Ухвала

від 15.04.2024 по справі 24/25-908/5753/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 24/25-908/5753/14

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (далі - Концерн)

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024

за скаргою Концерну

на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

про стягнення 1 441 938 919 грн,

за участю Прокуратури Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

Концерн 25.03.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 12.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 24/25-908/5753/14 та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виявилась у невжитті передбачених законом заходів щодо закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині стягнення 934521527, 38 грн основного боргу, 15350177,74 грн пені та 73 080,00 грн судового збору.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду Запорізької області від 12.12.2023, залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 24/25-908/5753/14, якою скаргу Концерну на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби залишено без задоволення.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини другої статті 328 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.

Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження.

Разом з тим відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Водночас у тексті касаційної скарги та у її прохальній частині скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 12.12.2023, в той час як предметом апеляційного перегляду згідно з оскаржуваною постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у цій справі була ухвала господарського суду Запорізької області від 12.12.2023.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги та правильно зазначити рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги та правильно зазначити рішення суду першої інстанції, що оскаржується в касаційному порядку;

- зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням предмета касаційного оскарження (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 24/25-908/5753/14 залишити без руху.

2. Надати приватному акціонерному товариству "Концерн Стирол" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити приватному акціонерному товариству "Концерн Стирол", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова