Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/1782/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/1782/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна"

до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

про стягнення 139 092,99 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" про стягнення 139 092,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неналежно виконано зобов`язання за договором транспорто-експедиторського обслуговування № KLO9394 від 23.06.2023, у зв`язку з чим має місце застосування штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 21.03.2024, повторно 25.03.2024 надано суду відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю.

Позивачем 04.04.2024 надано суду відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі укладено договори - заявки № KL009394 від 23.06.2023 та № KL009493 від 03.07.2023, за умовами пункту 1 яких позивач зобов`язався організувати за рахунок відповідача транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг, в тому числі митно-брокерські послуги з митного оформлення товарів клієнта, за погодженням сторін.

Відповідно до пунктів 4 договорів відповідач гарантує оплату всіх вищезазначених та можливих додаткових витрат у строк встановлений у договорах.

Пунктами 5 договорів установлено, що ставка не включає в себе вартість страхування вантажу, витрати при огляді контейнера в порту, відбір проб, рентен, наднормативне зберігання контейнера в порту, вартість простою автотранспорту, вартість демередж/детеншен.

Згідно з пунктами 7 договорів додаткові витрати, здійснені позивачем в порядку виконання даних договорів, по оплаті необхідних послуг третіх осіб (зберігання, демередж, простій автотранспорту, догляд вантажу, тощо), сплачуються відповідачем протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку засобами електронного зв`язку. Оплата вважається здійсненою після надходження коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до пунктів 9 договорів відповідач зобов`язується передати позивачу необхідні документи для представлення інтересів відповідача при виконанні цього договору, а також всі супровідні документи на вантаж, що необхідні для оформлення товарно-транспортних документів та митного оформлення вантажу.

Пункти 10 договорів встановлюють обов`язок відповідача до прибуття вантажу надати позивачу вантажосупровідні документи, необхідні дозволи, погодження, підтвердження оплати, тощо. Несвоєчасно надання документів призводить до затримки в оформленні всього контейнеру та додаткових витрат. За умови несвоєчасного надання вантажосупровідних та інших необхідних супутніх документів відповідач сплачує позивачу всі додаткові витрати згідно рахунку, виставленого позивачем.

Відповідно до пункту 14 договору-заявки № KL009394 від 23.06.2023 та пункту 15 договору-заявки № KL009493 від 03.07.2023 при доставці вантажу окремим транспортним засобом - клієнту надається 48 годин на розмитнення та розвантаження транспортного засобу. При порушенні часу нормативного простою нараховуються штрафні санкції в розмірі еквівалентному 150 доларів США за кожну розпочату добу простою за один автотранспортний засіб, починаючи з першої години такого простою.

Як стверджує позивач, автотранспортні засоби, які перевозили товар на виконання договорів-заявок № KL009394 від 23.06.2023 та № KL009493 від 03.07.2023, мали простій на митному кордоні у зв`язку з ненаданням відповідачем повного пакету супровідних документів на товар для проведення митного оформлення, що стало підставою для нарахування додаткових витрат, які має сплатити відповідач.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При цьому, частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судом, на виконання договору - заявки № KL009394 від 23.06.2023 здійснювалось перевезення вантажу на п`яти автотранспортних засобах, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №Р009394/1, №Р009394/2, №Р009394/3, №Р009394/4, №Р009394/5.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що розмитнення почалось 14.07.2023 та закінчилось 17.07.2023.

На виконання договору - заявки № KL009493 від 03.07.2023 здійснювалось перевезення вантажу трьома автотранспортними засобами, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №Р009493/1, №Р009493/2, №Р009493/3.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що розмитнення почалось 20.07.2023 та закінчилось 24.07.2023.

В позовній заяві позивач посилався на те, що затримка розмитнення відбулась у зв`язку з несвоєчасним наданням документів для проведення митного оформлення.

Поряд з цим, відповідачем до матеріалів справи надано докази направлення необхідних пакетів документів на товар за договорами, зокрема копії поштової накладної «SHIPMENT/CASH RECEIPT» від 27.06.2023 з номером 5444571521 та POL 811 7-04 (UPS) від 04.07.2023 (одержувач «CONSOLLINE SP. ZO. О IRENA BARANOVA»).

Жодних додаткових документів для розмитнення вантажу товару за коносаментами MEDUIF733139 та SGN850982 від відповідача не вимагалося й не надсилалося, доказів зворотного позивачем до суду не надано.

Щодо посилань позивача на бездіяльність відповідача під час розмитнення, оскільки було несвоєчасно надано додаткові документи для проведення митного оформлення суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення за договором - заявкою № KL009394 від 23.06.2023 подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 23UA209230075253U8. Після розгляду поданих документів митним органом направлено електронне повідомлення-вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару у відповідності до статті 53 Митного кодексу України.

Оскільки декларантом письмову відповідь надано в суботу 15.07.2023, рішення про визначення митної вартості товару № UA209000/2023/100422/2 та картку відмови у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001902 винесено в понеділок 17.07.2023. Товар був випущений у вільний обіг 17.07.2023 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA209230076271U2.

При цьому, в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100422/2 від 17.07.2023 митним органом зазначено, що у графах 16 та 23 митної декларації зазначено, що перевізниками є PE SEMAK І.І., FOP KACHAI VOLODYMYR, ФОП Попок Сергій Володимирович, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини згідно комерційних документів (зокрема у довідці про транспортні витрати від 06.07.2023 № KL009394) вартість перевезення товару, визначено від м. Гданськ до митного кордону України. Базис ціни товару у відповідності до зовнішньоекономічного контракту від 27.01.2023 WSC27/01/23 та інвойсу від 18.02.2023 WE-962/156 визначено на умовах CFR Гдиня. Згідно інформації яка наведена у коносаменті від 28.03.2023 № MEDUIF733139- порт призначення - Гдиня. Отже декларантом не враховано частину транспортних витрат з порту Гдиня до м. Гданськ при розрахунку митної вартості товару. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

По другій митній декларації до суду не надійшли документи.

Ураховуючи викладене, суд наголошує, що невідповідність у поданих документів стосувалась саме транспортування товару.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 договорів - заявок № KL009394 від 23.06.2023 та № KL009493 від 03.07.2023 порт/місце завантаження: Gdynia (місто Гдиня, Гданський морський порт, Республіка Польща); порт/місце розвантаження: Gdansk (місто Гданськ, Республіка Польща); пункт доставки: Kyiv Ukraine (Київ, Україна).

Пунктом 3 договорів - заявок передбачено, що вартість послуг та умови оплати складаються з послуг: ПРР/Т1 (погрузочно-розвантажувальні роботи / транзитна декларація ТІ); ТЕО (транспортно-експедиційне обслуговування); перетарка/зважування; доставка авто по Україні; брокерські послуги.

Таким чином, процедури, пов`язані з прийняттям вантажу на митну територію України, розмитненням, навантаженням/розвантаженням і доставкою до міста Києва взяв на себе позивач, а тому саме на останнього покладено обов`язок щодо подання належним чином оформлених документів, які стосуються транспортування товару.

З матеріалів справи вбачається, що брокером (декларантом) товару був представник ТОВ «Новаброк».

Відповідач у відзиві наголошував, що з наведеними перевізниками угод не укладав, натомість позивач зворотного суду не довів.

Таким чином, позивачем не доведено, що затримка на митному кордоні під час митного оформлення товару відбулась з вини відповідача.

При цьому слід зауважити, що вантаж рису за коносаментом MEDUIF733139 не доставлявся окремим транспортним засобом тому, що п`ять автомобілів за договором - заявкою KL009394 від 23.06.2023 переміщували вантаж одного контейнера за одною вантажною митною декларацією № 23UA209230075253U8. На вантаж було виписано фактично одну міжнародну автомобільну товарно-транспортну накладну CMR, розділену на CMR № Р009394/1, CMR № Р009394/2, CMR № Р009394/3, CMR № Р009394/4, CMR№ Р009394/5.

Аналогічно вантаж рису за коносаментом SGN1850982 не доставлявся окремим транспортним засобом тому, що три автомобілі за договором - заявкою KL009493 від 03.07.2023 переміщували вантаж одного контейнера за одною вантажною митною декларацією № 23UA209230077661U0. На вантаж було виписано фактично одну міжнародну автомобільну товарно-транспортну накладну CMR, розділену на CMR №Р009493/1, CMR №Р009493/2, CMR №Р009493/3.

Як наслідок, підстави застосування пунктів 14 та 15 за договорами - заявками № KL009394 від 23.06.2023 та № KL009493 від 03.07.2023 відповідно у позивача відсутні.

З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 112 870,20 грн штрафних санкцій.

Відмова у задоволенні основної вимоги позову, у даному випадку, зумовлює відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Встановивши відсутність покладених в основу позову фактичних та правових підстав суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк