Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/9627/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/9627/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023

у справі №910/9627/23 (суддя Н. Плотницька)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна»

про зобов`язання поставити товар,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/9627/23 позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» виконати свої зобов`язання за договором поставки від 13.06.2008 №BUK7-72 та поставити (передати) Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» товар, перелік якого зазначений у пункті 2 резолютивної частини рішення; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на користь Товариства з обмеженою «Торговий дім «Ніса» витрати по сплаті судового збору у розмірі 50 976,42 грн.

12.10.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Торговий дім «Ніса» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9627/23, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 гривень.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі №910/9627/23 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що за наслідками розгляду справи №910/9627/23 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 100 000,00 грн. Водночас, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати підлягають зменшенню, позаяк сторонами ні в договорі, ні в акті приймання-передачі наданих послуг, ні в детальному описі послуг не конкретизовано, які саме послуги були надані виконавцем клієнту та не встановлено ціну на кожний з видів правової допомоги, а зазначено лише про надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу, проте не вказано комплекс її надання. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 50 000,00 грн, у відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу судом відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 15.01.2024 засобами поштового зв`язку представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» адвокат Івасечко В.І. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- місцевий господарський суд порушив вимоги статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалив додаткове рішення не у судовому засіданні (як було ухвалено рішення по суті спору), а в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, що призвело до порушення права відповідача бути повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про розподіл судових витрат та до порушення принципу змагальності сторін та позбавлення права відповідача заперечити проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу в судовому засіданні;

- витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям дійсності та реальності, оскільки докази оплати позивачем гонорару адвоката відсутні;

- присуджений до стягнення місцевим господарським судом розмір витрат на правничу допомогу не відповідає принципам розумності, обґрунтованості і неминучості, оскільки є неспівмірним з критеріями, передбаченими частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом на певні роботи (адвокат Шевченко І.В. у заяві зазначає про нібито витрачання значної кількості часу на аналіз судової практики та підготовку процесуальних документів, разом із цим, ні детальний опис робіт, ні Акт приймання-передачі наданих послуг не містить вказівки на кількість витраченого часу на всі чи кожен вид правової допомоги, а тому посилання позивача на витрачений час є необґрунтованим); обсягом наданих адвокатом послуг (адвокат Шевченко І.В. підготував тільки позовну заяву на 10 стор., з яких тільки сторінки 4-6 стосуються підстав спору і доказування, а інші містять таблиці, перелік додатків та посилання на норми законодавства про судовий збір і право звернення до суду, зазначення яких не є обов?язковим. Адвокат Шевченко І.В. не готував та не подавав до справи інших процесуальних документів та не брав участі у судових засіданнях); ціною позову або значенням справи (позивач не обґрунтував, що ця справа має важливе значення або впливає на його ділову репутацію. Предметом спору є виконання зобов?язань за договором, тому ціна позову не впливає на визначення розміру витрат на правничу допомогу).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9627/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.01.2024 матеріали справи №910/9627/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 призначено до розгляду на 27.02.2024.

14.02.2024 від ТОВ «Торговий дім «Ніса» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.

Позивач у відзиві наголосив на тому, що відповідно до пункту 4.2. Договору про правничу допомогу гонорар підлягає оплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку. Тобто, враховуючи, що акт було складено 06.10.2023, останнім днем розрахунку з позивачем за договором був 06.11.2023. Відповідно, доказ оплати гонорару не міг існувати станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (09.10.2023).

Також позивач зазначає, що забезпечив відповідачу можливість реалізації його права на подання заперечень щодо розміру понесених позивачем судових витрат, направивши йому копію заяви про ухвалення додаткового судового рішення, яка була отримана відповідачем 21.10.2023.

Стосовно доводів скаржника про невідповідність розміру витрат на правничу допомогу критеріям співмірності та правилам розподілу судових витрат, то позивач зазначає, що між адвокатом та позивачем встановлено фіксований розміру гонорару. Розмір гонорару цілком співмірний з важливістю справи для клієнта. При цьому сам відповідач в апеляційній скарзі на основне рішення у даній справі заявляє судові витрати у розмірі 8 000 евро, тобто на його ж переконання представництво учасників справи в межах цього спору коштує значно більше, ніж було задоволено судом.

У зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті в системі «Електронний суд» станом на час початку призначеного судового засідання, що призвело до неможливості проведення його технічної фіксації, про що Північним апеляційним господарським судом складено «Акт щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи» від 27.02.2024, судове засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23, призначене на 27.02.2024 о 14 год. 20 хв., не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 на 19.03.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 просив суд задовольнити апеляційну скаргу, додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі.

У судовому засіданні 19.03.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Дослідивши доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом заяви про ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання та належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна», колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У даному випадку справа №910/9627/23 була розглянута у відкритому судовому засіданні, а тому заява позивача про прийняття додаткового судового рішення про розподіл судових витрат також повинна була розглядатись у відкритому судовому засіданні.

