Постанова

від 03.04.2024 по справі 914/1875/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №914/1875/16(914/343/24)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 19.02.2024 (вх. №01-05/545/24 від 22.02.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 (суддя Цікало А.І.)

у справі №914/1875/16 (914/343/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Гетьман

до відповідача ОСОБА_1

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кантієро

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про: витребування нерухомого майна

за участі представників сторін:

від скаржника (відповідача): Павлишин І.М. (в залі суду)

від позивача: Іванишин В.О. (поза межами приміщення суду)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 (поза межами приміщення суду)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явилися.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24), серед іншого, постановлено задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман про забезпечення позову (п.10 резолютивної частини), вжити заходи забезпечення позову (п.11) шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

-нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОРМ 103179046227; - нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 86,8 кв.м. (приміщення позначені за планом земельної ділянки літерою А-5 (1-11)), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 18665046101;

-нежитлові приміщення загальною площею 290,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОРМ 30580646101;

-нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 113,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОРМ 17191446101;

-нежитлові приміщення 54-1 54-21, приміщення підвалу ХVІІІ-ХХІІ, загальною площею 369,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул.Зубрівська. буд. 7а; РНОРМ 17439446101;

-нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м. (нежитлові приміщення в підвалі позначені номерами II, III; на першому поверсі будинку 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-5), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОРМ 17214946101;

-нежитлові приміщення загальною площею 119,7 кв.м. (приміщення позначені в поверхневому плані літерами 69, 70, 70(1), 71-75, 89, 90 і розташовані на першому поверсі будинку), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОРМ 18426046101;

-земельна ділянка, площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588300:02:000:0102, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва відпочинкового комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, Тухольківська сільська рада, урочище Стаї; РНОРМ 120858446245; (п.11.1);

заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

-нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОРМ 103179046227;

-нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 86,8 кв.м. (приміщення позначені за планом земельної ділянки літерою А-5 (1-11)), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 18665046101;

-нежитлові приміщення загальною площею 290,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОРМ 30580646101;

-нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 113,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОРМ 17191446101;

-нежитлові приміщення 54-1 54-21, приміщення підвалу ХVІІІ-ХХІІ, загальною площею 369,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОРМ 17439446101;

-нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м. (нежитлові приміщення в підвалі позначені номерами II, III; на першому поверсі будинку 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-5), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОРМ 17214946101;

-нежитлові приміщення загальною площею 119,7 кв.м. (приміщення позначені в поверхневому плані літерами 69, 70, 70(1), 71-75, 89, 90 і розташовані на першому поверсі будинку), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОРМ 18426046101;

-земельна ділянка, площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588300:02:000:0102, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва відпочинкового комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, Тухольківська сільська рада, урочище Стаї; РНОРМ 120858446245 (п.11.2).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати п.10, п.11, п.11.1, п.11.2 ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТзОВ фірма Гетьман про забезпечення позову повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 27.03.2024; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з Господарського суду Львівської області в частині розгляду заяви про забезпечення позову.

13.03.2024 на електронну адресу суду від представника ТзОВ Фінансова компанія Кантієро надійшла заява (вх.№ 01-0/17758/24) про участь представника в судовому засіданні 27.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 задоволено.

Представником ТзОВ фірма Гетьман 22.03.2024 подано відзив (вх.№01-04/2050/24) на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

25.03.2024 та 22.03.2024 на електронну адресу суду від представників позивача (вх. №01-04/2052/24) та відповідача (вх.№01-04/2027/24) надійшли клопотання про участь представників в судовому засіданні 27.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, які ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 задоволені.

