Рішення

від 21.03.2024 по справі 308/7966/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7966/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В. про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину,

встановив:

15.05.2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В., в якому просила суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частки будинку від 07 червня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . Вона є спадкоємцем після його смерті. На час прийняття спадщини 11 червня 2007 року, згідно свідоцтва про прийняття спадщини, спадкове майно складалося з земельної ділянки розміром 0,2 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яку надано для обслуговування житлового будинку. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом вона виготовила державний Акт на дану земельну ділянку. Державний Акт на земельну ділянку виготовлений 24 січня 2008 року. Зазначена земельна ділянка належить їй на праві приватної власності. На цій земельній ділянці розташований будинок, який належить на праві спільної часткової власності їй та ОСОБА_2 . Достеменно знаючи, що даний будинок перебуває у спільній частковій власності відповідач ОСОБА_2 07 червня 2021 року подарував 1/2 частини будинку ОСОБА_5 . В договорі зазначено, що при укладанні даного договору не порушено права третіх осіб. Однак позивачка вважає, що даний договір укладений всупереч чинного законодавства оскільки на час укладання даного договору не були виділені частки в будинку, земельна ділянка перебуває в її власності, вона не надавала згоду на відчуження майна, що є у спільній частковій власності тому даний правочин є недійсним. Вирішити спір в позасудовому порядку неможливо, тому вона вимушена звертатись до суду із цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Радь І.І. позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В. в судове засідання не з`явилась, але подала заяву в якій зазначила, що вважає позовні вимоги незаконними просила суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу в її відсутності.

Суд, вислухавши сторони,представників сторін, дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.2009 року ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно у вигляді частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.1992 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №260283010 від 07.06.2021 року частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №281554974 від 27.10.2021 року частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , частина цього будинку на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 .

Згідно договору дарування від 07.06.2021 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_5 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2007 року ОСОБА_4 отримала в спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0,02 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що призначена для обслуговування житлового будинку.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.2009 року ОСОБА_2 отримав в спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0,02 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що призначена для обслуговування житлового будинку.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:11:002:0094, така на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.06.2007 року належить ОСОБА_4 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 володів на праві спільної часткової власності частиною житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, позивачка просить визнати недійсним договір дарування частки будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарований) саме з підстава того, що на час укладання даного договору не були виділені частки в будинку та вона не надавала згоду на відчуження майна, відповідно до норм, встановлених ст. 362 ЦК України, згідно з якими вона мала переважне право перед іншими особами на купівлю частки, продавець частки мав би її повідомити письмово про намір продати частку, а якщо-б вона відмовилась то тільки тоді він мав би право продати свою частку іншим особам.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, де визначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, ОСОБА_2 не продав ОСОБА_5 , належну йому частку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а подарував, тобто передав нерухоме майно у власність безоплатно. Таким чином у позивачки, як у співвласника, не виникло і не могло виникнути право переважної купівлі частки будинку, оскільки обмеження, встановлені ст. 362 ЦК України щодо розпорядження часткою стосуються лише продажу частки співвласником та не виникають при відчуженні частки співвласником іншим чином, в тому числі шляхом дарування. Вказаний висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі 520/2224/19.

Твердження позивачки про те, що на момент укладення договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , в будинку не були виділені частки в натурі, що є підставою для визнання договору дарування недійсним, суд вважає помилковим, оскільки ОСОБА_2 був номінальним власником ідеальної частки в дробовому вираженні від спірного нерухомого майна, тобто володів часткою будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу ст. ст. 717, 718, 719 ЦК України, які регламентують порядок укладення договорів дарування, не передбачають вимоги щодо виділу в натурі частки майна у разі його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене суд вважає, що підстави для визнання договору дарування 1/2 частки будинку від 07 червня 2021 року недійсним, відсутні тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на частку житлового будинку то така є похідною від позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним, у задоволенні якої відмовлено, відповідно і у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Не підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 361, 362, 717, 718, 719 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 77, 81, 89, 141, 158, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В. про визнання недійсним договору дарування 1/2 частки будинку від 07 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. (номер у реєстрі 772); про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: А.П. Іванов