Постанова

від 15.04.2024 по справі 160/6975/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6975/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.)

у справі №160/6975/23

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА», в якому просило стягнути податковий борг з відповідача до бюджету у розмірі 751614,92 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває Обслуговуючий кооператив «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА», який має не заявлений до суду податковий борг у розмірі 751 614,92 грн. з орендної плати за земельні ділянки. Заборгованість виникла у зв`язку з несплатою платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов`язань у розмірі 751 614,92 грн згідно податкових повідомлень-рішень та пені, нарахованої відповідно до ст.129 ПК України на виявлені органом ДПС суми заниження податкових зобов`язань на загальну суму 218 629,92 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджено наявність у відповідача податкового боргу і вчинення контролюючим органом заходів щодо його погашення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які, на думку відповідача, спростовують нарахування податкового боргу, зокрема:

- у податковій вимогі від 04.08.2015 №2016-25 на суму 82 395,20 грн відсутні підстави її виникнення, неможливо встановити правильність суми, що виключає можливість визначити правомірність її складання. Згідно з п. 102.1, 102.4 ст. 102 ПК України строк давності грошових зобов`язань, визначених за податковими вимогами, спливає протягом 1095 днів з дати такої податкової вимоги, отже, строк стягнення податкового боргу, сплинув 05.08.2018. Позивачем порушена процедура стягнення і списання податкового боргу відповідно до податкової вимоги №2016-25 від 04.08.2015. Так, відповідно до п.95.2, п.95.3, п.95.4, п.95.5, п.95.19, п.95.20, п.95.22, п.95.24 ст.95 та п.87.2, п.87.4, п.87.5 ст.87 та ст.89, і ст.91 ПК України, у разі несвоєчасного погашення податкового боргу відповідачем, позивач був зобов`язаний застосувати процедуру стягнення, яка полягала у реалізації майна, у разі недостатності майна протягом 30 днів наступних за зобов`язанням здійснити стягнення, у разі неможливості стягнути борг позивач був зобов`язаний звернутися до суду протягом 90 днів, що не було зроблено.

- у податковому повідомленні-рішенні №0002961404 від 08.02.2019 за податковим зобов`язанням в розмірі 296 504,30 грн та штрафною санкцією у сумі 74 126,08 грн в частині визначення податкового боргу за 2016 рік позивачем порушена процедура, встановлена п.59.4 ст.59 ПК України, де передбачено надіслання податкової вимоги за наслідками несплати узгодженого грошового стягнення. Крім того, у позивача сплинув строк для стягнення, оскільки до 27.06.2019 він повинен був звернутись до суду, однак не зробив цього вчасно, що свідчить про відсутність права на стягнення грошових зобов`язань та неправомірність нарахування пені.

- податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0004100520 в сумі 161 277,18 грн, в т.ч. основний платіж: 107 518,12 грн та штрафна санкція: 53 759,06 грн, складено на підставі акта від 10.01.2020 №546/04-36-05-20/23363136, в якому зазначено строк проведення перевірки з 08.01.2020 по 09.01.2020. Перевірка здійснювалась на підставі наказу від 24.12.2019 №1868-п, який був надісланий разом з повідомленням від 27.12.2019 №708 на податкову адресу відповідача засобами поштового зв`язку (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та яке повернене до контролюючого органу за закінченням встановленого строку зберігання). Повідомлення надіслано 10.01.2020 (фіскальний чек 00010930 00100 від 10.01.2020 17:29), а перевірка здійснена з 08.01.2020 по 09.01.2020, тобто на 12 день від дати повідомлення (27.12.2019 №708). Отже, перевірка була здійснена раніше, ніж відповідач отримав повідомлення. Крім того, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу та відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Однак, як у позовній заяві, так і у витязі з електронного кабінету платника податків відсутня будь-яка інформація про наявність податкової вимоги за період перевірки з 01.01.2017 по 31.12.2017, що свідчить про відсутність права на стягнення грошових зобов`язань та неправомірність нарахування пені.

- позивачем проведено камеральну перевірку наявності грошового зобов`язання за 2015 рік в порушення вимог п. 102.1 та 102.4 ст. 102 ПК України, за податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2021 №0169600404 в частині визначення податкового боргу за 2015 рік, термін стягнення минув у 2018 році, що також свідчить про відсутність права на стягнення грошових зобов`язань та неправомірність нарахування пені, та суперечить вимогам ст. 109, ст. 112, ст. 114 ПК України.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, вважає наведені в апеляційній скарзі доводи помилковими, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження будь-якого рішення контролюючого органу, яке стосується цієї справи.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Обслуговуючий кооператив «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА» зареєстровано 09.03.2006, про що внесений запис №12241200000024547.

За даними контролюючого органу станом на 21.03.2023 відповідач мав податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності у загальному розмірі 751 614,92 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями:

податкове повідомлення-рішення (форма Р) №0002961404 від 08.02.2019 на суму 296 504,30 грн (основний платіж), 74 126,08 грн (штрафні санкції);

податкове повідомлення-рішення (форма Р) №0004100520 від 14.02.2020 на суму 107 518,12 грн (основний платіж), 53 759,06 грн (штрафні санкції);

податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №0169600404 від 08.11.2021 на суму 1077,44 грн штрафні санкції у розмірі 25% за затримку 1530 календарних днів сплати грошового зобов`язання 4309,77 грн.

Також на підставі ст.129ПК України нарахована пеня 27.03.2019 - в сумі 164 893,50 грн, 04.06.2020 в сумі 53736,42 грн., що підтверджується розрахунком пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми заниження податкових зобов`язань.

Таким чином, загальна сума боргу 751 614,92 грн, з яких основний платіж 404 022,42 грн, штрафні санкції 128 962,58 грн, пеня 218 629,92 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адресою місцезнаходження Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА», проте повернулися на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог ст. 59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано та направлено на ту ж адресу боржника податкову вимогу від 04.08.2015 №2016-25 форми «Ю», яка також повернута з позначкою поштового відділення «за закінченням строку зберігання».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

За визначенням у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити розраховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до абз.1, 4 п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, доказів оскарження зазначених повідомлень-рішень матеріали справи не містять.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до п.58.3 ст. 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст.58 ПК України).

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п.42.3 ст.42 ПК України).

За правилами абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Виходячи з наведених правових норм в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючий орган дотримався законодавчо встановленої процедури направлення відповідачу означених вище податкових повідомлень-рішень і оскільки ці податкові повідомлення-рішення відповідачем в установленому порядку не оскаржені, визначені в них суми грошових зобов`язань є узгодженими, що створює для відповідача певні правові наслідки.

В даному випадку позиція відповідача полягає в тому, що вказані вище податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв`язку з порушеннями, допущенними податковим органом під час проведення перевірок, за результатами яких такі податкові повідомлення-рішення винесені.

Однак, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення), має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.

В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Аналогічні висновки сформульовано Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідач, вказуючи на неправомірність нарахування пені у зв`язку з неправомірністю винесення податкових повідомлень-рішень, не наводить доводів щодо незгоди з розміром, нарахованої позивачем, на підставі положень ст. 129 ПК України, пені на загальну суму 218 629,92 грн, яка складається з: пені у розмірі 164 893,50 грн, нарахованої за податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2019 №0002961404; пені у розмірі 53 736,42 грн, нарахованої за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2020 №0004100520.

Згідно із пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з наведених норм, контролюючий орган може звернутися до суду з позовом про стягнення коштів платника податків не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.59.3, 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Із аналізу наведеного слідує, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В даному випадку, як встановлено вище та не заперечується учасниками справи, позивачем направлена відповідачу податкова вимога форми «Ю» від 04.08.2015 №2016-25 на суму 82 395,20 грн за адресою: вул. Героїв Сталінграду, буд. 146К, м. Дніпро, 49000, яка є адресою місцезнаходження Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА».

З приводу доводів відповідача про необхідність винесення позивачем податкових вимог після виникнення податкового боргу за наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року у справі №810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 04 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18.

Таким чином, враховуючи, що після направлення відповідачу податкової вимоги від 04.08.2015 №2016-25 на суму 82 395,20 грн, сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, у позивача не виник обов`язок з направлення ОК «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА» нової податкової вимоги.

За таких обставин, встановивши, що передбачені ПК України заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, взявши до уваги, що доказів погашення податкового боргу не надано, як і не надано доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень та/або податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість адміністративного позову.

Стосовно доводів скаржника про пропуск позивачем строку для стягнення податкового боргу та, відповідно, для звернення до суду з позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначає наступне.

У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340//5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

У той же час, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час звернення позивача до суду у цій справі - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Законом України №591-IX від 13.05.2020 до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року.

Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, станом на час звернення до суду з позовом (06.04.2023) ПК України передбачав зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2022 року у справі №140/12235/21.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «ДРУЖБА» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №160/6975/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко