник зазначає, що за наявною у нього інформацією (що підтверджується відображеними даними за рахунком 46 бухгалтерського обліку «Неоплачений капітал», який призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу ТОВ «Аріста»» (надавався до суду, але не вивчався ним) відповідач ОСОБА_2 не в повному обсязі вніс до статутного капіталу ТОВ «Аріста» свою частку в розмірі 1750000,00 грн (оплачена частка становить 1550190,00 грн, недоплата 199810,00 грн).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Таким чином, скаржник вважає, що номінальна вартість ТОВ «Венко проперті», яка у разі задоволення позову має бути повернута ОСОБА_3 для захисту його прав як первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову, становитиме невизначену станом на сьогодні грошову суму, яка в будь-якому випадку не перевищуватиме 1750000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідач-3 ТОВ «Венко проперті» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку що постановлена з правильним застосуванням матеріального та процесуального права при повному з`ясуванні усіх обставин справи.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті», укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем, - така вимога має майновий характер, а від так місцевим господарським судом правомірно встановлено необхідність сплати позивачем суми судового збору за вимогою немайнового характеру у сумі 2684,00 грн та за вимогою майнового характеру у сумі 26250,00 грн (1,5% від ціни позову 1750000,00 грн), а всього 28934,00 грн. Проте в матеріалах справи наявні лише докази сплати позивачем суми судового збору 5368,00 грн, як за дві вимоги не майнового характеру.

Недоплата позивачем суми судового збору становить 23566,00 грн

На спростування доводів апелянта щодо відсутності доказів сплати ОСОБА_3 , грошових коштів в загальній сумі 3270000,00 грн як покупцем, відповідно до умов договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного з ОСОБА_2 , як продавцем часток в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті», відповідач-3 зазначає наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки, ОСОБА_2 , як продавець, отримав від ОСОБА_3 , як покупця, за відчуження корпоративних прав (часток в статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» грошові кошти в загальній сумі 3270000,00 грн.

Вищезазначена розписка недійсною в судовому порядку не визнана, а відповідно, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позивач за розгляд позовної вимоги у даному спорі про переведення на нього прав і обов`язків покупця має внести на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області суму грошових коштів в загальному розмірі 3270000,00 грн.

Крім того 12.02.2024 з відзивом на апеляційну скаргу позивача, звернувся відповідач-1 ОСОБА_2 , який просить залишити без змін оскаржувану ОСОБА_1 ухвалу місцевого господарського суду, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

ОСОБА_2 вважає правильним залишення місцевим господарським судом без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на неусунення останнім у встановлений судом строк недоліків позовної заяви.

Доводи відзиву ОСОБА_2 є аналогічними доводам відзиву, поданими директором ТОВ «Венко проперті».

4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.

Як зазначалося вище та встановлено судом першої інстанції 28.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і до ОСОБА_3 про визнання удаваним акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Аріста» від 22.09.2022, складеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Венко проперті» та про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті», укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2023 у справі № 908/3024/23 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3024/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/218/23, підготовче засідання призначено на 13.12.2023.

13.12.2023 відповідачем-1 до Господарського суду Запорізької області подано клопотання про залишення позовної заяви у справі № 908/3024/23 без руху з підстав відсутності в матеріалах справи доказів внесення позивачем на депозитний рахунок суми грошових коштів, які за договором купівлі-продажу корпоративних прав (часток в статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» сплачені покупцем. Крім того, відповідач-1 вважає, що оскільки у даній справі позивачем заявлено як вимогу немайнового характеру (про визнання удаваним Акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Аріста» від 22.09.2022)) так і вимогу майнового характеру про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, позивач не доплатив судовий збір за вимогу майнового характеру, що є підставами для залишення позову без руху.

Після відкриття провадження у справі судом, з урахуванням заявленого позивачем клопотання, встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 на підставі приписів ч. 11 ст. 176 ГПК України позовну заяву по даній справі залишено без руху.

Підставою для залишення позовної заяви без руху судом визначено:

- наявність недоплаченої суми судового збору (за вимогою майнового характеру) у сумі 23566,00 грн. В матеріалах справи наявні докази сплати судового збору лише на суму 5368,00 грн, на суму 2684,00 згідно квитанції від 22.09.2023 № 3677-6114-7217 та на суму 2684,00 грн, згідно квитанції від 25.10.2023 № 7583-1212-3432-1439;

- невиконанням позивачем обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 4 Глави VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» по внесенню на депозитний рахунок суду грошових коштів.

Позивачу надавався строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання ухвали суду.

З наявної в матеріалах справи Довідки про доставку електронного листа вбачається, що документ - ухвала суду від 13.12.2023 по справі № 908/3024/23 доставлена до електронного кабінету представника позивача адвоката Старости А.А. 18.12.2023.

Отже, позивач мав усунути недоліки позовної заяви згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 у справі № 908/3024/23 у строк до 25.12.2023 включно (з урахуванням того, що 23 і 24 грудня 2023 року є вихідними днями).

26.12.2023 від представника позивача, адвоката Старости А.А. до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання вих. № б/н, сформоване в системі «Електронний суд» ЄСІТС 25.12.2023, яким представник позивача просить суд поновити провадження у справі № 908/3024/23, а висновки, викладені в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 по справі № 914/2048/23 вважає передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши клопотання про поновлення провадження у справі, місцевий господарський суд зауважив, що провадження у справі № 908/3024/23 судом не зупинялося, а тому відсутні процесуальні підстави для його поновлення, отже зазначене клопотання представника позивача є процесуально необґрунтованим.

Оскільки позивач на виконання вимоги ухвали суду від 13.12.2023 справі № 914/2048/23 до клопотання про поновлення провадження у справі доказів усунення недоліків позовної заяви суду не надав, місцевий господарський суд ухвалою від 29.12.2023 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Незгода позивача з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою є підставою апеляційного оскарження по даній справі.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Дослідивши обставини даної справи, з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів та заперечень проти оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування оскаржуваного позивачем судового рішення з огляду на наступне.

Щодо визначення розміру сплати судового збору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст. 4 цього ж Закону України передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684,00 грн.

Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939400,00 грн).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Позивачем заявлено вимогу про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті», укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем.

Така вимога становить вартісний характер, а тому підлягає майновій оцінці.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, місцевий господарський суд, з висновком якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, правильно вказав на те, що у даній справі позивач мав сплатити судовий збір як за вимогою немайнового характеру (2684,00 грн), так і за позовну вимогу майнового характеру (26250,00 грн (1,5 % від суми 1750000,00 грн)), а всього 28934,00 грн. (2684,00 грн + 25250,00 грн).

В матеріалах справи наявні докази сплати позивачем судового збору лише в загальній сумі 5368,00 грн (квитанція від 22.09.2023 № 3677-6114-4410-7217 про сплату судового збору на суму 2684,00 грн та квитанція від 25.10.2023 № 7583-1212-3432-1439 про сплату судового збору на суму 2684,00 грн).

Отже, недоплата позивачем судового збору дійсно становить 23566,00 грн.

За приписами ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на вищевикладене, для усунення недоліків позовної заяви позивач мав здійснити доплату суми судового збору в розмірі 23566,00 грн, проте не доплатив вказану суму, внаслідок чого, місцевий господарський суд правомірно здійснив повернення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду з цих підстав.

Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справі від 19.10.2021 № 918/188/21, згідно якої, суддя, після відкриття провадження по справі, не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК, колегія суддів відхиляє, оскільки така правова позиція Верховного Суду мотивована неможливістю встановлення на момент пред`явлення позову дійсної ціни позову або, якщо ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна.

Як зазначалося вище, у даній справі, позивач просить перевести на нього права і обов`язки покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеним між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, тобто з позовних вимог явно вбачається вартість частки, яка і є ціною позову в частині вимоги майнового характеру, тобто має вартісну оцінку.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 21.05.2021 по справі № 910/5120/20) щодо допустимості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті, оскільки процесуальні норми (ч. 11, 13 ст. 176 і п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України) не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки оформлення позовної заяви, які полягають у несплаті або недоплаті судового збору.