26.03.2024 представником відповідача подано до суду клопотання (вх.№01-04/2130/24) про долучення до матеріалів справи доказів. Обґрунтовуючи подане клопотання представник зазначає, що оскаржена ухвала винесена без виклику сторін, а відтак такі не могли бути поданими до суду першої інстанції, окрім того відповідачу під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалася можливість подати свої заперечення щодо поданої заяви про забезпечення позову. Колегія суддів, відмовила у задоволенні поданого клопотання з огляду на те, що відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

03.04.2024 представником позивача подано до суду заперечення (вх.№01-04/2328/24) проти клопотання Павлиша І.С. про долучення доказів до матеріалів справи, з огляду на пропуск стороною процесуальних строків на їх подання та недопустимість доказів через порушення позивачем порядку їх розголошення. У поданому заперечені представник також подав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 03.04.2024 позивач, відповідач та третя особа на стороні позивача участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови. Третя особа на стороні відповідача участі в судовому засіданні не забезпечила, причин неможливості забезпечити участь уповноваженого представника під час розгляду апеляційної скарги не надала. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про її поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на стороні відповідача за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену в частині ухвалу господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та ухвала суду першої інстанції.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою Гетьман подано заяву від 26.01.2024 вих. № 02-01/782 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом спору;

-заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора правна нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, витребування якого є предметом спору.

Повністю задовільняючи подану заяву господарський суд дійшов наступних висновків:

-предметом даного спору є витребування у відповідача на користь позивача нерухомого майна. Тобто, даний спір за своєю сутністю є спором щодо права відповідача на спірне майно та відновлення права позивача на спірне майно.

-накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом спору, та заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого нерухомого майна буде ефективним заходом забезпечення позову, оскільки їх вжиття лише частково обмежить права власника майна ОСОБА_1 (відповідача) на час розгляду справи, але забезпечить належний захист прав і законних інтересів позивача шляхом унеможливлення подальшого відчуження спірного майна.

-враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки накладення арешту на таке майно обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном, проте не позбавляє відповідача та інших осіб права володіння та користування майном. Також, накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого виник спір, не є позбавленням права власності відповідача.

-обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом спору, та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого нерухомого майна, відповідає вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є таким, що спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.

-застосування судом обраного заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та запобігання можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

-вжиття судом заходів забезпечення позову сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову арбітражний керуючий послався на таку підставу, як наявність оголошення, розміщеного на веб порталі інтернет ресурс сервісу OLX за індексним № 831504822 про продаж спірного майна, яка була прийнята судом до уваги та стала підставою для задоволення заяви про забезпечення позовую. Однак, подане оголошення за твердженням відповідача є підробленим та розміщене не власником майна, у зв`язку з чим відповідач звернувся до районного відділу поліції з заявою про злочин передбачений ч.2 ст. 384 КК України та ст. 190 КК України, докази про що надані суду. Станом на 12.02.2024 оголошення є заблокованим.

-спірне майно добросовісно набуте відповідачем ще у 2017 році, останній використовує його для власних потреб та не має наміру його відчужувати.

-договір іпотеки з фізичною особою ОСОБА_2 укладено в забезпечення виконання зобов`язань договору позики, що є чинним та на думку відповідача за своєю суттю є споживчим кредитом, оскільки згідно визначення самого терміну споживчий кредит-грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

-натомість під час дії воєнного стану у відповідача та третьої особи на стороні відповідача, а також інших осіб відсутня можливість щодо нерухомого майна (нерухомості), яка належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчим кредитом вчиняти дії передбачені ст.ст. 37, 38, 40, 41, 47 Закону України Про іпотеку щодо реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки, на продаж предмета іпотеки, у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення звернення стягнення на такі об`єкти та реалізації предмета іпотеки на електронних торгах. З огляду на що, відсутні підстави додатково вживати заходів забезпечення позову.

Позивачем заперечуючи вимоги апеляційної скарги наводить доводи на їх спростування, а саме:

-наявність оголошення про продаж майна не була єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

- ОСОБА_1 , як учаснику справи про банкрутство ТзОВ фірми Гетьман було достеменно відомо про наявність судового рішення, а саме постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №914/1875/16, якою визнано недійсним результати аукціону з продажу майна боржника, який відбувся 01.12.2017 та договір купівлі-продажу б/н укладений між ТpОВ фірма Гетьман та ОСОБА_4 за результатами його проведення.

-після винесення рішення Верховним Судом відповідачем укладено з фізичною особою ОСОБА_2 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Василюк В.М. за реєстровим № 3353, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку 8 об`єктів нерухомого майна, що є предметом даного спору.

-у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку або відчуження спірного нерухомого майна іншим шляхом, право власності ОСОБА_1 буде припинено в силу положень ч. 1 ст. 346 ЦК України і такі відомості підлягатимуть внесенню до Державного реєстру речових прав відповідно до положень ст. 26,27 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень внаслідок чого позивач не зможе відновити свої права, на захист яких він звернувся із позовною заявою, в межах одного судового провадження.

-вжиття заходів забезпечення запровадить законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

-сам факт передачі в іпотеку нерухомого майна, яке підлягає витребуванню на користь банкрута за результатами судового рішення, та створення правових підстав для подальшого можливого звернення на предмет іпотеки, свідчать про цілеспрямовані дії відповідача щодо ускладнення повернення такого майна банкрута, що на думку заявника, є достатньою обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

-відповідачем вже було здійснено відчуження двох об`єктів нерухомого майна придбаного у переможця аукціону з продажу майна боржника фізичної особи ОСОБА_4 (який в подальшому визнаний недійсним постановою Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 914/1875/16) у зв`язку з чим позивач змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав до ОСОБА_5 ( справа № 914/1875/16 (914/348/24) та ОСОБА_6 (справа № 914/1875/16 (914/347/24).

-накладення арешту на об`єкти нерухомого майна придбаного за результатами проведення аукціону з продажу майна боржникка, а також договору купівлі-продажу майна, які в подальшому визнані недійсними на підставі рішення суду, а також заборона чинення будь-яких реєстраційних дій щодо його відчуження, передачі у володіння чи користування третім особам, враховуючи предмет спору не передбачає жодних обмежень прав та законних інтересів відповідача, та не зупиняє господарської діяльності останнього.

-заявлені заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням однієї з правомочностей права власності, що забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності. Вжиття такого заходу забезпечення позову надасть позивачу можливість захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження.

-з огляду на твердження скаржника про відсутність намірів щодо відчуження спірного майна, забезпечення позову жодним чином не впливає на порушення його прав та інтересів.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

06.02.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 380 від ТзОВ фірми Гетьман надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про витребування восьми об`єктів нерухомого майна.

Одночасно з пред`явленням позову, ТзОВ фірмою Гетьман подано заяву від 26.01.2024 вих. № 02-01/782 про вжиття заходів забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що нерухоме майно, витребування якого є предметом даного спору, було реалізовано на аукціоні від 01.12.2017 за результатами якого 01.12.2017 між фізичною особою ОСОБА_4 та ТзОВ фірма Гетьман укладено договір купівлі-продажу майна, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., та зареєстровано у реєстрі за № 6269.

07.12.2017 відповідач фізична особа ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується долученими арбітражним керуючим, ліквідатором боржника - ТзОВ фірма Гетьман до матеріалів справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (матеріали оскарження ух. від 08.02.204 а.с. 52-92)

24.07.2023 між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Василюк В.М., зареєстрований в реєстрі за № 3353, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку 8 об`єктів нерухомого майна, витребування яких є предметом даного спору.

Позивач зазначає, що сам факт передачі в іпотеку нерухомого майна, яке підлягає витребуванню на користь банкрута за результатами судового рішення, та створення правових підстав для подальшого можливого звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчать про цілеспрямовані дії відповідача щодо ускладнення повернення такого майна банкрута, що на думку позивача, є достатньо обґрунтованою поставою для вжиття заходів забезпечення позову. Невжиття таких заходів може спричинити подальше відчуження спірного майна, що унеможливить виконання судового рішення у даній справі та призведе до порушення прав позивача. У випадку невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_7 , як іпотекодержатель спірного майна, має право в будь-який момент звернути стягнення на предмет іпотеки, зареєструвати право власності на відповідне майно та здійснити його подальше відчуження.

Матеріали справи містять докази розміщення на Інтернет ресурсі olx.ua, 25.01.2024 оголошеннь (ID: 831467835 та 8315044822), з яких вбачається, що на продаж виставлено комерційні приміщення у м. Львові з частковими технічними планами приміщень та основними характеристиками майна, які відповідають характеристикам майна, витребування якого є предметом даного спору та земельна ділянка в Сколівському районі, урочище Стаї.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Як вже було зазначено, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТзОВ фірма Галичина просило вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження.

Судом встановлено, що предметом спору є витребування об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки, які реалізовані на аукціоні з продажу майна боржника - ТзОВ фірма Гетьман в межах справи про банкрутство, який відбувся 01.12.2017 та за результатами якого укладено договір купівлі-продажу з фізичною особою ОСОБА_4 . При цьому, станом на час звернення позивача до суду спірне майно згідно даних Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно перебуває у власності відповідача.

Більше того, доказами, що містяться в матеріалах справи встановлено факт передачі спірного майна в іпотеку за договором укладеним між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_2 (матеріали оскарження ух. від 08.02.204 а.с. 43-50) в забезпечення виконання зобов`язань укладеного між сторонами договору безпроцентної позики від 24.07.2023 за реєстровим №3352, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М., а також усіх змінами та доповненнями до нього, що будуть укладені в майбутньому.

Як вбачається, із умов договору іпотеки від 24.07.2023, а саме п.6.1. іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у випадках передбачених цим договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленні чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін (п.6.2. договору іпотеки).

Пунктом 6.4 договору визначено, що у разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов`язання, та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов`язки, письмову вимогу про усунення порушень поштовим відправленням з відміткою про вручення. Положення цього пункту не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 Закону України Про іпотеку, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки.

Вказане свідчить про те, що спірне майно може бути в будь який момент відчужене відповідачем, або ж третьою особою на стороні відповідача шляхом реалізації своїх прав. Спростовуючи доводи скаржника про відсутність підстав додатково вживати заходи забезпечення позову з огляду на обмеження встановлені під час дії воєнного стану вчиняти дії передбачені ст.ст. 37, 38, 40, 41, 47 Закону України Про іпотеку, колегія суддів зазначає про відсутність доказів передання спірного майна в іпотеку саме за споживчим кредитом.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів в спростування доводів скаржника зазначає, що розміщення на Інтернет ресурсі olx.ua, 25.01.2024 оголошеннь (ID: 831467835 та 8315044822), з яких вбачається, що на продаж виставлено комерційні приміщення у м. Львові з частковими технічними планами приміщень та основними характеристиками майна, які відповідають характеристикам майна, витребування якого є предметом даного спору та земельна ділянка в Сколівському районі, урочище Стаї не було єдиною підставою для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а оцінювалися ним в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, з даних Єдиного держаного реєстру судових рішень, що є загальновідомими відомостями, судом встановлено, що господарським судом Львівської області розглядається справа №914/1875/16 (914/348/24) про витребування майна в межах якої судом встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом даного спору, було реалізовано на аукціоні від 01.12.2017. 01.12.2017 між ОСОБА_4 та ТзОВ фірма Гетьман було укладено відповідний договір купівлі-продажу, та вже 07.12.2017 ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому, таке спірне майно було відчужено на користь ОСОБА_5 (відповідача) на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2019 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Ю. О., зареєстрованого в реєстрі за № 3278.

В межах справи №914/1875/16 (914/347/24), що розглядається господарським судом Львівської області судом встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом даного спору, було реалізовано на аукціоні від 01.12.2017., 01.12.2017 між ОСОБА_4 та ТзОВ фірма Гетьман було укладено відповідний договір купівлі-продажу, та вже 07.12.2017 ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому, таке спірне майно було відчужено на користь ОСОБА_6 (відповідача) на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2019 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 3110.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що у випадку реалізації спірного майна до завершення розгляду спору, це призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами. Відтак, доказами які містяться в матеріалах справи підтверджено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Слід звернути увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову щодо спірного нерухомого майна не встановлює обмежень відповідачу щодо користування ним, оскільки лише тимчасово, до вирішення справи по суті обмежує його право розпоряджатися спірним майном.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд, що відображено у постановах від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

З метою встановлення зазначених обставин, дослідивши наявні у матеріалах справи докази колегія суддів виснує, що задоволення поданої арбітражним керуючим ліквідатором боржника ТзОВ фірма Гетьман заяви про забезпечення позову права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, що не є учасниками процесу не порушуються.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів виснує, що вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

Відтак, місцевим господарським судом виносячи оскаржену ухвалу про задоволення заяви враховано співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з наслідками заборони вчиняти певні дії щодо спірного майна.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24) скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 19.02.2024 (вх. №01-05/545/24 від 22.02.2024) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24) залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.