Постанова

від 15.04.2024 по справі 910/18427/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/18427/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ходаківської І.П.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року

у справі № 910/18427/23 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 37 871, 29 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 37 871, 29 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 року, в частині прострочення оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» 3% річних у розмірі 25 890, 41 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 734, 30 грн та судовий збір у розмірі 2 666, 52 грн.В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18427/23 від 05.02.2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ «Тамерлайн» порушив свої зобов`язання за договором, що надавало АТ «Укртрансгаз» право на забезпечення виконання постачальником зобов`язань за цим договором у формі притримання всіх платежів на час прострочення зобов`язання постачальника (на 200 днів).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз». Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

05.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що право покупця притримати річ нерозривно пов`язане з його обов`язком, передбаченим ч. 1 ст. 595 ЦК України, негайно повідомити про застосовуване при тримання боржника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 13.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (постачальник) та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) укладено договір №2204000022 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «насоси та компресори (запасної частини до ГПА-Ц-6,3 та ГПА-Ц-16)», зазначені у специфікації, яка наведена у додатку №1 до договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 3.1 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 ціна цього договору становить 1 500 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 20% від ціни договору, що складає 300 000,00 грн, протягом 10 робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналів належним чином оформленого рахунку та безумовної безвідкличної банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу, вимоги до якої зазначені у додатку 4 до договору, на суму авансу у розмірі 300 000,00 грн. У разі ненадання постачальником безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу на суму 300 000,00 грн відповідно до цього пункту та рахунку протягом 30 календарних днів з дати укладення договору попередня оплата покупцем не здійснюється (аванс не надається). У випадках ненадання авансу постачальнику з причин, зазначених в абзаці 1 цього пункту та/або при настанні умов, зазначених в п. 14.11 цього договору, оплата здійснюється у відповідності до п. 4.2.2 цього договору.

Відповідно до п. 13.1 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 30.08.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 прострочив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 26 136,99 грн 3% річних та 11 734,30 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що умовами договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 передбачено його право на притримання виконання обов`язку з оплати за товар на період прострочення виконання відповідачем обов`язку з поставки товару. Так як позивачем було прострочено поставку товару, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 5.8 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 датою поставки товару за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 договору та передача постачальником покупцю на кожну окрему партію товарів в повному обсязі наступних документів:

- видаткової накладної на кожну окрему партію товарів;

- креслень виробів та їх складових частин із зазначенням габаритних розмірів та матеріалів, з яких виготовляються вироби, за наявності (у вигляді копій, що завірені підписами уповноважених осіб та печатками заводу-виробника (за наявності печатки));

- паспортів та/або сертифікатів якості, в яких обов`язково вказано назву та номер креслення виробу, призначений ресурс, гарантійний термін, вказано матеріали, з яких виготовлено виріб, умови та термін зберігання;

- технічних умов на вироби за наявності;

- рахунку-фактури на кожну окрему партію товару;

- товарно-транспортної накладної на кожну окрему партію товару;

- документів на підтвердження гарантійних зобов`язань виробника товарів;

- копії вантажно-митних декларацій.

У п. 5.13 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 вказано, що постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах цього договору на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3-х примірниках, щодо приймання товарів, в якому зазначаються місце і дата складання акту приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов`язок з поставки відповідачу товару за договором №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №1 від 09.02.2023 на суму 1 500 000,00 грн, рахунком на оплату №2 від 09.02.2023, товарно-транспортною накладною та актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 28.02.2023.

Таким чином, враховуючи умови договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022, датою поставки позивачем товару згідно складеного акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю є 28.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2.2 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 покупець зобов`язаний оплатити остаточну вартість переданого товару протягом 30-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього договору.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар у строк до 30.03.2023 включно.

Як вбачається з платіжної інструкції №18722 від 27.10.2023, відповідач оплатив поставлений позивачем товар 27.10.2023, тобто відповідачем було прострочено виконання вказаного грошового зобов`язання на 210 днів.

Колегією суддів встановлено, що у п. 6.2.4 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022 сторонами погоджено, що покупець має право на забезпечення виконання постачальником зобов`язань за цим та іншими договорами, укладеними постачальником і покупцем, у формі притримання покупцем всіх платежів на користь постачальника за цим договором у випадку неналежного виконання постачальником зобов`язань за цим та іншими договорами, на час прострочення постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у травні 2023 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» про стягнення 300000 грн пені та 150000 грн штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів №2204000022 від 13.04.2022 щодо здійснення поставки товару позивачу у строки, визначені договором (справа №910/8341/23).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8341/23 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8341/23 скасовано частково (зменшено розмір штрафних санкцій).

Суд у справі №910/8341/23 встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» повинно було поставити товар у строк до 11.08.2022.

Таким чином, оскільки фактично позивач у даній справі поставив відповідачу товар 28.02.2023, то Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» було прострочено виконання вказаного обов`язку на 200 днів.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що має право не сплачувати отриманий товар 200 днів, тобто стільки ж днів, скільки було прострочено позивачем поставку товару.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями апелянта, оскільки інститут притримання полягає саме в притриманні кредитором речі до виконання боржником свого зобов`язання.

Аналогічні положення викладені і в п. 6.2.4 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022, де зазначено, що покупець притримує всі платежі на користь постачальника на час прострочення постачальника, тобто до поки постачальник не виконає своє зобов`язання, а не на стільки ж днів, скільки було прострочення у останнього.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначива, що право ретентора притримати річ нерозривно пов`язане з його обов`язком, передбаченим ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України, негайно повідомити про застосовуване притримання боржника.

Вказане повідомлення слід розцінювати як дію кредитора, яка свідчить про його волевиявлення (намір) притримати річ у себе.

Вбачається, що до моменту направлення повідомлення ретентора, який не передає річ, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України слід вважати таким, що прострочив виконання свого обов`язку за основним договором з усіма наслідками, що із цього випливають (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо). Виходячи із ст. 547 Цивільного кодексу України, таке повідомлення підлягає письмовому оформленню.

Однак, відповідач не повідомляв позивача про реалізацію свого права на притримання, передбачене у п. 6.2.4 договору №2204000022 про закупівлю товарів від 13.04.2022.

Правова позиція про те, що кредитор зобов`язаний негайно повідомити боржника про притримання висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №914/2668/17, так як це є процедурою реалізації відповідачем такого права.

Таким чином, як встановлено колегією суддів, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар у строк до 30.03.2023, тоді як оплата була здійснена 27.10.2023, що вказує на прострочення виконання відповідачем вказаного обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 136, 99 грн за період з 30.03.2023 по 27.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 11 734, 30 грн за період з квітня 2023 року по жовтень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції колегія суддів визнає його обґрунтованим, а отже висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 11 734, 30 грн вірними.

Також перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів зазначає, що обґрунтованим до стягнення є 3% у сумі 25 890, 41 грн, а отже суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі № 910/18427/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі № 910/18427/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/18427/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

І.П. Ходаківська