Рішення

від 10.04.2024 по справі 462/273/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/273/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 квітня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Кмошик С.І.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

представника третьої особи Коваля А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Лисичанського міського суду по справі №415/8163/17 від 29 березня 2018 року, стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 7 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано за рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2017 року. Від подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Лисичанського міського суду по справі №415/8163/17 призначено стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини доходу. Відповідач аліменти не сплачує, згідно довідки про наявність заборгованості з сплати аліментів, виданої Лисичанським відділом ДВС, 24.01.2022 року, заборгованість по аліментах відповідача становить 57 205,68 грн. Відповідач припинив будь-яке спілкування з позивачкою та дитиною, не сплачує аліментів та не має наміру допомагати спільній доньці. Дитина після розлучення і по сьогоднішній день проживає разом з позивачкою, яка змушена одноосібно виховувати дитину. Відповідач впродовж останніх років не бере участі у вихованні доньки, не провідує та не цікавиться її життям, умовами її проживання, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не приймає участь в утриманні своєї доньки, навіть не намагається з нею контактувати. Усунувшись у повній мірі від виховання дитини, він фактично переклав свої батьківські обов`язки на позивачку та не здійснив жодного заходу для встановлення способу його участі у вихованні доньки. Відтак, батько свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Будь- які поважні причини, через які він не піклується про свою доньку, не проявляє до неї належної батьківської турботи - відсутні. Тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дитини, свідчить про свідоме нехтування ним цими обов`язками. Тому позивачка вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав задля захисту інтересів дитини є доцільним та необхідним. Просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, дав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивачки проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного із батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, виховання дитини повинно спрямовуватись на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя в суспільстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він - ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що з 03.08.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15.05.2017 було розірвано /а.с. 17/.

У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 10/.

Після розірвання шлюбу і по сьогодні донька ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю ОСОБА_3 . На даний час позивачка з дитиною проживають у м. Львові, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

Згідно характеристики СЗШ I-III ступенів №31 м. Львова ОСОБА_5 є ученицею 3-А, яка навчається у СЗШ I-III ступенів №31 м. Львова з другого класу. За час навчання Поліни у СЗШ №31 батька, ОСОБА_4 , жодного разу у школі не бачили. Від дитини також не чули ніяких розмов про нього. Батько жодного разу не спілкувався з класним керівником та педагогами закладу, не відвідував батьківські зустрічі, виховні заходи класу /а.с. 9/.

Згідно характеристики практичного психолога за результатами проведення психологічного обстеження ОСОБА_5 встановлено, що сім`я дівчинки складається із чотирьох осіб: вона, мама, бабуся і вітчим. У розмові вітчима називає татом, час до часу називає по імені. За час діагностики та спілкування Поліна жодного разу не згадала про рідного батька /а.с. 18/.

21.03.2024 Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування надали висновок № 260001 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно висновку, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 /а.с. 47/.

25 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/7848/16-ц, провадження № 61-43695 св 18 (ЄДРСРУ № 81436601) досліджував питання практичного застосування відповідної правової норми стосовно позбавлення батьківських прав і прийшов до правового висновку:

- ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

- більше того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Надаючи оцінку висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 , суд вважає його не достатньо вмотивованим, таким, що не містить обґрунтованих правових підстав позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, такий жодним чином не обгрунтовує, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійний розвиток.

Крім того, суд враховує, що місце реєстрації відповідача значиться м. Лисичанськ, яке станом на сьогодні є тимчасово окупованою територією, що, в свою чергу, унеможливлює встановити дійсне місце знаходження відповідача та з`ясувати його позицію з приводу позбавлення його батьківських прав. В судовому засіданні представник позивача вказав, що на даний час зв`язок із відповідачем відсутній, місце його перебування не відоме.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування вказав, що членами комісії до уваги бралась відсутність батька протягом останніх двох років після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Додатково членами комісії досліджувались судові рішення попередніх років.

Проте як бачається із копії рішення Лисичанського міського суду Луганської бласті від 03.05.2019р. позивачка зверталась до суду з позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька, який не дає на це згоду, що свідчить про те, що батько не втратив зв`язок із дитиною, а судові рішення про стягнення аліментів та заборгованість по їх сплаті не можуть бути безумовною підставою та беззаперечним доказом ухилення батька від виконання своїх обов`язків.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не несе жодної загрози життю, здоров`ю, моральному вихованню доньки. У висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування зі слів позивачки зазначено, що відповідач ОСОБА_4 не спілкується з дочкою близько чотирьох років, проте вказано, що інколи вітає дочку по телефону з днем народження.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування до відповідача такої виключної міри як позбавлення батьківських прав по відношенню до його дочки. Позивачкою не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідача ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, ще більше налагодити контакт з донькою, брати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні.

Враховуючи викладені обставини, а також враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а також те, що позивачкою не доведено не бажання батька приймати участь у вихованні доньки, суд вважає позовні вимоги позивачки про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивачки про про зміну способу стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Така ж позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 червня 2021 року по справі № 643/11949/19.

Вказане узгоджується із висновком ВС, викладеним у постанові від 11 березня 2020 року в справі № 759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в постанові ВС від 14 листопада 2018 року в справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.

29.03.2018 Лисичанським міським судом Луганської області у справі №415/8163/17 було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на дитину щомісячно, починаючи з 19.12.2017 року та до досягнення дитиною повноліття /а.с. 14/.

Згідно довідки Лисичанського ВДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 24.01.2022 вбачається, що станом на 24.01.2022 у ОСОБА_4 наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 57 205,68 грн /а.с. 13/.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивачки відсутня інформація щодо працевлаштування відповідача, а тому стягнення з відповідача 1/4 частини заробітку на даний час не виконується. У зв`язку з чим позивачка вирішила звернутися до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів та стягнення з відповідача на її користь аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що при винесенні рішення, суд повинен дотримуватись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 7 000 грн щомісячно. Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини.

У новому розмірі аліменти мають сплачуватись з дня набрання даним рішенням законної сили, що узгоджується з положеннями абз.4 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12-13, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

позов задоволити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Лисичанського міського суду від 29.03.2018 року та стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 1211,20 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056084, адреса: м. Львів, вул. Виговського, 34.

Повний текст рішення складено 15.04.2024.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/273/24. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.