Постанова

від 15.04.2024 по справі 617/1921/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1921/21 Номер провадження 22-ц/814/1842/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шльонських Олени Миколаївни

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року, ухвалене суддею Косик С.М., повний текст рішення складено - 15 січня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Вовчанського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, в якому просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вона народила як мати одиначка. У період її спільного проживання з відповідачем, останній вніс зміни до актового запису, змінив прізвище її сина та записав в графі «батько» ОСОБА_2 . Шлюб між ними зареєстровано не було. У 2019 році відповідач вигнав її з будинку та поза її волею залишив проживати її сина з собою. За захистом своїх прав вона звернулася до поліції, де їй роз`яснили необхідність оформити прострочений паспорт громадянки Вірменії, у зв`язку з чим вона змушена була покинути Україну та поїхати до Вірменії, у серпні 2021 вона повернулася з метою поновлення порушених прав матері. Її звернення до відповідача з вимогою віддати сина було категорично відхилено, тому на її звернення рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради було встановлено для неї спосіб участі у вихованні сина, натомість, відповідач регулярно порушує та не виконує зазначене рішення належним чином. Позивач стверджує, що спроможна забезпечити сина всім необхідним, вона має нормований робочий час, з роботодавцем укладений трудовий договір, який передбачає своєчасну виплату заробітної плати та соціальні гарантії для виконання материнських обов`язків.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 26.11.2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 37-38).

Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 змінено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області на Машівський районний суд Полтавської області.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року прийнята до провадження дана цивільна справа та призначено рідготовче засідання на 31.01.2023 року о 13-30 год (т.1 а.с. 158).

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а потім права батьків. Оскільки малолітня дитина ОСОБА_4 на протязі останніх років проживав з батьком та прихильний до нього, батько піклується про сина, на контак з мамою хлопчик не йшов, на даний час дитина перебуває за кордоном, місце перебування позивача невідоме, за наявними в матеріалах справи документами позивач до 24.02.2024 року проживала в м. Вовчанськ, яке на даний час перебуває під обстрілами з боку російської федерації, а тому суд не знайшов підстав для задоволення позову. З урахуванням викладеного, суд відхилив висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шльонських О.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено процесуальне право позивача на захист, ані адвокат позивача, ані позивач не отримував повістку про час та місце розгляду справи по суті, призначене на 11.01.2024 року. Судом не надано оцінку доказу, наданого позивачем (т.1 а.с. 128) про утримання ОСОБА_2 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який затриманий 23.12.2021 року Чугуївським РУП ГУНП в Харківській області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України (т.1 а.с.128 т.1). Крім того, не надано належної оцінки життєдіяльності відповідача, яка має прямий вплив на виховання дитини, а також реальну можливість дійсно опікуватись дитиною. Натомість, відповідач має сумнівну репутацію правопорушника та особи, яка притягається неодноразово до кримінальної відповідальності, а також недопропорядного члена суспільства. Як вбачається з Єдиного реєстру судових справ, окрім наданого позивачем зазначеного вище доказу, відповідач є підозрюваним за декількома кримінальними провадженнями №№ 636/5037/21, 948/152/22, 953/2337/22. Відповідачем не надано доказів на спростування цього, а також доказів про закриття провадження на підставі відсутності вини останнього. Судом не враховано, що рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 № 198.7, з яким не погодилася позивач та звернулася до суду з даним позовом, визначено місце проживання малолітньої дитини разом саме з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а не будь-якою іншою особою. Натомість, під час перебування відповідача під слідством в ізоляторі, дитина фактично проживає в невідомому ані позивачу, ані службі у справах дітей, ані суду місці з невстановленими особами, які не мають законних підстав утримувати або опікуватись дитиною. Судом також не правильно встановлено обставини, що мають значення для справи, та не надано належну оцінку доказу наданому відповідачем, а саме довідці від 10.07.23 року № 49/7/1/1-02934385 про перетин кордону. Судом не враховано, що Рішенням Виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 № 198.7 встановлене місце проживання з відповідачем також в м Вовчанськ. А також встановлення місця проживання саме з відповідачем. Натомість відповідач проживає в України, а дитина фактично проти волі позивача вивезена за межі України (фактично викрадена) та проживає в невідомому ані позивачу, ані службі у справах дітей, ані суду з невстановленими особами, які не мають законних підстав утримувати або опікуватись дитиною. Заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, зокрема, пояснень свідка ОСОБА_5 , яка не залучалася судом в якості свідка. Крім того, виникають сумніви щодо упередженості та зацікавленості ОСОБА_5 під час надання своїх пояснень адвокату відповідача. Суд не взяв взагалі до уваги докази, надані позивачем щодо перешкод, які чинив відповідач щодо участі позивача у вихованні та особистому спілкуванні позивача з сином. Позивач надала докази фізичного та морального знущання її колишнього чоловіка - відповідача, та її неодноразові звернення до поліції. Вплив відповідача на дитину має суто негативний та несприятливий характер: дитина не вихована, знервована, у спілкуванні використовує нецензурну лексику. Натомість, позивач за висновком Виконавчого комітету комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 31.01.2021 № 07-06/482/23 має всі підстави для визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з нею. Як вбачається з наданих позивачкою довідок, ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра КНП «Вовчанська ЦРЛ» не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, станом на 02.11.2021 на території України до кримінальної відповідальності не притягалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває. Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_6 від 11.11.2021 року, ОСОБА_1 цікавиться здоров`ям сина ОСОБА_3 . Позивач цікавиться навчанням сина та підтримує зв`язок із класними керівником хлопчика, що стверджується довідкою директора КЗ «Вовчанський ліцей №1 Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» від 12.11.2021 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 22.03.2024 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 48-52) та відповідно доставлені до електронних скриньок. Заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 4).

Рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 року №198.7 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 224).

Як вбачається з довідки-характеристики, виданої Вовчанською міською радою 22.12.2021 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 та батьками, за час проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою скарг від сусідів на його дії до міської ради не надходило (т.1 а.с. 225).

Згідно з медичними довідками станом на 20.12.2021 року ОСОБА_2 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1 а.с. 233).

Станом на 21.01.2022 року ОСОБА_2 утримувався в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», затриманий 23.12.2021 року Чугуївським РУП ГУНП в Харківській області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України (т.1 а.с.128).

07.12.2021 року Вовчанським районним судом Харківської області на виконання рішення від 18.11.2021 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.09.2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, за яким станом на 01.11.2023 року рахується заборгованість у розмірі 58 435,97 грн. (т.1 а.с. 221,233,234).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_6 від 20.09.2021 року, дитина ОСОБА_3 перебуває під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_6 з 05.04.2021 року та згідно даних форми 063 відповідно до віку не мала необхідних щеплень (т.1 а.с. 225 зворот).

Згідно з інформацією КЗ «Вовчанський ліцей №1 Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» від 03.04.2022 року №01-23/23, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 1-а классу вказаного навчального закладу з 01.09.2021 року, документи для влаштування дитини до школи подавав батько - ОСОБА_2 , який приводить та забирає дитину, відвідує шікльні заходи та збори, дитина вихована та доглянута, має необхідний рівень знань та навичок. Класний керівник не чула від хлопчика слів про негативне ставлення до матері (т.1 а.с. 226 зворот).

ОСОБА_3 відвідує секцію боксу Комунальної установи «Вовчанська дитяча-юнацька спортивна школа» (т.1 а.с. 227 зворот).

Рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 26.08.2021 року №226.17 встановлено ОСОБА_1 порядок побачень та участі у вихованні сина ОСОБА_3 , визначено час: щодня з понеділка по п`ятницю з 15:00 год. до 18:00 год. та в один з вихідних днів у присутності батька дитини, з урахуванням режиму та потреб дитини, за попередньою домовленістю між батьками (т.1 а.с. 18).

Як вбачається з наданих позивачем довідок, ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра КНП «Вовчанська ЦРЛ» не перебуває та за медичною допомогою не зверталася, станом на 02.11.2021 року на території України до кримінальної відповідальності не притягалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т.1 а.с. 120-124).

ОСОБА_1 за місцем проживання в орендованій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , має належні умови проживання для дитини, що стверджується актом обстеження умов проживання та договором оренди квартири від 02.01.2022 року (т.1 а.с. 129-136).

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_6 від 11.11.2021 року, ОСОБА_1 цікавиться здоров`ям сина ОСОБА_3 (т.1 а.с. 137).

ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина ОСОБА_3 та підтримує зв`язок із класними керівником хлопчика, що стверджується довідкою директора КЗ «Вовчанський ліцей №1 Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області» від 12.11.2021 року (т.1 а.с. 139).

За висновком виконавчого комітету комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 31.01.2021 року №07-06/482/23 можливо визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 116-118).

Свідок ОСОБА_5 суду першої інстанції показала, що вона на час виникнення спірних відносин працювала начальником Служби в справах дітей Вовчанської міської ради, ОСОБА_4 мешкав з батьком, бабусею та дідусем в м. Вовчанськ, на комісії було визначено місце проживання дитини з батьком, оскільки мати майже 2 роки не була поряд з дитиною. Після повернення мами в Україну, на її звернення було надано дозвіл на участь у вихованні сина, проте, мати не знайшла спільної мови з сином. Під час окупації м. Вовчанськ ОСОБА_1 дійсно зверталася до окупаційної влади і в їх супроводі намагалася забрати сина, проте, ОСОБА_7 категорично відмовився, вона була при цьому присутня.

Згідно з Розділом ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 Вовчанська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по 12.09.2022р. знаходилася під тимчасовою окупацією російської федерації, а згідно Розділу І з 13.09.2022р. вона відноситься до територій можливих бойових дій.

За висновком психолога ОСОБА_8 від 14.02.2022 року, ОСОБА_3 на момент дослідження 6 років 8 місяців, розвинутий відповідно віку, має високі показники в пізнавальній сфері. При бесіді виявляє помірну тривожність, має переживання щодо своєї сім`ї, дитина запам`ятала негативне ставлення матері, відчуває образу на неї. Самим близьким та рідним уважає батька, з яким має емоційний зв`язок та прихильний до нього. Батько є для дитини авторитетом, рідним та люблячим (т.2 а.с. 228-232).

На даний час ОСОБА_3 перебуває в Грузії, про що свідчить довідка про перетин державного кордону Грузії від 11.07.2023 року (т.1 а.с. 216-218).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно з ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Предметом даного спору є визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 4).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходячи з принципу рівності прав батьків та пріоритету прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому з урахуванням фактичних обставин справи, віку дитини, більшої прихильності дитини саме до батька, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини для її розвитку та виховання, також з урахуванням проживання позивача до 24.02.2024 року в м. Вовчанськ, яке перебуває під обстрілами з боку російської федерації, прийшов до висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Як встановив суд першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 року №198.7 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 224).

Як зазначив суд першої інстанції, згідно з Розділом ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 Вовчанська міська територіальна громада з 24.02.2022р. по 12.09.2022р. знаходилася під тимчасовою окупацією російської федерації, а згідно Розділу І з 13.09.2022р. вона відноситься до територій можливих бойових дій.

Згідно довідки про перетин державного кордону Грузії від 10.07.2023 року за №49/7/1/1-02934385, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ № НОМЕР_1 , з 06.06.2023 року перебуває в Грузії (т.1 а.с. 217 зворот).