Щодо необхідності попереднього внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок суду.

Як зазначалося вище, залишаючи позовну заяву без руху, місцевий господарський суд, відповідно до ч. 5 ст. 20 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вказав на те, що учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Пунктом 1 ч. 4 Глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що до внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», застосовуються такі правила:

1) позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду;

2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду;

3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.

Місцевим господарським судом встановлено відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей про внесення позивачем на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області грошових коштів у сумі 3270000,00 грн, які за договором купівлі-продажу корпоративних прав (часток в статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» сплачені покупцем.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд вважав необхідним зобов`язати позивача у строк протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали суду внести на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області грошові кошти у сумі 3270000,00 грн, які за договором купівлі-продажу корпоративних прав (часток в статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» сплачені покупцем.

Колегія суддів частково погоджується з ухвалою суду щодо необхідності внесення позивачем на депозитний рахунок суду суму грошових коштів з огляду на наступне.

Механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову, покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що спеціальним законом передбачено, що позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду ту грошову суму, що вже сплачена покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки, що обумовлюється особливостями правовідносин, меті запровадження цієї норми та відповідає сутності порушеного права з урахуванням принципів справедливості, рівності та співмірності (пропорційності).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужувати свою частку (частину частки) у статутному капіталі в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Статуту ТОВ «Аріста», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Аріста» від 23.01.2018, оформленого протоколом № 11/18, частиною шостого якого внески учасників у статутний капітал складаються, зокрема, щодо учасника Товариства ОСОБА_2 : розмір вкладу до статутного капіталу Товариства становить 1750000,00 грн, частка в статутному капіталі 70% (а. с. 27 т 1).

Згідно копії Акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Аріста» від 22.09.2022 громадянин ОСОБА_2 як єдиний учасника ТОВ «Венко проперті» вніс до статутного капіталу останнього у якості вкладу учасника майнових прав, що належать учаснику Товариства на праві власності 1750000,00 грн, що складає 70% статутного капіталу (а. с. 31 т 1).

В подальшому Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано Акт приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» від 19.10.2022, згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, що складає 3270000,00 грн.

Сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з розрахунками та передачею зазначеної у Акті частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства (п. 4 Акту).

Згідно Розписки від 19.10.2022 складеною та підписаною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Венко проперті» від 19.10.2022, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти за продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» у розмірі 3270000,00 грн (а. с. 137 т 1).

Згідно з п. 2 вказаної Розписки, грошові кошти передані в повному обсязі, сторони претензій не мають.

Разом з тим, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання удаваним акту приймання-передачі корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «Аріста» від 22.09.2022, складеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Венко проперті» з переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» номінальною вартістю 1750000,00 грн, право власності на яку належало ОСОБА_2 .

Відповідно ОСОБА_1 не претендує на 100% частки, яку у статутному капіталі ТОВ «Венко проперті» ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 .

Отже, внесенню на депозитний рахунок суду підлягає сума 1750000,00 грн, а не 3270000,00 грн, як то встановлено місцевим господарським судом.

Доводи апелянта стосовно відсутності в матеріалах справи належних доказів здійснення ОСОБА_3 оплати за купівлю спірної частки, яка на думку позивача, незаконно вибула зі статутного капіталу ТОВ «Аріста», колегія суддів відхиляє, оскільки внесення грошових коштів ОСОБА_3 підтверджується розпискою, а тому встановлення факту внесення грошових коштів згідно вказаної розписки підлягає оцінці при розгляді справи по суті, а не на стадії прийняття позовної заяви.

З урахуванням вищенаведеного ухвалу суду першої інстанції слід залишити в силі, з урахуванням розміру суми, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок суду, що зазначено в мотивувальній частині цієї постанови.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді ухвали суду першої інстанції не встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 у даній справі слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача по справі ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.12.2023 у справі № 908/3024/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов