Ухвала

від 16.04.2024 по справі 138/2838/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2838/23

Провадження № 22-ц/801/581/2024

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Ковальчук О. В.

УХВАЛА

16 квітня 2024 рокуСправа № 138/2838/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

отримавши документ ОСОБА_1 під назвою «наказ для апеляційного суду» у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Могилів-Подільські електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду відкрито провадження у зазначеній справі.

08квітня 2024року ухвалою Вінницькогоапеляційного суду призначено цю справу до розгляду в залі судових засідань Вінницького апеляційного суду без повідомлення учасників справи.

09 квітня 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов від ОСОБА_1 документ під назвою «наказ для апеляційного суду».

Дослідивши такий документ, апеляційний суд вважає, що його слід повернути заявнику з огляду на таке.

У тексті цього документу ОСОБА_1 використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (зокрема апеляційних скарг), а саме вона вказуєсеред іншого,що:«Жінка наім`я ОСОБА_2 ,людина зповними правами,НАКАЗУЄ негайновиконати МоюНайвищу Волю-компанії [ВІННИЦЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД]з кодом ЄДРПОУ42257550,судді ОСОБА_3 негайно:Скасувати рішення[МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙМІСЬКРАЙОННИЙ СУДВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ]з кодомЄДРПОУ 26423235від 2січня 2024р.№138/2838/23(суддяХолодова Т.Ю.),як таке,що порушуєправо начесть ігідність,недоторканність ібезпеку,що визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю. Наказ виконатипротягом 5(п?яти)днів здесятого дняквітня місяцядві тисячідвадцять четвертогороку.Акцепт наступаєз моментуотримання даногодокументу іпідпису наповідомленні провручення.За виконання/невиконаннявідповідальність несесуддя компанії[ВІННИЦЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД]з кодомЄДРПОУ 42257550,в особі ОСОБА_3 та колегіюсуду,та добровільноберуть насебе відповідальністьза КОНамиСвітотворення засвої дії,бездіяльність. Повна відповідальність за створену емітентом персону [спр - ОСОБА_4 , паспорт - ОСОБА_5 , та в будь - якому іншому написанні] несе емітент, а саме юридична особа [МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ]. Цей документ є наказом і не може бути прийнятим до виконання, як звернення, заява, клопотання, вексель та інші фантазії.».

За ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 1-2, 4 ст. 44 ЦПК України).

Наведений у ч. 2 ст. 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у ч. ч. 3, 4 ст. 44, п. 1 абз. 2 ч. 4 ст. 135, ч. 9 ст. 141, ч. 1 ст. 143, п. 5 ч. 1 ст. 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу досудує невід`ємною складовою права насуд,гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).

Право насуд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ досудупотребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу досудудля визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу досудунастільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу досудуне є сумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства», заява № 17101/90, § 65).

На підставі зазначеного вище апеляційний суд вважає, що викладені ОСОБА_1 висловлювання у документі під назвою «наказ для апеляційного суду» у формі зобов`язання та примусу апеляційного суду до негайного скасування рішення, встановлення у ньому відповідальності за його виконання/невиконання на суддю ОСОБА_3 і колегію суду, називання Вінницького апеляційного суду компанією, виходять за межі наданих її процесуальних прав, а також за межі наданих її прав, визначених ст. 34 Конституції України, така особа не має права наказувати апеляційному суду негайно скасувати рішення, оскільки суд діє на підставі норм, визначених законом, а саме ч. 1 ст. 371 ЦПК України, згідно якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, натомість такий строк у даній справі не сплив, а тому звернення ОСОБА_1 із таким документом не спрямоване на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, відтак суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Частиною 1ст. 143 ЦПК Українипередбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 148 ЦПК Українисуд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятоюстатті 203 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.

За такихобставин,апеляційний суддійшов висновкупро наявністьпідстав длявизнання названихдій ОСОБА_1 зловживанням процесуальнимиправами таповернення їїдокументу підназвою «наказдля апеляційногосуду»,що надійшовна адресусуду 09квітня 2024року,на підставіч.3ст.44ЦПК України. Водночас,апеляційнийсудвважає,що зметою запобіганнязловживанню вподальшому ОСОБА_1 її процесуальнимиправами необхіднозастосувати донеї заходи процесуальногопримусу,зокрема стягнутиз неїв дохіддержавного бюджетуштраф вмежах розміру,визначеного ст. 148 ЦПК України, а саме в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 143, 148, 259, 260, 381 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати,що звернення ОСОБА_1 здокументом підназвою «наказдля апеляційногосуду»,який надійшовна адресусуду 09квітня 2024року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Вказаний документ їй повернути.

Застосувати до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 000 грн. та стягнути з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

Т. М. Шемета