При цьому колегія суддів зазначає, що положення частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України про те, що суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення задля забезпечення права кожної сторони у справі висловити свої доводи та заперечення щодо розміру витрат, які заявник хоче компенсувати за рахунок іншої сторони, забезпечити, за необхідності, участь свого представника у такому судовому засіданні.

Відповідно до частин 2-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо) (частина 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).

Місцевий господарський суд, утім, порушив порядок розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду, розглянувши її без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Зазначене позбавило відповідача можливості висловити свої заперечення щодо поданої позивачем заяви до прийняття додаткового рішення, доводи скаржника з приводу чого є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи зазначене, оскільки судом було порушено порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткового судового рішення як такого, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Водночас, скасування судового рішення на вказаній підставі не виключає обов`язок суду апеляційної інстанції дослідити та встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення з урахуванням, у тому числі, висловлених відповідачем в апеляційній скарзі заперечень щодо поданої заяви.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом установлено, що в позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі, розмір якого в суді першої інстанції становить 100 000,00 грн. Водночас, позивач зазначив, що до закінчення розгляду справи (або у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України) надасть суду документи про фактично понесені витрати.

Після прийняття судом першої інстанції 05.10.2023 основного судового рішення позивач 09.10.2023 (згідно відмітки Укрпошти на конверті), тобто у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у справі №910/9627/23 у розмірі 100 000,00 грн. До заяви долучені докази на підтвердження направлення її копії з додатками відповідачу у справі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копії: договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.06.2023, укладеного між позивачем у даній справі (далі - клієнт) та адвокатом Шевченко І.В. (далі - виконавець); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2023 на суму 100 000,00 грн; детальний опис робіт, складений адвокатом Шевченко І.В. на суму 100 000,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1030450 від 12.06.2023, виданого ТОВ «Торговий дім «Ніса» адвокату Шевченко І.В. на представництво його інтересів у Господарському суді міста Києва.

Так, 01.06.2023 між ТОВ «Торговий дім «Ніса» (клієнт) та адвокатом Шевченко І.В. (виконавець) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі, Договір), за змістом пункту 1 якого виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги в обсязі та на умовах, встановлених у цьому Договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Виконавець зобов`язується представляти інтереси клієнта під час супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом ТОВ «Торговий дім «Ніса» до ТОВ «ЕСАБ Україна» про зобов`язання поставити товар за договором поставки №BUK7-72 dsl 13.06.2008 (пункт 1.1.1. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) в обсязі, що визначений пунктом 1.1.1. Договору, становить 100 000,00 грн. Інші умови оплати можуть визначатись в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною Договору.

Гонорар підлягає сплаті протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (пункт 4.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2023 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих до Договору, відповідно до якого виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту у судовій справі №910/9627/23 - надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу у справі №910/9627/23 за позовом ТОВ «Торговий дім «Ніса» до ТОВ «ЕСАБ Україна» про зобов`язання поставити товар за договором поставки №BUK7-72 dsl 13.06.2008. Вартість послуг 100 000,00 грн.

Також представником ТОВ «Торговий дім «Ніса» адвокатом Шевченко І.В. надано детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги.

Вищевказаними документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 100 000,00 грн.

Відповідачем, у свою чергу, в апеляційній скарзі висловлені заперечення проти покладення на нього судових витрат за надану позивачу правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Так, відповідач наголошує, що позивачем не надано суду доказів оплати позивачем гонорару адвоката у вказаній сумі.

Суд відхиляє зазначені заперечення відповідача, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, згідно пункту 4.2. Договору гонорар підлягає сплаті протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку, а тому станом на дату подання до суду заяви про розподіл витрат на правничу допомогу (09.10.2023) кінцевий строк оплати за Договором ще не настав.

Водночас, як уже зазначалося вище, у відповідності до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У даному випадку гонорар адвоката погоджено сторонами у пункті 4.1. Договору у фіксованому розмірі - 100 000,00 грн, що не суперечить положенням наведеної норми закону та, відповідно, усупереч доводам скаржника, не потребує зазначення адвокатом інформації щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складових та вартості кожної із наданих послуг.

Водночас, як уже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічна правова позиція викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення суду докази, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає наведений представником позивача розрахунок завищеним.

На переконання колегії суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, підготовку та подання адвокатом Шевченко І.В. до суду лише позовної заяви, вартість такої послуги, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на 50% до 50 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, буде пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

За наведених обставин заява ТОВ «Торговий дім «Ніса» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 50 000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50 000,00 грн суд відмовляє.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Господарський суд міста Києва, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, допустився порушення норм процесуального права, доводи скаржника із приводу чого є обґрунтованими.

Водночас, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, колегія суддів дійшла висновку, що остання є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню на суму 50 000,00 грн з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Есаб Україна» щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, додаткове рішення суду у даній справі підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» 50 000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/9627/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі №910/9627/23 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Есаб Україна» (02002, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок 6Д, інше нежитлове приміщення А242, ідентифікаційний код 35792543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 28А, ідентифікаційний код 25270048) витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

В іншій частині заяви відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/9627/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.04.2024 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження, а судді Іоннікової І.А. з навчання.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова