Постанова

від 15.04.2024 по справі 907/959/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа №907/959/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Сталь Торг Захід", с. Кам`яниця, Ужгородський р-н

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024 (суддя Ременецькі О.Ф.)

у справі №907/959/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Техно-Двір", с. Малехів, Львівський р-н

до відповідачаПриватного підприємства "Сталь Торг Захід", с. Кам`яниця, Ужгородський р-н

про стягнення суми 91 462,58 грн.

У порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 91 462,58 грн. попередньої оплати за договором поставки №1-19/09/23 від 19.09.2023 р., посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень ст.529 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ТЕХНО-ДВІР" суму 91 462,58 грн. (дев`яносто одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 58 коп.) попередньої оплати, а також суму 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Сталь Торг Захід" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 05.02.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

У апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що жодних договірних відносин у нього з позивачем не було. Зазначив, що позивачем так і не було додано оригіналів документів до матеріали справи. Окрім того, апелянт вказує, що всі листи договору та специфікації були надіслані позивачу без електронного підпису, а відтак неможливо ідентифікувати осіб між якими здійснювалось листування. При цьому відповідач не заперечує того, що дані кошти поступили йому на рахунок, однак, на його думк, позивачу обрав неправильний спосіб захисту, оскільки дані кошти є безпідставно набутими, а не отримані за договором.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

За доводами позивача, 19 вересня 2023 року між ПП "СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД" - Постачальник (далі - Відповідач) та ТОВ "ТПК "Техно-Двір" - Покупець, (далі - Позивач) було укладено Договір поставки № 1-19/09/23 (далі - Договір) із Специфікацією № 1 від 20.09.2023.

В матеріалах справи міститься копія договору поставки №1-19/09/23, копія специфікації №1 від 20.09.2023 та копія рахунку на оплату №1636 від 20.09.2023 р.

Також в матеріалах справи міститься платіжна інструкція кредитового переказу коштів №3039 від 20.09.2023 р. згідно якої платником - ТОВ "ТПК "Техно - Двір" здійснено переказ коштів отримувачу - ПП "СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД" в розмірі 91 462,58 грн. та з призначенням платежу "оплата за листи зг рак на оплату №1636 від 20 вересня 2023р. зг специфікації №1 до дог №1-19/09/2023 від 19 вересня 2023р.ч. ПДВ 20% 15243.76 грн.".

Згідно листа претензії, який надіслано відповідачу, позивач у зв`язку з непоставкою товару просить у термін до 06 жовтня 2023 року здійснити поставку Товару або повернути кошти, сплачені як авансовий платіж за Товар в розмірі 91 462, 58 грн.

Як вбачається з відстеження поштового відправлення №79496001680016, вказана претензія отримана відповідачем 03.10.2023 р.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять. Як і не містять доказів поставки товару на суму 91 462, 58 грн. чи повернення вказаної суми.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача вказаних коштів.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормою частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.509 ЦК України в силу зобов`язання - кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За доводами позивача, 19 вересня 2023 року між ПП "СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД" - Постачальник (далі - Відповідач) та ТОВ "ТПК "Техно-Двір" - Покупець, було укладено Договір поставки № 1-19/09/23 із Специфікацією № 1 від 20.09.2023.

А саме, позивач, зокрема, вказує на те, що 20 вересня 2023 року о 13 год. 22 хв. працівником ПП "СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД" ОСОБА_1 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено електронний лист на електронну пошту працівника позивача kavtdvir.com із вкладеними у листі, підписаними та відсканованими документами, а саме: - Договором поставки № 1-19/09/23 від 19.09.2023р, - Специфікацією № 1 від 20.09.2023р. до Договору - рахунком на оплату № 1636 від 20.09.2023р. Того ж дня даний Договір та Специфікація були підписані та в 15 год.02 хв. були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Отриманий рахунок № 1636 від 20.09.2023р. був сплачений частково, згідно умов Специфікації у розмірі 10% від загальної вартості Товару - 91 462, 58 грн. 20 вересня 2023 року.

В матеріалах справи міститься копія договору поставки №1-19/09/23, копія специфікації № 1 від 20.09.2023 та копія рахунку на оплату №1636 від 20.09.2023 р.

Натомість, відповідач ставить під сумнів достовірність копії вказаного договору та вказує на те, що між позивачем та відповідачем договори не укладались.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом п.10 ч.2 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для визнання обставини укладення між сторонами саме договору поставки №1-19/09/23, копія якого міститься у матеріалах справи.

Проте, підписання специфікації №1 сторонами, виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату №1636 від 20.09.2023 р. та факт оплати такого рахунку позивачем беззаперечно свідчить про укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, направлення позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату та сплата такого рахунку тощо).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6 ст.3 ЦК України діє доктринаcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки); у праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункти 7.36 - 7.37)). Отже, якщо конклюдентні дії сторони свідчать про намір укласти договір (наприклад, звернення до іншої сторони з заявкою на надання послуг, одержання цих послуг, оплата послуг), то така сторона не вправі посилатися на неукладеність договору.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідач у апеляційній скарзі є не послідовний у своїх аргументах. Спочатку він говорить про те, що взагалі не мав ніяких договірних стосунків з позивачем. Потім вказує, що виставлений рахунок на 914 625,84 грн був сплачений позивачем лише на 10%, а тому договір був не укладений, хоча специфікацією було передбачено сплату саме 10%. Також він не заперечує, що на його рахунок прийшла спірна сума, однак вказує, що договірних відносин не було, але відповідачем чомусь не було повернуто дані кошти як помилково зараховані. Згодом, апелянт знову називає дані кошти авансом, тобто підтверджує, що між сторонами була певна домовленість.

Окрім того, якщо відповідач вважає, що від його імені, невідомими особами, було вчинено шахрайські дії з підробки підписів, печаток, документів, останньому слід було звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою. Однак підтвердження звернення до правоохоронних органів матеріали справи не містять.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 910/12382/17).

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Відповідачем обов`язку з поставки товару та ним не надано суду жодних доказів у спростування цього.

Згідно листа претензії, який надіслано відповідачу, позивач у зв`язку з непоставкою товару просить у термін до 06 жовтня 2023 року здійснити поставку Товару або повернути кошти сплачені як авансовий платіж за Товар в розмірі 91 462, 58 грн.

Як вбачається з відстеження поштового відправлення №79496001680016, вказана претензія отримана відповідачем 03.10.2023 р.

Відповіді на вказану претензію, матеріали справи не містять, як і не містять доказів поставки товару на суму 91 462, 58 грн. чи повернення вказаної суми.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 91 462, 58 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність будь яких договірних відносин між сторонами, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст.129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024 у справі №907/959/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.