Згідно висновку виконавчого комітету комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 31.01.2021 року №07-06/482/23 можливо визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 116-118).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що цей висновок наданий до початку повномасшабної агресії рф проти України. На даний час, як встановив суд першої інстанції, місце проживання позивача ОСОБА_1 невідоме, за наявними в матеріалах справи документами позивач до 24.02.2024 року проживала в м. Вовчанськ, яке на даний час перебуває під обстрілами з боку російської федерації. У позові ОСОБА_1 вказала місце проживання: АДРЕСА_3 , до позову додано договір оренди будівлі від 01.09.2021 року, згідно якого позивач орендує будинок за вказаною адресою (т.1 а.с. 15). В акті обстеження умов проживання ОСОБА_1 (без дати) вказана інша адреса: АДРЕСА_2 , двокімнатна орендована квартира (т.1 а.с. 129). Згідно договору оренди від 02.01.2022 року ОСОБА_1 орендує вказану квартиру строком на 5 років (т.1 а.с. 132-135). У висновку виконавчого комітету комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 31.01.2021 року №07-06/482/23 взагалі не вказано місце проживання матері ОСОБА_1 (її адреса), за висновком якого можливо визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Колегія суддів, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, вважає, що малолітня дитина сторін ОСОБА_4 , яка з 06.06.2023 року перебуває з батьком в Грузії, яка є небезпечним місцем для дитини. З огляду на те, що в Україні продовжується агресія рф та ведуться активні бойові дії, рф постійно обстрілює територію України, тому, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини для її розвитку та виховання є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено процесуальне право позивача на захист, ані адвокат позивача, ані позивач не отримував повістку про час та місце розгляду справи по суті, призначене на 11.01.2024 року, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2023 року через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шльонських О.М. про рогляд справи, призначеної на 31.01.2023 роек на 13-30 год., без її участі та участі позивача, до заяви додано ордер адвоката (т.1 а.с. 163). Крім цього, як вбачається з довідки секретаря судового засідання, 08.12.2023 року судове засідання було відкладене на 11.01.2024 року (т.1 а.с. 241). Згідно довідки про доставку електронного листа, 08.12.2023 року 14:20:03 до електронної скриньки адвоката Шльонських О.М. доставлено судову повістку про виклик до суду у цивільній справі на 11.01.2024 року (т.1 а.с. 243). Також згідно довідки про доставку електронного документу, 08.12.2023 року 16:48:43 до електронної скриньки ОСОБА_1 доставлено судову повістку про виклик до суду у цивільній справі на 11.01.2024 року (т.1 а.с. 246). Електронна пошта ОСОБА_1 вказана нею у заяві до суду першої інстанції про ознйомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яка була сформована в систимі «Електронний суд». Згідно п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем врученння судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінку доказу, наданого позивачем (т.1 а.с. 128) про утримання ОСОБА_2 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який затриманий 23.12.2021 року Чугуївським РУП ГУНП в Харківській області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України (т.1 а.с.128 т.1), не надано належної оцінки життєдіяльності відповідача, яка має прямий вплив на виховання дитини, а також реальну можливість дійсно опікуватись дитиною, то ці доводи спростовуються висновком практичного психолога ОСОБА_8 від 13.11.2021 року, згідно якого дитина з батьком має сильний емоційній зв`язок, прихільність до нього та бажання бути завжди з ним, батько є для дитини авторитетом, ріним та люблячим, дитина вважає його самим важливим та близькии до себе (т.1 а.с. 230). Цей висновок не спростовано стороною позивича належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 № 198.7, з яким не погодилася позивач та звернулася до суду з даним позовом, визначено місце проживання малолітньої дитини разом саме з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а не будь-якою іншою особою, натомість, під час перебування відповідача під слідством в ізоляторі, дитина фактично проживає в невідомому ані позивачу, ані службі у справах дітей, ані суду місці з невстановленими особами, які не мають законних підстав утримувати або опікуватись дитиною, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що дитина перебуває у небезпечному для неї місці, що на даний час є приорітетним для життя та здоров`я дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки довідці від 10.07.23 року № 49/7/1/1-02934385 про перетин кордону, що рішенням виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 22.07.2021 № 198.7 встановлене місце проживання дитини з відповідачем також в м. Вовчанськ, що дитина фактично проти волі позивача вивезена за межі України (фактично викрадена) та проживає в невідомому ані позивачу, ані службі у справах дітей, ані суду з невстановленими особами, які не мають законних підстав утримувати або опікуватись дитиною, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивним судженням сторони позивача, факт перетину кордону дитиною зафіксований країною Грузією, у перетині кордону не було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо показань свідка ОСОБА_5 , яка, вказує сторона позивача, не залучалася судом в якості свідка, то згідно матеріалів справи, на а.с. 1 т.2 міститься присяга свідка ОСОБА_5 , яка попереджалася про кримінальну відповідальність.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв взагалі до уваги докази, надані позивачем щодо перешкод, які чинив відповідач щодо участі позивача у вихованні та особистому спілкуванні позивача з сином, щодо неодноразових звернень її до поліції, що вплив відповідача на дитину має суто негативний та несприятливий характер: дитина не вихована, знервована, у спілкуванні використовує нецензурну лексику, то ці доводи виходять за межі предмета спору, яким є визначення місця проживання дитини, а не усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Отже, апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шльонських Олени Миколаївни - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов