Постанова

від 15.04.2024 по справі 500/6160/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6160/23 пров. № А/857/22892/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНВЕСТ- ПАК" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви (постановлену у м.Тернопіль, судом під головуванням судді Баб`юка П.М., дата складання повного тексту ухвали не зазначена) у справі №500/6160/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІНВЕСТ- ПАК" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суд-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовну заяву Приватного підприємства «Інвест-Пак» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкові накладні повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що при винесенні оскарженої ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до штатного розкладу в ПП «ІНВЕСТ-ПАК» чисельність працівників становить 2 чоловіка: бухгалтер та директор, він же власник підприємства. В той же час з метою пошуку потенційних покупців товарів ПП «ІНВЕСТ-ПАК», директор з 03.04.2023 по 27.04.2023 перебував у відрядженні в м. Дніпро, в період з 29.05.2023 по 16.06.2023 - у відрядженні в м. Полтава, в період з 17.07.2023 р. по 11.08.2023 р. - у відрядженні в м. Кропивницький. Крім того, з метою проведення переговорів щодо співробітництва та розвитку бізнесу з подальшим укладанням договорів (контрактів) директор ПП «ІНВЕСТ-ПАК» у період з 28.04.2023 по 27.05.2023, з 17.06.2023 по 14.07.2023, з 14.08.2023 по 08.09.2023 перебував у відрядженні в Республіка Польща. Враховуючи, те що іншої особи, уповноваженої на підписання позовної заяви в товаристві немає, а у вказаний період директор перебував у відрядженні, апелянт вважає вказані обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили подання позову в рамках строку звернення до суду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Інвест-Пак» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення від 22.03.2023 №8469366/39916653 про відмову в реєстрації податкової накладної;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного підприємства «ІНВЕСТ- ПАК» від 31.10.2022 №32 датою її подання.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху). Позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом: подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем 16.10.2023 подано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду та надано документ про сплату судового збору.

Вважаючи, що позивачем не наведено об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили подання позову в рамках строку звернення до суду, судом першої інстанції повернуто позовну заяву позивачу.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18:

«…із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення».

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З матеріалів справи убачається, що позивач направив Державній податковій службі України скаргу від 31.03.2023 №01 на рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8469366/39916653 від 22.03.2023, яку рішенням ДПС України №33254/39916653/2 від 07.04.2023 залишено без задоволення, про що невідкладно повідомлено позивача. Отож позивач з квітня 2023 року був обізнаний про результати розгляду його скарги.

Натомість, позивач із даним позовом звернувся засобами поштового зв`язку до Тернопільського окружного адміністративного суду 23.09.2023 року, що підтверджується відомостями на конверті органу поштового зв`язку.

За приведених обставин, звернувшись 23.09.2023 до суду з даним адміністративним позовом, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.

Судом першої інстанції встановлено позивачу строк для подання заяви щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та наведення причин які перешкоджали звернутись позивачу у встановлений ст.122 КАС строк.

Позивач у заяві від 16.10.2023 року про визнання поважними причин пропуску строку року зазначав, що У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач посилається на те, що відповідно до штатного розкладу в ПП ІНВЕСТ-ПАК чисельність працівників становить 2 чоловіка: бухгалтер та директор, він же власник підприємства. В той же час з метою пошуку потенційних покупців товарів ПП ІНВЕСТ-ПАК, директор з 03.04.2023 по 27.04.2023 перебував у відрядженні в м. Дніпро, в період з 29.05.2023 по 16.06.2023 - у відрядженні в м. Полтава, в період з 17.07.2023 р. по 11.08.2023 р. - у відрядженні в м. Кропивницький. Крім того, з метою проведення переговорів щодо співробітництва та розвитку бізнесу з подальшим укладанням договорів (контрактів) директор ПП ІНВЕСТ-ПАК у період з 28.04.2023 по 27.05.2023, з 17.06.2023 по 14.07.2023, з 14.08.2023 по 08.09.2023 перебував у відрядженні в Республіка Польща.

Дослідивши приведені у вказаній заяві та апеляційній скарзі доводи позивача, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом

При цьому, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Натомість не реалізація цього права у даних правовідносинах зумовлена власною тривалою пасивною поведінкою позивача.

Як наслідок суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що систематичні відрядження керівника підприємства ОСОБА_1 у різний період з 03.04.2023 по 08.09.2023 не можуть бути підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом, позаяк організації роботи підприємства у разі відрядження керівника є організацією роботи самого позивача та залежить виключно від нього.

Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказане не перешкоджало керівнику підприємства вчасно звернутись за професійною правовою допомогою з метою подання позовної заяви у строки встановлені законодавством, у разі неможливості здійснювати представництво самостійно.

Будь-яких інших підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, скаржником не зазначено. Також судом апеляційної інстанції ураховано, що позивач територіально не перебуває у зоні активних бойових дій та в зоні відсутніх засобів зв`язку, як наслідок військова агресія рф не могла бути об`єктивною перепоною для звернення позивача до суду у встановлений законом строк.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, у зв`язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення з позовом до суду без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНВЕСТ- ПАК" залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 500/6160/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос