Ухвала

від 10.04.2024 по справі 552/625/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/625/24 Номер провадження 11-сс/814/207/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 від 30 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_7 про накладення арешту на мобільний телефон Redmi ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучений 12.02.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 .

Мотивуючи рішення про відмову в задоволені клопотання про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно з пропуском строку на звернення з даним клопотанням та не звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку для звернення до суду.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 є виключно третьою особою, по відношенню до якої вирішується питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.

В поданій апеляційній скарзі прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на телефон Redmi ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучений 12.02.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 .

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновок суду щодо звернення детективом до суду із клопотанням про арешт речей поза межами 48 годин після проведення обшуку спростовується наявним в матеріалах кримінального провадження поштовим відправленням, згідно якого дане клопотання скеровано до суду 13.02.2024 о 18.49 год, тоді як обшук проведено 12.02.2024 о 09.00 год.

Зазначає, що відповідно до ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором та жодних обмежень, щодо звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна слідчим (детективом) положення вказаного розділу не містять.

Вказує, що посилання слідчого судді на положення ст. 64-2 КПК України, згідно з якими третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна, не можуть переважати над положеннями ст. 171 КПК України, яка є спеціальною нормою і урегульовує порядок звернення з клопотанням про арешт майна, в тому числі визначає суб`єктів звернення з цим клопотанням.

Крім того зазначає, що оглядом мобільного телефону, вилученого під час обшуку у ОСОБА_8 установлено, що на ньому містяться переписка та скан-копії документів ТОВ Паливна енергетична компанія «Фактор» задіяного у злочинній діяльності, про що складено протокол, однак, оцінку даному протоколу огляду слідчим суддею не надано.

На переконання прокурора, наведені обставини дають підстави стверджувати про відповідність вилучених у ОСОБА_8 мобільного телефону критеріям ст. 98 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу слідчого судді і накласти арешт на вилучене майно. Інші учасники, будучи належним чином повідомленими, до суду не з`явилися.

Мотиви суду.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення не враховано наведених положень КПК та практики Європейського Суду.

Відповідно до поданого клопотання вбачається, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 від 30.11.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України, розпочатого за повідомленням Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 30.11.2023.

Під час здійснення контррозвідувального захисту об`єктів критичної інфраструктури співробітником ГУ «І» ДЗНД СБ України встановлено, що на території Полтавської області знаходяться Кременчуцька та Лубенська нафтобази, якими володіє та використовує у своїй діяльності ДП «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770).

За наявною інформацією службові особи ДП «Укртранснафтопродукт» діючи у складі організованої групи, до складу якої увійшли службові особи ТОВ «Укройлпродукт» (код ЄДРПОУ 37036907), ТОВ «Ітанікс стронг» (код ЄДРПОУ 39373286) та ТОВ «Трейд Інвест компані» (код ЄДРПОУ 39378216) налагодили схему заволодіння нафтопродуктами.

Для прикриття своєї діяльності членами організованої групи розроблено схеми фінансових операцій, які імітують розрахунки між ТОВ «Укройлпродукт» та ДП «Укртранснафтопродукт», використовуючи в протиправній схемі такі транзитні підприємства як ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд Інвест компані», що створює в подальшому безнадійну дебіторську заборгованість ТОВ «Укройлпродукт» перед ДП «У кртранснафтопродукт».

Встановлено, що з метою отримання можливості заволодіння вищевказаними нафтопродуктами службовими особами ДП «Укртранснафтопродукт» фактично безоплатно передається за договором постачання з ДП «Укртранснафтопродукт» до ТОВ «Укройлпродукт». Нафтопродукти, які надходять до ТОВ «Укройлпродукт», відразу передаються на транзитні підприємства - ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані», які являються афілійованими злочинній групі, з метою подальшої реалізації.

Окрім того, вказаною злочинною групою реалізуються нафтопродукти, на які накладено арешти, порядок реалізації яких затверджено Постановою КМУ № 1340 від 25.08.1998.

Таким чином, внаслідок діяльності організованої групи створюються обставини, за яких грошові кошти отримані від реалізації нафтопродуктів, власником яких є держава в особі ДП «Укртранснафтопродукт», не надходять до Державного бюджету України.

Одночасно встановлено, що через підконтрольні ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані» з використанням розрахункових рахунків відкритих у Банку «Фортуна» розміщено грошові кошти від реалізації нафтопродуктів, які на теперішній час виведені на підприємства з ознаками фіктивності.

В подальшому учасниками організованої групи вживаються заходи щодо подальшого виведення та розподілу незаконно отриманих грошових коштів від протиправної реалізації привласнених нафтопродуктів.

Крім того, з метою приховування своєї протиправної діяльності, діючи приховано та використовуючи методи конспірації, члени організованої групи координують діяльність підконтрольних осіб і підприємств та вживають заходів щодо уникнення відповідальності шляхом відповідного інструктажу довірених осіб щодо їх поведінки та необхідності невідкладного інформування підпорядкованих адвокатів в разі контакту з правоохоронними органами або проведення з їх боку інших процесуальних дій.

Під час санкціонованого обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_8 , відносно якого є оперативна інформація про причетність до зазначеної вище злочинної групи, було виявлено та вилучено: мобільний телефон Redmi ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Необхідність арешту на зазначене майно детектив мотивував тим, що вилучений телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, постановою слідчого від 12.02.2024 визнаний речовим доказом.

Разом з тим, мотивуючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_7 , відповідно до положень ст. 64-2 КПК України, не уповноважений звертатися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна третьої особи. Окрім того, звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно з пропуском строку на звернення з даним клопотанням та не звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку для звернення до суду.

Такі висновки колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

Вимоги до клопотання про арешт майна та особи, яка може звернутися з ним, закріплені спеціальною нормою - ст. 171 КПК України, згідно якої з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч. 1). Стаття 64-2 КПК України визначає правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, в кримінальному провадженні. Зокрема, ч. 2 ст. 64-2 КПК України регулює не питання арешту майна, тим паче вимоги до уповноваженої особи на звернення з ним, а вказує на момент, з якого фізична або юридична особа набуває статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт.

З огляду на зазначене та враховуючи, що із клопотанням звернувся старший детектив підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , органом досудового розслідування було дотримано вимог, передбачених ст. 171 КПК України.

Слід звернути увагу, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено поновлення строку на подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки за змістом частини п`ятої статті 171 КПК України у разі пропуску встановленого строку на подання такого клопотання, майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено, а отже й посилання слідчого судді на відсутність клопотання про поновлення строку не відповідає вимогам закону.

Положеннями ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Як вбачається з матеріалів справи, обшук, в ході якого був вилучений мобільний телефон Redmi, був проведений 12.02.2024.

Клопотання детектива ТУ БЕБ у Полтавській області дійсно надійшло до суду першої інстанції 15.02.2024, та як вбачається з наданої прокурором в судовому засіданні накладної «Укрпошта» № 3600008944278, клопотання було здано на пошту та фактично направлено на адресу Київського районного суду м. Полтави 13.02.2024, тобто в передбачений законом строк.

Що стосується необхідності накладення арешту на майно, то колегія суддів вважає подане клопотання обгрунтованим, оскільки як вбачається з листа начальника 2 управління ГУ Контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ, мобільний телефон було вилучено у особи, щодо якої існує оперативна інформація про причетність до протиправної схеми привласнення майна державного підприємства «Укртранснафтопродукт», та яка зокрема сприяла легалізації коштів здобутих злочинним шляхом групі компаній «Фактор».

Відповідно до протоколу огляду мобільного телефону Redmi ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилученого 12.02.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 , на телефоні було серед іншого виявлено електронні скан-копії документів ТОВ «Паливна енергетична компанія «Фактор», а також інші матеріали, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, а отже вказаний мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та на нього може бути накладений арешт.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на мобільний телефон Redmi ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучений 12.02.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3