Постанова

від 24.09.2024 по справі 572/1721/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 572/1721/23

Провадження № 22-ц/4815/885/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Андрошулік І. А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка»

Рівненської обласної ради

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року у складі судді Ведяніної Т. О., постановлене в м. Сарни Рівненської області о 16 годині 45 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства«Обласна психіатричналікарня с.Орлівка» Рівненськоїобласної радипро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта видачітрудової книжки.В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог вказувала,що вона з 08 червня 2021 року була прийнята на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради, з якої звільнена 28 лютого 2023 року на підставі поданої заяви за власним бажанням. На день звільнення з роботи трудова книжка видана їй не була, розрахунок проведений не був. 21 березня 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у сумі 38 963 грн. 40 коп., однак правильність їх нарахування та складові цієї суми їй не відомі. Крім цього, розрахунок має бути проведено по день видачі трудової книжки, яку їй видано не було. Вважала, що діями відповідача порушені її трудові права, оскільки за відсутності трудової книжки вона не в змозі працевлаштуватись, що змусило позивачку докладати додаткових зусиль для поновлення своїх порушених прав та організації свого життя, чим завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в 10 000 грн. Просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2023 року по 21 березня 2023 року, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішивши питання розподілу судових витрат.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком роботодавця при звільненні працівника з роботи видати йому трудову книжку та провести повний розрахунок в день звільнення та обґрунтована тим, що відповідачем були вчинені усі дії, спрямовані на дотримання цього обов`язку, тоді як позивачка свідомо відмовилась від отримання трудової книжки та від ознайомлення із наказом про звільнення, а відтак відсутні підстави для захисту прав останньої.

Вважаючи рішеннясуду першоїінстанції незаконним,необґрунтованим,ухваленим зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права, ОСОБА_1 оскаржилайого вапеляційному порядку.У поданійапеляційній скарзінаголошує,що її звільнення з роботи було не з власного бажання, а за вказівкою керівника закладу, який змусив її написати відповідну заяву. Вказує, що до відзиву на позовну заяву відповідач долучив акт №1 та №2 від 28.03.2023 року про те, що вона нібито відмовилась від отримання трудової книжки, ознайомлення з наказом про звільнення та була відсутня на робочому місці без попередження керівника 28.02.2023 року і 11 до 17год. 45 хв., що не відповідає дійсності.

Стверджує, що, по-перше, вказані акти не зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції по закладу, що свідчить про їх складання, після отримання адвокатського запиту про надання інформації; по-друге, я покинула робоче місце приблизно о 12 год. по вказівці директора ОСОБА_2 ; по-третє, факт відсутності працівника на робочому місці також відображається у табелі обліку робочого часу, порядок ведення та заповнення якого чітко регламентований внутрішніми інструкціями і положеннями роботодавця, і такий порядок доведений до відома усіх працівників, який не був наданий. Заперечує отримання повідомлення про необхідність з`явитися за трудовою книжкою та стверджує, що на поштовому повідомленні не її підпис про отримання листа. Пояснює, що внаслідок непроведення повного розрахунку при звільненні, неотримання трудової книжки та неможливістю тривалий час працевлаштуватися. призвели до постійних душевних хвилювань, невпевненості та моральних страждань, що позначилися. на стані здоров`я., а неможливість працевлаштуватися на майновому стані, адже без заробітку вона фактично була позбавлена засобів до існування. Додає, що порушення її трудових прав незаконним звільненням, що призвело до моральних страждань (невиплата належних грошових сум та не видача трудової книжки) змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим було заподіяно моральну шкоду, розмір якої оцінює у 10000,00 грн.. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.

Наказом №62-к від 28 лютого 2023 року «Про звільнення головного бухгалтера» ОСОБА_1 звільнено на підставі ст.38 КЗпП України з 28 лютого 2023 року, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період з 08 червня 2022 року по 28 лютого 2023 року за 31 календарний день. Повний розрахунок провести після передачі матеріальних цінностей та документації.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що розрахунок при звільненні з нею не був проведений та не видана трудова книжка, чим порушено її трудові права.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В свою чергу, відповідач стверджував, що на день звільнення позивачки підприємство не мало заборгованості перед нею по заробітній платі.

Відповідно до наказу про звільнення від 28 лютого 2023 року до виплати підлягала виключно компенсація за невикористану відпустку за період часу з 08 червня 2022 року та по 28 лютого 2023 року, тобто, по день звільнення. Цього ж дня, 28 лютого 2023 року, позивачці мала бути видана трудова книжка.

Однак, згідно із ст.116 КЗпП України - якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Останнім робочим днем ОСОБА_1 , відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58, вважається останній день роботи, тобто 28 лютого 2023 року.

Відповідач вказує, що працівник ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці в останній робочий день, що підтверджується копією доповідної старшого інспектора відділу кадрів Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради Т.Куліш, про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 11 год. 28 лютого 2023 року, що додатково доводиться актом №1 від 28 лютого 2023 року, складеним комісією з перевірки робочого часу, відповідно до якого позивач дійсно була відсутня на робочому місці з 11 год. по 11 год. 45 хв. 28 лютого 2023 року.

Крім цього, в порушення п.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка», затверджених на загальних зборах трудового колективу протоколом №1 від 15 березня 2010 року, згідно із яким працівники зобов`язані передавати своє робоче місце, обладнання і пристосування у належному стані, позивачем не було передано обладнання, належне підприємству, що встановлено судом із копій доповідних головного бухгалтера ОСОБА_3 , а також розписки від 17 березня 2023 року, відповідно до яких позивачем з робочого місця при звільненні було вилучено ноутбук, повернутий підприємству лише 17 березня 2023 року. Вказані докази додатково підтверджують факт відсутності позивача на робочому місці у день звільнення.

Письмова вимога про здійснення розрахунку при звільненні працівнику ОСОБА_1 , яка не працювала в останній робочий день, була скерована її представником до Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради 16 березня 2023 року.

Згідно з письмовим повідомленням в.о.директора КП №334 від 27 березня 2023 року розрахунок із ОСОБА_1 , станом на 21 березня 2023 року проведено в повному обсязі.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідачем доведено факт відсутності позивача на робочому місці у день звільнення, в зв`язку із чим повний розрахунок із нею проведено у відповідності до вимог трудового законодавства після пред`явлення працівником відповідної вимоги про це. В свою чергу позивач, якою визнається факт отримання на власний картковий рахунок 21 березня 2023 року суми у розмірі 38 963 грн. 40 коп., не надала жодних доказів, які б свідчили про наявність на день звернення із цим позовом до суду будь-яких інших невиплачених сум при звільненні, які б належали їй до виплати з боку відповідача.

Доводи позивача, про які йдеться і в апеляційній скарзі, щодо невидачі їй трудової книжки у день звільнення апеляційним судом оцінюються критично.

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників».

Згідно з п. 3 Постанови № 301 трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

У день звільнення працівника підприємство зобов`язане здійснити з ним повний розрахунок і видати йому трудову книжку із записом про звільнення під розписку в журналі обліку (ст. 47 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58).

Як встановлено судом, працівник ОСОБА_1 в день звільнення була відсутня на роботі з 11 год., після того, як відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, що доводиться актом №2 від 28 лютого 2023 року, виданого комісією у складі старшого інспектора відділу кадрів, діловода, юрисконсульта та бухгалтера Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

Таким чином, у Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради не було можливості видати ОСОБА_1 трудову книжку в день звільнення не з вини роботодавця, а через небажання її отримання працівником.

У такому випадку власник або уповноважений ним орган в день звільнення надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Отримавши від працівника таку згоду із зазначенням адреси, роботодавець, керуючись п. 4.2 Інструкції № 58, надсилає працівникові трудову книжку на адресу, вказану працівником.

Відповідачем було направлено повідомлення ОСОБА_1 про можливість надіслання їй трудової книжки поштою, на підтвердження чого надано рекомендоване повідомлення про вручення позивачці поштового відправлення від КП «ОПЛ с.Орлівка». Натомість, отримавши такий запит від роботодавця, позивачка не надала відповіді у встановленому законом порядку, що, в свою чергу, суд розцінює як обставини, які виключають вину роботодавця у затримці видачі трудової книжки звільнюваному працівнику.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку з нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розрахунок із позивачем при її звільненні з роботи був проведений у відповідності до вимог законодавства, а трудову книжку не було вручено роботодавцем працівникові у день звільнення саме через дії останньої, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для захисту порушених трудових прав позивачки, як відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди, яка в даному випадку є похідною вимогою від вимог про поновлення порушених трудових прав, заподіяних затримкою розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, які судом визнані необґрунтованими.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,колегія суддівприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.