Постанова

від 26.09.2024 по справі 462/273/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/273/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1273/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м.Львів

Справа № 462/273/24

Провадження № 22ц/811/1273/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , Яцишина О.В. , ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Ореста Васильовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 10 квітня 2024 року у складі судді Постигач О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,-

встановив:

17 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Лисичанського міського суду у справі №415/8163/17 від 29 березня 2018 року, та стягувати з відповідача на її (позивача) користь аліменти на доньку ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 7 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття; позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що вона (позивач) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2017 року шлюб між ними (сторонами) розірвано. Вказує, щ вони (сторони) є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Лисичанського міського суду у справі №415/8163/17 призначено стягнення з відповідача на її ( ОСОБА_1 ) користь аліментів на ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини доходів платника аліментів. Зазначає, що відповідач аліменти не сплачує. Згідно довідки про заборгованість, виданої Лисичанським відділом ДВС 24 січня 2022 року, така заборгованість стаовить 57 205,68 грн. Відповідач припинив будь-яке спілкування з дитиною, не сплачує аліментів та не має наміру допомагати доньці. Вказує, що дитина проживає разом з нею (позивачем) та перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні доньки, не провідує та не цікавиться її життям, умовами її проживання, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не приймає участь в утриманні своєї доньки, навіть не намагається з нею контактувати. Зазначає, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Будь-які поважні причини, через які він не піклується про свою доньку, не проявляє до неї належної батьківської турботи - відсутні. Тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дитини свідчить про свідоме нехтування ним цими обов`язками. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав задля захисту інтересів дитини є доцільним та необхідним. Просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 10 квітня 2024 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Лисичанського міського суду від 29 березня 2018 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 на неповнолітнюї доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 7 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення в частині незадоволеної вимоги оскаржв представник ОСОБА_1 - Яцишин О.В . Посилається на неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що стало причиною невідповідності законності та обґрунтованості судового рішення. Просить рішення у зазначеній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вказує, що не погоджується з рішення суду в частині відмови щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відосно доньки сторін ОСОБА_5 . Вважає, що суд не надав належної оцінки фундаментальним доказам при розгляді цієї справи, а саме: висновкам психологів, довідкам зі школи, з яких вбачається, що психологічний та моральний зв`язок між батьком та донькою відсутній.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити. Додатково пояснили, що поведінка відповідача щодо дитини не змінилася. Він надалі не цікавиться дитиною та не надає їй жодної допомоги. У телефонній розмові повідомив, що проживає на території росії. З дитиною не спілкується навіть засобами зв`язку.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні підтримав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки. Додатково пояснив, що орган опіки та піклування уважно вивчив ставлення відповідача до дитини, а також врахував думку дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що з 3 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15 травня 2017 року.

Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка сторін проживає разом із матір`ю та перебеває на її утриманні. На даний час позивач з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики СЗШ I-III ступенів №31 м. Львова ОСОБА_5 є ученицею 3-А класі цієї школи. За час навчання ОСОБА_5 у СЗШ №31 її батько жодного разу у школі не з`являвся. Від дитини також не чули ніяких розмов про нього. Батько жодного разу не спілкувався з класним керівником та педагогами закладу, не відвідував батьківські збори, виховні заходи класу.

Відповідно до характеристики практичного психолога за результатами психологічного обстеження ОСОБА_5 встановлено, що сім`я дівчинки складається із чотирьох осіб: вона, мама, бабуся і вітчим. У розмові вітчима називає татом, час до часу називає по імені. За час діагностики та спілкування дитина жодного разу не згадала про рідного батька.

21 березня 2024 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, надала висновок № 260001 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи свій висновок інтересами дитини.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про позбавленя ОСОБА_4 батьківських прав мотивоване наступним.

25 квітня 2019 року Верховний Суд у справі № 296/7848/16-ц досліджував питання практичного застосування відповідної правової норми стосовно позбавлення батьківських прав і прийшов до правового висновку: ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; більше того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Надаючи оцінку висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , суд першої інстанції вважав його не достатньо вмотивованим, таким, що не містить обґрунтованих правових підстав позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, такий жодним чином не обгрунтовує, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійний розвиток.

Суд першої інстанції посилається на те, що місце реєстрації відповідача є м. Лисичанськ, що знаходиться на тимчасово окупованій території, що, в свою чергу, унеможливлює встановити дійсне місце знаходження відповідача та з`ясувати його позицію з приводу позбавлення його батьківських прав.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування до відповідача такої виключної міри як позбавлення батьківських прав по відношенню до його дочки. Позивачем не доведено та не надано доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зазначеній частині з огляду на таке.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 3 травня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька. Надано ОСОБА_1 дозвіл на зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3 малолітньої доньки ОСОБА_5 без згоди батька ОСОБА_4 .

З висновків психологів, довідки зі школи вбачається, що психологічний та моральний зв`язок між батьком та донькою припинений, між ними відсутні будь-який моральний та емоційний зв`язок. Дитина жодним чином не відзначає відповідача як батька.

У відповідача наявна заборгованість по аліментах на дочку сторін у розмірі 52 205,58 грн., що стверджується довідкою Лисичанського відділу ДВС від 24 січня 2022 року.

Відповідач зареєстрованай за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач з донькою проживає у м. Львові як внутрішньо переміщені особи.

21 березня 2024 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, надала висновок № 260001 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно висновку, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьків батьківських прав відносно їх дітей передбачені у ч. 1 ст.164 СК України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Згідно із ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку його дитини. Він тривалий час не цікавиться дитиною, не надає матеріальної підтримки, якої дитини потребує внаслідок свого віку, не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям та розвитком з урахуванням її статусу як внутрішньо переміщеної особи.

Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 висловлено правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (ч.ч.5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

У матеріалах справи наявний висновок Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування № 260001 від 21 березня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 .

Встановлено, що ОСОБА_4 нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків.

При вирішенні цього спору колегія суддів виходить з інтересів малолітньої ОСОБА_5 , положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Згідно із ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 150 цього Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, свого народу, своєї Батьківщини, забезпечувати здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Право на виховання дитини є одним із найважливіших батьківських прав. Водночас, це право є і обов`язком.

Згідно із ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою важливі правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини.

Вимог закону щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки відповідач не виконує, свідомо ухиляється від виконання таких.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 .

В іншій частині рішення суду не оскаржене і не переглядається.

Керуючись: п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Ореста Васильовича задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. У зазначеній частині позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2024 року.

Головуючий_-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р.Мікуш

---

Р.В. Савуляк