Рішення

від 12.04.2024 по справі 572/1721/23

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/1721/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ШЕВНІ І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №572/1721/23 за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути на її користь з відповідача КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2023 року по 21 березня 2023 року, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішивши питання розподілу судових витрат.

В обгрунтувння заявлених позовних вимог позивач у поданій до суду заяві вказує, що вона з 08 червня 2021 року була прийнята на посаду головного бухгалтера КП «ОПЛ с.Орлівка» Рівненської обласної ради, з якої звільнена 28 лютого 2023 року на підставі поданої заяви за власним бажанням.

На день звільнення позивача з роботи, трудова книжка видана їй не була, розрахунок проведений не був.

Відповідно до змісту позовної заяви 21 березня 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_2 , надійшли грошові кошти у сумі 38963 грн. 40 коп., однак, вірність їх нарахування складові цієї суми позивачеві не відомі. Крім цього, розрахунок має бути проведено по день видачі трудової книжки, яку позивачеві видано не було.

Отже, ОСОБА_2 вказує, що діями відповідача порушені її трудові права, оскільки за відсутності трудової книжки вона не в змозі працевлаштуватись, що змусило позивачку докладати додаткових зусиль для поновлення своїх порушених прав та організації свого життя, внаслідок чого завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в 10 000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь вказану вище суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду, а також суму у відшкодування завданої моральної шкоди.

Представником відповідача суду подано відзив на позов ОСОБА_2 , в якому зазначає, що вважає вимоги позивача безпідставними, просить у позові відмовити.

Так, відповідно до наданого відзиву відповідач вказує, що до часу звільнення заробітна плата позивачеві виплачувалась в повному обсязі, заборгованість відсутня.

В день звільнення 28 лютого 2023 року, ОСОБА_2 , залишила робоче місце, не ознайомившись із наказом про звільнення та не отримавши трудову книжку. На телефонні дзвінки не відповідала.

Після звільння позивача, із нею було повністю проведено розрахунок по заробітній платі.

Крім цього, відповідач вказує, що трудову книжку не було видано позивачеві виключно через дії ОСОБА_2 , яка залишила робоче місце не допрацювавши останній робочий день, не передала справи, не підписала обхідний лист, через що як наказ про звільнення, так і повідомлення про необхідність отримання трудової книжки було надіслано останній поштовим відправленням. Після цього позивач не з`явилась за трудовою книжкою, згоди на надіслання її поштою роботодавцеві не надала.

Отже, трудову книжку ОСОБА_2 не отримала саме через особисте небажання її отримати, а не з вини роботодавця.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що моральну шкоду позивачці не завдано, через що просить відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки воно не містить обгрунтування такої необхідності, сторонами надані усі наявні у сторін докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем надано суду відзив на позов із письмовими доказами, позивачем відповідь на відзив із додатками, які судом долучені до матеріалів справи.

Інших клопотань від сторін не надходило.

Отже, правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу трудових правовідносин в частині оплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до копії наказу №62-к від 28 лютого 2023 року «Про звільнення головного бухгалтера» - ОСОБА_2 було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України з 28 лютого 2023 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період з 08 червня 2022 року по 28 лютого 2023 року за 31 календарний день. Повний розрахунок провести після передачі матеріальних цінностей та документації.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, відповідно до наведеної вище норми закону та наданих позивачем доказів остання звільнилась 28 лютого 2023 року і саме цього дня з нею мав бути здійснений повний розрахунок.

Відповідач вказував, що заборгованості по заробітній платі з боку КП перед ОСОБА_2 , не мало.

Відповідно до наказу про звільнення від 28 лютого 2023 року до виплати підлягала виключно компенсація за невикористану відпустку за період часу з 08 червня 2022 року та по 28 лютого 2023 року, тобто, по день звільнення.

Однак, згідно із ст.116 КЗпП України - якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Останнім робочим днем ОСОБА_2 , відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58 - вважається останній день роботи, тобто, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач вказує, що працівник ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці в останній робочий день, що доводиться наданими суду відповідачем до відзиву копією доповідної старшого інспектора відділу кадрів КП Т.Куліш, про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці з 11 год. 28 лютого 2023 року, що додатково доводиться актом №1 від 28 лютого 2023 року, складеним комісією з перевірки робочого часу, відповідно до якого позивач дійсно була відсутня на робочому місці з 11 год. по 11 год. 45 хв. 28 лютого 2023 року.

Крім цього, в порушення п.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка», затверджених на загальних зборах трудового колективу протоколом №1 від 15 березня 2010 року, згідно із яким працівники зобов`язані передавати своє робоче місце, обладнання і пристосування у належному стані, позивачем не було передано обладнання, належне підприємству, що встановлено судом із копій доповідних головного бухгалтера ОСОБА_3 , а також розписки від 17 березня 2023 року, відповідно до яких позивачем з робочого місця при звільненні було вилучено ноутбук, повернутий підприємству лише 17 березня 2023 року. Вказані докази додатково підтверджують факт відсутності позивача на робочому місці у день звільнення.

Письмова вимога про здійснення розрахунку при звільненні працівнику ОСОБА_2 , яка не працювала в останній робочий день, була скерована її представником до КП 16 березня 2023 року.

Згідно із письмовим повідомленням в.о.директора КП №334 від 27 березня 2023 року розрахунок із ОСОБА_2 , станом на 21 березня 2023 року проведено в повному обсязі.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та порядок її оплати визначено ст.117 КЗпП Україги, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідачем доведено факт відсутності позивача на робочому місці у день звільнення, в зв`язку із чим повний розрахунок із нею проведено у відповідності до вимог трудового законодавства після пред`явлення працівником відповідної вимоги про це.

В свою чергу позивач, якою визнається факт отримання на власний картковий рахунок 21 березня 2023 року суми у розмірі 38 963 грн. 40 коп., не надала жодних доказів, які б свідчили про наявність на день звернення із цим позовом до суду будь-яких інших невиплачених сум при звільненні, які б належали їй до виплати з боку відповідача.

Крім цього, позивач обгрунтовує свої вимоги тими обставинами, що відповідачем не було видано їй трудову книжку у день її звільнення.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова № 301).

Згідно з п. 3 Постанови № 301 трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. У день звільнення працівника підприємство зобов`язане здійснити з ним повний розрахунок і видати йому трудову книжку із записом про звільнення під розписку в журналі обліку (ст. 47 Кодексу законів про працю, далі - КЗпП); Постанова №301, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, далі - Інструкція № 58).

Отже, в даному випадку необхідно з`ясувати, з яких причин після звільнення працівника його трудова книжка залишилася на підприємстві.

Судом встановлено, що працівник ОСОБА_2 в день звільнення була відсутня на роботі з 11 год., після того, як відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, що доводиться актом №2 від 28 лютого 2023 року, виданого комісією у складі старшого інспектора відділу кадрів, діловода, юрисконсульта та бухгалтера КП.

З огляду на наведене, суд вважає, що трудову книжку не було видано працівникові в день звільнення не з вини роботодавця, а виключно через небажання її отримання працівником.

У такому випадку власник або уповноважений ним орган в день звільнення надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Саму ж трудову книжку відправляти поштою без письмової згоди співробітника не можна.

Повідомлення бажано направляти рекомендованим листом з відміткою про вручення відправлення працівнику з описом вкладення. Оскільки, у разі виникнення трудового спору, у роботодавця буде додатковий доказ щодо відсутності його вини у затримці видачі працівнику трудової книжки.

Можна запросити від працівника його згоду на пересилання трудової книжки засобами поштового зв`язку, із зазначенням поштової адреси, на яку необхідно надіслати трудову книжку

Отримавши від працівника таку згоду із зазначенням адреси, роботодавець, керуючись п. 4.2 Інструкції № 58, надсилає працівникові трудову книжку на адресу, вказану працівником.

Відповідно до змісту відзиву відповідачем було направлено повідомлення ОСОБА_2 про можливість надіслання їй трудової книжки поштою, на підтвердження чого надано рекомендоване повідомлення про вручення позивачці поштового відправлення від КП «ОПЛ с.Орлівка».

У відповіді на відзив позивач заперечувала вказані обставини, зазначала, що у запиті, надісланому відповідачеві її представником саме і була надана згода на надіслання їй трудової книжки.

Судом не приймається до уваги така позиція сторони, оскільки згідно із змістом запиту, наданого до позовної заяви та дослідженого судом представник запитував інформацію, в тому числі, щодо причин, з яких трудову книжку не було видано ОСОБА_2 , у день її звільнення.

Враховуючи наведені вище обставини, досліджені судом докази, суд вважає, що розрахунок із позивачем при її звільненні з роботи, був проведений у відповідності до вимог законодавства, трудову книжку не було вручено роботодавцем працівникові саме через дії останньої, через що відсутні підстави для судового захисту прав ОСОБА_2 .

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Під час судового провадження встановлено, що роботодавець діяв в межах чинного законодавства, отже, не порушив права позивача, через що не заподіяв їй моральну шкоду, а тому підстав для її відшкодування не вбачається.

Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог також відсутніправові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат оплаченого судового збору за позовну вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди та витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, ст.ст.94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» (с.Орлівка вул.Миру,36-А Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 03066991) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки , відшкодування моральної шкоди та стягненні понесених судових витрат відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: